Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 жовтня 2018 року
у справі № 216/3757/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо обов’язку батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання
Фабула справи: ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
ОСОБА_4 вказала, що відповідач ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, який навчається на третьому курсі денної форми навчання політехнічного технікуму та потребує у зв'язку із цим матеріального забезпечення. У зв'язку із тим, що відповідач після повноліття дитини добровільно матеріальну допомогу не надає, позивач просила суд стягнути на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) ОСОБА_5 щомісяця на період навчання дитини.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), на період навчання сина ОСОБА_6, але не більш ніж до досягнення сином 23 років.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_5 зазначив, що повнолітній син працює, перебуває на виробничій практиці у Польщі, його дохід перевищує заробіток відповідача, що підтверджується довідкою з місця навчання. Крім того, судом не враховано перебування на утриманні у відповідача дружини, яка хворіє та батьків похилого віку, а також зобов'язань за трьома кредитними договорами. Крім того, суди не врахували безкоштовність навчання дитини, а також відсутність доказів вартості проїзду до навчального закладу, підручників та інших складових вартості навчання.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Ст.199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом ст.ст.191,200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Так, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
- досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
- продовження ними навчання;
- потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
- наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Висновки: повнолітня дитина у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість його батько такої допомоги не надає, маючи при цьому змогу та обов'язок її надавати, тому стягнули з нього користь позивача аліменти на період навчання сина згідно з вимогами закону, навівши обґрунтований розмір аліментів, врахувавши матеріальне становище сторін, їх стан здоров'я та сімейний стан.
Посилання касаційної скарги на те, що суди не взяли до уваги перебування на утриманні у відповідача дружини, яка хворіє та батьків похилого віку, а також зобов'язань за трьома кредитними договорами - безпідставні, оскільки розмір аліментів визначено судами з урахуванням всіх обставин справи, а утримання батьків похилого віку позивачем не доведено, що є його процесуальним обов'язком (ч.1 ст.60 ЦПК України 2004 року). Доводи про те, що повнолітня дитина не потребує матеріальної допомоги у зв'язку із наявністю в неї роботи є також безпідставними, оскільки згідно із матеріалами справи повнолітня дитина роботи не мала, а проходила оплачувану виробничу практику, тому постійного джерела доходів не має.
Ключові слова: сімейні правовідносини, обов'язок батьків утримувати дитину, аліментні зобов'язання, утримання повнолітньої дитини під час навчання, витрати на навчання дитини
