Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 листопада 2018 року
у справі № 297/1176/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді
Фабула справи: ухвалою слідчого судді районного суду відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні.
Це рішення апеляційний суд скасував і постановив нову ухвалу, якою повернув клопотання прокурору для усунення недоліків.
Усунувши недоліки, прокурор звернувся до слідчого судді місцевого суду з клопотанням про арешт майна.
Слідчий суддя районного суду ухвалою повернув клопотання прокурору, мотивуючи своє рішення тим, що останній звернувся з новим клопотанням і не долучив ухвали апеляційного суду, а тому пропустив строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України. За таких обставин суд також вирішив повернути ОСОБА_1 майно, яке було вилучене в ході огляду місця події.
Ухвалою апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказане рішення слідчого судді.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що апеляційний суд формально здійснив розгляд і, не дослідивши суті оскарженого рішення, незаконно відмовив у відкритті провадження.
Правова позиція Верховного Суду: перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України інші ухвали слідчого судді, крім зазначених у цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Апеляційний суд, постановляючи ухвалу залишив поза увагою, що положення ч. 4 ст. 399 КПК України стосуються процедури відкриття апеляційного провадження чи відмови у його відкритті за скаргами на рішення, визначені у ст. 309 вказаного Кодексу, тобто на рішення слідчого судді, які він має право приймати відповідно до закону.
Висновки: слідчий суддя місцевого суду всупереч ч. 3 ст. 172 КК України повернув клопотання, тобто прийняв рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом. З огляду на це хоча ст. 309 КПК України і не встановлює можливості оскарження такої ухвали, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження повинен був керуватися ст. 9 цього Кодексу та виходити із загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст. 7 КПК України. Тому посилання суду апеляційної інстанції на положення ч. 4 ст. 399 вказаного Кодексу при відмові у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді в цьому кримінальному провадженні не можна визнати обґрунтованими з точки зору засад верховенства права та законності.
Наведена позиція колегії суддів узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, відображеним у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 13-16сво18).
Ключові слова: апеляційний перегляд справи, право на оскарження процесуальних рішень
