Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/839/23
Справа № 520/4615/15-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілих ОСОБА_11 ,
потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_12 , представника потерпілих ОСОБА_11 , який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , потерпілого ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Київського районного суд м. Одеси від 20 грудня 2022 року, у кримінальному провадженні №12014160480005031, внесеному до ЄРДР 04.12.2014 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, працюючого за наймом, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122, ч.4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Одеси, громадянин України, українця, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має на утриманні доньку 2016 року народження, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.49, ч. 5ст.74КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді одного року позбавлення волі, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст. 296 КК України, та призначено покарання:
-за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;
-за ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
На підставі ч. 1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
На підставі частини 5 статті 72 КК України /в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року/ зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення з 04.12.2015 року по 06.12.2015 року та з 23.02.2015 року по 05.05.2017 року розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 5 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_8 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 39888гривень 64 копійок, та моральної шкоди у розмірі 1500000гривень, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_12 матеріальну шкоду у розмірі 39888 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 64 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 150000 (ста п`ятдесяти тисяч) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на його користь матеріальної шкоди в розмірі 14099 гривень 20 копійок, та моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень, задоволено частково.
Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 14099 (чотирнадцять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 20 копійок.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 моральну шкоду у розмірі20000гривень.
Також вирішено питання щодо до долі речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до оскаржуваного вироку, 03.12.2014 року о 20 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 на автомобілі марки «Фольцваген CADDY», д/н НОМЕР_1 , який йому належить на праві власності, разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_8 прибули до магазину «24 години», який розташований між багатоповерховими житловими будинками АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
Знаходячись за кермом вказаного автомобілю, ОСОБА_7 зупинив даний транспортний засіб на внутрішньоквартальній дорозі навпроти магазину «24 години», паралельно до його входу, передньою частиною автомобілю у бік будинку №86, де їх очікував ОСОБА_15 (відносно якого матеріали виділені в окреме провадження та постановлена ухвала суду про закриття матеріалів кримінального провадження), який перебував у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, вів себе агресивно та гучно вигукував грубу нецензурну лайку у бік продавця магазину ОСОБА_16 , при цьому наносив удари руками по вхідним дверям вказаного магазину.
У цей час, на перехрестя внутрішньо квартальних доріг, біля вказаного магазину вийшов ОСОБА_12 , побачивши якого ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), безпідставно, почав виражатись у його бік грубою нецензурною лайкою. У зв`язку з вигуками ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_12 та у грубій формі почав з`ясовувати причину агресивної поведінки ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), на що ОСОБА_12 , з метою уникнення конфлікту, відійшов від ОСОБА_7 по внутрішньоквартальній дорозі у бік свого будинку АДРЕСА_3 , а ОСОБА_7 , у свою чергу повернувся до зазначеного вище магазину.
Знаходячись біля свого будинку, розуміючи, що вищевказані особи не збираються від`їжджати, а образи на його адресу продовжували доноситись зі сторони ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_7 , ОСОБА_12 зателефонував своєму сину ОСОБА_13 , який перебував за вищезазначеною адресою, та розповів про дану подію. ОСОБА_13 турбуючись за життя та здоров`я свого батька, вийшов на вулицю та разом з ним прийшов до вищевказаного магазину з метою придбання продуктів харчування.
Знаходячись біля даного магазину, вхідні двері якого на той час були зачинені, а товар відпускався через вікно, ОСОБА_13 здійснив у продавця заказ товару, при цьому ОСОБА_12 знаходився позаду нього. У цей момент, ОСОБА_7 , безпідставно використовуючи малозначний привід, кинувся до ОСОБА_12 та схопив останнього за одежу, на що ОСОБА_12 відштовхнув його від себе. В свою чергу, ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, зневажаючи громадський порядок та існуючі у суспільстві загальновизнані правила поведінки і моралі, також кинувся до ОСОБА_12 та, схопивши його за одежу, потягнув його на землю, при цьому наносячи йому удари кулаками по голові, в результаті чого, спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягнули короткочасний розлад здоров`я.
В момент незаконних дій ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_14 спробував відтягнути останнього від ОСОБА_12 , але йому не вдалось.
Під час вказаних дій ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_7 , продовжуючи порушувати громадський порядок, маючи на меті завдання ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, через відкриті праві задні двері автомобілю марки «Volkswagen Caddy», державний номер « НОМЕР_1 », який знаходився біля зазначеного магазину та належить останньому, схопив належну йому дерев`яну «биту», яка є відповідно до висновку трасологічної експертизи, аматорського бейсбольною битою, виготовленою промисловим засобом, та яка знаходилась під переднім сидінням транспортного засобу, та наніс цією «битою» один удар ОСОБА_13 зверху вниз в область лівого плеча, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забою лівого плечового суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та потягнули короткочасний розлад здоров`я. При цьому ОСОБА_13 перебував біля входу до магазину та розвернувся у бік ОСОБА_7 , почувши крики батька.
Після отриманого удару ОСОБА_13 почав заспокоювати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , і ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), та просив розійтись, однак ОСОБА_7 , не зважаючи на прохання останнього, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та маючи на меті завдання ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, тримаючи дерев`яну «биту» у руках, разом з ОСОБА_8 , у якого у руках в цей момент з`явився, звідки саме не встановлено, предмет, схожий на металеву трубу, без попередньої домовленості та розподілення ролей, почали йти на нього.
У зв`язку із виниклою загрозою життя і здоров`ю, ОСОБА_13 , відходячи від вказаних осіб по внутрішньо квартальній дорозі у бік свого будинку АДРЕСА_3 , витягнув з-за поясу пристрій травматичної дії травматичний револьвер «Комбріг», який відповідно до дозволу, строк дії якого 14.12.2015, належить йому. Витягнувши вказаний револьвер, діючи з метою зупинити незаконні зухвалі хуліганські дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які продовжували йти у його бік, при цьому розмахували дерев`яною «битою» та предметом, схожим на металеву трубу, демонструючи свою перевагу та мету завдання тілесних ушкоджень, ОСОБА_13 здійснив один постріл вгору. У зв`язку з тим, що здійснений постріл вгору не зупинив ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які продовжували загрожувати життю та здоров`ю ОСОБА_13 , останній здійснив декілька пострілів по ногах ОСОБА_7 , при цьому двічі влучив останньому у праву ногу вище коліна. Однак, зазначені дії ОСОБА_13 також не зупинили незаконні дії ОСОБА_7 , який зблизившись з ним, продовжуючи порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, почав наносити удари дерев`яною «битою» ОСОБА_13 в область голови. Разом з тим, удари приходились по лівій руці ОСОБА_13 , якою він прикривався.
ОСОБА_13 у свою чергу, з метою припинити незаконні дії ОСОБА_7 , схопив останнього за верхню одежу, і притиснувши його до забору, наніс йому декілька ударів кулаком руки в область голови.
У цей момент, ОСОБА_8 , який знаходився позаду ОСОБА_13 , зневажаючи ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правило поведінки і моралі, з метою завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , підбіг до нього та почав завдавати йому удари невстановленим предметом, схожим на металевий прут, по голові в область потилиці, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми у формі струсу мозку із збиттям м`яких тканин потиличної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягнули короткочасний розлад здоров`я.
Під час даного конфлікту, на крики та звуки пострілів, на вулицю вибігла ОСОБА_17 і брат ОСОБА_13 ОСОБА_18 , які почали голосно кричати та звати допомогу. Почувши крики ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , ОСОБА_8 і ОСОБА_7 відбігли від ОСОБА_13 та побігли до автомобілю марки «Volkswagen Caddy», державний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_7 та перебував біля магазину «24 години» між багатоповерховими житловими будинками АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .
ОСОБА_13 , розуміючи, що у стороні, куди побіг ОСОБА_7 , залишився його батько ОСОБА_12 , та побоюючись за його здоров`я та життя, побіг за ними. В цей момент, ОСОБА_7 підбіг до свого автомобілю, сів за кермо та увімкнувши двигун почав рухатись на автомобілі по внутрішньо квартальній дорозі у бік будинку АДРЕСА_3 .
Керуючись автомобілем, ОСОБА_7 побачив ОСОБА_13 , який на той момент добіг до кута огорожі автомобільної стоянки, яка знаходиться уздовж внутрішньо квартальної дороги, перпендикулярно будинку АДРЕСА_3 , та, з метою завдання ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, здійснив на нього наїзд передньою частиною свого автомобілю, при цьому правою передньою частиною зіткнувся з кутом вказаної металевої огорожі, чим спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого колінного суглоба у вигляді забиття епіметафіза великогомілкової кістки, тріщини заднього рогу медіального меніска, часткового пошкодження внутрішньої бокової зв`язки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В результаті вищевказаних незаконних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , побоюючись за своє життя та здоров`я, а також за життя та здоров`я свого брата ОСОБА_18 і ОСОБА_17 , побіг з останніми до будинку АДРЕСА_3 , де вони проживають. Добігши до будинку, вони забігли до першої парадної та закрили за собою вхідні двері.
ОСОБА_7 , побачивши, що ОСОБА_13 тікає, став переслідувати його на своєму автомобілі «Volkswagen Caddy», державний номер « НОМЕР_1 », по внутрішньо квартальній дорозі у бік двору вказаного будинку.
У цей час ОСОБА_12 , внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень, перебуваючи на землі біля зазначеного вище магазину, намагаючись чинити опір ОСОБА_15 , почув з боку, де знаходився його син ОСОБА_13 , звуки, характерні для наїзду транспортного засобу на перешкоду, у зв`язку з чим, побоюючись за життя та здоров`я свого сина ОСОБА_13 , вирвавшись від ОСОБА_15 , піднявся з землі та почав бігти в сторону, де перебував ОСОБА_13 .
Після того, як ОСОБА_12 добіг до кута металевої огорожі автомобільної стоянки, він побачив, як автомобіль марки «Volkswagen Caddy», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 та який до цього часу знаходився біля магазину «24 години», повернув з двору будинку № 86 по вул. Академіка Корольова у м. Одесі та, не зменшуючи швидкість, продовжив рух у його бік по внутрішньо квартальній дорозі. В цей момент, ОСОБА_7 , перебуваючи за кермом даного автомобілю, та під`їжджаючи до перехрестя внутрішньо квартальних доріг, побачивши ОСОБА_12 , який знаходився біля металевої огорожі, з метою спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, змінивши траєкторію руху вліво, здійснив наїзд на ОСОБА_12 передньою частиною свого автомобіля притиснувши останнього до вказаної огорожі. В результаті наїзду, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді відкритого багато уламкового перелому малогомілкової і великогомілкової кісток лівої гомілки в середній і нижній третинах зі зміщенням уламків і рваною раною відповідною локалізацією, яка відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Далі ОСОБА_7 знаходячись за кермом вказаного автомобілю продовжуючи свій умисел на спричинення ОСОБА_12 додаткових тілесних ушкоджень, здійснив повторний наїзд передньою частиною автомобілю на останнього, який в цей момен вже знаходився у сидячому положенні обличчями до автомобілю, чим спричинив ОСОБА_12 тілесніушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломом ІV,VІІІ,ІХ,Х лівих ребер з забиттям лівого легкого та лівостороннім гемотораксом, а також відкритого перелому обох гомілок правого гомілкостопного суглобу, заднього краю суглобної поверхні правої великогомілкової кістки з підвивихом стопи ззаду та рваної рани п`яточної області, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Після повторного наїзду автомобілем на ОСОБА_12 обвинувачений ОСОБА_7 проявляючи особливу зухвалість та винятковий цинізм, вийшов з автомобілю та, переконавшись у тому що досяг своєї мети на завдання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, втік з місця події, залишивши свій автомобіль на місці наїзду.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КПК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України, за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь застосованих для нанесення тілесних ушкоджень.
Так, 03.12.2014, приблизно о 20-30 годині, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_7 на автомобілі марки «Volkswagen Caddy» державний номер « НОМЕР_1 », який належить на праві власності та за кермом якого знаходився останній, прибули до магазину «24 години», який розташований між багатоповерховими житловими будинками АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , де зупинили його на внутрішньо квартальній дорозі навпроти вищевказаного магазину, паралельно до його входу, передньою частиною автомобілю у бік будинку АДРЕСА_3 . Біля зазначеного магазину їх очікував ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, вів себе агресивно та гучно вигукував грубу нецензурну лайку у бік продавця магазину ОСОБА_16 при цьому наносив удари руками по вхідним дверям вказаного магазину.
У цей час, на перехрестя внутрішньокартальних доріг, біля вказаного магазину вийшов ОСОБА_12 , побачивши якого ОСОБА_19 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), безпідставно, почав виражатися у його бік грубою нецензурною лайкою. У зв`язку з вигуками ОСОБА_15 , ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_12 та у грубій формі почав з`ясовувати причину агресивної поведінки ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), на що ОСОБА_12 , з метою уникнення конфлікту, відійшов від ОСОБА_7 по внутрішньо квартальній дорозі у бік свого будинку АДРЕСА_3 , а ОСОБА_7 у свою чергу повернувся до зазначеного магазину.
Знаходячись біля свого будинку, розуміючи, що вищевказані особи не збираються від`їжджати, а образи на його адресу продовжували доноситись зі сторони ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження) та ОСОБА_7 , ОСОБА_12 зателефонував своєму сину ОСОБА_13 , який перебував за вищезазначеною адресою, та розповів про дану подію. ОСОБА_13 , турбуючись за життя та здоров`я свого батька, вийшов на вулицю та разом з ним пройшов до вищевказаного магазину з метою придбання продуктів харчування.
Перебуваючи біля даного магазину, вхідні двері якого на той час були зачинені, а товар відпускався через вікно, ОСОБА_13 здійснив у продавця заказ товару, при цьому ОСОБА_12 знаходився позаду нього. У цей момент, ОСОБА_7 , безпідставно, використовуючи малозначний привід, кинувся до ОСОБА_12 та схопив останнього за одяг, на що ОСОБА_12 відштовхнув його від себе. В свою чергу ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), порушуючи громадський порядок, з метою завдання тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_12 удари кулаками по голові, в результаті чого спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, які потягнули короткочасний розлад здоров`я.
В момент незаконних дій ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_14 намагався відтягнути останнього від ОСОБА_12 , але йому це не вдалось.
Під час вищевказаних протиправних дій ОСОБА_15 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), ОСОБА_7 у свою чергу, продовжуючи порушувати громадський порядок, маючи на меті завдання тілесних ушкоджень, дістав з-під переднього пасажирського сидіння належного йому автомобілю марки «Volkswagen Caddy», державний номер « НОМЕР_1 », биту, яка відповідно до висновку судової експертизи, є дитячою аматорською бейсбольною битою, яка виготовлена промисловим способом, та наніс нею ряд ударів в область верхньої частини тулубу ОСОБА_13 , тим самим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров`я.
У той самий час, ОСОБА_8 , маючи на меті нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 взяв у невстановленому слідством місці предмет, схожий на відрізок металевої труби. Та, продовжуючи свій злочинний намір, на крики ОСОБА_7 оточити ОСОБА_13 , обійшов останнього з правого його боку, та знаходячись позаду нього, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок та проявляючи особливу зухвалість, почав завдавати ОСОБА_13 удари вказаним предметом по голові в область потилиці, чим спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку із забиттям м`яких тканин потиличної області , які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягнули короткочасний розлад здоров`я.
Далі, ОСОБА_7 , з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , шляхом наїзду на них автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номер « НОМЕР_1 », спричинив останнім різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 296 КК України за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь застосованих для нанесення тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи вирок районного суду в частині доведеності вини обвинувачених та правильності кваліфікації їх дій, потерпілий ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що районний суд, ухвалюючи вирок, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність до обвинуваченого ОСОБА_7 , з огляду на наступне:
-обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисний тяжкий злочин із застосуванням джерела підвищеної небезпеки, після вчинення якого покинув місце вчинення злочину. У результаті незаконних дій обвинуваченого, потерпілим було отримано чисельні тяжкі тілесні ушкодження і лише своєчасне надання медичної допомоги врятувало життя останнього.
- обвинувачений з моменту вчинення злочину не компенсував понесені витрати на лікування, яке станом на 2014 рік було дороговартісне. Крім того, більше року потерпілий пересувався лише на інвалідному візку;
Виходячи з наведеного, потерпілий просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 скасувати та призначити останньому покарання на підставі ст. 70 КК України у виді 8 років позбавлення волі та задовольнити позовні вимоги щодо моральної шкоди у повному обсязі, у розмірі 1500000 гривень.
Не погоджуючись із вищенаведеним вироком, представник потерпілих ОСОБА_11 , який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що незгоден з оскарженим вироком у частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову, посилаючись на наступне:
- суд призначив мінімальне покарання за скоєння обвинуваченими інкримінованих злочинів, натомість обвинувачені вину у вчиненні злочинів не визнали;
- спричинивши потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, обвинувачені за 8 років не висловили бажання щодо відшкодування матеріальних збитків;
- стягнутий розмір моральної шкоди на корить потерпілих є неспіврозмірний стражданням останніх отриманих у результаті вчинених злочинів. Так, потерпілий ОСОБА_12 протягом трьох років переніс чисельні операції, більше року міг пересуватися лише в інвалідному кріслі, а потім, декілька років, лише за допомогою милиць. Потерпілий ОСОБА_13 отримавши у результаті нападу обвинувачених травму голови, змушений був звільнитись з органів внутрішніх справ у зв`язку з інвалідністю.
На підставі наведеного, просить частково скасувати вирок та постановити новий, яким:
- призначити ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 70 КК України у виді 8 років позбавлення волі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_12 щодо моральної шкоди у повному обсязі у розмірі 1500000 гривень;
- призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_13 щодо моральної шкоди у рівних частинах з обвинувачених у розмірі 200000 гривень;
- вирішити долю речового доказу, а саме автомобіля «Volkswagen Caddy» державний номер « НОМЕР_1 ».
У поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_13 , не оспорюючи кваліфікацію дій обвинувачених та фактичні обставини вчинення злочинів, просить скасувати вирок у частині призначення покарання ОСОБА_8 та ухвали у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років позбавлення волі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_13 щодо моральної шкоди у рівних частинах з обвинувачених у розмірі 200000 гривень.
Зазначає, що обвинуваченими вчинено умисний тяжкий злочин, винну у вчиненні якого не визнали та не здійснили заходів до повернення коштів, витрачених на лікування. У результаті дій обвинувачених, потерпілий був замішений звільнитись з органів внутрішніх справ у зв`язку з інвалідністю.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначив, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, через: неповноту судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотні порушення вимог КПК України; неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, з огляду на таке:
- судом не було встановлено всіх фактичних обставин справи, у тому числі спрямованість умислу на порушення громадського порядку та вчиненні дій з мотивів явної неповаги до суспільства, що призвело до помилкової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України;
- дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, з огляду на характер наявних пошкоджень отриманих транспортним засобом при зіткненні з бетонними перешкодами, що не є характерним для усвідомленої та цілеспрямованої поведінки водія;
- у вироку суду відсутні мотиви суду щодо неврахування окремих доказів та усунення протиріч між ними, а саме: кількість пострілів, яка була здійснена потерпілим ОСОБА_13 ; кількість ударів нанесених потерпілим ОСОБА_13 , а також особливості предмета травмуючої сили; відсутність на автомобілі ушкоджень та слідів характерних для контактування з тілом.
З урахуванням викладеного захисник просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Крім того, просить повторно дослідити докази, а саме: показання потерпілих, обвинувачених, свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_14 та виноски експертиз.
29 травня 2023 року на адресу апеляційного суду від захисника надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній посилається на істотні порушення вимог КПК України. Так, судова справа, в якій постановлено оскаржуваний вирок, має єдиний унікальний номер 520/415/15-к, що свідчить про те, що обвинувальний акт надійшов до суду у 2015 року, однак в матеріалах справи відсутні початковий обвинувальний акт та будь-які відомості щодо судового розгляду у 2015 року ( журнали судового засідання, технічні носії інформації, на яких зафіксовано судове провадження).
На підставі наведеного, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтримали у повному обсязі подану апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та просили її задовольнити, щодо апеляційних скарг потерпілих заперечували. Крім того, у судовому засіданні 31.05.2023 року захисник ОСОБА_10 попросив залишити без розгляду подане клопотання щодо повторного дослідження доказів.
Прокурор, потерпілі та їх представник заперечувала проти апеляційної скарги сторони захисту, однак, підтримали у повному обсязі подані ними апеляційні скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Вирок Київського районного суд м. Одеси від 20 грудня 2022 року відповідає вказаним вимогам.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122, ч.4 ст. 296 КК України, при зазначених у вироку обставинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, наданими стороною обвинувачення, які судом всебічно і повно досліджені і правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту не спростовані.
Так, у ході судового розгляду у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122, ч.4 ст.296 КК України, не визнав та пояснив, що ввечері 03.12.2014 він був у себе вдома із своєю співмешканкою ОСОБА_21 чекали у гості ОСОБА_22 та мали намір їхати у місто. На мобільний телефон ОСОБА_23 подзвонив п`яний ОСОБА_15 попросив приїхати забрати його та розповів, що знаходиться у сусідньому дворі навпроти Южного ринку. Він разом із ОСОБА_24 одяглися та спустилися вниз, де зіткнулися із ОСОБА_25 , якому він пояснив, що сталося і той виявив бажання поїхати з ними. За кермом його власного автомобіля постійно знаходився тільки він, автомобіль був повністю справний. Коли вони заїхали у двір то побачили біля входу у магазин стояв п`яний ОСОБА_15 і намагався зайти у зачинений магазин, у руках він тримав кастет, у між квартальному проїзді стояв ОСОБА_12 та двоє охоронців. Вийшовши із автомобіля він пішов до охоронців щоб дізнатися, що сталося. Охоронці йому повідомили, що його кум, тобто ОСОБА_15 перебуває у стані дуже сильного алкогольного сп`яніння, внаслідок чого поводить себе неадекватно та його треба забрати додому. Коли він підійшов до потерпілого ОСОБА_12 з метою дізнатися, що сталося, останній відповіді не дав. Потім він разом із ОСОБА_24 намагалися посадити у машину п`яного ОСОБА_15 , який поводив себе неадекватно та зухвало, постійно кричав нецензурною лайкою у бік потерпілого, їм стало зрозуміло, що до їх приїзду ОСОБА_15 контактував із ОСОБА_12 .. До ОСОБА_12 підійшов його син ОСОБА_13 , обоє потерпілих зайшли за кут і їх не було близько 20-30 с., потім вони разом вийшли та підійшли до нічного віконця магазину і купили пляшку безалкогольного напою «Pepsi», якою потерпілий відразу замахнувся та ударив його правою рукою у ліве око. Потім він намагався дістати телефон зі карману джинсів щоб викликати поліцію, але в цей момент він зрозумів, що у нього стріляють, схватив дерев`яну біту близько 60 см у довжину, яка знаходилась під переднім сидінням автомобіля, з метою вибити зброю із рук потерпілого. В цей момент ОСОБА_26 кричав та просив перестати стріляти, після чого ОСОБА_13 перевів приціл зброї із його ніг прямо у лице ОСОБА_27 після чого зробив кілька пострілів у повітря. Під час пострілів ОСОБА_13 робив кілька кроків назад, а він відповідно кілька кроків вперед з метою вибити пістолет з рук потерпілого. Таким чином сутичка перенеслась за кут будинку. Коли пістолет почав клацати від того що закінчилися кулі, його вдарили по потилиці, після чого він упав з ніг, притулившись спиною до сітчастого паркану сидів на колінах та кликав ОСОБА_22 на допомогу. Потім він сів за кермо автомобіля, не пам`ятає чи вмикав фари для того щоб втекти із місця події, оскільки йому прострілили ногу та він відчував сильний біль. Яким чином він керував автомобілем не пам`ятає, пам`ятає тільки момент сильного удару, коли він сам ударився об руль автомобіля. Після цього, він вийшов із за керма автомобіля та почав тікати у невідомому напрямку, згодом його довіз до лікарні невідомий чоловік.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який встановив, що незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його вина підтверджується показаннями потерпілих, свідків та долученими до матеріалів кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_12 під час судового розгляду у суді першої інстанції пояснив, що в день інкримінованих обвинуваченим подій, а саме: 03.12.2014 року після 20-00 год., був біля продовольчого магазину на розі автостоянки, де зустрічав свою дружину. Одягнутий він був у світлу куртку, штани, черевики та шапку. У міжквартальному проїзді, шириною приблизно 7-8 метрів, він бачив, як обвинувачені разом із охоронцями незрозуміло себе поводять. Охоронці фірми «Венбест» розмовляли із ОСОБА_28 у той час коли до них підбіг Пасічний з битою в руці опущеною до землі. ОСОБА_15 у цей час нецензурно лаявся на його адресу та намагався вияснити чому він там знаходиться. Потім обидва обвинувачених підійшли до нього та агресивно себе поводили у його бік, зверталися на його адресу нецензурною лайкою та висловами, що були сприйняті ним як погроза, він хвилюючись про своє здоров`я подзвонив своєму сину, - ОСОБА_13 та попросив вийти до нього на вулицю. У нічному віконці магазину його син купив безалкогольний напій, коли у цей час Пасічний схопив його за комір куртки, то його син, захищаючись, відштовхнув обвинуваченого ОСОБА_7 , після чого той накинувся із бійкою до його сина. Син закричав «поліція», Пасічний наніс удар, потім почувся постріл. Він почув два-три постріли, з того боку де знаходився його син, після того як Пасічний замахнувся у бік ОСОБА_13 битою. У подальшому ОСОБА_15 та ОСОБА_29 почали завдавати тілесних ударів його сину, ОСОБА_13 та повалили його на землю. ОСОБА_15 згодом теж лежав на землі, а ОСОБА_29 тягнув за ноги. У цей час ОСОБА_28 бігав на місці події із трубою у руках, але ніяких ударів потерпілому ОСОБА_30 не наносив. Під час бійки, він бачив як ОСОБА_7 вийшов із авто та почав завдавати його сину ОСОБА_13 тілесних ударів битою. Лежачи на підлозі, він бачив як ОСОБА_29 встав та побіг, після цього почув як хтось сів до автомобіля і різко рушив із місця. Він, скинувши із себе ОСОБА_31 , встав та пробіг близько 15 метрів у напрямку руху автомобіля, який рухався у бік стадіону. Як тільки він вибіг із за кута, то побачив автомобіль, який швидко рухався в його бік, притиснувся обличчям до сітчастого паркану у цей момент машина його вдарила у область ніг, після чого від`їхав та ще раз наїхав. Наїзд на нього було здійснено переднім лівим колесом. Після наїзду він впав, усвідомлюючи те, що не може піднятися на ноги почав кликати на допомогу. ОСОБА_7 вийшов із автомобіля та швидко кудись пішов. До нього підійшов ОСОБА_29 , взяв під руки та витягнув із під автомобіля. У результаті наїзду, йому було завдано тілесних ушкоджень у вигляді переломів обох ніг, переломів дев`яти лівих ребер, забоїв внутрішніх органів.
Із показань потерпілого ОСОБА_13 наданих у суді першої інстанції вбачається, що 03.12.2014, приблизно о 20-30 годині, коли він знаходився вдома йому зателефонував стривожений батько ОСОБА_12 та попросив спуститися вниз і підійти до магазину, під час розмови було чутно ґвалт. Він вийшов до магазину та купив пляшку безалкогольного напою «Pepsi», батько у цей час знаходився на відстані приблизно 8-10 кроків від обвинува чених. У цей час у потерпілого ОСОБА_12 та Пасічного почалася сутичка, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 знаходилися поряд. Моментом початку конфлікту між ним, його батьком та обвинуваченими слугувало питання ОСОБА_7 до потерпілого ОСОБА_13 про причини перебування біля магазину. Зважаючи на ситуацію, він викрикнув «Міліція», на що у відповідь почув образи, нецензурні вислови як у його бік, так і у бік державного органу, після чого, коли він повернувся, то побачив як ОСОБА_7 тримає його батька ОСОБА_12 за комір куртки. Його батько ОСОБА_12 відштовхнув обвинуваченого ОСОБА_7 від себе, останній пішов та через 2-3 хвилини повернувся із битою у руках, якою наніс йому декілька ударів. ОСОБА_8 у цей момент стояв із металевим виробом довжиною приблизно 40 см., зовні схожим на трубу. Він намагався розірвати дистанцію між нападаючим обвинуваченим ОСОБА_7 , до того як було нанесено удар, та намагався дістати посвідчення міліціонера та не встиг, оскільки напад був досить швидким. Під час конфлікту він казав, що є співробітником поліції, на що обвинувачений не реагували та продовжував бити його битою. Перший удар було нанесено по руці, у зв`язку із чим він дістав травматичний пістолет зробив 4 постріли: 2 у повітря та 2 у бік обвинуваченого ОСОБА_7 , на що останній ніяк не відреагував. Після кількох взаємних ударів у бійку втрутився ОСОБА_8 та також наносив йому удари. У той час, коли він перемістився за кут авто парковки, йому на зустріч виїхав автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_7 . Автомобіль вчинив наїзд на нього, у результаті чого він опинився під капотом автомобіля, який врізався у стовп. Під час здійснення наїзду, з нього злетіло взуття. Хтось закричав «дави їх», автомобіль здав назад, він відразу побіг до брата у під`їзд, Із мобільного телефону консьєржки він викликав поліцію та швидку медичну допомогу. Декілька разів, він втрачав свідомість. Після того, як прийшов до тями, пішов до магазину, де знаходився його непритомний батько із зламаною ногою. На місці події вже були правоохоронні ограни та швидка медична допомога, багато людей, автомобіль стояв передньою частиною до паркану.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_32 повідомив, що події відбувалися у грудні 2014 року, приблизно о 20:00 годині, він був дома та лежав на дивані і почув якісь хлопки, десь 2-3 хлопка. З балкону він побачив, що біля продуктового магазину було двоє осіб, вони були не агресивні, йому так здалося, біля них був чоловік у світлій курточці. Пізніше він почув звук різкого старту автівки, він знов підійшов до вікна та побачив як автівка йде між домами у бік будинку АДРЕСА_3 , дорога там дуже вузька. Через деякий час він побачив як біла автівка поверталася від будинку 86 по дорозі, яка веде у бік ринка «Южний» і він побачив як чоловік у білій курточці повернув у бік стоянки, коли автівка зрівнялася з чоловіком у світлій курточці, автівка різко зробила наїзд на нього. Після наїзду чоловік вийшов з автівки та пішов, а він викликав швидку допомогу та міліцію. Перед наїздом потерпілий йшов впродовж парковки, де на нього здійснила наїзд автівка.
Згідно показань свідка ОСОБА_33 , яка у суді першої інстанції пояснила, що в грудні 2014 року приблизно о 20:00 годині вона знаходився у приймальні на першому поверху будинку АДРЕСА_6 . До них у приміщенні влетіла ОСОБА_34 та ОСОБА_35 у якого була сильно пошкоджена рука, голова розбита та нога. Вона не бачила хто біг за Стреблянськими, коли вони забігли до неї у приймальню, закрили двері, в яку потім хтось тарабанив. Приблизно через 10 хвилин вони вийшли з приймальні, вона побачила білу автівку, коли вийшла приблизно за 25 метрів від неї. Один із чоловіків лежав на землі та кричав, можливо це був ОСОБА_36 , біля автівки було троє, що робили двоє інших вона не пам`ятає. До потерпілого ОСОБА_37 вона підійшла, коли він лежав біля паркану, ноги у нього не рухались, він був у напівсвідомому стані, в автівці бачила биту. Вона бачила, що в автівці передній бампер було розбито, розвилка доріг була не вузька, там де сітка три автівки можуть вільно проїхати. У ОСОБА_38 текла кров між кістю та ліктем, між стопою та коліном, для того щоб побачити подряпини вони підіймали йому одяг. ОСОБА_39 сказав, що на його батька наїхали автомобілем. Вона була понятою при огляді автівки, в якій був реєстратор, та бита, яку вилучили при огляді.
Із показань свідка ОСОБА_40 в суді першої інстанції вбачається, що десь в 20:00 годині або 20:30 годині відбувалися події, в цей час він знаходився в своєї автівці, прогрівав її, магазин був недалеко від нього, він чув крики, чоловічий та жіночій, гучні хлопки. У парадну будинку забігла ОСОБА_41 та молодший син ОСОБА_18 . Приблизно через хвилину проїхала машина, білий пікап, хто був за кермом він не пам`ятає. Автівка промчалася в один бік зі сторони магазину, а потів різко розвернувшись поїхала в інший бік, рухалася зі швидкістю 60 км. годину. Біля магазину були продавець, охоронці та один із обвинувачених, потім до нього в автівку намагався сісти ОСОБА_7 , казав що поранений, у нього обличчя було у крові. Пізніше він побачив розбиту автівку, передню її частину, біля автівки лежала людина у напівсідячому стані під парканом, біля людини нікого не було.
Крім того, доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 є письмові докази по справі, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції та перевірені в апеляційні інстанції, зокрема:
-висновком експерта №76 від 03.02.2015 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_42 наявні наступні тілесні пошкодження: закрита черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку з забиттям м`яких тканин потиличної області, забиття лівого плечового суглобу, закрита травма лівого колінного суглобу у вигляді забиття епиметафиза великоберцової кості, тріщина заднього рогу медіального меніска, часткове пошкодження внутрішньою бокової зв`язки. Пошкодження у вигляді закритої черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку з забиттям м`яких тканин потиличної області, забиття лівого плечового суглобу спричинені ударною дією тупих, твердих предметів з обмеженим контакту вальними поверхнями, якими могла бути дерев`яна бита, відрізок металевої труби. Пошкодження у вигляді закритої травми лівого колінного суглобу в виді забиття епиметафиза великоберцової кості, тріщини заднього рогу, медіального меніска, частково пошкодження внутрішньої бокової зв`язки заподіяне ударною дією тупих, твердих предметів, якими може бути елементи передньої частки автомобіля (бампер, решітка радіатору), можливо 03.12.2014 року. Пошкодження у вигляді закритої травми лівого колінного суглобу в виді забиття епиметафиза великоберцової кості, тріщини заднього рогу, медіального меніска, частково пошкодження внутрішньої бокової зв`язки не були безпечні для життя, викликали довгий розлад здоров`я строком більш трьох неділь (більш 21 дня) і за цим критерієм, згідно п.2.2.2 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії тілесних пошкоджень середньої тяжкості. Пошкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми в формі струсу головного мозку з забиттям м`яких тканин потиличної області не були безпечні для життя, викликали розлад здоров`я строком на 6 днів, але не більш трьох неділь, за цим критерієм згідно п.2.3.3 и 4.6 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень, спричинивши короткочасне розлад здоров`я. Пошкодження у вигляді лівого плечового суглобу має незначне швидко минаючі наслідки, терміном не більш 6 ти днів, згідно критерієм п.2.3.5 и 4.6 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень. Термін розладу здоров`я у гр. ОСОБА_42 у зв`язку з отриманими тілесними пошкодженнями склало 26 днів. Можливість само спричинення тілесних пошкоджень ОСОБА_13 виключається. В процесі наїзду на нього автомобілем гр. ОСОБА_13 був звернений передньою стороною свого тіла до транспортного транспорту і знаходився у вертикальному, або у близькому до цього положенні. З`ясувати на підставі наявних даних активне чи пасивне положення мав потерпілий в момент наїзду на автомобіль, не представляється можливим.
- висновком експерта №77 від 03.02.2015 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_12 наявні тілесні пошкодження у вигляді поєднаної травми голови, тулуба, кінцівок: закрита черепно-мозкова травма в виді струсу головного мозку; закрита травма грудної клітини з переломом ІV,VІІІ,ІХ,Х лівих ребер з забиттям лівого легкого та лівостороннім гемотораксом; відкритий багато уламковий перелом малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки в середній та ніжній треттях зі зміщенням уламків та рваною раною відповідної локалізації, відкритий перелом обох лодижек правого гомілково стопного суглобу, заднього краю суглобної поверхні правої великогомілкової кістки з підвивихом стопи ззаду та рваної рани п`яточної області. Зазначені пошкодження ускладнилися розвитком травматичного шоку 1 ст. Закрита черепно-мозкова травма в виді струсу головного мозку спричинено ударним впливом тупих, твердих предметів індивідуальні особливості котрих у пошкодженнях не відображені. Закрита травма грудної клітини з переломом ІV,VІІІ,ІХ,Х лівих ребер з забиттям лівого легкого та лівостороннім гемотораксом спричинена ударною дією тупого, твердого предмету з необмеженою контактуючої по верхньою, яким міг бути бампер легкового автомобіля при наїзді на лежачого потерпілого. Відкритий багато уламковий перелом малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки в середній та ніжній треттях зі зміщенням уламків та рваною раною відповідної локалізації, відкритий перелом обох гомілок правого гомілково стопного суглобу, заднього краю суглобної поверхні правої великогомілкової кістки з підвивихом стопи ззаду та рваної рани п`яточної області, спричинені ударною дією тупого, твердого предмету з необмеженою контакту вальною по верхньою, яким міг бути бампер легкового автомобіля при наїзді на потерпілого у вертикальному положенні. Наявні пошкодження могли бути спричинені ОСОБА_12 03.12.2014 року. Закрита черепно-мозкова травма в виді струсу головного мозку, була безпечною для життя, викликало розлад здоров`я строком більш шість днів, але не більш 21 днів, за цим критерієм, згідно п.п.2.3.3 и 4.6 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень, спричинивши короткочасний тимчасовий розлад здоров`я. Закрита травма грудної клітини з переломом ІV,VІІІ,ІХ,Х лівих ребер з забиттям лівого легкого та лівостороннім гемотораксом були безпечними для життя, викликали довгий розлад здоров`я строком більш 3-х неділь (більш чим 21 день) за цим критерієм п.2.2.2 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії тілесних пошкоджень середньої тяжкості. Відкритий багато уламковий перелом малогомілкової та великогомілкової кісток лівої гомілки в середній та ніжній треттях зі зміщенням уламків та рваною раною відповідної локалізації були небезпечними для життя, за цим критерієм згідно п.п.2.1.3 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії тяжких тілесних пошкоджень. Відкриті переломи обох гомілок правого гомілковостопного суглобу, заднього краю суглобної поверхні правої великогомілкової кістки з підвивихом стопи ззаду та рваної рани п`яткової області, були безпечними для життя, викликали розлад здоров`я строком більш трьох неділь (більш 21 день), за цим критерієм, згідно п.п.2.2.2 «Правил судебно- медичного з`ясування ступеню тяжкості тілесних пошкоджень (1995)» відноситься до категорії тілесних пошкоджень середньої тяжкості. Тілесні пошкодження у громадянина ОСОБА_12 могло утворитися за механізму, на який вказує потерпілий у своїх поясненнях. Можливість само спричинення тілесних пошкоджень ОСОБА_12 виключається. Закрита черепно мозкова травма у вигляді струсу головного мозку спричинена ударною дією тупих, твердих предметів, індивідуальною особливості котрих в пошкодженнях не відображені. Не виключається можливість її спричинення ударами рук, ногами у взутті, металевою трубою, дерев`яною битою. Інші тілесні пошкодження спричинені неодноразовим наїздом легковим автомобілем. В першому епізоді наїзду легковим автомобілем гр. ОСОБА_12 знаходився у вертикальному, але близькому до нього положенні, лівою передньою-боковою по верхньою тіла до транспортного засобу. У другому епізоді потерпілий знаходився в горизонтальному положенні, звернений лівою задньо - боковою по верхньою тіла до транспортного засобу. Приймаючи до уваги множинність пошкоджень на обох ніжних кінцівок ОСОБА_12 в першому епізоді наїзду легковим автомобілем він знаходився у нерухомому стані з контактом обох ніжних кінцівок з дорожнім покриттям. У другому епізоді рухливість потерпілого перебуваю чого в горизонтальному проложені вкрай малоймовірний;
-висновком експерта №819 від 19.01.2015 року з фото таблицею, з якого вбачається, що проведено експертне дослідження одягу потерпілого ОСОБА_12 , на якому виявлені механічні пошкодження;
-висновком експерта №823 від 17.01.2015 року з фото таблицею, з якого вбачається, що проведено експертне дослідження одягу потерпілого ОСОБА_13 , на якому виявлені механічні пошкодження;
- протоколом огляду місця події від 03.12.2014 року з фото таблицею з якого вбачається, що об`єктом огляду є автомобіль марки «Фольцваген CADDY», д/н НОМЕР_1 , який розташований між будинком 86 та 82 по вулиці Ак. Корольова в місті Одесі (т.3 аркуш справи 1-8);
-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_12 на фотознімку впізнав ОСОБА_8 , як особу яка 03.12.2014 року наносив його сину удари металевим предметом, який взяв в автомобілі Фольцваген;
- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 11.12.2014 року з фото таблицею, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_13 , впізнав ОСОБА_8 як особу, яка 03.12.2014 року була присутня при вчиненні хуліганських дій;
-висновком експерта №341 від 20.12.2014 року з фото таблицею, з якого вбачається, що наданий на дослідження предмет, вилучений 03.12.2014 року в ході огляду місця події з автомобілем марки «Фольцваген CADDY» д/н НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 86 до категорії холодної зброї не належить, є дитячою аматорською бейсбольною битою, яка виготовлена промисловим засобом;
-висновком експерта № 1081 від 22.01.2015 року з якого вбачається, що кров ОСОБА_7 по ізосерологічної системі АВ0, відноситься до групи В с ізогемагглютинином анти А. Дослідження його слина виявлено антиген В реакції абсорбції єлюції. На металевому вентилі, вилученому при огляді місця події, виявлені сліди поту без домішків крові, при визначенні групової належності котрих за системою АВО, виявлено тільки антиген В, антиген В властивий групі крові В с ізогемагглютинином анти А, що не виключає походження поту від будь-якої особи з даною групової приналежністю, в тому числі і від ОСОБА_7 . На бите вилученої при огляді місця події, виявлені сліди поту (в об`єктах №3,4 з домішкою крові) при визначенні групової належності котрих за системою АВО, в об`єктах 3,4 виявлено антиген В, (ізогемагглютіни не виявлені). Антиген В властивий групі крові В з ізогемагглютинином анти А, що не виключає походження крові і поту від будь-якої особи з даною групової приналежністю, в тому числі і від ОСОБА_7 . У зв`язку з незначною кількістю потожирових виділень в об`єктах 5,6 сказати о групової належності не вдалося можливим, попри ви користування високочутливих методик;
-висновком експерта №11\А-808 від 22.01.2015 року з ілюстративною таблицею, з якого вбачається, що при огляді автомобіля «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено, що автомобіль не має ушкоджень і слідів, характерних для контакту поверхонь деталей кузову автомобіля з тілом пішоходу. Проте слід вказати, що при відносно невеликих швидкостях руху за відсутності інтенсивності контактної взаємодії тіла пішохода з частинами транспортного засобу, слідів цього контакту на частинах транспортного засобу могло не залишитися, або вони могли були бути втрачені в наслідок контактування з рівно міцними об`єктами, чи залишитися на втрачених деталях автомобіля (передньому бампері, передньому реєстраційному номері);
-висновком експерта №80 А від 16.03.2015 року з фото таблицею, з якого вбачається, що рульове управління, гальмівна система та ходова частина автомобіля «Wolksvagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до моменту настання даної події знаходився в працездатному стані і несправності, які могли б зумовити, що несподівано проявляються для водія втрати керованості і стійкості автомобіля не мали. Шляхом перевірки працездатності системи освітлення головних фар та габаритних вогнів автомобіля «Wolksvagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено що вони здатні до виконання функцій по своєму призначенню за умови включення відповідних перемикачів;
- додатковим протоколом огляду місця події від 04.02.2015 року з фото таблицею, з якого вбачається, що проведено огляд ділянки місцевості розташованою на внутрішньо квартальній території між багатоповерховими житловими будинками АДРЕСА_5 (т.3 аркуш справи 9-23);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2015 року з фото таблицею за участю потерпілого ОСОБА_13 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_12 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 23.05.2015 року з фото таблицею за участю свідка ОСОБА_14 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.05.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 , представника потерпілого ОСОБА_11 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.05.2015 року за участю підозрюваного ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_11 .
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи сторони захисту про те, що викладені у вироку обставини, не відповідають фактичним обставинам справи та, що районним судом в ході судового розгляду справи не було здобуто жодного доказу вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Стороною захисту заперечується наявність мотиву явної неповаги до суспільства та інших ознак, характерних для злочину, передбаченого ст. 296 КК України. Однак апеляційний суд не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.
Безпосереднім об`єктом охорони, за ст.296 КК, є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_7 , використовуючи незначний привід, спричинив бійку, у громадському місці, із раніше незнайомими йому потерпілими, щоб показати свою ніби вищість (винятковість) і це було пов`язано з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки. Крім того, обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до потерпілих, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді приниження гідності потерпілих, поєднаного з насильством над ним.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 296 КК України.
Безпідставною є вказівка сторони захисту на те, що дії ОСОБА_7 з ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України необхідно перекваліфікувати на ст. 128 КК України.
За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121КК України) та умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ( ст. 122 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або ушкоджень середньої тяжкості відповідно та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони умисною формою вини, коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
Отже, розмежування складів злочинів, передбачених ст.121, ст.122 та ст. 128 КК України, здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.
З установлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 під час раптового конфлікту з потерпілими, використовуючи автомобіль як знаряддя вчинення злочину, здійснив наїзд на ОСОБА_12 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження, та ОСОБА_13 , який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що свідчить про те, що обвинувачений, при заподіянні тілесних ушкоджень діяв з прямим умислом.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні судом першої інстанції, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду.
Що стосується посилань захисника на істотні порушення вимог КПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні початковий обвинувальний акт та будь-які відомості щодо судового розгляду у 2015 року, то колегія суддів зазначає, що двічі в рамках вказаного кримінального провадження обвинувальний акт повертався прокурором для усунення недоліків (ухвала Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2017 року та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2018 року). 30.03.2021 новий обвинувальний акт був переданий до суду. Після чого, 03.04.2018 року було складено обвинувальний акт, який був предметом розгляду суду першої інстанції та наслідками якого постановлено оскаржуваний вирок.
Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілих про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості злочину та особам обвинувачених внаслідок м`якості, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, призначаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, правильно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та їх підвищену суспільну небезпеку; дані про особу обвинувачених, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 - одружений, має на утриманні малолітню дитину, обвинувачений ОСОБА_8 має на утриманні доньку 2016 року народження, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; а також конкретні обставини справи - відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав, які вказували б на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особам обвинувачених через м`якість, та погоджується з визначеним видом і розміром призначеного покарання, оскільки врахуванню підлягали всі наявні у кримінальному провадженні обставини.
Потерпілі не наведено у апеляційній скарзі переконливих обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та могли б свідчити про беззаперечну явну м`якість призначеного покарання.
Перевіривши доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їх представника ОСОБА_11 , щодо невірного визначення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.
Положеннями ч.2 ст.127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
З огляду на це під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
За змістом ч.1 ст.129 КПК суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, залежно
від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом
не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Отже, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як установлено ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Аналізуючи вищенаведене, слід зазначити, що законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався цих вимог закону в частині вирішення цивільних позовів в частині стягнення моральної шкоди.
Як убачається з матеріалів провадження:
- потерпілим ОСОБА_12 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а саме потерпілий просив стягнути на його користь грошові кошти в сумі 39888,64 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, який задоволений частково, стягнуто матеріальну шкоду -39888,64 грн. та моральну шкоду 150000 грн.;
- потерпілим ОСОБА_13 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а саме потерпілий просив стягнути на його користь грошові кошти в сумі 14099,20 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, який задоволений частково, стягнуто в рівних частках з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальну шкоду 14099,20 грн. та моральну шкоду 20000 грн.
Вирішуючи питання про розгляд цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 в частині відшкодування моральної шкоди і задовольняючи його частково, місцевий суд врахував обставини справи та вважав, що неправомірними діями ОСОБА_7 цивільному позивачу ОСОБА_12 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження його здоров`я; у порушенні звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також обставини, при яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, ступінь їх тяжкості та глибину його страждань, довгий час користувався костилями. З урахуванням цих обставина, а також, виходячи із засад розумності та справедливості, суд оцінив завдану потерпілому ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.
Вирішуючи питання про розгляд цивільного позову потерпілого ОСОБА_13 в частині відшкодування моральної шкоди і задовольняючи його частково, місцевий суд врахував характер й обсяг фізичних та моральних страждань потерпілого, який отримав тілесні ушкодження у наслідок дій обвинувачених, тривалий час лікувався та не міг продовжувати вести звичний спосіб життя, наявність психоемоційних переживань, понесених внаслідок подій та отримання ушкоджень, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, місцевий суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 20 000 гривень.
Отже, суд першої інстанції, належним чином мотивував своє рішення щодо співвідношення визначеного розміру шкоди тим моральним стражданням та переживанням потерпілих у зв`язку з ушкодженням їх здоров`я. Врахувавши наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачів, зокрема на користь ОСОБА_12 - 150000 грн., а на користь ОСОБА_13 20000 грн. Вказаний розмір відшкодування, на думку судової колегії, відповідає ступеню моральних страждань потерпілих та незручностей, викликаних вимушеними змінами їх укладу і способу життя.
Таким чином,оскаржене судове рішенняв частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідає положенням ст.1167 ЦК України,узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, з характером і обсягом моральних страждань потерпілих.
Порушень районним судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_12 , представника потерпілих ОСОБА_11 , який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , потерпілого ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суд м. Одеси від 20 грудня 2022 року, у кримінальному провадженні №12014160480005031, внесеному до ЄРДР 04.12.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122, ч.4 ст. 296 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
