Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 751/3856/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/268/23 Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
06 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у закритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Білоярівка, Амвросіївського району Донецької області, громадянину України, працюючому слюсарем Холминського спритзаводу, одруженому, зареєстрованому та фактично проживаючому в АДРЕСА_1 , раніше не судимому, продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25 березня 2023 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження не завершений з об`єктивних причин, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни на більш м`який, суд не встановив, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу на час розгляду клопотання прокурора не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати, обрати йому інший більш м`який вид запобіжного заходу, не пов`язаний із позбавленням волі, у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , який цілком і повністю гарантує та забезпечить покладені на нього процесуальні обов`язки, оскільки він немає підстав ухилятися від суду, це є виключно припущеннями сторони обвинувачення, крім того, сама лише тяжкість можливого покарання за відсутності інших ризиків не є підставою для подальшого його тримання під вартою,тим більше,що впливати на потерпілу та свідків він не зможе, адже всі учасники допитані, а потерпіла взагалі перебуває за кордоном, що виключає наявність такого ризику.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили про пом`якшення виду запобіжного заходу на більш м`який, у виді цілодобового домашнього арешту, прокурора, яка заперечувала проти аргументів сторони захисту, вказуючи, що сьогодні проголошений вирок і суд засудив ОСОБА_6 до реальної міри покарання у виді позбавлення волі, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу, з урахуванням особливостей судового розгляду кримінального провадження.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд врахував характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , а саме у зґвалтуванні своєї падчерки, із застосуванням насильства, дані про особу обвинуваченого, який не має достатньо сталих та міцних соціальних зв`язків, що з урахуванням віддаленості місця проживання обвинуваченого від місця розташування суду, а також тяжкості можливого покарання, що підвищує ступінь ризику ухилення ОСОБА_6 від суду.
На час розгляду клопотання прокурора раніше встановлені ризики не належної поведінки обвинуваченого не зменшились аж настільки, щоб суд мав підстави для обрання іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про які вказує обвинувачений.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтуванні) ОСОБА_9 , з якою підозрюваний перебував у сімейних відносинах, отже, саме в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ.
Обрання найсуворішого виду запобіжного заходу покликане перш за все захистити потерпілу та суспільство від негативних нахилів обвинуваченого.
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, судом цілком обґрунтовано були продовжені строки тримання під вартою.
Більш того, у даному кримінальному провадженні, в день розгляду апеляційної скарги обвинуваченого, ухвалений обвинувальний вирок, яким обвинуваченому продовжені строки тримання під вартою до набранням вироком законної сили, і з цих підстав колегія суддів законом позбавлена можливості змінити запобіжний захід, оскільки розпочалася нова стадія кримінального процесу апеляційне оскарження вироку.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
