Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 квітня 2019 року
у справі № 644/3610/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо стягнення аліментів на утримання дитини при наявності у батьків необхідності утримувати інших дітей
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком, однак ухиляється від надання матеріальної допомоги на її утримання. ОСОБА_2 навчається в Харківському регіональному інституті управління (далі - інститут). Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти за період навчання її в загальноосвітній школі у розмірі 1600 грн та 800 грн щомісяця до закінчення навчання в інституті або досягнення 23 річного віку, а також витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти за час навчання в сумі 1600 грн щомісячно. У задоволенні частини позову про стягнення аліментів у розмірі 800 грн щомісячно до закінчення навчання відмовлено.
Рішення судів мотивоване тим, що ОСОБА_2 має можливість надавати доньці матеріальну допомогу, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти за час навчання в загальноосвітній школі у розмірі 1600 грн щомісячно. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення аліментів у розмірі 800 грн щомісячно, суд першої інстанції виходив із того, що навчаючись на заочному відділенні, повнолітня ОСОБА_3 має можливість працювати та заробляти собі на життя, що знімає з батьків обов`язок її утримання.
Мотивація касаційної скарги: у касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зокрема, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу доньці, яка навчається.
Правова позиція Верховного Суду: за правилами ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:
- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
- продовження ними навчання;
- потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;
- наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу також своїй повнолітній доньці - ОСОБА_3, яка її потребує.
Висновки: наявність необхідності у одного із батьків утримувати інших дітей, крім тієї дочки або сина, що заявляє вимоги про сплату аліментів, не виключає обов’язку сплати таких аліментів. Обов`язок батьків утримувати до 23 років повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися зберігається незалежно від форми навчання.
Ключові слова: сімейне право, заочна форма навчання, порядок присудження аліментів, підтвердження неспроможності утримувати дитину
