Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 березня 2019 року
у справі № 202/1452/18
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів стосовно захисту майнових прав особи у кримінальному провадженні
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що вона є власником майна, яке вона передала на реалізацію ОСОБА_5 у магазині. На підставі ухвали слідчого судді районного суду слідчим СВ ВП ВП ГУ НП у приміщенні вказаного магазину в рамках кримінального провадження проведено обшук, у ході якого слідчим вилучено, зокрема і перелічене майно, власником якого ОСОБА_3 вказує себе, накладено арешт на вилучене майно. Посилаючись на ст. 41 Конституції України, ОСОБА_3 просила витребувати у відповідача належне їй майно.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 звертає увагу на те, що вона зверталася з відповідними заявами та клопотаннями про повернення вилучених речей та звільнення їх з-під арешту до суду, органів прокуратури та слідчого. У задоволенні цих заяв позивачці відмовлено на підставі того, що вона не учасником кримінального провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди обмежили її право на звернення за захистом свого порушеного права власності в порядку цивільного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: згідно із ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У ч. 1-3 ст. 170 КПК України у редакції, чинній на час накладення арешту на майно позивачки, закріплено, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Висновки: чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 (провадження № 14-119цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц (провадження № 14-366цс18) та від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14-418цс18).
Ключові слова: право цивільного характеру, порушення права приватної власності, цивільне судочинство, кримінальне судочинство
