Справа № 420/2297/22
УХВАЛА
07 червня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищого антикорупційного суду (проспект Перемоги, буд.41, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42836259) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В :
До Одеського окружного адміністративного суду 01 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у якій позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду у формі відмови надати мені за моїми та мого захисника заявами від 16 листопада 2021 року та 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21.
2.Зобов`язати Вищий антикорупційний суд надати мені за моїми та мого захисника заявами від 16 листопада 2021 року та 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №52017000000000361. 05.10.2021 захисником позивача до слідчого судді Вищого антикорупційного суду було подано заяву про відвід прокурору у зазначеному кримінальному провадженні, розгляд якої відбувся у судовому засіданні 08.11.2021 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Позивач вказує, що для захисту його прав, гарантованих ст.42, ч.2 ст.392 КПК України, ч.5 ст.55 Конституції України, він 16.11.2021 звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою про надання копії технічного запису судового засідання, копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року, проте, отримав відповідь вих.№03.11-04/248/2021 від 01.12.2021 за підписом керівника апарату Вищого антикорупційного суду про наявність права на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання лише на етапі розгляду справи по суті. 22.12.2021 захисник позивача вдруге звернувся до Вищого антикорупційного суду про видачу копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року на яку отримав лист відповідача №03.11-04/4/2022 від 06.01.2022 де Вищий антикорупційний суд зазначає, що правові підстави для розгляду повторної заяви відсутні.
Вважаючи бездіяльність відповідача у формі відмови надати копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року у справі №991/6913/21, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи щодо кримінального провадження №52017000000000361 віднесено до юрисдикції Вищого антикорупційного суду, в порядку, передбаченому КПК України.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №420/2297/22, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №420/2297/22 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
06.04.2023 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та передана для продовження розгляду головуючому судді Скупінській О.В.
Ухвалою судді від 10.04.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Відмовлено у задоволенні клопотання (вх..№ ЕС/3135/23 від 07.04.2023) ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України. Витребувано від Вищого антикорупційного суду належним чином завірену копію Наказу від 01.06.2020 №27 (№28) «Про окремі питання видачі копій технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді».
Ухвалою суду (головуюча суддя Лебедєва Г.В.) від 20.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Скупінської О.В. у справі №420/2297/22.
Ухвалою суду від 08.05.2023 у задоволенні заяви (вх..№ЕС/4233/23) ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи шляхом їх часткового надіслання на електронну адресу відмовлено.
Ухвалою суду від 31.05.2023 витребувано у Вищого антикорупційного суду копії заяв позивача та його захисника від 16.11.2021 та від 22.12.2021 із усіма накладеними на них резолюціями, додатковими документами та іншими додатками та відмітками службових осіб відповідача.
02 травня 2023 року до суду надійшов відзив з додатками (вх..№ 13966/23) Вищого антикорупційного суду на позовну заяву ОСОБА_1 .
У поданому відзиві на позовну заяву Вищий антикорупційний суд проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що з огляду на те, що заява ОСОБА_1 стосувалася матеріалів судової справи, судове провадження в якій не здійснювалося та яка була сформована в рамках здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів підозрюваного у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування, рішення про видачу йому копій журналу судового засідання і технічного запису судового засідання, з огляду на приписи статті 221 КПК України, рішення про видачу йому таких копій прийнято не було з огляду на відсутність підстав. Підкреслює, що правовідносини у відповідній частині безпосередньо стосуються здійснення кримінального провадження, зокрема прийняття заступником голови суду рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 на підставі норм КПК України, а тому таке рішення не є управлінським та не може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що КПК України визначає правові підстави для видачі сторонам кримінального провадження на ознайомлення матеріалів кримінального провадження, копій журналів і технічних записів судових засідань у кримінальних справах, в той же час порядок прийняття рішення щодо такої видачі та дій працівників суду регулюється Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, що й мало місце у контексті спірних правовідносин.
15 травня 2023 року до суду (вх.№ЕП/17186/23 та №ЕС/4691/23) від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач на задоволенні позовних вимог наполягає та вважає усі тези відзиву на позовну заяву такими, що не ґрунтуються на законі, на обставинах справи, а також такими, що є внутрішньо суперечливими. Вказує, що Інструкція №814 схвалена не згідно вимог КПК України, а з метою вдосконалення порядку ведення діловодства, в свою чергу, наказ Вищого антикорупційного суду №28 та наказ №126 є організаційно-розпорядчими документами та не можуть належати до кримінально-процесуального законодавства України. Щодо правової природи рішень заступника голови Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_1 зазначає, що вони не є судовими рішеннями згідно кримінального процесуального законодавства, оскільки вони не є ані вироком, ані постановою, ані ухвалою, що передбачені КПК України, при цьому, із посиланням на приписи Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», зазначає, що заступник голови суду здійснює саме адміністративні повноваження, що визначені головою суду. Щодо резолюції вказує, що вона є відображенням рішення, прийнятого керівництвом суду, тобто управлінського, організаційно-розпорядчого рішення. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що апарат Вищого антикорупційного суду виконує доручення щодо організаційного забезпечення діяльності суду. Насамкінець, ОСОБА_1 , вказує, що ненаданням йому запитуваних матеріалів, відповідач грубо порушив його права чим задав моральної шкоди.
22 травня 2023 року до суду (вх.№ЕП/18447/23) та 23 травня 2023 року (вх.№16609/23) від Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, де відповідач вказує, що прийняте на підставі норм КПК України рішення про відсутність правових підстав для видачі позивачеві копії журналу судового засідання і технічного запису судового засідання у кримінальній справі №991/6913/21 стосується здійснення кримінального провадження №5201700000000361 та за своєю природою безпосередньо пов`язане зі здійсненням Вищим антикорупційним судом правосуддя, не передбачено нормами КПК України як таке, що приймається у формі ухвали, постанови або вироку, та не є управлінським, що унеможливлює його оскарження в порядку адміністративного судочинства
24 травня 2023 року до суду (вх.№ЕС/5129/23) від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив у яких позивач вказує, що Вищий антикорупційний суд фактично визнає, що рішення про відмову надати матеріали схвалене на підставі нормативно-правових актів, які не регулюють кримінально-процесуальні відносини. Підкреслює, що КПК України узагалі не надає заступнику голови суду жодних процесуальних повноважень, а усі його повноваження за посадою є виключно управлінськими та організаційно-розпорядчими. Вказує, що отримані відповіді на його заяви не є інформуванням про прийняті рішення, а вони є управлінськими, організаційно-розпорядчими діями Вищого антикорупційного суду. Звертає увагу суду, що відповідач не спростовує порушення ним норм, у т.ч. міжнародного законодавства, щодо дискримінації.
Також, 05.06.2023 до суду (вх.№ЕС/5603/23) від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо наданих відповідачем документів у справі на виконання ухвали суду від 31.05.2023.
Позивач зазначає, що суд має до наданих доказів ставитися критично з огляду на те, що заступник Голови ВАКС надав доручення надати відповідь у порядку КПК України, тобто відмова у наданні запитуваних матеріалів здійснювалась на підставі доручень службових осіб ВАКС, не у спосіб передбачений кримінально-процесуальним законодавством, без схвалення кримінально-процесуального рішення, тобто через управлінські, організаційно-розпорядчі дії, бездіяльність та можливо управлінські усні рішення (доручення) заступника Голови ВАКС та керівника апарату ВАКС. Вказує, що навіть якщо заступник Голови ВАКС надав доручення щодо надання відповіді у порядку КПК, то зазначене виконано апаратом ВАКС не було. Просив суд надати оцінку вказаним доказам із застосуванням положень норм ст.ст.74-76 КАС України.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Як вбачається із заяв по суті справи, ОСОБА_1 є підозрюваним у кримінальному провадженні №5201700000000361 від 01 червня 2017 року.
За підсумками розгляду заяви захисника Бабіна Б.В., слідчою суддею Широкою К.Ю. у судовому засіданні 08.11.2021 за участю усіх учасників було постановлено ухвалу у судовому провадженні №1-кс/991/7018/21, якою заяву про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачини С.С. від участі у кримінальному провадженні №5201700000000361 від 01 червня 2017 року було відхилено (т.1 а.с.108-110, 182-184).
ОСОБА_1 16.11.2021 звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою (т.1 а.с.71-72, т.2 а.с.183-184) у якій, із посиланням на приписи ст.ст.107, 108 КПК України, п.8.4.Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання) від 20 вересня 2012 року №108, норми Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, норми Конституції України, інші норми КПК України, просив видати записану на носії копію технічного запису судового засідання 08.11.2021 у справі №991/69/13/21, судове провадження 1-кс/991/7018/21, кримінальне провадження №5201700000000361 в електронному вигляді та видати посвідчену належним чином копію журналу судового засідання 08.11.2021 у справі №991/69/13/21, судове провадження 1-кс/991/7018/21, кримінальне провадження 5201700000000361 та, якщо такі документи є у матеріалах справи 991/6913/21, а також, якщо суд визначить це за можливе із збереженням таємниці слідства, копії всіх письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора Козачини С.С. доданих до матеріалів справи 991/6913/21, судове провадження 1-кс/991/7018/21.
До заяви додана квитанція про сплату судового збору.
Відповідно до резолюції (т.2 а.с.189), заступник Голови Вищого антикорупційного суду Євген Крук на лист від 16.11.2021 вх.№19493/21-Вх, у той же день надав доручення «в порядку КПК надати відповідь» та визначив виконавцем «Крикливенко», який в свою чергу, визначив 16.11.2021 виконавця.
Вищий антикорупційний суд скерував на адресу ОСОБА_1 лист від 01.12.2021 №03.11-04/24812021 (т.1 а.с.153, 185, т.2 а.с.185) за підписом керівника апарату Б.Крикливенко, у якому зазначалось, що у відповідь на заяву від 16.11.2021, того ж дня за №19493/21-Вх, за дорученням заступника Голови ВАКС Крука Є.В., повідомлено, що процесуальний статус учасників кримінального провадження та порядок реалізації їх прав визначені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 221 КПК України, а процесуальне право знайомитися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу виникає в учасників судового провадження на етапі розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 107 КПК України, право отримати копію запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу, мають учасники судового провадження.
Водночас заява стосується матеріалів судової справи, яка була сформована в рамках здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування та судове провадження в якій не здійснювалось.
Таким чином, правових підстав для ознайомлення з матеріалами та отримання копії журналу судового засідання і технічного запису судового засідання у справі №991/6913/21 немає.
У листі від 01.12.2021 також зазначено про право оскаржити до суду ухвалене рішення, у випадку незгоди з ним, можливість повернення коштів, сплачених відповідно до Закону України «Про судовий збір», а також про те, що ВАКС не підключено до системи «Електронний суд».
Матеріали справи містять заяву на адресу Вищого антикорупційного суду, справа №991/6913/21 (провадження №1-кс/991/7018/21), суддя Широка К.Ю. від адвоката Позняка О.М. захисника підозрюваного в кримінальному провадженні №52017000000000361 Бабіна Б.В., від 22.12.2021 (т.2 а.с.179-182) про видачу копії протоколу та технічного запису судового засідання (повторно), що надійшла до Вищого антикорупційного суду 28.12.2021 вх.№22057/21-Вх у якій заявник, із посиланням на ст.ст. 42, 45 КПК України, просив розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2021 про видачу копії технічного запису судового засідання по справі №991/6913/21 (провадження №1-кс/9917018/21), копії журналу судового засідання від 08.11.2021 та копій документів, поданих прокурором в якості заперечень проти заявленого відводу у належний процесуальний спосіб та задовольнити її. В разі відмови прийняти процесуальне рішення відповідно до положень ст.110 КПК України та надати його стороні захисту у сформованому вигляді відповідно до норм кримінального процесуального закону. Надати стороні захисту копію вказаного в листі Вищого антикорупційного суду №03.11.-04/24812021 від 1 грудня 2021 року рішення, на яке послався керівник апарату Вищого антикорупційного суду Б.Крикливенко.
Відповідно до резолюції (т.2 а.с.178), заступник Голови Вищого антикорупційного суду Євген Крук на лист від 28.12.2021 вх.№22057/21-Вх, у той же день надав доручення «надати відповідь в порядку КПК» та визначив виконавцем «Крикливенко», який в свою чергу, визначив 29.12.2021 виконавця.
Вищий антикорупційний суд скерував на адресу захисника Бабіна Бориса Володимировича лист від 06.01.2022 №03.11-04/4/2022 (т.1 а.с.70, 186) у якому на заяву від 22.12.2021 (вх.№22057/21-Вх від 28.12.2021) щодо незгоди з відповіддю керівника апарату суду Кривленка Б.В. на заяву ОСОБА_1 від 16.11.2021 про отримання копії технічного запису судового засідання та копій документів у справі №991/6913/21 повідомляв, що заява стосувалася відомостей незавершеного досудового розслідування в кримінальному провадженні, що були сформовані ВАКС у рамках здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
У межах повноважень, визначених наказом ВАКС від 01 червня 2020 року №27 «Про окремі питання видачі копій технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді», заяву ОСОБА_1 розглянув заступник Голови суду Крук Є.В., на виконання резолюції якого керівником апарату ВАКС Крикливенком Б.В. листом від 01 грудня 2021 року №03.11-04/248/2021 надано відповідь про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
При цьому надана ОСОБА_1 відповідь було обґрунтована положеннями КПК України, яким визначено процесуальний статус учасників кримінального провадження та порядок реалізації їх прав, а також порядок доступу до інформації та документів у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.
Отже, порушень чинного законодавства в діях посадових осіб ВАКС не виявлено.
Правових підстав для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16 листопада 2021 року немає, а оскарження рішень уповноважених суб`єктів за результатами розгляду цієї та Вашої заяв може здійснюватися до суду в порядку та спосіб, визначені процесуальним законодавством.
Вказаний лист від 06.01.2022 підписаний Головою Вищого антикорупційного суду.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Вищого антикорупційного суду від 20.12.2019 №126 (т.2 а.с.117) «Щодо діловодства у Вищому антикорупційному суді», відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 (зі змінами, внесеними наказом Державної судової адміністрації України від 29 серпня 2019 року №843), яким затверджена Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що набирає чинності з 01 січня 2020 року, з метою забезпечення ефективного функціонування Вищого антикорупційного суду, наказано визначити, що з 01 січня 2020 року діловодство у Вищому антикорупційному суді ведеться відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814.
До зазначеного наказу від 20.12.2019 №126 внесені зміни наказом Вищого антикорупційного суду від 19.02.2020 №9-а (т.2 а.с.91), та пункт 1 викладено у такій редакції: «Визначити, що з 01 січня 2020 року діловодство у Вищому антикорупційному суді ведеться відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814. У разі, якщо з окремих питань ведення діловодства організаційно-розпорядчим документом Вищого антикорупційного суду встановлено інший порядок ведення діловодства у Вищому антикорупційному суді, ніж той, що передбачений Інструкцією з діловодства, - Інструкція з діловодства застосовується в частині, що не суперечить такому організаційно-розпорядчому документу Вищого антикорупційного суду.
Матеріали справи містять наказ Вищого антикорупційного суду від 01.06.2020 №28 (т.1 а.с.116, 188, т.2 а.с.92) «Про окремі питання видачі копій технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді», яким, відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (зі змінами), наказано визначити, що копії технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді видаються за резолюцією судді (слідчого судді, судді-доповідача) або заступника Голови ВАКС. У разі відсутності правових підстав для видачі копій, вказаних у пункті 1 цього наказу, відповідь надається апаратом ВАКС.
Рішенням зборів Вищого антикорупційного суду №1 від 01.08.2019 (т.2 а.с.100) «Про затвердження Положення про апарат Вищого антикорупційного суду», вирішено затвердити Положення про апарат Вищого антикорупційного суду (т.2 а.с.100 зворот 106).
За змістом вказаного Положення, а саме підпунктів 5, 46 пункту 7 та підпункту 34 пункту 13, відповідно до основних завдань, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», апарат суду організовує та забезпечує ведення діловодства в суді, забезпечує підготовку і складання документів відповідно до інструкції з діловодства в суді, інших актів законодавства України; виконує накази й розпорядження голови суду, керівника апарату суду; виконує доручення голови суду та його заступників, рішення зборів суддів щодо організаційного забезпечення діяльності суду.
Так, вважаючи свої права порушеними внаслідок протиправної бездіяльності Вищого антикорупційного суду у формі відмови надати копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з пунктом 2 ч.1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Як убачається з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до вимог ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Разом з тим, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
Такі спори не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Рішення, дії чи бездіяльність судів та суддів, вчинені у зв`язку з розглядом судових справ, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Правопорядок в Україні побудований на засадах, відповідно до яких один суд першої інстанції не має право втручатися в діяльність іншого суду чи суддів першої інстанції у зв`язку з їх рішеннями, діями чи бездіяльністю, пов`язаними з розглядом справ.
Такий висновок випливає з того, що відповідно до частин першої-третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.
У пункті 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
При цьому суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття «управлінська діяльність суду», тому розмежовуючи правовідносини, які виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду щодо здійснення правосуддя та управлінською діяльністю суду, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Під правосуддям слід розуміти самостійний вид державної діяльності, яку здійснюють органи судової влади - суди - шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних, адміністративних та інших справ.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
В той же час управлінські процеси, які відбуваються в суді, та відносяться до сфери управлінської діяльності суду, означають цілеспрямовану практичну діяльність осіб, які займають адміністративні посади в певному суді, що передбачає керування конкретним, окремим елементом судової системи (судом), і полягає в технологічному процесі підготовки, прийняття і виконання управлінських рішень, спрямованих на забезпечення належного функціонування суду з метою забезпечення ефективного здійснення правосуддя.
Суд зазначає, що дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя, зокрема, щодо направлення копії технічного запису судового засідання, копії журналу судового засідання та копій документів, наявних в матеріалах справи, на думку суду, є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальним законом.
При цьому суд виходить з того, що перевірка процесуальної діяльності судді в іншій спосіб ніж шляхом оскарження судових рішень в інстанційному порядку є неприпустимою та такою, що порушує встановлені в державі принципи правосуддя.
Особи, які беруть участь у справі, здійснюють надані їм законом процесуальні права, як під час судового розгляду справи, так і поза межами судового засідання, а суд забезпечує здійснення цих прав процесуальними засобами та відповідними діями поза межами судового розгляду.
В свою чергу, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред`явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, не передбачено законом.
Таким чином, не кожне рішення, дія чи бездіяльність судді чи суду у зв`язку з розглядом справи підлягає оскарженню. Закон допускає оскарження рішень, дій чи бездіяльності судді чи суду лише у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом (апеляційний перегляд та у передбачених випадках - касаційне оскарження).
Отже, особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Так, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц зазначено, що здійснюючи правосуддя суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частина перша і третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Закони України не передбачають можливості розгляду в суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2019 року у справі № 295/16373/18 (реєстраційний номер судового рішення згідно Єдиного державного реєстру судових рішень 84512283).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 «щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд-відповідача», Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: i) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); ii) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; iii) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов`язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів). Велика Палата Верховного Суду вважає, що означений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, Закони України не передбачають. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені». (реєстраційний номер судового рішення згідно Єдиного державного реєстру судових рішень 82885634).
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №521/18287/15-ц та від 21.11.2018 у справі №757/43355/16-ц.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.107 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати копію запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.
В свою чергу, з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах, затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (далі - Інструкція №814).
Відповідно до наказу Вищого антикорупційного суду від 20.12.2019 №126 (т.2 а.с.117) «Щодо діловодства у Вищому антикорупційному суді», наказу від 20.12.2019 №126 визначено, що з 01 січня 2020 року діловодство у Вищому антикорупційному суді ведеться відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814. У разі, якщо з окремих питань ведення діловодства організаційно-розпорядчим документом Вищого антикорупційного суду встановлено інший порядок ведення діловодства у Вищому антикорупційному суді, ніж той, що передбачений Інструкцією з діловодства, - Інструкція з діловодства застосовується в частині, що не суперечить такому організаційно-розпорядчому документу Вищого антикорупційного суду.
Згідно наказу Вищого антикорупційного суду від 01.06.2020 №28 (т.1 а.с.116, 188, т.2 а.с.92) «Про окремі питання видачі копій технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді», визначено, що копії технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді видаються за резолюцією судді (слідчого судді, судді-доповідача) або заступника Голови ВАКС. У разі відсутності правових підстав для видачі копій, вказаних у пункті 1 цього наказу, відповідь надається апаратом ВАКС.
Крім того, відповідно до п. 5 Розділу 10 Інструкції №814 особи під час ознайомлення з матеріалами судових справ можуть робити з них виписки та копії відповідно до вимог законодавства.
Згідно з п.7 розділу XI Інструкції №814 копії документів, долучених до судової справи, можуть видаватися за письмовою заявою відповідальними працівниками суду, відповідно до резолюції судді в провадженні якого знаходиться справа, або голови суду, у разі зберігання справи в архіві. Копія такого документа засвідчується як така, що відповідає матеріалам справи, та скріплюється печаткою суду.
Отже, порядок отримання копії технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження чітко визначений зазначеними вище актами, зокрема наказом Вищого антикорупційного суду від 01.06.2020 №28, та приписами Інструкції №814, якими й керувався відповідач при розгляді заяв ОСОБА_1 .
Повертаючись до обставин справи, з огляду на те, що зміст заяв позивача мав кримінально-процесуальних характер, направлений на ознайомлення із матеріалами справи в кримінальному судочинстві, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій щодо їх розгляду, а також форма їх розгляду не може свідчити про наявність владно-управлінських функцій за вказаних обставин у даній справі.
При цьому, на підставі вищенаведених висновків Верховного Суду та обставин справи, суд приходить до переконання, що адміністративний суд позбавлений можливості встановлення бездіяльності щодо невірного розгляду заяви поданої в кримінально-процесуальному порядку у контексті спірних правовідносин.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.
Згідно з приписами норм процесуального законодавства надання копії запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу, копії журналу судового засідання та матеріалів провадження, входить до компетенції суду під час здійснення правосуддя у конкретній справі, тому позовна вимога про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов`язання надати зазначені матеріали стосується вчинення (не вчинення) судом передбачених процесуальним законом дій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Щодо інших доводів позивача, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд приходить до висновку, що інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому судом до уваги не приймаються.
За приписами частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Суд зазначає, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Закрити провадження в адміністративній справі №420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяОлена СКУПІНСЬКА
