Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 червня 2019 року
у справі № 911/2701/17
Господарська юрисдикція
Щодо суб`єкта сервітутних правовідносин після зміни власника земельної ділянки
Фабула справи: Громадська організація «Садівницьке товариство «Гатне-1» (далі - ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1») звернулася з позовом до ПАТ «Укрексімбанк» про встановлення постійного земельного сервітуту шляхом надання ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1» та її членам права проїзду транспортним засобом до земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовано неможливістю користуватися ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1» земельною ділянкою, переданою в користування, оскільки зазначена земельна ділянка розташована на півострові і доступ до неї можливий тільки через земельну ділянку ПАТ «Укрексімбанк».
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, обґрунтувавши рішення тим, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували його користування земельною ділянкою за договором оренди саме у заявленому обсязі. Також суд зазначив, що позивач не надав усіх доказів, що підтверджували б неможливість задоволення його потреб відносно користування орендованою земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, та прийняв нове рішення про задоволення позову. Встановив постійний земельний сервітут шляхом надання ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1» та її членам права проїзду транспортним засобом до земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1», через частину земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ПАТ «Укрексімбанк».
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «Укрексімбанк» зазначило, що ГО «Садівницьке товариство «Гатне-1» звернулась до суду з позовною заявою про встановлення земельного сервітуту не лише у своїх інтересах, але й в інтересах фізичних осіб, які є її членами, а відтак суд апеляційної інстанції повинен був закрити провадження у справі в частині вимог щодо прав фізичних осіб.
Правова позиція Верховного Суду: земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону.
Випадки припинення договору оренди та підстави припинення права користування земельною ділянкою унормовані у статті 31 Закону України «Про оренду землі» та у ст. 141 ЗК України відповідно.
Реалізація права на приватизацію земельної ділянки членом садівницького товариства, внаслідок чого він стає власником цієї земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, не припиняє ані договору оренди земельної ділянки, укладеного садівницьким товариством з Бориспільською районною державною адміністрацією, ані права користування садівницького товариства земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди і, відповідно, іншим об`єктом цивільних прав за площею, межами та інформацією про неї у Державному земельному кадастрі.
Висновки: земельний сервітут не може бути відокремлений від земельної ділянки, до якої має відношення. Зміна власника/користувача земельної ділянки зумовлює збереження земельного сервітуту для цієї ділянки, а не для особи. Тобто суб`єктом сервітутних правовідносин стає новий власник/користувач земельної ділянки замість колишнього власника/користувача, який перестає бути суб`єктом сервітутних правовідносин.
Ключові слова: земельний спір, правовий режим користування чужим майном, сільськогосподарський кооператив, безстроковий сервітут
Правова позиція зроблена на основі відеоогляду судової практики від адвоката Ростислава Кравця
