Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 серпня 2019 року
у справі № 910/12465/18
Господарська юрисдикція
Щодо кваліфікації дій суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій
Фабула справи: ПП "Окко-Бізнес Контракт"(далі - Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення АМК "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) в частині, що стосується Підприємства, а саме: п. 1 резолютивної частини Рішення в частині визнання дій Підприємства порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації в роздріб при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, що призвело до обмеження конкуренції; пп. 2.11 п. 2 резолютивної частини Рішення щодо накладення на Підприємство штрафу.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на відсутність передбачених ст. 59 Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
Мотивація касаційної скарги: Підприємство стверджує, що згідно з нормами абз. 1 ч. 1 ст. 5 та ч. 1, 3 та 4 ст. 6 Закону № 2210-III "Про захист економічної конкуренції"(далі - Закон № 2210-III) , а також за усталеною практикою застосування господарськими судами норми ч. 3 ст. 6 Закон № 2210-III (посилання на яку наводились у позовній заяві і апеляційній скарзі) для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних узгоджених дій орган АМК має не лише встановити схожість дій суб'єктів господарювання на ринку, але й довести належними і допустимими доказами, що така схожість є результатом виключно попередньої домовленості відповідних суб`єктів (узгодження ними своєї поведінки на ринку), та не може бути пояснена будь-якими іншими факторами (в тому числі й специфікою ринку).
А також звертає увагу на те, що роздрібну реалізацію СВГ на АЗС "ОККО" у досліджуваний період здійснювали (продавцями СВГ у правовідносинах зі споживачами виступали) саме комісіонери (ТОВ "ОККО-Рітейл" і ТОВ "ОККО-Схід"), а не позивач як комітент. Роздрібні ціни на СВГ у період, що визначається відповідачем як період вчинення порушення, встановлювали самостійно комісіонери (ТОВ "ОККО-Рітейл" і ТОВ "ОККО- Схід"), а не позивач як комітент (що підтверджується й наявними в справі копіями розпоряджень комісіонерів про зміну роздрібних цін). При цьому АМК оскаржуваним Рішенням притягнув комісіонерів позивача до відповідальності за вчинення встановленого ним порушення окремо.
Правова позиція Верховного Суду: ч. 3 ст. 6 № 2210-III вбачається, що для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).
Це порушення встановлюється за результатами аналізу органом АМК ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання, спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов `язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Основним математичним інструментом доведення органами Антимонопольного комітету України схожості дій є кореляційний аналіз, який є методом оброблення статистичних даних, і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції.
Суди попередніх інстанцій обгрунтовано дійшли висновку про те, що позивач є суб'єктом відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації уроздріб, оскільки ПП "ОККО - Бізнес Контракт", ПП "ОККО Контракт", ТОВ "ОККО - Рітейл", ТОВ "ОККО - Схід" у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є єдиним суб'єктом господарювання - групою "ОККО", і дії всіх учасників групи "ОККО", в тому числі позивача, розглядаються як дії одного суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на ринку роздрібної реалізації СВГ, як це і було встановлено у Рішенні.
Висновки: характерними для підприємства з точки зору застосування законодавства про захист економічної конкуренції є не його юридична правосуб'єктність, а автономність дій на ринку. Іншими словами, афілійовані компанії з цієї точки зору (автономності дій) не є окремими суб'єктами господарювання, оскільки вони (кожна окремо) не мають свободи визначення поведінки на ринку, тому їх сукупність утворює єдиний суб'єкт господарювання - групу. Дії суб'єктів, які входять до однієї групи, полягають у розподілі завдань між ними для досягнення однієї кінцевої мети, спрямованої на задоволення потреб такої групи, відповідно, дії всіх учасників групи розглядаються як дії одного суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на відповідному ринку.
Ключові слова: суб`єкт господарювання, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, захист економічної конкуренції
