Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 420/2297/22
адміністративне провадження № К/990/3234/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду у формі відмови надати за заявами від 16 листопада 2021 року та від 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання, та копії журналу судового засідання від 08 листопада 2021 року у справі № 991/6913/21, провадження № 1-кс/991/7018/21, та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі № 991/6913/21, провадження № 1-кс/991/7018/21;
- зобов`язати Вищий антикорупційний суд надати за заявами від 16 листопада 2021 року та від 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання, та копії журналу судового засідання від 08 листопада 2021 року у справі № 991/6913/21, провадження № 1-кс/991/7018/21, та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі № 991/6913/21, провадження № 1-кс/991/7018/21;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду моральну шкоду, заподіяну через описану у позові незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Вищого антикорупційного суду, у розмірі 10800 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 16 листопада 2021 року № 19493/21-Вх та 22 грудня 2021 року №22057/21-Вх та надання відповідей на ці заяви листами від 01 грудня 2021 року № 03.11-04/24812021, від 06 січня 2022 року № 03.11-04/4/2022. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, апеляційну скаргу Вищого антикорупційного суду - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року - змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на положення Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом ДСА України від 06 червня 2022 року № 156, та доповнено його мотивувальну частину висновками суду апеляційної інстанції, які викладені у постанові суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року - залишено без змін.
24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду моральної шкоди, заподіяної через незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, у розмірі 10800 грн.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки щодо застосування норми права, що викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16, від 08 квітня 2020 року у справі №180/1560/16-а.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведеній справі.
Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 420/2297/22 за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Прокопенко
