Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський районний суд Харківської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року
смт Покотилівка Харківської області
Справа № 635/2049/22
Провадження № 1-кп/635/15/2023
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221340000255 від 28 вересня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 Кримінального кодексу України,
УСТАНОВИВ:
У провадженні Харківського районного суду Харківської області перебувають матеріали кримінального провадження за №12022221340000255 від 28.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що відносно ОСОБА_4 наявне обґрунтоване обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України. На даний час ризики передбачені пунктами 1 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати.
Прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перебуваючи на свободі не виконав покладені на нього процесуальні обов`язки, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів і підстав для визначення розміру застави, відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, не має.
Вважає, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив, що вина його не доведена, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, міцні соціальні зв`язки, захворювання серця та повинен знаходитися вдома під наглядом лікаря. Просив застосувати відносно нього домашній арешт за адресою мешкання своєї супруги: АДРЕСА_1 .
Вислухавши клопотання прокурора, думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення(ч. 3 ст. 331 КПК України).
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно вимог статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, вчиняти інші кримінальні правопорушення та інше. Таким чином при зміні запобіжного заходу суд також виходить з вищевказаної мети.
Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язки, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Так, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.10.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022221340000255 від 28.09.2022 року за частиною 5 статті 111-1 КК України стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із застосуванням електричних засобів контролю, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електричних засобів контролю до 04.01.2023 року.
Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 04 січня 2023 року було змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою строком до 04 березня 2023 року включно з визначенням розміру застави у сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до ухвали Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2023 року застава у розмірі 107 360 гривень (сто сім тисяч триста сімдесят) гривень, внесена за ОСОБА_4 згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 04 січня 2023 року у кримінальному провадженні №12022221340000255 від 28 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Застосовано відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів - до 24 березня 2023 року включно.
Згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 було продовжено строком на шістдесят днів - до 09 грудня 2023 року включно.
Таким чином, суд вважає, що обґрунтованість підозри була врахована саме слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Питання обґрунтованості пред`явленого, обвинувачення з огляду на стадію цього кримінального провадження наразі не вирішується, оскільки докази, які на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, підлягають дослідженню в порядку глави 4 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явленого обвинувачення.
Суд надаватиме оцінку винятково питанню існування та зміни заявлених захисником та прокурором ризиків, які у своїй сукупності можуть слугувати підставою для зміни або продовження запобіжного заходу тримання під вартою.
Судом встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 встановлено ухвалою суду та закінчується 09.12.2023 року.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що відповідно до положень статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а відтак є підстави вважати, що він може перешкоджати встановленню істини у справі та переховуватися від органів досудового розслідування або суду, виїхавши на територію, що тимчасово окупована державою-агресором РФ, оскільки місце проживання обвинуваченого знаходиться на кордоні з державою агресором. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України, тобто добровільне заняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто колабораційна діяльність.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 111-1 КК України вчинено проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування обвинуваченого.
Характер та фактичні обставини кримінального правопорушення свідчить про підвищену суспільну небезпеку вказаного діянні, у вчинення якого обвинувачується ОСОБА_4 .
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, суд враховує, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В даному випадку, суд погоджується, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України - можливість вчинити
обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, з урахуванням сукупності усіх обставин справи та наданих доказів, зокрема ОСОБА_4 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, не має судимостей, має вищу освіту, міцні соціальні зв`язки, захворювання серця, працюючого та маючого джерела доходів, тому суд вважає, що наявність вказаного ризику на даному етапі кримінального провадження не підтверджується.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи прокурора є обґрунтованим саме щодо ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України.
На думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Об`єктивних даних про відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою у судовому засіданні не встановлено.
Згідно з частини 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Визначаючись із розміром застави, слідчий суддя виходив із такого.
Відповідно до частин 4, 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких умов, суд вважає, що максимальний розмір застави, визначений, обвинуваченому ОСОБА_7 повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас, суд також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено частиною 2 статті 182 КПК України.
Також при визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, наведені у статті 178 КПК України.
Зважаючи на тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення, індивідуальні особливості обвинуваченого, наявність міцних соціальних зв`язків, майновий стан, раніше не судимий, суд вважає, що розмір застави, який належить визначити обвинуваченому має бути встановлений в максимальних межах, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України.
Суд, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, дійшов висновку, що заставу слід установити в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720,00 гривень з покладенням обов`язків, передбачених статтею194 КПК України.
На переконання суду, такий розмір застави не є завідомо непомірним для обвинуваченого та разом з покладеними на нього обов`язками, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку та запобігатиме існуючим ризикам і таким, що не суперечить положенням статей 182, 183 КПК України.
Підстав та обставин для не визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вимог статтей 177 та 178КПК України, судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, суд, перевіривши обґрунтованість та доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , пов`язаного з обмеженням його прав на свободу та особисту недоторканість, дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з заставою у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 214 720,00 гривень відповідає меті його застосування, є пропорційним заявленим прокурором ризикам та запобігає спробам вчинити дії, передбачені пунктам 1 частини 1 статті 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 197, 201, 331, 366, 392, 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів - до 21 січня 2024 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.
Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що застава може бути внесена як ним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з - під варти звільнити та покласти на нього строком на два місяці обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з населеного пункту де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області документи на ім`я громадянина України ОСОБА_4 , які дають право на виїзд та в`їзд до України.
Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Строк дії ухвали визначити шістдесят днів, тобто до 21 січня 2024 року включно.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 в той саме строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 27 листопада 2023 року.
Суддя ОСОБА_1
