Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 березня 2018 року
у справі № 308/2268/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обов’язку батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що розірвано шлюб між сторонами. Спільний син сторін - ОСОБА_4 залишився на її утриманні та вихованні. Відповідач практично не бере участі в утриманні сина. Присуджені до сплати аліменти рішенням суду в твердій грошовій сумі відповідач сплачував до досягнення сином повноліття не систематично, внаслідок чого є заборгованість з їх оплати. Син сторін - ОСОБА_4, став студентом Державного вищого навчального закладу «Ужгородського національного університету» та навчається на першому курсі денного відділення біологічного факультету.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено. Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру стягнутих аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1 тис. грн. на період навчання, до досягнення дитиною 23 річного віку.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує, що вимогами чинного законодавства встановлено обов’язок батька утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, за умови якщо він має можливість надавати таку допомогу, що, на думку скаржника, не було враховано судами.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Разом з тим, способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.ч. 1 - 3 ст. 181 СК України).
Положеннями ст.ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов’язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст. 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст. 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (ст. 193); обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст. 198).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Висновки: відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи донці, які продовжують навчання, зобов’язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Ключові слова: сімейні спори, батьківські обов’язки, утримання дітей
