ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9603/23 Справа № 216/4546/23 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/4546/23 за заявою неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , про визнання громадянина безвісно відсутнім, заінтересовані особи: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Криворізький районний відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Центрально-Міський відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року, постановлену у складі судді Бутенко М.В., -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року неповнолітня ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про визнання громадянина безвісно відсутнім, посилаючись на те, що з травня 2022 року будь-який зв`язок з ОСОБА_3 втрачено, просила суд, визнати ОСОБА_3 безвісно відсутнім, зобов`язати Криворізький районний відділ поліцій ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості до Реєстру про факт зникнення, особи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно із заявою подані клопотання про звільнення від сплати судового збору та про виклик свідків.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 серпня 2023 року матеріали заяви ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , про визнання громадянина безвісно відсутнім, заінтересовані особи: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Криворізький районний відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Центрально-Міський відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернуто без розгляду заявнику.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, у якій просила ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 серпня 2023 року скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначила, що з травня 2022 року будь-який зв`язок з ОСОБА_3 втрачено. Заяви про його розшук, неодноразово подані до КРУП в Дніпропетровській області починаючи з травня 2022 року не дали позитивного результату. ОСОБА_3 рішення Центрально-Міського районного суду 216/3354/19 не виконує з травня 2022 року, про що занесені відомості В ЄРДР КП№ 12023041230001391. За місці постійного проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , відомостей про місце його перебування немає більше одного року, в зв`язку з чим він може бути визнаний безвісно відсутнім.
Встановлення даного факту необхідно для закриття примусового виконання рішення суду №216/3554/19, 2-120/2010, припинення виконання батьківських зобов`язань, збереження соціальних гарантій дитини під час озброєного конфлікту.
Вважає, що ухвала суду є невмотивованою, судом вказано норму закону без аргументації, викладені судом обставини справи без надання їм правової оцінки у розрізі правовідносин сторін, відсутні логічно пов`язані міркування, з яких випливає висновок, не зазначено чому судом прийнято/відхилено доводи та докази сторін.
Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.369, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (пункт 6 частини першої статті 353 цього Кодексу), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Таким чином дану апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про визнання громадянина безвісно відсутнім ОСОБА_2 .
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2023 року заяву було залишено без руху. Суд першої інстанції зазначив, що заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України. Суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 відсутній за місцем свого проживання понад один рік. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що заявник (представники заявника) вживали будь-які заходи для визначення місця перебування фізичної особи ОСОБА_3 з часу зазначеного в заяві, як час зникнення особи, а саме з травня 2022 року. Усі подані до матеріалів справи копії заяв та відповідей на них датовані травнем - червнем 2023 року. Відсутні дані що до відкриття провадження у справі та результати пошуку ОСОБА_3 з боку правоохоронних органів. Крім того, незрозуміло викладенаметавизнання фізичної особи безвісно відсутньою:«Це необхідно для закриття примусового виконання рішення суду №216/3354/19 2-120/2010, припинення виконання батьківських зобов`язань»,зазначена в заяві від імені неповнолітньої дитини.
На виконання даної ухвали від 13 липня 2023 року на адресу суду першої інстанції від заявника подано заяву про визнання громадянина безвісно відсутнім з усуненими недоліками. Також подано заяву про забезпечення позову та заяву про поновлення строку.
В подальшому, ухвалою від 03 серпня 2023 року заяву неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , про визнання громадянина безвісно відсутнім, було повернуто у зв`язку з тим, що недоліки зазначені в ухвалі від 13.07.2023 року заявником не усунуті.
Залишаючи заяву без руху та у подальшому повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався її невідповідністю вимогами ст.177 ЦПК України, а саме ненаданням доказів.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком та зазначає наступне.
Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Згідно ч.1ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1статті 175 ЦПК Україниу позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч.1 ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Так заявник, скориставшись своїм правом передбаченимст.175 ЦПК України, при зверненні до суду зазначив обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а також зазначив, що до матеріалів справи він надав докази якими, на його думку, ці обставини підтверджуються
Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Аналіз наданих сторонами доказів, оцінка достатності доказової бази здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19, зазначивши, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).
Згідно із статтею 379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки суд першої інстанції повернув заяву без додержання зазначених вимог процесуального закону і надання належної оцінки обставинам, які мають значення для правильного вирішення питання саме на даній стадії, то за таких обставин ухвала суду є передчасною і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки розгляд справи по суті не було закінчено, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка є законним представником і діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року про повернення заяви скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
