Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 635/2049/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/706/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.5 ст.111-1 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022221340000255 від 28.09.2022, -
в с т а н о в и л а:
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Баку, Республіки Азербайджан, армянин, громадянин України, із середньою технічною освітою, одружений, ПП « ОСОБА_8 », зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше судимим не був, визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на десять років, з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності.
Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5:00 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом Президента Російської Федерації ОСОБА_9 , Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ та Федеральну службу військ національної гвардії Російської Федерації.
Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об`єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об`єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому продовжено.
Встановлено, що громадянин України ОСОБА_8 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Харківської області, Харківський район, с. Борисівка, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте, не пізніше 26.07.2022 року, діючи умисно та свідомо, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність з країною-агресором Російською Федерацією, добровільно зайняв посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме посаду старости с. Борисівка, Харківського району, Харківської області.
В подальшому, 26.06.2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи на території с. Борисівка, Харківського району, Харківської області, в якості активного учасника спільно з військовою посадовою особою незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, а саме військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації з позивним « ОСОБА_10 », прийняв участь в організації та проведенні заходу, під час якого було оголошено про призначення ОСОБА_8 на посаду старости с. Борисівка, Харківського району, Харківської області, після чого останній оголосив про початок виконання своїх повноважень.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за частиною 5 статті 111-1 КК України, колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України.
Не погодившись з оскаржуваним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Харківського районного суду Харківської області від 09.12.2024 скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за його обвинуваченням за частиною 5 статті 111-1 КК України закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
В обґрунтування апеляційних доводів, захисник посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а вирок є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ґрунтується на припущеннях і на суперечливих показаннях свідків сторони обвинувачення, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, під час судового розгляду. ОСОБА_8 вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що під час окупації с. Борисівка він проживав разом з дружиною в селі, допомагав його мешканцям шляхом зарядки телефонів, так як у нього був генератор. У липні його забрали до підвального приміщення в с. Стрілече, де били та катували, потім відпустили додому бо у нього стався серцевий напад, пропонували йому подумати, як він буде допомагати окупаційнім військам. У кінці липня військові всіх мешканців зібрали біля магазину на збори, їх окружили військові зі зброєю та його призначили «старшим», він не заперечував бо боявся за своє життя.
Захисник звертає увагу, що у вироку покази обвинуваченого ОСОБА_8 викладені неповно та не зазначено, що ОСОБА_8 допомагав мешканцям села заготівлею дров, похованням померлих, ще до окупації та призначення його старшим, та їздив до с. Стрілече декілька разів для отримання ліків для односельчан та забрати тіло загиблого, з метою передачі його дружині.
Апелянт зазначає, що у вироку суд першої інстанції неточно та поверхнево виклав покази свідків по справі, та вибрав виключно покази, які свідчать на користь сторони обвинувачення, не навів та не проаналізував покази свідків, які свідчать на користь обвинуваченого.
Крім того, захисник вказує на те, що у вироку суд посилається на покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які підтвердили у суді, що ОСОБА_8 був призначений на посаду саме «старости» с. Борисівка, при цьому судом не враховано, що тільки четверо свідків, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були присутні на зборах та нібито бачили, що ОСОБА_8 призначили «старостою», інші свідки особисто на зборах присутніми не були, та про призначення ОСОБА_8 дізнались від інших осіб.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки суперечливим показам свідків обвинувачення, які вказували, що ОСОБА_8 був призначений на посаду «старости», а свідки захисту наголошували, що ОСОБА_8 був призначений «старшим» та допомагав мешканцям ще до окупації, однак суд у вироку зазначає, що ОСОБА_8 заряджав телефони, займався заготівлею дров та похованням померлих тільки після його призначення на посаду «старости», що не відповідає дійсності.
Крім того, з вироку суду вбачається, що судом встановлено зайняття ОСОБА_8 посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, однак відсутній висновок, які саме функції виконував ОСОБА_8 , та якими обов`язками був наділений. Також суд першої інстанції мотивуючи своє рішення взагалі не дослідив, та не надав будь якої оцінки мотиву та меті дій ОСОБА_8 , а винуватість останнього у скоєнні злочину резюмується виключно за фактом вчинення дій, та визначається самим фактом призначення на посаду, не зважаючи, що ОСОБА_8 не виконував функцій, передбачених посадою саме старости.
Також захисник звертає увагу на те, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження обставина, щодо добровільності зайняття ОСОБА_8 посади «старости», що є основною складовою складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України. Всі свідки, які були допитані судом зазначали про те, що ОСОБА_8 двічі знаходився у «ямі», обвинувачений вказував на те, що він переніс інсульт та інфаркт, страждає на гіпертонічну хворобу, та під час його призначення на зборах він промовчав, бо боявся за своє життя. Крім того, допитані свідки вказували на те, що під час окупації відмовлятись від чогось було неможливо, через загрозу життю.
Захисник вважає, що зробивши висновок про добровільність дій ОСОБА_8 , суд першої інстанції не надав оцінки усім обставинам справи, та не прийняв до уваги показання свідків, які свідчать про обстановку в с. Борисівка під час окупації, а саме про те, що люди знаходились в атмосфері страху, не мали змоги не підкоритись наказам військових рф, у зв`язку із загрозою опинитись у «ямі», де проходили тортури та катування.
Крім того, у вироку суду відсутні будь-які дані, в якому саме незаконному органі влади ОСОБА_8 зайняв посаду, що на думку захисника є неконкретним обвинуваченням, та в свою чергу істотним порушенням вимог КПК України. Захисник вважає, що судом першої інстанції ухвалено вирок на суперечливих показах свідків, невірно встановлено фактичні обставини справи, та витлумачено всі сумніви на користь сторони обвинувачення, а під час судового розгляду не встановлено достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а в його діях відсутній склад кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу, вважав за можливе оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, дослідивши матеріали судового провадження та переглянувши судове рішення в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм статей 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог статей 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Згідно з пункту 15 статті 7, статтею 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Колегія суддів, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, дійшла висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, дослідив обставини вчинення обвинуваченим злочину, згідно пред`явленого обвинувачення, надав належну правову оцінку, правильно кваліфікував дії обвинуваченого та обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України.
Апеляційні доводи захисника, які містять твердження про відсутність у діях ОСОБА_18 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України, спростовуються об`єктивними відомостями, дослідженими судом першої інстанції під час судового розгляду за участю сторін та яким надано обґрунтована, правова оцінка у оскаржуваному судовому рішенні.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України не визнав, зазначив, що не розуміє в чому його обвинувачують, оскільки обійняв посаду старости села Борисівка Харківського району Харківської області, де він мешкав тільки з єдиною метою - допомогти односельцям під час окупації.
Так, обвинувачений пояснив суду, що він одружений, громадянин України, проживав на початок вторгнення військ РФ на території України в АДРЕСА_1 . З дружиною мали в селі власний продуктовий магазин, в якому з початку окупації, зокрема, заряджав людям мобільні телефони, оскільки мав власний генератор. Через приблизно місяць-півтора після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України, почалися в селі Борисівка Харківського району Харківської області проводитися російськими військовими обшуки людей їх села. Повідомив, що російськи військові також заходили до нього до квартири, відібрали грошові кошти, золото та паспорти. Зазначив, що в селі були декілька проросійських осіб, які почали співпрацювати з російськими військовими та почали викривати проукраїнських людей, після чого, громадян їх села почали саджати до так званої «ями», тобто підвальне приміщення, яке знаходилося в одному з гуртожитків у селі Стрілече, де знаходилась військова адміністрації російської окупаційної влади. Перевіряли усе село. Приблизно у липні 2022 року російськи військові приїхали також до нього додому та відвезли до підвального приміщення гуртожитку в селі Стрілече Харківського району. У підвальному приміщенні також було близько 40 інших осіб. Тримали його близько місяця, викликали його до кабінету до керівництва для спілкування, з`ясовували загальну інформацію про жителів села, про відношення людей до російських військових, спочатку застосовували силу, били, коли йшов на допит. В кінці запропонували подумати, як буде він допомагати та співпрацювати з російською владою та військовими. Щодо зайняття посади - пропонували одразу. Коли йшов на збори, вже розумів, що будуть пропонувати йому обійняти посаду старости села.
Приблизно в кінці липня 2022 року російські військові зібрали усіх мешканців села біля магазину з метою призначення старшим села Борисівка. На збори на одній машині разом з російськими військовими приїхали ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та керівник з позивним « ОСОБА_10 », який був одним з керівників в окупаційній владі та перед жителями села оголосив, що ОСОБА_8 з цього часу призначений на посаду «старшого» в селі Борисівка, визначили подальші обов`язки, а саме заряджати мобільні телефони людям, організовувати заготівлю дров та допомога мешканцям села. Щодо свого призначення на посаду «старшого» ОСОБА_8 промовчав.
Також пояснив, що декілька разів їздив до військової російської комендатури в село Стрілече, з метою отримати ліків для хворих односельчан та забрати загиблого, передати його дружині для поховання. Також зазначив, що військовий з позовним «ОСОБА_10» на зборах наголосив, що до обов`язків ОСОБА_8 буде входити лише організація бригади для заготівлі дров та заряджання акумуляторів. У подальшому, він організував на добровільних засадах бригаду близько з 6-7 осіб, трактор та солярку отримав у колгоспі та видавав вказівки, куди саме можна їхати для заготівлі дров, їх кількість та порядок розподілу між населенням.
На запитання прокурора повідомив, що був знайомий з ОСОБА_20 , що він деякий час проживав у ОСОБА_8 вдома, що їх разом військовий з позовним «ОСОБА_10» забрали до «ями», після чого ОСОБА_20 погодився на призначення його на посаду завідувача сільським господарством, після призначення ще близько півтора місяця продовжував проживати у ОСОБА_8 вдома. ОСОБА_20 займався усіма питаннями сільського господарства села Борисівка, зокрема технікою, землею, худобою.
Підтвердив, що не відмовився від призначення на посаду старости села Борисівка, оскільки не хотів знову потрапити на «яму» та хотів допомагати жителям села.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції на її спростування належним чином проаналізував і оцінив зібрані у справі докази, якими і обґрунтував своє рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку показання допитаних під час судового розгляду свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
Свідок ОСОБА_11 під ас допиту в судовому засіданні зазначив, що він проживав у селі Борисівка Харківського району та працював трактористом у колгоспі. Приблизно з весни 2022 по осінь 2022 року село Борисівка Харківського району було окупована російськими військами. В період окупації ОСОБА_8 знаходився в с. Борисівка. Приблизно в кінці липня 2022 року окупаційна влада призначила ОСОБА_8 старостою села Борисівка. Зібрали мешканців села, на зборах були присутні приблизно 60 осіб. На збори, приїхали російські військові на чолі з їх керівником, який мав позивний « ОСОБА_10 » та представили людям, що ОСОБА_8 буде старостою села Борисівка і повідомили, що його потрібно слухати, він буде вирішувати усі поточні питання жителів села. Після призначення його на посаду ОСОБА_8 займався організацією заготівлі дров та заряджанням телефонів, організацією та доставкою хліба з села Стрілече, де знаходилася військова комендатура окупаційної влади до села Борисівка. Одразу після призначення ОСОБА_8 на посаду старости, жителі села підійшли до нього та почали вирішувати свої питання.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він проживав в селі Борисівка Харківського району. На роботі від ОСОБА_29 дізнався, що будуть проводитися збори і потрібно на них усім прийти. Мешканці села Борисівка зібралися біля магазину, були присутні близько 40 осіб, під`їхали російськи військові на чолі з їх керівником з позивним « ОСОБА_10 », який зазначив, що ОСОБА_8 - буде старостою села Борисівка та буде відповідати за дрова, поховання осіб та інші питання села, а ОСОБА_29 призначив «старшим» по колгоспу. Вказані особи не заперечували проти призначення російською окупаційною владою їх на зазначені посади, громадяни села також. Односельчани після призначення ОСОБА_8 старостою, постійно приходили до його магазину, де він знаходився для вирішення виникаючих питань села. Повідомив, що не чув та не бачив, щоб до ОСОБА_8 застосувалися будь які погрози або насильство. Після призначення ОСОБА_8 на посаду старости села, люди одразу після зборів почали звертатися до нього для вирішення різних питань, зокрема щодо заготівлі дров. Також повідомив, що ОСОБА_8 після свого призначення на посаду неодноразово їздив в село Стрілече, де знаходилося керівництво окупаційної військової влади для отримання гуманітарної допомоги та хліба.
Свідок ОСОБА_14 під час допиту в судовому засіданні зазначив, що приблизно у березні 2022 року село Борисівка було окуповано російськими військами. Від колег з якими працював стало відомо, що на зборах у липні 2022 року окупаційна влада призначила старостою села Борисівка ОСОБА_8 . Зазначив, що після призначення на посаду, ОСОБА_8 приходив до них у колгосп, брав трактор з причепом, збирав бригаду з декількох людей (4-5 особи) для організації та заготівлі дров та надавав рознарядку кому саме відвезти дрова, у якій кількості та послідовності. Також в його магазині заряджали акумулятори та на початку декілька разів роздавали гуманітарну допомогу. Як староста села, він неодноразово їздив в село Стрілече, де знаходилося керівництво окупаційної влади, отримував там хліб та роздавав у своєму магазині, також забезпечував роздачу населенню палива по 5 літрів на кожну особу, організовував поховання людей.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 пояснив, що на початок війни проживав в селі Борисівка Харківського району Харківської області. ОСОБА_31 потрапила під окупацію військ Російської Федерації приблизно в березні 2022 року. На зборах присутній не був, але від односельчан стало відомо, що окупаційна влада призначила на посаду старости села Борисівка ОСОБА_8 . Зазначив, що ОСОБА_8 після призначення його на посаду їздив до села Стрілече, де знаходилась окупаційна влада, отримував гуманітарну допомогу від російської влади та привозив її до школи в с. Борисівка, також займався питаннями захоронення людей. Більшість жителів села, окупаційна влада забирали у підвальне приміщення, тримали їх та потім відпускала. Після того як ОСОБА_8 відпустили з підвального приміщенні жодних слідів насильства та побоїв на ньому, не бачив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , надав аналогічні покази як свідок ОСОБА_12 та зазначив, що проживав в селі Борисівка Харківського району, працював трактористом у селі. Був присутній на зборах села, керівник російської окупаційної влади з позивним « ОСОБА_10 » призазначив ОСОБА_8 старостою села Борисівка та повідомив, що він буде відповідати за усі питання, які виникають у людей. При призначенні на цю посаду ОСОБА_8 не заперечував та погодився добровільно. Після призначення на цю посаду жителі села одразу почали звертатися до нього для вирішення питань забезпечення світла, газу, дров тощо. Декілька разів ОСОБА_8 привозив у свій магазин гуманітарну допомогу та її роздавали людям; організовував бригаду, давав їм вказівки для заготівки дров для населення; займався захороненням померлих осіб; вирішував інші питання села за допомогою окупаційної влади так званого «ОСОБА_49». Повідомив, що ОСОБА_8 разом з ОСОБА_29 потрапили до підвального приміщення, оскільки у них вдома знайшли гроші. Не бачив, та не чув, щоб російськи військові до ОСОБА_8 застосовували насильство з метою змусити співпрацювати з окупаційною владою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 зазначив, що є депутатом Липетської територіальної громади, разом з керівництвом російської військової адміністрації прибув на збори в село Борисівка Харківського району, на якому представник російської військової влади за позовним «ОСОБА_10» призначив «старшим» села Борисівка Харківського району жителя села - ОСОБА_8 .
На зборах був присутній ОСОБА_8 йому запропонували займатися гуманітарною допомогою. Після призначення його на посаду, він забезпечував людей села Борисівка продуктами харчування, привозив їх з Гуманітарного центру, склади якого формувалися МЧС РФ, який розташовувався в селі Стрілече до села Борисівка, забезпечував населення медикаментами, хлібом, займався захороненням людей. Для реалізації цієї функції потрібно було співпрацювати та контактувати з окупаційною владою. Зазначив, що ОСОБА_8 мав авторитет серед населення, після призначення його на посаду «старшого» забезпечував життєдіяльність населеного пункту Борисівка, до призначення ці функції виконували інші особи. З Гуманітарного центру села Стрілече через призначених російською окупаційною владою «старших» роздавалася гуманітарна допомога для приблизно 11-12 інших населених пунктів, зокрема для села Борисівка.
Свідок ОСОБА_17 допитана у судовому засіданні повідомила, що приблизно 05.07.2022 року відбулися збори в селі Борисівка Харківського району, на які приїхали «рашисти» на чолі з так званим «ОСОБА_48» та повідомили, що відтепер за питання по фермі буде відповідати ОСОБА_29 , а ОСОБА_8 буде «старшим» та буде відповідати за дрова, гуманітарну допомогу та іншим чином допомагати людям. На зборах був присутній ОСОБА_8 , поводився адекватно, спочатку не погоджувався та зазначав, що не знає і не вміє цим займатися, а потім чому погодився обійняти цю посаду, їй не відомо. Після призначення його на цю посаду займався організацією заготівлі дров для населення, привозив від окупаційної влади та розподіляв гуманітарну допомогу, заряджав телефони, розподіляв та видавав бензин, надавав росіянам воду для лазні зі свого колодязя.
Судом першої інстанції також були допитані усі заявлені свідки зі сторони захисту.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що є дружиною обвинуваченого, до окупації проживала разом з чоловіком в селі Борисівка, Харківського району. Після окупації ОСОБА_8 допомагав людям чим міг, роздавав продукти, які були в магазині. Військові у кількості 8 осіб зайшли до них додому, один з них представився як комендант за позовним «ОСОБА_10». Обшукали квартиру, забрали 10 000 грн, спиртні напої. Куди забрали та повезли її чоловіка, нічого не повідомили. Після цього стало відомо, що його тримали у підвальному приміщенні магазину, де знаходяться окупаційна влада в селі Стрілече. Окрім ОСОБА_8 там знаходилося багато інших осіб. Зазначила, що 03.06.2022 ОСОБА_8 забрали в підвальне приміщення, а лише 03.07.2022 відпустили додому. Через декілька днів знову приїхали за ним та відвезли його до підвалу магазина. Після повернення розповідав, що його там били током, щоб погодився співпрацювати з ними. Разом з ним знаходилися також близько 6 інших осіб. 19.07.2022 волонтери повідомили, що будуть проводитися збори в селі. На зборах було присутні 98 односельчан, комендант окупаційної влади з позивним " ОСОБА_10 " повідомив, що в селі Борисівка буде «старший» ОСОБА_8 , оскільки були поруч військові зі зброєю, він не зміг відмовитися від посади. Також « ОСОБА_10 » повідомив, що «старший» буде займатися виключно питаннями заготівлі дров. ОСОБА_8 , після того як поїхали військові повідомив людям, які зібралися, що не хоче бути старостою, але односельчани підтримали його кандидатуру. Після призначення на посаду він організував бригаду для заготівлі дров для населення та іншим чином допомагав людям. Зазначила, що чоловік ніколи не співпрацював з окупаційною владою та не любив російську владу. На посаду «старшого» не погоджувався добровільно, оскільки на зборах були присутні військові зі зброєю, але після призначення виконував покладені на нього обов`язки добровільно, оскільки хотів допомогти людям.
Аналогічні пояснення щодо призначення на посаду ОСОБА_8 надали свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які пояснили, що російські військові після окупації села організували та провели збори села Борисівка, на яких призначили «старшого» по селу ОСОБА_32 . Після призначення на цю посаду ОСОБА_8 займався організацією та заготівлею дров для населення, заряджанням акумуляторів та телефонів, похованням померлих, тощо. Зазначили, що більшість односельчан так само, як ОСОБА_8 перебували у підвалах. Щодо застосування фізичного або іншого насильства, зокрема під час перебування його на так званій «ямі» не відомо, але під час зборів були присутні військові з автоматами, тому на їх думку призначення не могло бути добровільним.
Крім цього свідок ОСОБА_23 зазначив, що він є полковником поліції у відставці та йому також окупаційна влада пропонувала бути старостою села Борисівка, але за станом здоров`я він відмовився. Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_33 повідомили, що ОСОБА_8 вільно пересувався та їздив до сусіднього села Стрілече, де знаходилася комендатура окупаційної влади для погодження та вирішення усіх питань села. Також зазначили, що громадянин ОСОБА_29 , який почав співпрацювати з окупаційною владою був у дружніх стосунках з ОСОБА_8 та проживав у нього вдома.
Жоден свідок не повідомив про застосування з боку військових РФ до ОСОБА_8 будь-якого прямого впливу або насильства.
Допитані свідки сторони захисту ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 надали алогічні пояснення щодо призначення на посаду старости села Борисівка, а саме російська окупаційна влада на чолі з так званим «ОСОБА_48» провели збори села Борисівка, на яких призначили ОСОБА_8 «старшим» села Борисівка. Після призначення ОСОБА_8 на посаду «старшого» він займався організацією та заготівкою дров, похованням померлих, заряджанням телефонів. На зборах були присутні російські військові зі зброєю. Повідомили, що їм не відомо щодо застосування фізичного насильства до ОСОБА_8 , хоча двічі його забирали та відвозили до підвального приміщення.
Крім іншого, свідки сторони захисту зазначили, що ОСОБА_8 був хорошою людиною, користувався авторитетом серед селян, завжди можна було до нього звернутися за допомогою та мав проукраїнську позицію.
Вищезазначені свідки у цьому кримінальному провадженні були попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання завідома неправдивих показань і стороною захисту не надано будь-яких об`єктивних доказів, що свідки надавали завідомо неправдиві показання та мають особисту зацікавленість щодо розгляду цього кримінального провадження чи вони мають намір обмовити обвинуваченого, у зв`язку з чим у колегії суддів відсутні процесуальні підстави ставити під сумнів зазначені вище показання свідків.
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку відомості, що містяться у:
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_34 у присутності понятих ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку бачив у селі Стрілече Харківської області у будівлі, де знаходилася окупаційна влада;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_37 у присутності понятих ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку бачив у селі Стрілече Харківської області у будівлі, де знаходилася окупаційна влада;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_40 у присутності понятих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.12.2022 року за участю свідка ОСОБА_19 у присутності понятих ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_16 у присутності понятих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_15 у присутності понятих ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_11 у присутності понятих ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
- протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2022 року за участю свідка ОСОБА_14 , у присутності понятих ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , який впізнав ОСОБА_8 , як особу, яку військовими Російської Федерації та окупаційною владою було призначено на посаду «старости» села Борисівка Харківського району, Харківської області;
- протоколі огляду речей, а саме: мобільного телефону Itel синього кольору, який вилучено в ході обшуку під час затримання в порядку статті 208 КПК України у ОСОБА_8 від 02.11.2022, яке проведене слідчим СВ ХРУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_47 ;
- висновку експерта від 19.12.2022 № СЕ-19/121-22/15781-КТ за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи. Об`єктом дослідження був мобільний телефон «ITEL», блакитного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , у якому знаходилися дві сім карти операторів «Київстар» та «Билайн», який під час досудового розслідування 04.10.2022 був виявлено та вилучено у ОСОБА_8 . Висновком експерта встановлено, що в пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону ITEL model: it5026, s/n: НОМЕР_3 , VC: НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 на SIM картках KYIVSTAR UA (номер: НОМЕР_5 ) та Beeline (номер: НОМЕР_6 ) з нього, серед явних даних, виявлене наступне:- вхідні SMS повідомлення з пам`яті телефону - 37 позицій; - вхідні SMS повідомлення на SIM карті Beeline (номер: НОМЕР_6 ) - журнал дзвінків на SIM карті KYIVSTAR (номер: НОМЕР_5 ) - 1 позиція. Журнал дзвінків з пам`яті телефону - всього 53 позиції, а семе: вихідні дзвінки - 28 позицій, вхідні дзвінки - 13 позицій, пропущені дзвінки - 12 позицій. В пам`яті наданого на дослідження мобільного телефону «ITEL» model: it5026, s/n: НОМЕР_3 , записів в явному вигляді в адресній книзі не виявлено. На SIM картках KYIVSTAR UA (номер: НОМЕР_5 ) та Beeline (номер: НОМЕР_6 ) з наданого телефону, серед явних даних, виявлене, що на SIM карті KYIVSTAR UA (номер: НОМЕР_5 ) з телефону мається 12 позицій номерів телефонів в адресній книзі; на SIM карті на Beeline (номер: НОМЕР_6 ) з телефону мається 16 позицій номерів телефонів в адресній книзі.
Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів провадження, наведені вище докази, були отримані органом досудового розслідування у встановленому КПК України порядку.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність, допустимість та достовірність, з точки зору достатності та взаємозв`язку, що в свою чергу підтверджує вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених вище обставин, та підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю інших зібраних по кримінальному провадженню доказів.
Колегія суддів вважає, що зазначені докази сумнівів у їх достовірності не викликають, викладені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин вчиненого кримінального правопорушення, що було досліджено судом першої інстанції.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 недобровільно виконував покладені на нього окупаційною владою обов`язки «старости села», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що ОСОБА_8 під час зборів надав свою мовчазну згоду на його призначення, та не заперечував проти зайняття посади.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, оцінивши кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 за пред`явленим обвинуваченням, у зв`язку з чим не вбачає підстав для скасування вироку за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.
Керуючись статтями 405; пунктом 1 частини 1 статті 407; 418; 419 КПК України, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 09 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, у той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді:
