Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/21039/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.05.2021 (повний текст складено 21.05.2021)
та на додаткове рішення
від 02.06.2021 (повний текст складено 15.06.2021)
у справі №910/21039/20 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд"
до Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло"
про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути майно,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло", у якому просило:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320;
- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Укрсвітло" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, отримане за договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320.
В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на положення статей 92, 203, 207, 215, 216 236, 241, ТОВ «Центрагробуд» вказує на значне заниження вартості будівлі за спірним договором, а також на укладення договору директором позивача не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд", а у власних інтересах, з метою набуття за заниженою вартістю об`єкта нерухомого майна, яке належало позивачу.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/21039/20 позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320.
Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Укрсвітло" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, отримане за договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4204, 00 грн.
Суд першої інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, дійшов висновку, що спірний договір укладений директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" не в інтересах позивача, а у власних інтересах, з метою набуття за заниженою вартістю об`єкта нерухомого майна, що належало Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд".
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/21039/20 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагробуд» про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги задоволено.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укрсвітло» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагробуд» витрати на професійну правничу допомогу на суму в розмірі 97750,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з обставин доведеності позивачем розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу належними доказами, та їх співмірністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Приватне акціонерне товариство «Укрсвітло» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, в якому в позовних вимогах відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення було прийнято без належного та всебічного дослідження наявних доказів (оцінки доказів), з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оспорюваний договір укладався відповідно до норм чинного законодавства при повній дієздатності та правоздатності сторін та жодним чином не порушував діючі норми, що підтверджується, зокрема, нотаріальним посвідченням відповідного договору.
За доводами скаржника, посилання позивача у позові на те, що вчинений правочин по відчуженню 34/100 часток комплексу будівель було розглянуто на Загальних зборах учасників ТОВ «Центрагробуд» - не відповідає дійсності, оскільки відповідного протоколу не було надано, водночас на підтвердження позовних вимог подано протокол загальних зборів ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» щодо прийняття рішення в відмові у схваленні договору та зверненні до суду.
Апелянт також вважає, що звіт про незалежну ретроспективну оцінку ринкової вартості 34/100 (тридцять чотири сотих) часток комплексу будівель загальною площею 4146,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б було складено з істотними порушеннями вимог для оцінки нерухомого майна.
ПрАТ "Укрсвітло" вказує, що на момент укладення оспорюваного правочину, у директора не існувало жодних обмежень в праві його укладання (шляхом отримання згоди учасників ТОВ «ЦЕНТРАНРОБУД»). Крім того, на момент укладення правочину вартість/ціна правочину навіть з врахуванням ПДВ - не перевищувала граничної суми правочину у розмірі 100 000 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу ПрАТ «Урсвітло» - без задоволення. Позивач звертає увагу суду на ті обставини, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження схвалення в подальшому оспорюваного правочину з боку ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та позивачем. При цьому вважає твердження апелянта, що протокол № 259-20/11 від 20.11.2020 не стосується предмету розгляду справи, такими, що не відповідає дійсності, оскільки вказаним протоколом фактично єдиним учасником ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» - ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», так само в особі його єдиного учасника ТОВ «Інноваційні фінансові технології», яке було представлено директором - Карповою Аллою Олександрівною , було розглянуто факт вчинення оспорюваного правочину, що безпосередньо стосується предмету спору. Позивач також визнає помилковими твердження апелянта щодо звіту оцінки майна та вказує, що у ТОВ «АРТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» як єдиного учасника ТОВ «ЦЕНТРАГРОБУД» є повноваження звертатися до суб`єкта оціночної діяльності, предмет оцінки безпосередньо стосується предмету спору, при цьому, позивач зазначає, що відповідач міг самостійно звернутися до суб`єкта оціночної діяльності з метою проведення альтернативної оцінки, чого останнім, зроблено не було. В будь якому випадку, на думку позивача, апелянтом не спростовано обставини продажу спірного майна за заниженою ціною.
Явка представників у судове засідання
Представники позивача в судове засідання 18.01.2022 не з`явились, водночас через канцелярію суду (електронною поштою) від ТОВ «Центрагробуд» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що представники позивача Тарасун В.Г. та Тарасун О.І. перебувають на самоізоляції через контактування із особою, у якої було підтверджено захворювання на COVID-19.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Частина 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач скористався наданим йому статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, у якому виклав свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги відповідача. Крім того, у судовому засіданні 13.12.2021 представник позивача Тарасун О.І. надав пояснення по суті спору та своїх заперечень проти вимог апеляційної скарги.
Отже, позивач виклав свою правову позицію по суті поданої відповідачем апеляційної скарги та надав усні пояснення у судовому засіданні. При цьому, колегія суддів наголошує, що у матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, якою розгляд справи було оголошено перерву в судовому засіданні до 18.01.2022.
З огляду на викладене та враховуючи, що явку представників учасників справи у судове засідання 18.01.2022 не було визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про можливість продовження судового розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" за відсутності представників позивача, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Крім того, слід звернути увагу заявників на те, що саме по собі оголошення карантину та встановлення певних карантинних обмежень не зупиняє роботи судів, а учасник справи, який в силу положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний сприяти суду в своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, не були позбавлені права заявити у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" (продавець) в особі директора Матюніна Анатолія Борисовича, який діяв на підставі Статуту, та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" (покупець), в особі представника Дегачової Ольги Вікторівни, яка діяла на підставі довіреності, було укладено договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320.
Відповідно до п. 1.1. договору продавець передає, а покупець купує 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б.
Згідно даних, що містяться в ДРПП складові частини об`єкту нерухомого майна, складаються з: службово-побутові приміщення в літері Ф загальною площею - 1398, 7 кв.м.; головний корпус в літері У загальною площею - 604, 2 кв.м.; бокс-гараж в літері Ш загальною площею - 149, 6 кв.м.; цех металоконструкцій в літері Щ загальною площею - 393, 9 кв.м.; навіси літ. "Ц, Ю, Я"; тротуар літера І; огородження №1-4 (п. 1.3. договору).
Пунктом 2.2. спірного договору сторони погодили, що ціна продажу 34/100 будівель становить 60000,00 грн у тому числі ПДВ в сумі 10000,00 грн.
Відповідно до п.2.3. договору покупець зобов`язується здійснити розрахунок з продавцем шляхом перерахування грошових коштів у сумі, яка визначена в п.2.2. цього договору, на поточний рахунок продавця або шляхом внесення до каси продавця, у строк до 05 квітня 2022 року.
Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на значне заниження вартості будівлі за спірним договором, а також посилається на те, що укладення договору директором позивача відбулось не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд", а у власних інтересах, а саме з метою набуття за заниженою вартістю об`єкта нерухомого майна, яке належало позивачу.
На підтвердження своїх доводів, ТОВ «Центрагробуд» посилається на звіт про незалежну ретроспективну оцінку ринкової вартості 34/100 (тридцять чотири сотих) часток комплексу будівель загальною площею 4146,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б і є власністю Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло", згідно з яким ринкова вартість об`єкту ретроспективної оцінки становить 44 868 503, 00 грн з урахуванням ПДВ, 37 390 419, 00 грн без урахування ПДВ станом на дату ретроспективної оцінки - 05.04.2019.
Крім того, відповідно до п. 3.4. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" до виключної компетенції загальних зборів товариства належить надання згоди виконавчому органу товариства (директору) на укладання угод про придбання та відчуження рухомого та нерухомого майна, кредитних договорів, договорів застави та поруки, інших правочинів на суму, що перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень або її еквівалент у іноземній валюті.
Позивач зазначає, що вчинений директором позивача правочин щодо відчуження будівлі було розглянуто на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" за наслідками чого було прийнято такі рішення: у схваленні правочину щодо продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд", учасником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Арта Управління Активами", яке діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Градієнт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта Управління Активами" 34/100 частки комплексу нежитлових будівель Товариства за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, оформленого договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель від 05.04.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320 відмовлено та звернутися до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання правочину щодо відчуження 34/100 частки комплексу нежитлових будівель Товариства за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б недійсним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" також зауважує, що спірний договір укладений між сторонами є договором купівлі-продажу об`єкту нерухомості, стосується відчуження позивачем належного йому на праві власності майна іншій особі, який підписаний від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" його директором Матюніним Анатолієм Борисовичем, який відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є кінцевим бенефіціаром Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло".
Викладені обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтовуванню та підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Разом з тим, положеннями статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним оспорюваний правочини).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель від 05.04.2019 та зобов`язання відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, отримане за договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320.
Зазначаючи про наявність підстав для визнання недійсним договору, ТОВ «Центрагробуд», з посиланням на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України зазначає, що оспорюваний договір укладений з недотриманням (у момент його укладення) вимог, необхідних для чинності правочину, передбачених частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме вказує на значне заниження вартості будівлі за спірним договором, а також на укладення договору директором позивача не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд", а у власних інтересах, з метою набуття за заниженою вартістю об`єкта нерухомого майна, яке належало позивачу. Крім того, позивач стверджує, що оспорюваний договір єдиним уповноваженим органом товариства на укладення такого роду правочинів, схвалено не було.
Частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є учасником цивільних відносин.
Відповідно до 2 статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Згідно з частиною1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до пункту 1.4. Статуту ТОВ «Центрагробуд», затвердженого рішенням №03/04/19-1 від 03.04.2019 учасника ТОВ «Центрагробуд», товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменуванням, бланки, знак для товарів і послуг, іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов`язані з ними немайнові права, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському суді, третейському суді.
Пунктом 3.4. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" товариство здійснює володіння, користування і розпорядження майном, що є в його власності, а саме: має право продавати та передавати іншим підприємствам організаціям, установам, обмінювати, здавати в оренду, відокремлювати, надавати в безкоштовне користування належні йому споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріали.
Пунктом 7.2.1. статуту передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників товариства складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Пункту 7.3. статуту визначено компетенцію загальних зборів учасників. Так згідно з п.п. 25 пункту 7.3.2. статуту передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить надання згоди виконавчому органу товариства (директору) на укладання угод про придбання та відчуження рухомого та нерухомого майна, кредитних договорів, договорів застави та поруки, інших правочинів на суму, що перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень або її еквівалент у іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, сума оспорюваного договору складає 60000,00 грн, що не перевищує встановлений пунктом 7.3.2 статуту граничний розмір суми для вчинення виконаним органом товариства (директором) правочинів без погодження із загальним зборами.
Водночас, як зазначалось вище, позивач вказує на значне заниження вартості будівлі за спірним договором, а також на укладення договору директором позивача не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд", а у власних інтересах, з метою набуття за заниженою вартістю об`єкта нерухомого майна, яке належало позивачу. Крім того, позивач стверджує, що оспорюваний договір єдиним уповноваженим органом товариства на укладення такого роду правочинів, схвалено не було.
В підтвердження своїх вимог, ТОВ «Центрагробуд» надано звіт про незалежну ретроспективну оцінку ринкової вартості 34/100 (тридцять чотири сотих) часток комплексу будівель загальною площею 4146,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б і є власністю Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло", згідно з яким ринкова вартість об`єкту ретроспективної оцінки становить 44 868 503, 00 грн з урахуванням ПДВ, 37 390 419, 00 грн без урахування ПДВ станом на дату ретроспективної оцінки - 05.04.2019.
Тобто за доводами позивача, фактично предметом оспорюваного правочину було відчуження майна на суму, що значно перевищує 100000,00 грн, а отже, в силу положень пп.25 п. 7.3.2. та 7.6.6. статуту, укладання такого правочину потребувало згоди загальних зборів учасників.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що при визначенні вартості майна для застосування положень пп.25 п. 7-3-2- та 7.6.6. статуту необхідно виходити із дійсної ринкової (справедливої) ціни об`єкта нерухомості, який відчужується, а не від ціни продажу зазначеної в договорі купівлі-продажу.
При цьому слід зазначити, що відповідність ціни договору купівлі-продажу ринковим умовами на момент їх укладення повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Разом з тим, дослідивши поданий позивачем звіт, колегія суддів дійшла до висновку, що він не є належним доказом визначення дійсної (ринкової) вартості спірного майна, з огляду на наступне.
Як вбачається зі звіту, об`єктом незалежної ретроспективної оцінки ринкової вартості є 34/100 34/100 (тридцять чотири сотих) часток комплексу будівель загальною площею 4146,60 кв.м., а саме: 1)службово-побутові приміщення літ Ф загальною площею 1398,70 кв.м.; 2) головний корпус літ. У загальною площею 1600,20 кв.м.; 3) будівля матеріального складу літ Х загальною площею 604,20 кв.м.; 4) бакс-гараж літ. Ш загальною площею 149,60 кв.м.; 5) цех металоконструкцій літ Щ загальною площею 393,90 кв.м., навіси літ Ц, Ю, Я, тротуар літ. І, огородження №1-4.
Ретроспективна оцінка - це оцінка об`єкта, яка виконана суб`єктом оціночної діяльності на ту ж саму дату оцінки, що й оцінка цього об`єкта, виконана іншим суб`єктом оціночної діяльності, але коли дата завершення складання звіту з оцінки об`єкта суттєво відрізняється в часі від дати оцінки.
Мета проведення ретроспективної оцінки полягає у співставленні результатів оцінки з результатами, які були отримані в минулому іншим суб`єктом оціночної діяльності на ту ж дату оцінки, на яку проводиться ретроспективна оцінка.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», у пункті 52 якого вказано, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Відповідно до п.43 Національного стандарту №1 інформаційними джерелами для застосування дохідного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об`єкта оцінки або подібного майна. Оцінювач прогнозує та обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання об`єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого найбільш ефективного використання, якщо воно відрізняється від існуючого використання.
У п.53 Національного стандарту №1 зазначено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об`єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
Колегія суддів звертає увагу, що при проведенні ретроспективної оцінки інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, вже не ті, що були при виконанні попередньої (первісної) оцінки. Більше того, оскільки в Україні при застосуванні порівняльного підходу за основу беруться не угоди щодо подібного майна, а умови пропонування щодо укладення таких угод (ціни пропонування об`єктів порівняння), то при проведенні ретроспективної оцінки більша частина інформації про ціни пропонування, які були наявні і доступні на дату оцінки при виконанні первісної оцінки, відсутня.
Слід зазначити, що у даному випадку, суду надано лише висновок про вартість об`єкта незалежної ретроспективної оцінки, водночас для врахування результатів ретроспективної оцінки судом, слід порівняти результати попередньо проведеної оцінки такого майна. Однак, первинної оцінки вартості спірного майна позивачем до суду подано не було.
Як зазначено у самому звіті (6 аркуш) враховуючи ретроспективний характер оцінки відсутність більшої частини даних про ціни пропонування об`єктів порівняння станом на 2019 рік негативно вплинула на результати звіту. Оскільки оцінка має ретроспективний характер, оцінювач не проводив безпосередню інспекцію об`єкта у 2019 році. Технічний стан об`єкта оцінки встановлений виходячи з даних, які надав замовник станом на дату оцінки.
Отже, у даному випадку ретроспективна оцінка проведена без огляду об`єкта оцінки, тому оцінювач при проведенні ретроспективної оцінки був позбавлений можливості проаналізувати технічні та інші характеристики об`єкта оцінки.
Відтак, колегія суддів вважає, що при проведенні ретроспективної оцінки у оцінювача була відсутня можливість виконати у повному обсязі вимоги пунктів 52 та 53 Національного стандарту №1.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що результати ретроспективної оцінки не можуть бути прийняті судом як доказ дійсної (ринкової) вартості спірного майна, оскільки є недовіра до значення вартості, яка отримана в результаті ретроспективної оцінки, через обмеженість при її виконанні всіх інформаційних джерел, пов`язаних з об`єктом оцінки.
З огляду на встановлені судом обставини та надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, ТОВ «Центрагробуд» не доведено тих обставин, що ринкова вартість спірного майна станом на момент його відчуження становила 44868503,00 грн, відтак, відсутні підстави вважати, що вартість такого майна перевищує 60000,00 грн.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.
Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Як вбачається зі звіту, замовником оцінки 34/100 часток комплексу будівель загальною площею 4146,60 кв.м. є АТ «Протекція права», яке діяло в інтересах ТВО «Центрагробуд» (код ЄДРПОУ 34892338); мета оцінки визначення вартості об`єкта ретроспективної оцінки для прийняття управлінського рішення. При цьому власником спірного майна є ПрАТ «Укрсвітло». Разом з тим, ПрАТ «Укрсвітло» не було повідомлено та залучено до участі при проведенні оцінки спірного майна.
Таким чином, позивачем не доведено обставин того, що вартість спірного майна складає більше 60000,00 грн, тобто вартості визначеної оспорюваним договором.
Отже, оскільки доводи позивача про значне заниження вартості будівлі за спірним договором не підтвердились, відсутні підстави для висновків про те, що оспорюваний договір укладено директором позивача з перевищенням повноважень, не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд".
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що укладаючи договір від 05.04.2019 купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320, директор не перевищив свої повноваження та діяв у відповідно до чинного статуту товариства та законодавства України, а отже відсутні підстави для схвалення оспорюваного договору загальними зборами учасників товариства.
Позивач також доводить, що спірний договір підписаний від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" його директором Матюніним Анатолієм Борисовичем, який відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є кінцевим бенефіціаром Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло".
Водночас, позивачем не підтверджені дані обставини станом на момент укладення договору.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320, є необґрунтованими, не підтвердженим належними та допустимими доказами, та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, дослідивши підстави позову та норми права, на які посилається позивач, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, посилаючись на загальні норм права, нормативно не обґрунтував свій позов.
Оскільки вимоги про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, отримане за Договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320, є похідними від вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору, в цій частині позву також слід відмовити.
Щодо вимог апеляційних скарг в частині додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/21039/20, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ч.ч. 3 - 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року позов задоволено; визнано недійсним Договір купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320; зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Укрсвітло" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" майно: 34/100 часток комплексу будівель, загальною площею 4146,60 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гречка Маршала, 10-Б, отримане за Договором купівлі-продажу 34/100 часток комплексу будівель, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" та Приватним акціонерним товариством "Укрсвітло" 05 квітня 2019 року та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. за реєстровим № 320 та стягнуто з Приватного акціонерного товариство "Укрсвітло" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн.
07.05.2021 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
На підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи в Господарському суді міста Києва додано копію акту № 1 прийому-передачі наданих правових послуг (правничої допомоги) (відповідно до договору № 17/12/20-01 про надання правової (правничої) допомоги від 17.12.2020 року та додаткової угоди № 17/12/20-01 від 17.12.2020 року) від 07 травня 2021 року, за змістом якого загальна вартість гонорару адвоката за надану правничу допомогу в період з 17.12.2020 по 07.05.2021 на користь клієнта становить 97750, 00 грн., без урахування ПДВ.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/21039/20 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагробуд» про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги задоволено.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укрсвітло» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагробуд» витрати на професійну правничу допомогу на суму в розмірі 97750,00 грн.
Водночас, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, тому підстави для винесення додаткового рішення про стягнення на його користь 97750,00 грн судових витрат, які він поніс на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/12158/19 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого підлягають скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрсвітло" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/21039/20 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/21039/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №910/21039/20 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагробуд" (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 10-Б; код ЄДРПОУ 34892338) на користь Приватного акціонерного товариство "Укрсвітло" (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 8-Д; код ЄДРПОУ 05431650) 6306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/21039/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено: 10.02.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Г.П. Коробенко
