Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 листопада 2024 року
у справі № 359/4519/23
Цивільна юрисдикція
Щодо належного способу захисту прав боржника у виконавчому провадженні за його позовом про зняття арешту з майна
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Акціонерне товариство «Інг Банк Україна», про зняття арешту з земельної ділянки.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
ВИСНОВКИ: розглядаючи спір за позовом про зняття арешту, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що позивачки, яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред'явити позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто вона не може бути позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: судовий контроль за виконанням судових рішень, порядок зняття арешту з майна, скасування арешту
