Справа № 644/688/19
Провадження № 2/638/2328/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В. ,
за участю секретарів Тягунової Р.Ю., Тітової М.О.,
Башинської К.С., Подосокорської А.О.
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
відповідача ОСОБА_5 ,
представників відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Харкова цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , третя особа Служба у справах дітей Сахновщанської районної державної адміністрації Харківської області про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку спілкування з дитиною, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Сахновщанської районноїдержавної адміністраціїХарківської областіпро стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
04.02.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя, встановлення розміру аліментів. 11.03.2019 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова зазначену справу передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2019 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження.
Позивачем уточнено позовні вимоги, в остаточній редакції позовних вимог від 30.09.2020 ( т. 3, а.с.а.с. 13-20 ), позивач просить визначити судом порядок здійснення його батьківських прав з виховання доньки безперешкодно виконувати обов`язки, передбачені ст. ст. 150-155, 185 СК України, визначити такий час, місце та спосіб спілкування з донькою перебування доньки з ним за місцем його мешкання упродовж семи днів на місць у першу неділю кожного місяця, починаючи з понеділка до неділі включно, без присутності матері дитини, надати право забирати дитину у зазначені дні за місцем реєстрації Матері, надати право забирати дитину без участі матері у третіх осіб, надати право доглядати та спілкуватись з дитиною у разі її хвороби, а також можливості один тиждень влітку, за домовленістю із матір`ю дитини щодо конкретної дати, в частині безперешкодного виїзду за кордон на відпочинок із донькою Здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем майнове право за кожним на 1\2 частину вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на режим майнових прав та обов`язків на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,23 кв.м. і житловою площею 16,03 кв.м., поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем майнове право за кожним на 1\2 частину вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на кімнату квартиру АДРЕСА_2 , які виникли на підставі договорів ассоційного членства в споживчому товаристві «Споживчій кооператив» «Престиж» від 22.07.2013 №12-37\МК та від 20.11.2013 №8-1-100\МКп, визнавши за позивачем і відповідачем право власності за кожним на 1\2 частину вказаного майна та змінивши таким чино режим спільної сумісної власності подружжя на об`єкт на режим спільної часткової власності, автомобіль марки TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, а також стягнути з відповідача грошову компенсацію замість його частки у прав спільної власності на майно, зокрема за незаконне реалізовані відповідачем однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , а також гаражів в гаражному кооперативі «Меркурій» у м. Харкові в загальній сумі 400000 грн, що допускається за його згодою відповідно до вимог чинного законодавства України. В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачем перебував у шлюбі, від якого народилась дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки мають рівні права щодо виконання батьківських обов`язків. Позивач не заперечує проти того, що ОСОБА_10 проживала разом із матір`ю. Разом з тим незаконними діями відповідача він позбавлений можливості здійснювати свої батьківські обов`язки з виховання доньки та безперешкодно виконувати їх. Щодо поділу спільного майна, зазначає, що у продовж спільного життя в період з 2009 року по вересень 2018 вони, як подружжя купували майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя і яке підлягає поділу. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов. (т. 1 а.с. 4-9, а.с. 54-62, т. 2 а.с. 204-211, т. 3 а.с. 13-20).
19.04.2019 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, в порядку ч. 3 ст. 259 ЦПК України, ухвалено часткове рішення, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1246 розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачу залишено прізвище « ОСОБА_12 » (т. 1 а.с. 125-127).
19.04.2019 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі призначено судово товарознавчу експертизу, на вирішення експерта поставлено питання щодо вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , вартості квартири АДРЕСА_4 , вартості квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 за будівельною адресою АДРЕСА_5 , вартості квартири за будівельним номером АДРЕСА_6 , вартості двох гаражів у гаражному кооперативі «Меркурій» №3,10 у м. Харкові, вартості автомобіля TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, вартості 5% акцій у ПрАТ «Сахновщанське імені М.О. Ключки», вартості меблів, посуду, техніки (т. 1 а.с. 128-129).
30.07.2019 експертом Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. складено висновок за результатами автотоварознавчої експертизи, визначено ринкову вартість автомобіля TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску (т. 1 а.с. 136-141).
18.11.2019 експертом Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. складено повідомлення №15351 про неможливість дати висновок щодо вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , вартості квартири АДРЕСА_4 , вартості квартири ІНФОРМАЦІЯ_2 за будівельною адресою АДРЕСА_5 , вартості квартири за будівельним номером АДРЕСА_6 , вартості двох гаражів у гаражному кооперативі «Меркурій» №3,10 у м. Харкові, вартості меблів, посуду, техніки (т. 1 а.с. 181-183).
07.02.2020 відповідачем ОСОБА_11 подано відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 1-21), проте ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.03.2020 відмовлено ОСОБА_11 у прийнятті відзиву, у зв`язку з тим, що у визначений судом, в ухвалі про відкриття провадження, строк відповідачем не подано відзив (т. 2 а.с. 49-50).
07.02.2020 відповідачем ОСОБА_13 подано зустрічну позовну заяву, яка обґрунтована тим, що 01.12.2011 ОСОБА_11 уклала з ОСОБА_14 договір позики грошових коштів в сумі 100000 доларів США з метою придбання житла у м. Харкові для своєї сім`ї. На підтвердження укладення вказаного договору ОСОБА_11 , видала письмову розписку про отримання коштів та про обов`язок повернути , при складанні розписки були присутні ОСОБА_15 та ОСОБА_1 . Договір позики створює обов`язки для ОСОБА_1 у вигляді сплати 1\2 частини від суми позики 50000 доларів США, які відповідач повинен сплатити на користь позивача. У зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1254 180,00 грн (т. 2 а.с. 140-147).
12.03.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , про встановлення розміру аліментів закрито (т. 2 а.с. 49-50).
25.05.2020 відповідач ОСОБА_11 подала до суду заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову відповідача (т. 2 а.с. 99-119).
17.06.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова зустрічний позов, який подано 07.02.2020, ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення грошових коштів прийнято до спільного розгляду об`єднавши його з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , третя особа Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради поділ спільного майна подружжя, визначення порядку спілкування з дитино (т. 2 а.с. 215).
01.07.2020 ОСОБА_1 , відповідачем за зустрічним позовом, подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначено, що позов про «фіктивний борг» стягнення з нього грошових коштів у сумі 50 тис. доларів США має на меті позбавити його нерухомого майна. У зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом просив відмовити у задоволені позову (т. 2 а.с. 223-225).
02.07.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова підготовче засідання усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , третя особа Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку спілкування з дитиною, зустрічним позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_1 ,третя особа:Служба усправах дітейСахновщанської районноїдержавної адміністраціїХарківської областіпро визначенняпорядку таспособу участіу вихованнідитини,поділ майна закрито. Зобов`язано Службу у справах дітей Сахновщанської районної державної адміністрації Харківської області надати висновок щодо участі у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_10 її батька ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 231).
07.10.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Постановою Харківського апеляційного суду від 27.01.2021 ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.10.2020 скасовано, заяву ОСОБА_1 задоволено частково, заборонено відчуження автомобіля TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_2 (витяг з матеріалів цивільної справи а.с.82-85, а.с. 160-163).
11.12.2020 Сахновщанською районної державною адміністрацією Харківської області надано висновок органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини ОСОБА_10 її батька ОСОБА_1 . Зазначеним висновком рекомендовано ОСОБА_1 здійснювати свої батьківські права з виховання доньки ОСОБА_10 , шляхом перебування доньки з батьком за місцем його мешкання упродовж семи днів на місць у першу неділю кожного місяця, починаючи з понеділка і до неділі включно без присутності матері дитини. Рекомендовано ОСОБА_1 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки на належному рівні, приділяти увагу і турботу, виховувати її, матеріального утримувати (т. 3 а.с. 72-74).
25.01.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відмовлено позивачу ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про роз`єднання позовної вимоги про поділ спільного майна подружжя та про визначення порядку у спілкування з дитиною в самостійні провадження (т. 3 а.с. 114).
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов, просив задовольнити, з підстав викладених у останній редакції. Проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Представники позивача спочатку Саєнко М.В., Ігнатенко З.В., а у подальшому ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримали позов, просили задовольнити, з підстав викладених у останній редакції позовних вимог. Проти задоволення зустрічного позову заперечували.
Відповідач ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначила, що підстави для його задоволення відсутні, просила задовольнити зустрічний позов.
Представники відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували, просили відмовити у його задоволенні. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити, з підстав вказаних у ній.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності третьої особи. При цьому представником третьої особи надано висновок щодо визначенняпорядку таспособу участі батька ОСОБА_1 у вихованнідитини (т. 3 а.с. 78).
У судовому засіданні, за клопотанням ОСОБА_1 , були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що позивач у справі ОСОБА_1 її син, відповідач ОСОБА_18 колишня невістка. Відповідач незаконно зняла з реєстраційного обліку дитину, з квартиру яку також продала незаконно. З ким на теперішній час мешкає ОСОБА_9 (дитина сторін) не знає. ОСОБА_1 не може вийти на зв`язок з ОСОБА_18 . Дитина хоче спілкуватись з батьком, у них нормальні стосунки. Вона також спілкується з дитиною у школі. На теперішній час син (позивач у справі) не спілкується з ОСОБА_9 , оскільки відповідач весь час повідомляє, що дитина то на заняттях, то хворіє. Останній раз син спілкувався з ОСОБА_9 у жовтні 2020 року. ОСОБА_1 не знає де мешкає дитина, хто водить дитину до школи. Син утримує свою дитину, купує подарунки.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 колишній чоловік її сестри ОСОБА_18 . На теперішній час її сестра ОСОБА_18 не дає ОСОБА_9 спілкуватись з батьком, хоча дитина висловлює бажання на спілкування, вона любить батька, оскільки він про неї піклується. Останній раз вона спілкувалась з ОСОБА_9 рік тому, на теперішній час з сестрою ( ОСОБА_18 ) у неї конфлікт, який зазначати вона не буде. Де на теперішній час мешкає ОСОБА_9 вона не знає.
При цьому суд не приймає пояснення свідків, оскільки їх пояснення суперечать дослідженим доказам. Окрім того, показання свідків суперечать поясненням, які надані позивачем, а який зазначав, що він бачиться з дитиною. Окрім того, як зазначила свідок ОСОБА_17 з відповідачем ОСОБА_18 , рідною сестрою, у неї конфлікт, який не вирішений .
За клопотанням відповідача ОСОБА_18 у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_19 .
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, ОСОБА_18 її дочка, ОСОБА_9 онука, ОСОБА_1 колишній зять. З дочкою стосунки нормальні, з колишнім зятем не спілкується з 2017 року. ОСОБА_9 мешкає з матір`ю, з батьком спілкується по телефону, окрім того він приїздить і забирає дитину, вони їдуть спілкуються. ОСОБА_1 купує речі дитині, сплачує аліменти. Останній раз батько телефонував ОСОБА_9 тиждень тому. Вона (свідок) допомагає ОСОБА_18 з ОСОБА_9 , водить її до школи.
Пояснення свідка ОСОБА_19 узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами.
Суд, вислухавши позивача, представників позивача, відповідача, представників відповідача, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_13 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис 1246 (т. 1 а.с. 13).
У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_11 народилась дитина ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис 193 (т. 1 а.с.12).
ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_18 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, серія НОМЕР_5 , видане Сахновщанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис 01 (т. 3 а.с. 5).
Як випливає з позовної заяви сторони не дійшли згоди щодо порядку спілкування та участіу вихованнідитини позивачем ОСОБА_1 .
У відповідності пост. 150 СК Українибатьки зобов`язанівиховуватидитину в дусіповаги до прав та свобод інших людей, любові до своєїсім`ї та родини, свого народу, своєїБатьківщини. Батьки такожзобов`язаніпіклуватися про здоров`ядитини, їїфізичний, духовний та моральнийрозвиток.
Згідно до ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батьки повинніповажати права дитини та їїлюдськугідність.
Статтею 157 СК Українипередбачено, щопитаннявихованнядитинивирішується батьками спільно. Той ізбатьків, якийпроживаєокремовіддитинимає право на спілкування з дитиною, а батько з якимпроживаєдитина не має право перешкоджати такому спілкуванню.
Згідно до вимогст. 159 СК Україниякщо той з батьків, з ким проживаєдитина, чинить перешкоди тому з батьків, хтопроживаєокремо, у спілкуванні з дитиною та у їївихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органа опіки і піклування, другий з батьківмає право звернутися до суду з позовом про усуненняцихперешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованнідитини (періодичні чи систематичніпобачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
З висновку наданого висновку, складеного 02.12.2020 Сахновщанською районної державною адміністрацією Харківської області вбачається, що рекомендовано ОСОБА_1 здійснювати свої батьківські права з виховання доньки ОСОБА_10 , шляхом перебування доньки з батьком за місцем його мешкання упродовж семи днів на місць у першу неділю кожного місяця, починаючи з понеділка і до неділі включно без присутності матері дитини. Рекомендовано ОСОБА_1 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки на належному рівні, приділяти увагу і турботу, виховувати її, матеріального утримувати.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5ст. 19 СК України).
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6ст. 19 СК України).
Суд не може погодитись з висновком органу опіки та піклування, так як він не є достатньо обґрунтованим та, на думку суду, суперечить інтересам дитини, окрім того, зазначений висновок належним чином не мотивований, в ньому зазначено лише про думку батька та матері дитини, які дії виконувались для підготовки зазначеного висновку, що саме досліджувалось комісією не зазначено.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обв`язки щодосвоїхдітей. Предметом основної турботи та основнимобов`язкомбатьків є забезпеченняінтересівсвоєїдитини.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремовідбатьківабо одного з них, має право на підтримання з ними регулярнихособистихстосунків і прямихконтактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано,щотакеспілкування не перешкоджатиме нормальному вихованнюдитини.
Судом встановлено, що батько дитини виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. Батько дитини є вихованою, здоровою людиною, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванніізсвоєюдитиною.
Жоднихобставин, які б унеможливлювали право батька на спілкуванняіздонькою судом не встановлено, а відповідачем не доведено.
З врахуваннямвстановлених обставинта доказів,які містятьсяв матеріалахсправи,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги ОСОБА_1 підлягаютьчастковому задоволенню. При цьому суд приймає до уваги в першу чергу інтереси дитини та враховує ту обставину,що кожен з батьків має право на спілкування з дитиною у вихідні.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя.
Зокрема, відповідно до положеньст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини»(ратифікована Україною 27 лютого 1991 року ), держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
У судовому засіданні, у присутності професійного психолога ОСОБА_20 , була опитана малолітня дитина ОСОБА_21 , яка пояснила, що вона мешкає з матір`ю, навчається у школі, відвідує гуртки, в тому числі і у вихідні дні. З батьком у неї нормальні стосунки, проте сильного бажання спілкуватись з батьком у неї не має, коли має час вона завжди спілкується з ним. Відмовитись від зустрічі з батьком може, коли не має часу, оскільки потрібно займатись, виконувати домашні завдання та відвідувати гуртки. Що стосується відпочинку з батьком дитина зазначила, що відпочивати хоче тільки з матір`ю. Порушувати ритм життя який існує на теперішній час бажання не має.
З довідки «Центру психології Анастасії Горецької», яку складено дитячим психологом ОСОБА_20 вбачається, що про батька ОСОБА_9 говорить з ніжністю, демонструє прив`язаність та позитивне ставлення до нього. Регулярністю зустрічей з татом на даний момент задоволена. Розповідає, що чудово проводить з ним час на вихідних. Проте, ОСОБА_9 дуже насторожено відноситься до днів, на яких крім зустрічей з татом їй доводиться зустрічатись з бабусею зі сторони батька. Зі слів дитини в такі дні їй буває «неприємно та незручно». ОСОБА_9 відмітила, що дуже турбується про те, що графік зустрічей з татом може змінитись та виникне необхідність від`їжджати до батька на весь тиждень та бути з бабусею зі сторони батька частіше. Дівчинка каже, що в такому разі вона не може відвідувати свої гуртки, буде ходити до школим не зі свого будинку і ці зміни наводять на неї жах.
Отже, суд, діючи в найкращих інтересах дитини приходить до висновку про те, що позивачу необхідно встановити наступний спосіб та порядок його участі в спілкуванні та вихованні доньки: кожну першу та другу суботу кожного місяця з 11-00 год. до 18-00 год., кожну третю та четверту неділю кожного місяця з 11-00 год. до 16-00 год. без присутності матері дитини ОСОБА_18 , за виключенням часу хвороби дитини, за місцем мешкання батька, надавши батьку можливість забирати дитину у зазначені дні за місцем проживання дитини; протягом тижня під час літніх шкільних канікул, кожного року без присутності матері дитини ОСОБА_18 , з можливістю спільного відпочинку та оздоровлення на територіїУкраїни за попередньоїзгодою дитини ОСОБА_10 та матері ОСОБА_18 ,з обов`язковим поверненням дитини до місця постійного проживання.
Суд вважає необхідним надати можливість батькам ОСОБА_22 ОСОБА_1 та ОСОБА_18 змінювати місце побачення з дитиною, за взаємною згодою, з урахуванням думки дитини, попередньо погодивши час спілкування з матір`ю дитини, враховуючи стан здоров`я дитини, погодні умови.
При цьому зобов`язує ОСОБА_18 не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_22 батьку дитини ОСОБА_1 .
Враховуючи, що ОСОБА_21 відвідує навчальний заклад і гуртки в різний період часу, визначити найбільш сприятливий час для зустрічі дитини з батьком в період з понеділка по п`ятницю, без порушення звичного для неї режиму життя на даний час є неможливим, окрім того, як зазначено самою ОСОБА_9 у судовому засіданні та при зустрічні з психологом її турбує графік, за яким їй буде потрібно бачитись з батьком протягом цілого тижня та не мешкати дома. Тому графік побачення та спілкування з дитиною, який просить встановити позивач буде надмірно обтяжливим для дитини, оскільки суттєво вплине на ритм життя.
Вирішуючи питання щодо спільного відпочинку батька та дитини за кордоном суд приходить до висновку, це може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки остання у судовому засіданні зазначила, що не має бажання відпочивати без матері. Окрім того, між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок. Суд вважає, що для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною буде достатньо спільного відпочинку та оздоровлення на територіїУкраїни за попередньоїзгодою дитини ОСОБА_22 та матері ОСОБА_18 ,з обов`язковим поверненням дитини до місця постійного проживання.
Суд звертає увагу, що об`єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати і запроваджувати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності.
Щодо стосується позовних вимог про поділ майна:
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем майнове право за кожним на 1\2 частину вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на режим майнових прав та обов`язків на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,23 кв.м. і житловою площею 16,03 кв.м., поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем і відповідачем майнове право за кожним на 1\2 частину вказаного майна та змінивши таким чином режим спільної сумісної власності подружжя на кімнату квартиру АДРЕСА_2 , які виникли на підставі договорів ассоційного членства в споживчому товаристві «Споживчій кооператив» «Престиж» від 22.07.2013 №12-37\МК та від 20.11.2013 №8-1-100\МКп, визнавши за позивачем і відповідачем право власності за кожним на 1\2 частину вказаного майна та змінивши таким чино режим спільної сумісної власності подружжя на об`єкт на режим спільної часткової власності, автомобіль марки TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, а також стягнути з відповідача грошову компенсацію замість його частки у прав спільної власності на майно, зокрема за незаконне реалізовані відповідачем однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , а також гаражів в гаражному кооперативі «Меркурій» у м. Харкові в загальній сумі 400000 грн.
Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску підтверджується, що зазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_11 03.03.2012 (т. 1 а.с. 39).
Тобто, зазначений автомобіль придбано ОСОБА_11 під час перебування у шлюбу з ОСОБА_1 .
Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу майно, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першійстатті 61 СК Українипередбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).
Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українитастаттею 372 ЦК України.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб .
Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки другий з подружжя не довів іншого.
Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі№ 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
В судовому засіданні встановлено, що спірне автомобіль TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску придбаний сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.
Дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, враховуючи вимоги ст.ст. 60-63 СК України, суд приходить до висновку, що зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , а тому сторони по справі мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання зазначеним майном, яке належить їм у рівних частках.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності за кожним по 1\2 частини автомобіля підлягають задоволені.
При цьому, вирішуючи позовні вимоги щодо автомобіля суд не вирішує питання про припинення права на часту у спільному майні та не залишає у власності будь-якого зі сторін автомобіль у порядку поділу неподільного майна, не стягує грошову компенсацію за частку, оскільки такі вимоги можуть бути вирішені на підставістатті 365 ЦК Українита лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Проте позивачем такі кошти не внесено.
Крім того, позивачем не заявлено вимог щодо припинення його права власності на спірний автомобіль, залишення його у власності відповідача та стягнення з останньої на його користь грошової компенсації вартості 1\2 частини автомобіля.
Щодо визнання майнового права за позивачем та відповідачем за кожним по 1\2 частині, суд зазначає наступне:
ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні проекти», яка діє від власного імені в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестування фонду «Житлобуд-1», що виступає інвестором у інвестиційному договорі №24-11/12/16 від 24.11.20106 укладеним з АТ «Трест Житлобуд-1» (сторона 1) та ОСОБА_11 (сторона 2) уклали попередній договір №64/38 26.12.2016. Предмет договору: сторона 1 та сторона 2 зобов`язались укласти основний договір - договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 38).
Заявляючи вимогу про визнання майнового права на зазначену квартиру, ОСОБА_1 не надано доказів того, що дійсно було укладено договір купівлі- продажу спірної квартири, не надано доказів того, хто є власником квартири на теперішній час.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження варртості зазначеного жилого приміщення, так як експертні дослідження по призначеній за клопотанням позивача товарознавчій експертизі, не були проведені у зв"язку з невиконанням позивачем відповідних клопотань експерта та несплати експертних досліджень.
Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження сплати вартості зазначеного жилого приміщення, відповідно до умов попереднього договору № 64/38 від 26.12.2016.
22.07.2013 ОСОБА_11 та Споживчий кооператив «Престиж» уклала договір асоційованого членства у споживчому товаристві №12-37 МК ( т. 1 а.с. 24-28).
Цим договором ОСОБА_11 взяла на себе зобов`язання прийняти участь у реалізації статутних цілей Товариства шляхом внесення у повному обсязі своєї частки в товариство, з метою здійснення товариством будинку за рахунок внесеної частки, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовику закріплену за ним квартиру (п. 1.1. договору).
П. 1.4 договору асоційованого членства у споживчому товаристві № НОМЕР_6 передбачає, що характеристика квартири закріплена у додатку №1 та в додатку №2 до даного договору.
Додатком №1 визначено характеристику квартири, а саме розташування у АДРЕСА_7 , загальна площа 81.31 кв.м., кількість кімнат дві (т. 1 а.с. 28).
З зазначеного договору також вбачається, що першопочатковий внесок складає 40655 доларів США, які необхідно внести до 31.07.2013 включно (п. 2.2.1 договору). Внесок в сумі 37268 доларів США здійснюється рівними частками у розмрі 3388 доларів США щомісяця до 25 числа поточного місця, протягом 11 місяців починаючи з 01.08.2013 та до 25.06.2014. Решту частки в сумі 3387 доларів США пайовик зобов`язався внести до 25.07.2014 (п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору).
Окрім того, 20.11.2013 ОСОБА_11 та Споживчий кооператив «Престиж» уклали договір асоційованого членства у споживчому товаристві №8-1-100/ МКп (т. 1 а.с. 29-31).
Цим договором ОСОБА_11 взяла на себе зобов`язання прийняти участь в реалізації статутних цілей, з метою здійснення товариством будинку та паркінгу за рахунок внесеної частки, після здачі будинку та паркінгу в експлуатацію, передати пайовику закріплену за нею місце для парковки (п. 1.2 договору).
П. п. 2.1, 2.2 передбачено внесення грошових коштів
П. 1.4 договору асоційованого членства у споживчому товаристві №8-1-100/МКп передбачає, що характеристика парковочного місця закріплена у додатку №1 та в додатку №2 до даного договору.
Додатком №1 визначено характеристику квартири, а саме розташування парковчного місця у АДРЕСА_8 (т. 1 а.с. 32).
Відповідно до ст. 69 СК України поділу між дружиною та чоловіком підлягає лише майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Проте, з наданих позивачем ОСОБА_1 договорів асоційованого членства у споживчому товаристві вбачається, що вони укладені під час перебування ОСОБА_11 у шлюбі з ОСОБА_1 , проте з цих договорів не вбачається, що відповідач ОСОБА_11 вносила будь які кошти, договори містять лише зобов`язання внести кошти. Доказів на підтвердження внесення ОСОБА_1 коштів позивачем не надано. З наданої позивачем копії заяви від 30.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 надав згоду своїй колишній дружині ОСОБА_23 на укладення договорів викупу квартири ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальною площею 79,8 кв.м., машиномісця першого рівня підвалу №1-100 у житловому будинку літ. «А-17, що розташовані за адресою АДРЕСА_9 , за ціну та на умовах на її розсуд (т. 3 а.с. 37).
Отже, судом встановлено, що надані позивачем докази свідчать про те, що майнові права на зазначені об`єкти виникли у сторін у шлюбі та були оформлені за взаємною згодою подружжя на ім`я відповідача ОСОБА_24 , однак право власності у відповідача на вказані об"єкти нерухомості виникли після розірвання шлюбу з позивачем та припинення з ним шлюбних відносин, що свідчить про використання відповідачем власних коштів при викупі зазначеного майна.
Проте, приймаючи до уваги те, що позивачем ОСОБА_1 не доведено свої позовні вимоги в частині що стосується визнання майнового права за позивачем та відповідачем за кожним по 1\2 частині, з клопотаннями про забезпечення або витребування доказів позивач не звертався, окрім того, позивачем не надано оцінку спірного майна, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимог в цій частині.
Крім того, з наданих відповідачем доказів вбачається, що станом на час розгляду справи зазначена спірна квартира та паркомісце належать на праві приватної власності іншій особі на підставі договорів дарування від 13.01.2021, які на теперішній час є дійсними та не скасованими у встановленому порядку. ( т. 3, а.с.а.с. 87, 88 ).
Що стосується стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно, суд зазначає наступне:
Квартира АДРЕСА_10 , належала ОСОБА_11 на підставі договору купівлі продажу від 17.08.2012. Право власності ОСОБА_11 на зазначену квартиру також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, копією технічного паспорту на квартиру (т. 1 а.с. 19,20,21,22).
З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_25 на підставі договору купівлі- продажу, серія на номер 4689 (т. 3 а.с. 41-44).
На підставі договору купівлі- продажу від 13.08.2014 ОСОБА_11 належала квартира АДРЕСА_4 . Окрім того, право власності на вказану квартиру ОСОБА_11 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копією технічного паспорту (т. 1 а.с. 38).
З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_26 на підставі договору купівлі- продажу, серія та номер 248, виданий 18.06.2019 (т. 3 а.с. 38-40).
Тобто, квартира АДРЕСА_11 були придбані на час перебування у шлюбі ОСОБА_11 та ОСОБА_1 .
Згідно з частиною третьоюстатті 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першоюстатті 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Стаття 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Статтею 63 СК Українивизначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з частинами першою, другоюстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Відповідно достатті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Результати аналізу змісту положеньстатті 71 СК Українидають підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбаченихЦК України(стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Згідно з установленою практикою вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Частинами першою та другоюстатті 364 ЦК Українивизначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 ЦК України).
ОСОБА_1 звертаючись до суду просив суд провести поділ спільного майна подружжя, шляхом грошової компенсації за належну йому частку у спільному майні подружжя.
Однак звертаючись з вимогою про компенсацію частки у спільному майні відповідач зазначає лише певну суму грошової компенсації, при цьому не надає жодного доказу на підтвердження суми.
При цьому відповідач ОСОБА_18 не погоджувалась з вимогами про грошову компенсацію.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги суд враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу»передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів.
На підставіст.103 ЦПК Україниза клопотанням позивача ОСОБА_1 , ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.04.2019 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, на вирішення експертів були поставлені питання, зокрема, що стосуються вартості квартири АДРЕСА_10 та квартири АДРЕСА_4 .
Відповідно до положень ст. 103 ЦПК України для призначення експертизи у справі необхідна сукупність певних умов, зокрема, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд; питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом; учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта; у разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну; питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Судом у зазначеній справі призначено експертизу, так як без проведення експертизи не можливо визначити вартості спірного майна. Крім того, на проведенні даної експертизи наполягали позивач та представник позивача у справі.
Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Аналізуючи дану статтю слід зазначити, що судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Окрім того, відповідно до положень ч. 2ст. 116 ЦПК Українипризначення експертизи є способом забезпечення доказів.
Проте, експертиза щодо визначення вартості майна проведена не була , експертом складено повідомлення про неможливість складення експертного висновку у зв`язку з несплатною вартості експерти та не надання додаткових матеріалів, необхідних при проведенні експертизи.
Суд зазначає, що питання про призначення експертизи було вирішено за клопотанням позивача ОСОБА_1 , ухвалою суду обов`язок зі сплати вартості експертизи було покладено на позивача. Окрім того, клопотання, які надходили від експерта, були направлені позивачу рекомендованими листами (т. 3 а.с. 167, 174, 175,178) тому останній був обізнаний про необхідність сплати вартості експертизи та надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.
Отже, з урахуванням того, що одним з принципів цивільного судочинства, є змагальність сторін та з врахуванням інтересів як позивача, так і відповідача, судом було вжиті заходи для визначення вартості спірних квартир, проте позивачем не виконані вимоги експерта, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивач не скористався правом довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Зважаючи, що без проведення експертизи не можливо встановити ринкову вартість квартири АДРЕСА_10 та квартири АДРЕСА_4 , на час розгляду справи, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову в частині грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної власності на спірне майно.
Заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача компенсації замість частки у праві спільної власності на майно за 2 гаража у гаражному кооперативі «Меркурій» позивачем ОСОБА_1 надано копію розписку, з якої вбачається, що ОСОБА_27 , отримав кошти у сумі 500 доларів США від ОСОБА_11 за продаж гаражу № НОМЕР_7 у ГК «Меркурій» (т. 1 а.с. 15).
Ч. 1 ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Тобто, надана копія розписки позивачем ОСОБА_1 на підтвердження права власності відповідача на гараж не може бути доказом того, що ОСОБА_18 є власником гаражу, оскільки зазначена розписка не може вважатись договором купівлі продажу. Окрім того, позивачем заявлено вимоги щодо двох гаражів, проте щодо другого гаражу ОСОБА_1 не надано взагалі будь-яких підтверджень.
Будь-яких інших доказів на підтвердження права власності відповідача ОСОБА_18 на спірні гаражі позивачем не надано, окрім того, позивач не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів.
Тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення компенсації за частину майна, а саме гаражів не підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічного позову.
На підтвердження зустрічного позову позивачем ОСОБА_18 надано копіє розписки, з якої вбачається, що 01.12.2011 ОСОБА_28 отримала від ОСОБА_19 грошові кошти у сумі 100000 доларів США для придбання квартири у м. Харкові. Зазначені кошти ОСОБА_18 зобов`язалась повернути за вимогою ОСОБА_19 окрім того зазначена розписка містить посилання на те, що грошові кошти передані у присутності ОСОБА_19 та ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 152).
Посилаючись на те, що зазначена розписка, яка по суті є договором позики, укладений в інтересах сім`ї , під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , створює обов`язки для ОСОБА_1 у вигляді 1\2 частини від суми позики.
Відповідно до положеньст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.3 ст.61, ч.4 ст.65 СК України, якщо одним із подружжя укладений договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення частини четвертоїстатті 65 СК Українисвідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім`ї.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого подружжя, якщо майно, одержано за договором, використане в інтересах сім`ї. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям за договором позики, є спільною власністю чоловіка та дружини.
Положення ч.1ст.1049 ЦК Українипередбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором
Разом з тим, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених (частина першастатті 81 ЦПК України).
Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другої, шостоїстатті 95 ЦПК Україниписьмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_18 надано копію розписки та копію ухвали Сахновщанського районного суду Харківської області у справі за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_11 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
З огляду на частину шостустатті 95 ЦПК Україниєдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналів зазначених документів.
Належним чином дослідити подані сторонами докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду.
За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Важливим є визначення правовідносин сторін, які випливаютьізвстановленихобставин.Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч.1ст.264 ЦПК України).
Позивачем не надано оригіналу розписки. Окрім того, як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень позивач ОСОБА_19 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_11 про стягнення боргу за розпискою, проте ухвалою Сахновщанського районного суду Харківської області провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_19 від позову. Більш того, позивачем за зустрічним позовом взагалі не надано доказів того, що кошти, зазначені у розписці були використані в інтересах сім`ї.
У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про відмову у задоволені зустрічного позову.
Вирішуючи питання по стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_18 на користь позивача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5570,90 грн та 4034,10 грн (позовні вимоги майнового характеру), 768,40 грн (позовні вимоги немайнового характеру), 733 грн (за заяву про забезпечення позову).
У зв`язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог.
Так, позовні вимоги ОСОБА_1 майнового характеру задоволені лише в частині, які стосувались TOYOTA RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску.
З висновку експертизи вбачається, що ринкова вартість автомобіля становить 326015,99 грн, тобто судовий збір становить 3260,16 грн за зазначену вимогу, який підлягає стягненню з відповідача.
Позовні вимоги немайнового характеру також задоволені частко, сплачений судовий у сумі 768,40, підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог, тобто у сумі 384,20 грн.
Заяву про забезпечення позову, яка подана ОСОБА_1 постановою ХАС задоволено частково, отже судовий збір сплачений у сумі 733 грн, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, тобто у сумі 366,50 грн.
За клопотанням позивача ОСОБА_1 проведена експертиза, вартість якої сплачено позивачем у сумі 2669,90 грн, зазначена сума також підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Саєнко М.В. та сплатив останньому 17052 грн.
З наданої відповідачем ОСОБА_18 , угоди про надання правничої допомоги вбачається, що остання уклала договір з адвокатом Тамазликар Л.Й. 03.02.2020 та додаткову угоду 04.02.2020, угоду про надання правничої допомоги від 03.08.2020 та додаткову угоду від 04.08.2020, договір №02/12-2020цК від 02.12.2020. ОСОБА_18 , сплатила адвокату 43068 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шостастатті 137 ЦПК України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги позивачем ОСОБА_1 надано договір про надання правової допомоги від 29.01.2019, копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності, акт виконаних робіт від 14.02.2019,з зазначенням суми витрат у розмірі 7270,00 грн, акт виконаних робіт від 12.04.2019, з зазначенням суми витрат у розмірі 5750 грн, акт виконаних робіт від 17.04.2019 , зазначенням суми витрат у розмірі 4032 грн. Отже, ОСОБА_1 витратив на послуги адвоката суму у загальному розмірі 17052 грн.
На підтвердження своїх вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу відповідачем ОСОБА_18 надано угоди про надання правничої допомоги, укладені між нею та адвокатом, копію ордеру, акти приймання передачі наданої правничої допомоги
Аналізуючи підстави для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат у розмірі 17052 грн, суд враховує, що з огляду на зміст та обсяг проведеної роботи така робота, вочевидь, не вимагала від адвоката витрат часу в обсязі, визначеному в акті виконаних робіт, а більшість зазначених послуг фактично є однаковими за своєю правовою суттю.
Так однією з послуг вказано, що адвокат зробив ксерокопії та роздрукував документи, які додав до заяви в порядку ст. 303 КПК України до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, перебував дві години на місці пригоди огляді події, де ОСОБА_29 розбив автомобіль ОСОБА_1 , підготував заяву про вчинення злочину службовими особами ГК «Меркурій» та подав її до Індустріальнгого ВП ГУ НП в Харківській області.
Аналізуючи зазначене суд приходить до висновку, що адвокат діяв в інтересах ОСОБА_1 у кримінальному провадження, тоді як зазначені витрати просить стягнути в межах цивільної справи, предметом якої є поділ майна та визначення способу спілкування з дитиною.
Тому суд вважає, що заявлений представником позивача перелік виконаних робіт, пов`язаних з підготовкою та участю у розгляді справи, не повною мірою узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, аналізуючи підстави для задоволення вимог відповідача ОСОБА_18 щодо стягнення судових витрат у розмірі 43068 грн, суд враховує, що у задоволені зустрічного позову ОСОБА_18 , було відмовлено у зв`язку з його недоведеністю, окрім того з огляду на зміст та обсяг проведеної роботи така робота, вочевидь, не вимагала від адвоката витрат часу в обсязі, визначеному в акті виконаних робіт.
Так, в акті приймання передачі наданої правничої допомоги зазначено, що адвокат ознайомлювався з матеріалами справи, проте дослідженими матеріалами справи встановлено, що ознайомлювалась зі справою тільки сама відповідач ОСОБА_18 та її попередній представник. Підготовка відзиву на позовну заяву вочевидь не вимагала часу п`ять годин, підготовка клопотання про закриття провадження також не може вимагати часу в одну годину.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд вважає за можливе визначити розмір витрат, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у розмірі 8526 грн, та про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Ч. 10 ст. 141 ЦПК України передбачає, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Різниця судових витрат понесених у зв`язку з отриманням правової допомоги складає 1474 грн, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_18 звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат на правову допомогу у розмірі 8526 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 103, 116, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 19, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 72, 150, 155, 157, 159 СК України, ст. ст. 183, 368, 364, 657, 1046, 1049 ЦК України, Конвенцією про права дитини, ЗУ «Про охорону дитинства», суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , третя особа Служба усправах дітейСахновщанської районноїдержавної адміністраціїХарківської області про поділ спільного майна подружжя, визначення порядку спілкування з дитиною- задовольнити частково.
Визначитипорядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою донькою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином :
- кожну першу та другу суботу кожного місяця з 11-00 год. до 18-00 год., кожну третю та четверту неділю кожного місяця з 11-00 год. до 16-00 год. без присутності матері дитини ОСОБА_18 , за виключенням часу хвороби дитини, за місцем мешкання батька, надавши батьку можливість забирати дитину у зазначені дні за місцем проживання дитини;
-протягом тижня під час літніх шкільних канікул, кожного року без присутності матері дитини ОСОБА_18 , з можливістю спільного відпочинку та оздоровлення на територіїУкраїни за попередньоїзгодою дитини ОСОБА_22 та матері ОСОБА_18 ,з обов`язковим поверненням дитини до місця постійного проживання.
Надати можливість батькам ОСОБА_22 ОСОБА_1 та ОСОБА_18 змінювати місце побачення з дитиною, за взаємною згодою, з урахуванням думки дитини, попередньо погодивши час спілкування з матір`ю дитини, враховуючи стан здоров`я дитини, погодні умови.
Зобов`язати ОСОБА_18 не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_22 батьку дитини ОСОБА_1 .
Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_18 , а саме :
- за ОСОБА_1 визнати право приватної власності на 1\2 ідеальну частину автомобіля марки "TOYOTA RAV 4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ,2012року випуску;
- за ОСОБА_18 визнати право приватної власності на 1\2 ідеальну частину автомобіля марки "TOYOTA RAV 4", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, залишивши даний автомобіль у спільній частковій власності сторін.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4010,86 грн, на проведення експертизи у сумі 2669,90 грн, а всього 6680 (шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_18 різницю судових витрат понесених у зв`язку з отриманням правової допомоги у розмірі 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн.
Звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_18 від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат на правову допомогу у розмірі 8526 (вісім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_18 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, відмовити.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16.04.2021.
Сторони:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрований АДРЕСА_12
Відповідач ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрована АДРЕСА_13 .
Суддя : І.В.Семіряд
