Єдиний державний реєстр судових рішень
ф
РІШЕННЯ
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №800/330/17
адміністративне провадження № П/9901/346/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Леошка Д.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
третя особа Громадська рада доброчесності,
про визнання незаконним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
1. 07.08.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 01.03.2018) просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №168/вс-17 від 04.07.2017 про визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач) у пленарному складі розглянути питання щодо визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення.
3. 15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року та розпочав роботу Верховний Суд.
4. Відповідно до п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" зазначеного Закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у підпункті 5 передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
5. 09.01.2018 справу з Вищого адміністративного суду України передано до Верховного Суду.
6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 для розгляду зазначеної заяви визначено склад колегії суддів: Бучик А.Ю.. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Гімон М.М., Гриців М.І., Мороз Л.Л.
7. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
8. 28.11.2018 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи та замінено його на Желєзного І.В .
9. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
10. 17.05.2019 ВККС подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу.
11. Суддя Великої Палати Верховного Суду Гриців М. І. подав заяву про самовідвід.
12. Ухвалою від 29.05.2019 Велика Палата Верховного Суду вирішила заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Гриціва М.І. задовольнити та відвести суддю Гриціва М.І. від участі у справі.
13. Ухвалою від 30.05.2019 Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за скаргою ВККС.
14. Постановою від 16.10.2019 Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу ВККС, скасувала ухвалу Верховного Суду від 22.04.2019 та направила справу для продовження розгляду до цього ж суду.
15. 07.11.2019 набрав чинності Закон України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування". Пунктами 2 та 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються.
16. Представник позивача подав заяви про відвід кожному судді з складу суду.
17. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 визнано заяви про відвід суддів Бучик А.Ю., Берназюка Я.О., Гімона М.М., Желєзного І.В., ОСОБА_4 необґрунтованими.
18. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Гімона М.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Берназюка Я.О.
20. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Желєзного І.В.
21. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2019 відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_4
22. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2019 відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Бучик А.Ю.
23. Ухвалою від 12.12.2019 Верховний Суд поновив провадження у справі.
24. 17.02.2022 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи та замінено його на Рибачука А.І .
25. Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.06.2023 було призначено членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внаслідок чого відновлено роботу ВККС.
26. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 18.09.2023 у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_4 , яка входила до складу постійної колегії суддів, замінено суддю ОСОБА_4 на суддю Кравчука В.М . Розгляд справи розпочато спочатку.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27. Судом встановлено, що з 20.03.2008 ОСОБА_1 є суддею Вищого адміністративного суду України.
28. Рішенням Комісії від 07.11.2016 № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
29. 01.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.
30. Рішенням Комісії від 05.12.2016 позивача було допущено до участі у конкурсі.
31. Рішенням Комісії від 11.01.2017 №2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .
32. Згідно з умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду позивач проходив кваліфікаційне оцінювання як суддя.
33. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 набрав 159 балів та був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди.
34. Проведення співбесіди за результатами дослідження досьє під час кваліфікаційного оцінювання кандидата ОСОБА_1 призначено до розгляду на 28.04.2017.
35. 20.04.2017 надано висновок ГРД про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Такий висновок ґрунтується на тому, що:
(а) суддя ОСОБА_1 у складі колегій суддів касаційної інстанції залишив у силі судові рішення про заборону мирних зібрань. При цьому не взято до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Верєнцов проти України», що, на думку ГРД, є проявом свавілля або грубою недбалістю та може свідчити про залежність кандидата від виконавчої влади;
(б) у декларації доброчесності судді за 2016 рік кандидат підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Однак вказане спростовується рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015, яким було констатовано порушення кандидатом норм процесуального права;
(в) кандидат вчиняв дії, спрямовані на отримання службового жила у м. Києві за наявності об`єктивних можливостей придбати житло за власний рахунок.
36. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 168/вс-17 від 04.07.2017 визнано кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
37. Комісія констатувала, що факт ухвалення суддею певного рішення не може бути ознакою невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики та у зв`язку із цим визнала необґрунтованим висновок ГРД у частині тверджень про недобросовісну поведінку кандидата ОСОБА_1 як судді під час ухвалення судових рішень.
38. Стосовно заповнення декларації доброчесності Комісія зазначила, що у декларації доброчесності судді позивач підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності.
На думку Комісії, зазначене твердження спростовується рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015, яким було констатовано порушення позивачем норм процесуального права, що призвело до порушення права ОСОБА_6 на перегляд судових рішень з метою захисту своїх прав та інтересів.
Стосовно цих обставин під час проведення співбесіди кандидат ОСОБА_1 повідомив Комісію про те, що рішення Вищої ради юстиції ним не оскаржувалося з підстав закриття дисциплінарної справи, оскільки він вважав, що зазначене рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи не може бути підставою для надання такої оцінки як «перешкоджання доступу до правосуддя», адже такий висновок може надати лише відповідний дисциплінарний орган, вища судова інстанція та/або констатувати у своєму рішенні Європейський суд з прав людини, чого у цьому випадку немає. Оскільки дисциплінарна справа стосовно ОСОБА_1 була закрита, він вважав недоцільним зазначати про це у декларації доброчесності судді за 2016 рік.
Водночас, у рішенні Вищої ради юстиції від 20.10.2015 зазначено, що недодержання суддею ОСОБА_1 норм процесуального права призвело до порушення права громадянина ОСОБА_6 на перегляд судових рішень з метою захисту своїх прав та інтересів, а наведені доводи не спростовують допущених ним порушень. Також у вказаному рішенні йшлося про невстановлення Вищою радою юстиції фaктів порушення суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 вимог щодо статусу судді чи присяги судді під час розгляду вказаної справи. Проте зауважено, що у діях судді ОСОБА_1 мають місце порушення норм процесуального права, які можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку.
Відмовляючи у відкритті дисциплінарного провадження, Вища рада юстиції виходила з того, що з дня прийняття суддею ОСОБА_1 ухвали від 09.07.2012 минуло більше трьох років, а тому передбачений законом строк, протягом якого застосовується дисциплінарне стягнення до судді, сплинув. З урахуванням викладеного, 20.10.2015 Вищою радою юстиції було ухвалено рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно Позивача.
Комісія дійшла до висновку, що приховування фактів, які мають бути висвітлені кандидатом на посаду судді Верховного Суду у п. 22 декларації доброчесності судді, ймовірно, вказують на недотримання Позивачем правил суддівської етики.
Комісія констатувала прояв недоброчесності позивача та відзначила, що цей прояв мав місце у прямій суперечності з поданою ним декларацією доброчесності судді за 2016 рік, що підтверджується рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015.
39. Також Комісія під час співбесіди з`ясовувала та оцінювала обставини майнового характеру стосовно кандидата ОСОБА_1 .
40. Комісія звернула увагу на те, що кандидат і члени його сім`ї є власниками досить великої кількості готівкових коштів та майна. Фінансову спроможність для набуття цих статків ОСОБА_1 пояснити не зміг, лише зауважив, що більшу частину статків отримав у спадок.
З 2016 року ОСОБА_1 користується частиною будинку у с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 376 кв.м, який придбано його сестрою ОСОБА_7 . Водночас, згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро України протягом 2012-2016 років її дохід становив 245698 грн. Проте, незважаючи на таку суму її сукупного доходу, у 2015 році вона придбала житловий будинок за 1700779 гривень.
На засіданні Комісії ОСОБА_1 підтверджуючих документів стосовно права користування житлом не надав та не зміг пояснити походження коштів на купівлю будинку сестрою кандидата.
41. Стосовно службового житла позивач пояснив, що як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, рішенням житлово-побутової комісії від 11.07.2008 № 12, затвердженим наказом Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №6 та розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.12.2015 №67, позивач був включений до списків черговиків для забезпечення житла. Рішенням від 21.01.2015 №48 вищезазначена комісія надала на сім`ю з 5 осіб службову квартиру АДРЕСА_1 . Позивачу був виданий ордер №012906 від 12.02.2015.
ОСОБА_1 пояснив, що під час декларування майна, доходів, витрат і зобов`язань фінансового характеру за 2015 задекларував отриману у користування службову квартиру. Під час оформлення права користування було виявлено, що надану йому у службове користування квартиру забудовник переоформив та перепродав, а тому ОСОБА_1 не реалізував виданий йому ордер та не набув, відповідно, права користування зазначеною квартирою. З приводу можливої передачі вказаної квартири учасникам ATO Позивач зазначив, що не володіє такою інформацією.
42. Комісія за результатами голосування (за непідтвердження - 9, за підтвердження - 3) дійшла висновку, що доводи Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики частково знайшли підтвердження.
43. Враховуючи мету кваліфікаційного оцінювання, яке здійснювалося для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що обумовлювало перевірку кандидата на відповідність найвищим стандартам та вимагало відсутності щонайменшого обґрунтованого сумніву у чеснотах майбутніх суддів Верховного Суду, Комісія визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
44. Позивач вважає, що оскаржуване рішення Комісії є незаконним та підлягає скасуванню.
45. По-перше, позивач вважає, що рішення прийнято з порушенням принципу рівності та з ознаками дискримінації у порівнянні з іншими конкурсантами, відносно яких також було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження у зв`язку з пропуском строків притягнення до відповідальності, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.
Жодних даних про притягнення ОСОБА_1 до будь-якої відповідальності у період 2016 року немає. Щодо рішення Вищої ради юстиції від 20.10.2015, то відповідно до правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді таке до декларування 2016 року не має відношення.
Висновок про порушення правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, на думку позивача, було застосовано тільки до нього, адже аналогічно було заповнено декларації кандидатами ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Всі вчинки вищезазначеними кандидатами як суддями були вчинені до оголошення конкурсу до Верховного Суду, а в розділі доброчесності вказано, що кожен з них підтверджує відсутність вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності.
46. По-друге, оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципу обґрунтованості, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки не враховано право позивача та конституційних гарантій щодо забезпечення судді житлом за місцем роботи.
На час видачі ордеру позивачу не були відомі суперечки щодо квартири, проте під час оформлення права користування виникли обставини, що вказували на безпідставне відчуження квартири забудовником, а тому позивач фактично не набув права користування службовою квартирою, як зазначено у висновку ГРД. Згодом позивач звернувся із заявами про скасування прийнятих рішень щодо вищезазначеної квартири, на підставі яких були прийняті відповідні рішення.
Крім того, позивач покликається на те, що службове житло було отримано не лише ним одним, а й іншими суддями, до яких під час конкурсу не було зауважень, які є до нього.
47. По-третє, оскаржуване рішення прийнято не на підставі закону, оскільки жодна норма не передбачає обов`язку кандидата на посаду судді надавати документальне підтвердження походження грошових коштів, які отримані третіми особами (у даному випадку сестрою).
Позивач зазначив про безоплатне користування ним частиною житлового будинку його сестри ОСОБА_7 , про що він зазначив в електронній декларації. При цьому ОСОБА_7 не є членом його сім`ї.
48. По-четверте, оскаржуване рішення прийнято з порушенням принципу розсудливості та добросовісності, оскільки земельні ділянки набуто безоплатно на підставі закону, а грошові кошти отримано у вигляді заробітної плати та спадку. Тому протиправними є припущення відповідача про фінансову неспроможність для набуття статків.
Усі зазначені позивачем готівкові кошти, за його твердженням, відповідають його доходам, отриманим від трудової діяльності в період роботи на посаді судді з 2005 по 2014 роки та спадку, заробітна плата за вказаний період сумарно складає 2969609 грн.
На думку позивача, відповідач виніс незаконне рішення, оскільки воно ґрунтується лише на припущеннях, що не підтвердженні належними доказами.
49. По-п`яте, позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 у справі №826/2334/18 визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 20.04.2017. При цьому аналогічні обставини продубльовані в оскаржуваному рішенні відповідача.
Представник позивача також зазначав про протиправність врахування Комісією висновку ГРД, адже він не був підписаний належним чином, відсутні дата складання та автор.
50. По-шосте, позивач стверджує про порушення щодо нього ст. 32 Конституції України, яке вбачає у втручанні у право на приватне життя.
51. По-сьоме, у позовній заяві представник позивача зазначав про протиправність рішення з огляду на те, що на засіданні Комісії було проголошено лише вступну та резолютивну частини. Позивач був позбавлений можливості ознайомитися з підставам прийняття оскаржуваного рішення.
Позиція відповідача
52. Відповідач проти позову заперечив. Вважає рішення законним та обґрунтованим.
53. Комісія покликається на те, що кандидати на посаду судді найвищого суду у системі судоустрою мають відповідати найвищим стандартам за критеріями компетентності та професійної етики за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у пx доброчесності, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до новоствореного Верховного Суду.
54. 21.01.2019 на електронну адресу Комісії Громадською радою доброчесності було надіслано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений цією ж датою.
55. Ухвалюючи рішення за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди з кандидатом ОСОБА_1 , колегія Комісії суддів України брала до уваги інформацію про порушення останнім норм процесуального права, які могли свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку, не підтвердження законності джерел для придбання його сестрою об`єктів нерухомого майна, а також джерел задекларованих ним у 2016 та 2017 роках грошових заощаджень.
Зазначені обставини не підтверджували відповідності поведінки ОСОБА_1 високим стандартам, дотримання яких слід очікувати від кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.
56. Загалом доводи відповідача збігаються із висновками, наведеними в оскаржуваному рішенні від №168/вс-17 від 04.07.2017.
57. Крім того, відповідач зазначив, що висновок ГРД не був для Комісії безумовної підставою для прийняття рішення, оцінка здійснювалася на підставі всього досьє.
58. Також відповідач не погоджується з доводами позивача про порушення ним ст. 32 Конституції України, адже позивач самостійно на власний розсуд добровільно подав Комісії заяву з письмовою згодою до неї на збирання, зберігання, обробку та використання інформації про кандидата з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді, він повинен був усвідомлювати, що у разі виявлення наміру стати суддею Верховного Суду його дії та вчинки можуть бути предметом обговорення широкого загалу.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРСНОЇ ПРОЦЕДУРИ
59. Згідно з ч. 2 ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
60. Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.
61. Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
62. Відповідно до ч. 1, 2 та 6 ст. 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення.
63. Згідно з ч. 9 ст. 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
64. Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
65. В силу ч. 2 ст. 81 Закону № 1402-VIII на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
66. За приписами п. 3 ч. 5 ст. 81 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.
Згідно з ч. 1 ст. 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою ст. 83 Закону №1402-VIII є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
67. Відповідно до ч. 5 ст. 83 Закону №1402-VІІІ порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
68. На виконання вимог ч. 5 ст. 83 Закону № 1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 03.11.2016 №143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16).
На виконання вимог ч. 2 ст. 79 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 02.11.2016 №141/зп-16 затвердила Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді (далі - Положення № 141/зп-16).
69. Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення №143/зп-16 встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
70. Відповідно до п. 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.
71. За приписами п. 1, 2 глави 6 розділу ІІ цього Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
72. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права (підпункт 1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (пп. 1.2); фахова діяльність (пп. 1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня (пп. 1.4).
73. За приписами п. 3 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 показники, передбачені підп. 1.3 та 1.4 цієї глави, оцінюються (встановлюються) за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.
74. Відповідно до п. 10 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (пп. 10.1); відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції (п. 10.2); наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки (пп. 10.5); інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді (пп. 10.6).
Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.
75. Згідно з п. 11 глави 3 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця (пп. 11.1); достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом (пп. 11.2); наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності (пп. 11.3); наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя (підпункт 11.4); відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам (пп. 11.5); дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність (пп. 11.6); чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності (пп. 11.7); інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності (пп. 11.9).
76. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.
77. У відповідності до п. 12 глави 6 розділу ІІ Положення № 143/зп-16 для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними цим Положенням показниками використовуються також інші відомості та дані, на підставі яких може встановлюватися відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також будь-яка інша інформація стосовно кандидата на посаду судді, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді.
78. Згідно з п. 16 Розділу III Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
79. Відповідно до п. 19 Розділу III Положення № 143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:
19.1. Оголошення доповіді за результатами дослідження досьє.
19.2. Надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію.
19.3. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
80. Згідно з п. 20 розділу III Положення № 143/зп-16 співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
81. Відповідно до п. 26 розділу III Положення № 143/зп-16 під час проведення співбесіди можуть бути присутні уповноважені представники органу суддівського самоврядування та/або представники Громадської ради доброчесності. Представники Громадської ради доброчесності з дозволу головуючого на засіданні члена Комісії можуть брати участь в обговоренні під час співбесіди висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та/або доброчесності або наданої Громадською радою доброчесності інформації.
82. Згідно з пп. 32.1 п. 32 Розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 за результатами кваліфікаційного оцінювання у разі визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді Комісія ухвалює одне із таких рішень:
- рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (підп. 32.1.1 підп. 32.1 п. 32);
- рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (підп. 32.1.2 підп. 32.1 п. 32).
83. Відповідно до п. 36 Розділу ІІІ "Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання" Положення № 143/зп-16 рішення Комісії про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом.
84. Частиною 3 ст. 88 Закону №1402-VІІІ визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
85. Підставою для ухвалення оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №168/вс-17 від 04.07.2017 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду стали встановлені відповідачем обставини невідповідності ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.
86. Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, Суд звертає увагу, що у межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
87. Щодо останнього, то Комісія, з огляду на свій правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.
88. Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційними слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
89. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) щодо призначення суддів, яка ухвалена на 70-му пленарному засіданні 16 і 17 березня 2007 року, з посиланням на Висновок № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів (далі Ї КРЄС), зазначено, що кожне рішення щодо призначення або кар`єри судді має опиратись на об`єктивні критерії та мусить прийматися або незалежним органом, або з дотриманням гарантій прийняття такого рішення не інакше, як на основі зазначених критеріїв.
90. Щодо повноважень судової ради у своєму Висновку № 10 (2007) з питання «Судова рада на службі суспільства» КРЄС рекомендує, щоб судова рада мала повноваження з відбору, призначення та просування по службі суддів. Ці функції мають здійснюватися в повній незалежності від законодавчої чи виконавчої влади, а також в абсолютній прозорості щодо критеріїв відбору суддів.
91. Рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади. Прийняття таких рішень має базуватися на заслугах, з урахуванням кваліфікації, вмінь та потенціалу, необхідних для вирішення справ при застосуванні закону, зберігаючи повагу до людської гідності (пункт 44 Рекомендації (2010)12 КРЄС державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).
92. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними. Оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
93. Зважаючи на історичний контекст обставин, за яких проводився конкурс до Верховного Суду, сформовану під час Революції Гідності суспільну потребу в очищені судової влади та підвищенні довіри та авторитету суду, Комісія мала підстави ставитися прискіпливо до усіх обставин, що породжують обґрунтований сумнів у доброчесності чи етичності кандидата на посаду судді Верховного Суду.
Досягнення мети конкурсу - відібрати до Верховного Суду найбільш професійних доброчесних суддів з бездоганною репутацією, потребувало від Комісії всебічної перевірки та врахування усіх обставин, які в уявленні суспільства не узгоджуються з поняттям доброчесності.
З огляду на це, члени Комісії, оцінюючи певні обставини щодо кандидата, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність, оцінюються, насамперед, з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
94. Кандидат, який бере участь у конкурсі до найвищого суду України, повинен усвідомлювати, що усі обставини його життя можуть бути предметом уваги та обговорення. І лише у разі відповідності його найвищим стандартам поведінки він може бути визнаний таким, що здатний здійснювати правосуддя у Верховному Суді.
95. Кандидат має право не погодитися з оцінкою Комісії і звернутися до суду. Право на звернення до суду гарантується ст. 55 Конституції України.
96. Під час оцінки правомірності рішень Комісії, прийнятих під час реалізації дискреційних повноважень, Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, за якими суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору ("Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" від 21.07.2011, заява №32181/04 та №35122/05, п.п. 156-157, 159), "Путтер проти Болгарії" від 02.12.2010, заява № 38780/02, п.п. 47-56).
97. Із застосуванням такого підходу у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/212/19 та від 20.05.2020 у справі №9901/257/19 зроблено висновок про те, що обсяг дискреції Комісії не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат кваліфікаційного оцінювання повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема кандидату на посаду судді, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний суддівський корпус, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо відповідності судді займаній посаді чи підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є необхідною для цього умовою.
98. Застосовуючи вищенаведені загальні висновки в контексті обставин справи, Суд бере до уваги, що висновок про невідповідність кандидата ОСОБА_1 формувався внаслідок оцінювання конкретних обставин. Позивач ці факти не заперечує, однак не згоден з оцінкою, яку їм дала Комісія.
99. Частину фактів, на які звертала увагу Громадська рада доброчесності (ухвалення рішень щодо мирних зібрань), Комісією було відхилено. З іншою частиною Комісія погодилася, вважаючи що вони у сукупності свідчать про невідповідність кандидата критерію доброчесності. Під час оцінювання Комісія не повинна доводити обґрунтованість сумнівів у доброчесності. Достатньо, щоб сумнів мав об`єктивну основу і ґрунтувався на фактах (був обґрунтованим). Спростування обґрунтованого сумніву покладається на конкурсанта.
100. Оцінюючи доводи позивача, Суд вважає, що викладені у рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Оцінюючи ці обставини у сукупності, Комісія, як і Громадська рада доброчесності раніше, дійшла висновку про те, що кандидат ОСОБА_1 не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.
101. Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок Комісії за, результатами кваліфікаційного оцінювання про непідтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у Верховному Суді прийнято в межах чітко визначеного конкурсу з метою оцінки кандидата в короткий період конкурсної процедури, відтак не може мати юридичного значення та негативно вплинути на проходження кандидатом інших процедур, пов`язаних із професійною кар`єрою судді.
102. Суд відхиляє доводи позивача щодо дискримінації, яку позивач вбачає у різному ставленні Комісії до нього у порівнянні з іншими кандидатами, які так само заповнювали декларацію доброчесності судді, маючи, як і він, рішення Вищої ради юстиції про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.
103. Суд виходить з того, що оцінювання кандидата є персональним, комплексним і враховує усі обставини у сукупності, а не у порівнянні з іншими. З огляду на це, окремі схожі обставини з досьє різних кандидатів не обов`язково призводять до однакових рішень, оскільки Комісія враховує ще й інші обставини, які є індивідуальними та істотно відрізняються. Різність усієї сукупності обставин об`єктивно призводить до різних результатів оцінювання. Відтак, Суд не вбачає ознак дискримінації позивача.
104. Стосовно доводів позивача про неврахування права позивача на забезпечення судді житлом за місцем роботи і обставин надання службової квартири, то Суд звертає увагу, що сумнів, як його було сформульовано у висновку Громадської ради доброчесності, виник щодо реальності потреби кандидата, який є фінансово забезпеченим, в службовому житлі.
105. Довід позивач про те, що службове житло було отримано не лише ним одним, а й іншими суддями, до яких під час конкурсу не було зауважень, які є до нього, Суд відхиляє з підстав, які наведені у п. 103.
106. Твердження позивача про те, що жодна норма не передбачає обов`язку кандидата на посаду судді надавати документальне підтвердження походження грошових коштів, які отримані третіми особами (у даному випадку сестрою) Суд не вважає таким, що доводить незаконність оскаржуваного рішення Комісії. Специфіка конкурсу покладає саме на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов`язок надати переконливі пояснення (а за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів в його доброчесності.
107. Доводи позивача про наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 у справі № 826/2334/18, яким визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність його як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 20.04.2017, Суд відхиляє, оскільки на час проведення конкурсу висновок був чинним, підлягав включенню до суддівського досьє та дослідженню під час конкурсних процедур. Його подальше скасування в судовому порядку не може безумовно характеризувати прийняте відповідачем за наслідками конкурсу рішення як протиправне.
108. Відповідно до ч. 6 ст. 87 Закону № 1402-VIII Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
109. Громадська рада доброчесності лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання і не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок Громадської ради доброчесності є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж інших даних при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.
110. Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №800/264/17.
111. До того ж, безвідносно до того, був висновок Громадської ради доброчесності скасований чи ні, а також незважаючи на його формальні недоліки, він містив факти, які, за умови їх реального підтвердження, мали бути досліджені та потребували оцінки Комісії. Позивач не заперечував фактів, наведених у висновку, тому Комісія мала підстави приймати рішення з їх урахуванням.
112. Такі висновки в цілому також стосуються і рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за №2500/3дп/15-19 від 18.09.2019 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 та припинення дисциплінарного провадження з огляду на питання, що було предметом його розгляду.
113. Суд не погоджується з доводами позивача про те, що Комісія не повинна була враховувати висновок ГРД, з огляду на положення ст. 32 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод..
114. Посада судді покладає певні обмеження і обов`язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою і необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді не лише при виконанні професійних обов`язків, але й у повсякденному житті. Проявом останнього є, зокрема, відповідність способу життя судді його дозволеним можливостям.
115. Відповідно до п. 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 1-2 ст. 32, ч.ч. 2-3 ст. 34 Конституції України зазначено, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
116. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 №(1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (п. 6).
117. Європейський суд з прав людини зазначив, що з огляду на те, що заявник був відомим громадським діячем, він не міг очікувати на такий самий захист його приватного життя, що й приватна особа, невідома для громадськості («Цу Гуттенберг проти Німеччини» від 25.06.2019, заява №14047/16, п.п. 24-30).
118. Враховуючи наведене, Комісія, здійснила покладений на неї законом обов`язок кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності, що включає з`ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
119. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №800/264/17, 28.08.2018 у справі № 800/294/17, від 27.01.2021 у справі № 9901/116/19.
120. Не свідчить про протиправність рішення і те, що на засіданні Комісії було проголошено лише вступну та резолютивну частини. Позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з підставами прийняття оскаржуваного рішення.
121. Згідно п. 38 Положення № 143/зп-16 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) вступна та резолютивна частини рішення Комісії оголошуються у засіданні Комісії відразу після його ухвалення. Копія рішення Комісії за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання надається судді (кандидату на посаду судді) за його заявою.
122. Відповідно до матеріалів справи представник позивача Кравець Р.Ю. 20.07.2017 звернувся до Комісії із заявою про видачу такого рішення. Додатком до листа ВККС від 03.08.2017 №К-4271/17 представнику позивача копія рішення була направлена.
123. Відповідно до вищезазначеного листа 18.07.2017 ОСОБА_1 самостійно звернувся за видачею копії рішення ВККС від 04.07.2017, додатком до листа від 27.07.2017 ОСОБА_1 були направленні копії рішень щодо нього. Також проінформовано про можливість ознайомитися з іншими матеріалами стосовно нього, які перебувають у провадженні Комісії.
124. Отже, Суд не вбачає порушень вимог чинного законодавства з боку відповідача, оскільки останнім правомірно під час засідання Комісії оголошено вступну та резолютивну частину рішення та за заявою позивача 27.07.2017 видано повний текст такого рішення.
125. З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
126. За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності - відмовити повністю.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Бучик А.Ю.
Судді Берназюк Я.О.
Гімон М.М.
Кравчук В.М.
Рибачук А.І.
Повне судове рішення складено 23.10.2023
