Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 травня 2019 року
у справі № 726/776/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо обов'язку сторони обвинувачення надати для ознайомлення документи, що слугують правовою підставою для проведення НСРД
Фабула справи: за вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки та з конфіскацією майна (крім житла).
Ухвалою апеляційного суд апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що сторона обвинувачення всупереч ст. 290 КПК України не надала можливості ознайомитися з ухвалою слідчого судді та постановою прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, внаслідок чого суд мав визнати докази, отримані в результаті проведення цих дій, недопустимими; особистий обшук затриманого був проведений з порушенням його права на захист.
Правова позиція Верховного Суду: суд погоджується з доводами касаційних скарг про порушення права обвинуваченого на захист внаслідок того, що його не було відповідно до ст. 290 КПК України під час завершення досудового розслідування ознайомлено з усіма матеріалами кримінального провадження, а саме з ухвалами слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
Не відкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як доказів. Відкриттю в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій, що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для існування ще принаймні кількох принципів - презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів, насамперед, стосується питання про те, чи була особа засуджена «відповідно до закону», з огляду на що в практиці Європейського суду з прав людини сформовані окремі положення щодо допустимості доказів у судовому провадженні, які вказують на необхідність надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду.
Висновки: положеннями ст. 290 КПК України встановлено процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися з доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду із дотриманням процесуальної рівності сторін. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися з доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Не маючи такого доступу сторона захисту не може підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу, що ставить її у гірше становище порівняно зі стороною обвинувачення.
Ключові слова: спеціальне розслідування, неправомірна вигода, таємниця нарадчої кімнати, останнє слово обвинуваченого
