Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 березня 2019 року
у справі № 910/5809/15-г
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів з приводу скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору
Фабула справи: ПАТ «Укрзалізниця» подало скаргу на дії державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби (далі - РВДВС) головного територіального управління юстиції ( далі - ГТУЮ), в якій просило суд: визнати незаконними дії державного виконавця РВДВС ГТУЮ в рамках виконавчого провадження; скасувати постанову державного виконавця РВДВС ГТУЮ в частині стягнення з ПАТ «Укрзалізниця» суми виконавчого збору.
Господарський суд ухвалою, залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, провадження за скаргою ПАТ «Укрзалізниця» на дії державного виконавця РВДВС ГТУЮ закрив, зазначивши, що цей спір віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Мотивація касаційної скарги: АТ «Українська залізниця» зазначило, що оскільки судовий наказ було видано господарським судом, то оскарження рішень державного виконавця щодо виконання даного наказу відноситься до юрисдикції господарських судів. Скаржник посилається на неправильне застосування норми ст. 287 КАС України, оскільки норми цієї статті мають обмеження в їх застосуванні та передбачають право звернення до адміністративного суду тільки в порядку позовного провадження. А отже, закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, порушив правила предметної юрисдикції
Правова позиція Верховного Суду: Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно із ч. 1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, а відтак правомірно закрив провадження за скаргою ПАТ «Укрзалізниця» на дії державного виконавця РВДВС ГТУЮ щодо винесення постанови в частині стягнення виконавчого збору.
Висновки: Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 та у справі № 127/9870/16-ц.
Ключові слова: адміністративна юрисдикція, підсудність справи, компетенція суду щодо розгляду справи, господарське судочинство
