УХВАЛА
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 754/16764/17
провадження № 61-18091св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І. від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у цивільній справі № 754/16764/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та заяву про самовідвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 , яка виникла на підставі кредитного договору від 07 травня 2007 року № 321 у розмірі 98 179, 19 дол. США, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 07 травня 2007 року, за реєстровим номером 3670, зокрема на двокімнатну квартиру, загальною площею 54, 2 кв. м, житловою площею 30, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», із встановленням початкової ціни предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року позов задоволено.
У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 , яка виникла на підставі кредитного договору від 07 травня 2007 року № 321 у розмірі 98 179, 19 дол. США, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 07 травня 2007 року, за реєстровим номером 3670, на двокімнатну квартиру, загальною площею 54, 2 кв. м, житловою площею 30, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», із встановленням початкової ціни предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасоване, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 000, 00 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
04 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, просив її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, просив її скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову суду апеляційної інстанції.
09 серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, просили її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року заяву про самовідвід суддів Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Яремка В. В. задоволено. Відведено суддів Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Яремка В. В. від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, а також на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у цивільній справі № 754/16764/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2021 року, справу призначено судді-доповідачеві Олійник А. С. судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Усик Г. І.
29 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І.
Заява обгрунтована тим, що суддями Верховного Суду Ступак О. В., Усиком Г. І. та суддями Верховного Суду Погрібним С. О., Гулейковим І. Ю., Яремком В. В., які входили до складу колегії суддів, визначеної для розгляду справи № 754/12116/18, вже висловлена правова позиція щодо законності та обгрунтованості переходу права вимоги до боржників-відповідачів у розмірі 98 179,19 дол. США та вимога на предмет іпотеки (квартиру) до нового кредитора ОСОБА_1 , який на підставі зазначених договорів відступлення прав вимоги, визнаних судом касаційної інстанції недійсними, просить у справі, яка переглядається у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки судді Верховного Суду Погрібний С. О., Гулейков І. Ю., Яремко В. В. заявили самовідвід у справі, яка переглядається, то з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суддів під час розгляду касаційних скарг у цій справі та забезпечення довіри учасників справи, є правові підстави для відводу суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І.
Крім того, вважає, що є підстави для відводу за суб`єктивним критерієм. Судді Верховного Суду Ступак О. В. та Усик Г. І. виявляють особисту упередженість, оскільки у подібних зі справою № 754/12116/18 правовідносинах, ухвалюють кардинально протилежні судові рішення.
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І., Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина друга статті 129 Конституції України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Згідно із суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, пункти 49, 50).
Верховний Суд виходить з того, що суддя вважається безстороннім, поки не доведено зворотного.
Крім того, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
Аргументи відводу, що інші судді Верховного Суду, які брали участь у розгляді справи № 754/12116/18, заявили самовідвід у справі, яка переглядається, не свідчать про існування фактів, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І.
Доводи відводу щодо ухвалення суддями протилежних судових рішень у справах у подібних правовідносинах не можуть бути підставою для відводу суддів відповідно до статті 36 ЦПК України, оскільки у кожній окремій справі суди встановлюють обставини, з урахуванням предмета доказування у справі.
Верховний Суд зазначає, що метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І. не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для їх відводу. ОСОБА_1 не навів об`єктивних обгрунтованих аргументів та фактів, які дають підстави сумніватися у безсторонності, неупередженості суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І.
Водночас судді Верховного Суду Ступак О. В., Усик Г. І. вважають за обґрунтоване заявити самовідвід у цій справі з тих підстав, що брали участь у розгляді справи № 754/12116/18 (провадження № 61-6024св19) у суді касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.
Заява про самовідвід підлягає задоволенню, з огляду на таке.
У справі № 754/12116/18 позивач ОСОБА_3 просила визнати недійсним укладений 06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 договір № 24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 321 та договором поруки; визнати недійсним укладений 06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 24-1.
За умовами зазначених договорів визначено, що ОСОБА_1 , як новому кредитору, передається право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 98 179, 19 дол. США та право вимоги на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 .
Предметом позову у справі № 754/16764/17, що переглядається, є звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 , яка виникла на підставі кредитного договору від 07 травня 2007 року № 321 у розмірі 98 179, 19 дол. США, на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, на квартиру АДРЕСА_2 .
Отже, суддями Верховного Суду Ступак О. В., Усиком Г. І., які входили у склад колегії суддів, визначеної для розгляду справи № 754/12116/18, вже висловлена правова позиція щодо законності та обґрунтованості переходу права вимоги до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 98 179, 19 дол. США та права вимоги на предмет іпотеки (квартиру) до нового кредитора ОСОБА_1 , який на підставі зазначених договорів відступлення права вимоги, визнаних судом касаційної інстанції недійсними, просить у цій справі (№ 754/16764/17) у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
У пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Щодо оцінки наявності підстав для самовідводу за суб`єктивним критерієм, то відсутні підстави стверджувати, що судді Верховного Суду Ступак О. В., Усик Г. І. виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.
Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть існувати побоювання учасників справи при розгляді справи щодо відсутності безсторонності у певного судді, що об`єктивно виправдані.
З огляду на викладене та враховуючи, що судді Верховного Суду Ступак О. В., Усик Г. І. брали участь у розгляді справи № 754/12116/18 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, предметом якої було вирішення вимоги про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, за якими ОСОБА_1 , як новому кредитору, передано право вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 98 179, 19 дол. США та право вимоги на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , та висловили свою правову позицію щодо застосування норм матеріального та процесуального права в цій частині, з метою уникнення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суддів під час розгляду касаційної скарги у справі № 754/16764/17 та забезпечення довіри учасників справи, колегія суддів зробила висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усик Г. І. та передачі справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Оскільки, заява про самовідвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І. підлягає задоволенню, а судді Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І. відводу, то справу необхідно передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ступак О. В. та Усика Г. І. від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у цивільній справі № 754/16764/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки визнати необґрунтованою.
Заяву про самовідвід суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усика Г. І. задовольнити.
Відвести суддів Верховного Суду Ступак О. В., Усик Г. від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у цивільній справі № 754/16764/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Передати цивільну справу № 754/16764/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : А. С. Олійник
О. В. Ступак
Г. І. Усик
