Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 752/5287/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/4831/2023 Суддя-доповідач ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2023року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представників потерпілої - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 12 жовтня 2023 року включно, продовжено строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів тобто до 12 жовтня 2023 року, включно, з визначенням кожному застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень -
В С Т А Н О В И Л А :
В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100010002491 від 21 жовтня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року задоволено клопотання прокурора; продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_14 під вартою на шістдесят днів, до 12 жовтня 2023 року включно; продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на шістдесят днів, до 12 жовтня 2023 року включно, з визначенням застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень; продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою на шістдесят днів, до 12 жовтня 2023 року включно, з визначенням застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою. Застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , або застосувати до нього заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень.
Такі вимоги обгрунтовує тим, що надані до суду першої інстанції матеріали кримінального провадження надають суду достатньо підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як нічний домашній арешт, з огляду на те, що така можливість прямо передбачена положеннями КПК України, при цьому на думку захисника, застосування безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не в повній мірі відповідає ані тяжкості наслідків, злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , ані поведінці самого обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування.
Вказує, що доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, носять загальний характер та в цілому зводяться до того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тобто єдиним обґрунтуванням застосування виключного запобіжного заходу є лише тяжкість імовірного покарання. Крім того, безпосередньо сам ОСОБА_7 співпрацював з органом досудового розслідування, брав участь в усіх слідчих діях та надав щирі та об`єктивні пояснення під час свого допиту щодо обставин подій, які мали місце 21.10.2022 року.
Також, зазначає, що судом залишено поза увагою дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 який раніше не судимий, відповідно до характеристик є неконфліктною особою, має неофіційне місце роботи та стійкі соціальні зв`язки та характеризується як врівноважена та порядна людина, поведінка якої не дозволяє стверджувати про схильність порушувати громадський порядок, вів соціально активний спосіб життя, займався спортом, громадський порядок не порушував, алкоголем та наркотичними речовинами не зловживав, усвідомлюючи відповідальність та визнаючи частково завдані збитки потерпілій стороні, щиро готовий компенсувати завдану шкоду, про що свідчить квитанція про відправлення поштового переказу потерпілій стороні на суму 3000 грн. та 3500 гри.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_11 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 у нічний час з 23.00 год. до 07.00 год. ранку наступного дня.
Вважає, що висновки суду не тільки не відповідають фактичним обставинам розгляду указаного клопотання в частині не підтвердження їх доказами, а й суперечать йому. Ухвала суду є невмотивованою та необгрунтованою і, як наслідок, незаконною.
Зазначає, що викладена в обвинувальному акті кваліфікація діяння ОСОБА_8 є неправильною, що впливає на ступінь ймовірності існування вказаних судом ризиків.
Так, вказує, що висновок суду про те, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, носить неправдивий характер, оскільки до клопотання прокурора не були долучені актуальні докази, в підтвердження наявності умислу, мети, наміру у ОСОБА_8 переховуватися. При цьому, враховуючи тривалий строк перебування ОСОБА_8 в даному провадженні під вартою, обставини, які характеризують особу та статус останнього, а також, неправильність правової кваліфікації його діяння, підстави для продовження йому строку тримання під вартою відсутні, а висновки суду, що на сьогодні даний ризик існує, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, тобто є надуманим.
Крім того, зазначає, що посилання суду на існування високого ступеню вірогідності існування ризику впливу на свідків та потерпілих у даному провадженні, є безпідставними,
Вказує, що судом не було враховано дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, крім даної справи не притягається до кримінальної чи адміністративної відповідальності, перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_15 спільно з якою виховують дитину. ОСОБА_8 є єдиним годувальником сім`ї, на його утриманні також перебуває дитина від попереднього шлюбу, має постійне і тривалий час незмінне місце проживання. Також, звертає увагу на волонтерство ОСОБА_8 та благодійну допомогу в умовах воєнного стану, як щодо військових, так цивільних осіб, постраждалих від російської агресії, починаючи з квітня 2022 і по нині. На підтвердження чого є грамота, позитивна характеристика, як від командування відповідної частини та конкретних фізичних осіб.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора у кримінальному провадженні, задовольнити частково. Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_14 з визначенням застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначає, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою та невмотивованою, викладені в ухвалі суду висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що суд формально зазначив про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які жодним чином не грунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілих, виходячи виключно із тяжкості інкримінованого йому кримінального діяння, а також, можливої суворості міри покарання, на думку сторони захисту, носить неправдивий характер.
Захисник звертає увагу на те, що з огляду на необгрунтованість висунутого обвинувачення, а також відстуність обгрунтованих ризиків, суд першої інстанції мав достатньо підстав для застосування до ОСОБА_14 більш м`якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Мотивуючи свої вимоги, зазначає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, судом залишено поза увагою тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а також обставини його скоєння, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та зроблено помилкові висновки про можливість визначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу.
В поясненнях на апеляційні скарги захисників представник потерпілої ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_12 , вказує, що в даному кримінальному провадженні відстуні підстави для визначення обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застави, як альтернативного запобіжного заходу. При цьому, визначений кожному обвинуваченому розмір застави є недостатнім для забезпечення виконання покладених на них обов`язків.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_11 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 , вказує на необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, оскільки положеннями КПК України не передбачено право прокурора на даному етапі кримінального провадження оскаржувати застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників, які підтримали подані апеляційні скарги, заперечили проти апеляційних вимог прокурора, думку прокурора та представників потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають, а апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як встановлено ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків (ризиків), підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, а також наслідки, які настали у вигляді смерті потерпілого, дані, що характеризують особу кожного обвинуваченого, та вірно встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу, продовжують існувати.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи наведені в апеляційних скаргах захисників, про те, що стороною обвинувачення не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»).
Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, з огляду на стадію судового провадження суд першої інстанції врахував характер висунутого кожному обвинувачення, у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, вид та розмір покарання, що їм загрожує.
Взяв до уваги суд і всі дані про особу кожного обвинуваченого, на які звертають увагу в апеляційних скаргах захисники, а також їх соціальні зв`язки.
Зважаючи на такі обставини, а також з урахуванням того, що обвинувачені офіційно не працевлаштовані, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 не одружені, утриманців не мають, наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 , котрий в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, дружини, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов вірного висновку, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків, і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.
Доводи апеляційних скарг про те, що ризики на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.
Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином не врахував вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 183 КПК України та не обґрунтував можливість визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Так, суд першої інстанції мотивуючи можливість визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, посилається на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
При цьому, суд зазначає, що з висунутого обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованих їм дій зброєю безпосередньо не користувались. Відповідно до обвинувального акта застосування вогнепальної зброї ставиться їм в провину у зв`язку з тим, що вони достовірно знали про знаходження зброї, якою скористався обвинувачений ОСОБА_14 , у салоні автомобіля.
Разом з тим, з формулювання обвинувачення викладеного в обвинувальному акті вбачається, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , грубо порушуючи громадських порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві правил поведінки і моральності, байдужим ставленням до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в побуті, групою осіб, умисно розпочали наносити удари кулаками рук по голові та тулубу ОСОБА_18 , спричинивши останньому ряд тілесних ушкоджень.
На безпідставне визначення судом застави обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказує і те, що судом не було оцінено належним чином відсутність у обвинувачених вагомих стримуючих факторів (міцних соціальних зв`язків, працевлаштування, тощо), які б переважали вірогідність настання ризиків, передбачених п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, обставини, за яких ОСОБА_7 та ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та його наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у скоєному, а також, те що судовий розгляд кримінального провадження триває, імовірність настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається сторона обвинувачення та які встановлені оскаржуваною ухвалою є реальним, тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що визначений обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави на даний час є передчасним та таким, що не зможе на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а також запобігти ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників обвинувачених задоволенню не підлягають, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року, в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_17 з визначенням кожному застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 12 жовтня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року, в частині продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на 60 днів тобто до 12 жовтня 2023 року, включно, з визначенням застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень, кожному - скасувати.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою на шістдесят днів, до 12 жовтня 2023 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою на шістдесят днів, до 12 жовтня 2023 року включно.
В решті ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14.08.2023 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
