Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 березня 2026 року
у справі № 910/14711/25
Господарська юрисдикція
Щодо нетотожності понять «зупинення дії рішення АМК» та «зупинення виконання рішення АМК»
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом Товариства до АМК про визнання рішення недійсним Товариство звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просило суд:
- зупинити виконання рішення АМК №697-р від 23.10.2025 «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №370-р таким, дія якого не зупиняється»;
- на час зупинення дії рішення №697-р від 23.10.2025 зупинити виконання рішення АМК №370-р від 31.07.2025 та заборонити АМК вчиняти будь-які щодо нарахування пені та примусового стягнення штрафу та нарахування пені за рішенням АМК від 31.07.2025 №370-р до набрання законної сили рішення суду щодо оскарження рішення АМК 697-р від 23.10.2025.
Господарський суд ухвалою заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив частково. До набрання рішенням господарського суду законної сили у справі №910/14711/25 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення АМК №697-р від 23.10.2025 «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» в частині, що стосується Товариства. В іншій частині заяви суд відмовив.
Апеляційний господарський суд постановою ухвалу господарського суду скасував в частині задоволення заяви Товариства про вжиття заходів забезпечення позову. В іншій частині ухвалу залишив без змін. У задоволенні заяви Товариства про вжиття заходів забезпечення позову відмовив повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Частина перша статті 48 Закону №2210-III передбачає, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується (частина четверта статті 48 Закону №2210-III).
Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття (частина друга статті 56 Закону №2210-III).
Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України (частина третя статті 56 Закону №2210-III).
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:
- справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;
- відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п`ята статті 56 Закону №2210-III).
Сплата штрафу не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також від виконання інших зобов`язань, встановлених рішенням органу Антимонопольного комітету України (частина десята 56 Закону №2210-III).
Заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню (частина перша статті 60 Закону №2210-III).
Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 60 Закону №2210-III).
Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше (частина четверта статті 60 Закону №2210-III).
Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (частина п'ята статті 60 Закону №2210-III).
Ураховуючи зміст, структуру та значення норм статей 48, 56, 60 Закону №2210-III, Верховний Суд зазначає, що рішення органів АМК набирає чинності з дня його прийняття, є обов'язковим для виконання і, за загальним правилом, прийняття господарським судом до розгляду позовної заяви про визнання недійсним рішення органів АМК не зупиняє його виконання, крім випадків, якщо рішення АМК прийнято, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону 2210-III, у разі якщо органом АМК відповідно до частини третьої статті 48 Закону 2210-III чи господарським судом не визначено інше. При цьому, Верховний Суд відзначає, що не потрібно окремого судового рішення про зупинення виконання рішення АМК, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону 2210-III у зв`язку з порушенням судом провадження за позовною заявою суб`єкта господарювання про визнання такого рішення недійсним.
ВИСНОВКИ: поняття «зупинення дії рішення АМК» та «зупинення виконання рішення АМК» не є тотожними поняттями, що обумовлюється правовою суттю та правовими наслідками.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори з АМК, оскарження рішень АМК, порушення антиконкурентного законодавства
