Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Додатковою Постановою
від 05 вересня 2019 року
у справі № 826/841/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо підтвердження судових витрат на надання професійної правничої допомоги у конкретній адміністративній справі
Фабула справи: представник позивача ОСОБА_1 - адвокат звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов’язаних з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, у суді касаційної інстанції.
Зазначена заява мотивована тим, що представником позивача було підготовлено відзив на касаційну скаргу відповідача. Отже, позивачем були понесені додаткові судові витрати, які позивач поніс за надання йому фахової правничої допомоги адвокатом. При цьому позивачем були надані суду належні та допустимі докази понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу згідно визначених ставок гонорару адвоката.
Правова позиція Верховного Суду: до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Висновки: досліджуючи надані представником позивача документи, суд встановив, що договором передбачено надання правової допомоги саме у справі за позовом ОСОБА_1 до міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії. Акт та рахунок обумовлює вартість юридичних послуг та порядок розрахунків за правову (правничу) допомогу у суді касаційної інстанції в цьому адміністративному провадженні. Рахунок та платіжне доручення, як первинні документи, відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України № 996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити, в них вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір та номер адміністративного провадження у суді касаційної інстанції. Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
На підставі цього надані суду касаційної інстанції матеріали доводять факт понесення позивачем витрат за складання та подання відзиву до Верховного Суду саме в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії в цьому касаційному провадженні на заявлену загальну суму.
Ключові слова: відшкодування судових витрат, адвокатський гонорар, доведення обгрунтованості адвокатських витрат, належність доказів
