Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 серпня 2019 року
у справі № 915/237/18
Господарська юрисдикція
Щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню
Фабула справи: ТОВ "Альтер групп" звернулося до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання з оплати отриманого товару за договором поставки. Також ТОВ "Альтер групп" просило стягнути з Підприємства судовий збір, витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги та витрати, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково.
ТОВ "Альтер групп" звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про стягнення з Підприємства судових витрат, понесених ТОВ "Альтер групп" при розгляді справи на стадії розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду, а саме, про стягнення з Підприємства 13 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 247,08 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій.
Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду клопотання ТОВ "Альтер групп" про стягнення з Підприємства судових витрат задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь ТОВ "Альтер групп" 3900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 222,24 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Альтер групп" вважає, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Альтер групп" про стягнення з Підприємства судових витрат у заявленому розмірі, висновки судів у відповідній частині є повністю необґрунтованими.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суди попередніх інстанцій, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів ТОВ "Альтер групп" щодо розподілу судових витрат, з дотриманням норм процесуального права, навівши в судових рішеннях зі справи необхідне мотивування, дійшли висновку про стягнення з Підприємства на користь ТОВ "Альтер групп" 3900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 222,24 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій.
Висновки: суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269; у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002).
Ключові слова: право на компенсацію судових витрат, розподіл судових витрат між сторонами, оціночні категорії, принцип співмірності
