Ухвала
10 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 754/16764/17
провадження № 61-18091ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 , яка виникла на підставі кредитного договору від 07 травня 2007 року № 321 у розмірі 98 179, 19 дол. США, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною 07 травня 2007 року, за реєстровим номером 3670, зокрема на двокімнатну квартиру, загальною площею 54, 2 кв. м, житловою площею 30, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», із встановленням початкової ціни предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року позов задоволено.
В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 , яка виникла на підставі кредитного договору від 07 травня 2007 року № 321 у розмірі 98 179, 19 дол. США, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. 07 травня 2007 року, за реєстровим номером 3670, на двокімнатну квартиру, загальною площею 54, 2 кв. м, житловою площею 30, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», із встановленням початкової ціни предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 000, 00 грн.
ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 04 рудня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Визначення заявником підстав касаційного оскарження
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд з`ясував, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Так, заявником як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначено, що:
- оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- оскаржуване рішення не відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18). Відповідно до зазначених висновків наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за чинним законодавством не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Судами не застосовано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) щодо правил обчислення позовної давності у зобов`язанні;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення посилається на вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі, проте матеріали справи не містять такого письмового доказу;
- суд апеляційної інстанції не дослідив таку обставину (доказ), що на порушення умов іпотечного договору іпотекодавець без письмової згоди іпотекодержателя зареєструвала місце проживання фізичних осіб в іпотечній квартирі;
- у порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції здійснив стягнення із заявника судового збору за наявності письмових доказів на підтвердження звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, серед підстав касаційного оскарження заявником рішення суду апеляційної інстанції ним зазначені ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 та пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України.
Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.
IV. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
До касаційної скарги подано клопотання, у якому заявник просить зупинити виконання рішення суду апеляційної інстанції.
Клопотання обґрунтовувалося тим, що на порушення норм процесуального права рішенням суду апеляційної інстанції із заявника стягнуто судовий збір у розмірі 12 000, 00 грн.
На переконання заявника, виконання оскаржуваного рішення в частині стягнення судового збору призведе до відкриття виконавчого провадження, накладення арешту, вчинення інших виконавчих дій.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.
Враховуючи те, що заявник не навів достатньо обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваного рішення, доводи клопотання зводяться до ймовірності настання негативних наслідків, проте наведені заявником обставини не підтверджені належними доказами, а саме, докази щодо початку процедури примусового виконання судового рішення, клопотання задоволенню не підлягає. У таких висновках визначальними є, зокрема, засади цивільного процесу, визначені у
статтях 12 та 13 ЦПК України.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Керуючись статтями 389, 392, 394, 390, 395 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати із Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/16764/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк
до 11 січня 2021 року.
Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко
