КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/824/1028/2021 Доповідач - Кулікова С.В.
У Х В А Л А
м. Київ Справа № 824/224/21
18 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кулікової С.В., розглянувши заяву Фішинг Компані Ес.Ей про вжиття заходів забезпечення заяви Фішинг Компані Ес.Ей про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 28 вересня 2018 року по справі № 76/2018 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до Державного підприємства «Сервіс» (Україна) про стягнення 220 000 доларів США заборгованості та відшкодування витрат на адвокатські послуги в сумі 3 463 євро і витрат по сплаті арбітражного збору та рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 26 березня 2020 року по справі № 179/2019 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до Державного підприємства «Сервіс» (Україна) про стягнення 41 916,00 доларів США заборгованості та про відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору,-
в с т а н о в и в:
24 вересня 2021 року до Київського апеляційного суду стягувачем Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) подано заяву про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 28 вересня 2018 року по справі № 76/2018 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до Державного підприємства «Сервіс» (Україна) про стягнення 220 000 доларів США заборгованості та відшкодування витрат на адвокатські послуги в сумі 3 463 євро і витрат по сплаті арбітражного збору та рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 26 березня 2020 року по справі № 179/2019 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до Державного підприємства «Сервіс» (Україна) про стягнення 41 916,00 доларів США заборгованості та про відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та запропоновано боржнику подати можливі заперечення.
12 жовтня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) про вжиття заходів забезпечення заяви про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Заява обґрунтована тим, що спір між Фішинг Компані Ес.Ей. та ДП «Сервіс» виник через несплату боржником стягувачу грошових коштів за договірними зобов`язаннями. Боржником не вчиняються дії, які б свідчили про його наміри повернути кошти належні стягувачу. У зв`язку з тим, що боржник не приступив до виконання своїх зобов`язань за договорами поруки щодо здійснення оплати за графіками платежів, у листопаді 2019 року заявник звернувся до МКАС при ТПП України та ініціював справу № 179/2019 щодо стягнення решти заборгованості за договорами поруки. У лютому стягувач вирішив піти на компроміс та уклав з боржником мирову угоду. У рамках мирової угоди боржник взяв на себе певні зобов`язання, а саме: передати стягувачу майно вартістю 6 019 967,72 грн. (з ПДВ), сплачувати заявнику рівними частинами по 2 434,13 доларів США протягом 12 місяців, до 10-го числа кожного місяця, починаючи з березня 2020 року та укласти зі стягувачем договір суборенди нежитлового приміщення загальною площею 358,7 кв.м., однак не виконав жодного зобов`язання. У ході арбітражного провадження по справі № 179/2019 боржник повторно визнав свою заборгованість та повідомив, що в нього немає можливості повернути кошти стягувачу. Заявлена відсутність у боржника коштів не перешкоджала йому виконати інші зобов`язання, взяті на себе в рамках мирової угоди, проте боржник не виконав і не приступив до виконання жодного із взятих на себе зобов`язань.
Вважає, що вищезазначені обставини свідчать про наявність реальної загрози настання обставин, які можуть утруднити або унеможливити виконання арбітражних рішень, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, з метою забезпечення заявнику реальної можливості поновити його порушені права, просив суд вжити заходи забезпечення заяви про надання дозволу на виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 28 вересня 2018 року по справі № 76/2018 та від 26 березня 2020 року по справі № 179/2019 шляхом накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у межах суми 258 904,52 долари США.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 477 ЦПК України, суд за заявою особи, яка подає заяву про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такої заяви, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у разі надання дозволу на його виконання.
Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до глави 10 розділу I цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Статтею 149 ЦПК України, встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Можливість вжиття державним судом забезпечувальних заходів при вирішенні питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного арбітражу передбачена нормами міжнародних правових актів, які є частиною національного законодавства України в силу положень частини першої статті 9 Конституції України (частина четверта статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, стаття 6 Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року), а також нормами національного законодавства України (частина третя статті 477 ЦПК України, стаття 9 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Виходячи з аналізу вказаних норм права, забезпечувальні заходи у міжнародному комерційному арбітражі - це передбачені законом заходи, які можуть застосовуватися як уповноваженим арбітражним складом, так і державним судом з метою збереження статус-кво між сторонами та(або) забезпечення виконання арбітражного рішення у справі.
Положення частини третьої статті 477 ЦПК України поширюються на випадки застосування заходів забезпечення позову у разі подання до державного суду заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно з п.п.3-7 ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосовувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів у разі подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення є принцип пропорційності (співмірності, справедливості), який означає відповідність застосованого забезпечувального заходу потенційним збиткам позивача, включає в себе ґрунтовність підстав вимоги заявника, відповідні публічні інтереси, якщо такі є, терміновість потреби для вжиття попередніх заходів.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі №824/239/2018.
З викладеного вбачається, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.
Разом з тим, подаючи заяву про забезпечення позову, Фішинг Компані Ес.Ей. просила, на банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ «Альфа-Банк» у межах суми 258 904,52 долари США.
Проте, жодної інформації, підтвердженої належними доказами, щодо того, що вказаний в заяві рахунок належать саме боржнику, цільове призначення вказаного рахунку та наявність на рахунку грошових коштів боржника суду не надано.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що навіть якщо вказаний заявником рахунок в банківській установі належать боржнику, то накладення арешту на нього може заблокувати здійснення боржником господарської діяльності, що є недопустимим.
Таким чином, вказані обставини позбавляють суд можливості визначитися із таким критерієм застосування заходів забезпечення позову як співмірність, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог про накладення арешту на грошові кошти боржника на рахунку у банківській установі України.
Окрім того, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Посилання сторони заявника на невиконання боржником своїх зобов`язань, не свідчить про існування обставин, які утруднять чи унеможливлять виконання рішення міжнародного арбітражу, оскільки ґрунтуються на припущеннях.
Керуючись статтями 149-153, 477 ЦПК України, Київський апеляційний суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви Фішинг Компані Ес.Ей про вжиття заходів забезпечення заяви про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 28 вересня 2018 року по справі № 76/2018 та рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 26 березня 2020 року по справі № 179/2019 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя:
