Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
05 червня 2026 року
м. Київ
справа № 216/4546/23
провадження № 61-6884ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у справі за заявою неповнолітньої ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Криворізький районний відділ поліції ГУНП в Дніпропетровській області, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання особи безвісно відсутнім,
ВСТАНОВИВ:
19 травня 2026 року ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року в указаній вище справі, у строк визначений статтею 390 ЦПК України.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі заявниця посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Так, підставою касаційного оскарження вказано пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України - необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Проте вказану підставу касаційного оскарження належним чином не обґрунтовано.
У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що існує необхідність конкретизації та відступлення від загальних висновків Верховного Суду щодо стандартів доказування у справах про визнання особи безвісно відсутньою в умовах воєнного стану, зокрема, щодо обов`язку суду витребувати матеріали розшукових справ поліції (КРУП ГУНП), оскільки самостійно отримати ці докази заявник не може. Без дослідження розшукової справи неможливо встановити факт відсутності відомостей про особу протягом одного року.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою
на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
У касаційній скарзі не зазначено постанови, в якій викладено висновок Верховного Суду, не обґрунтовано, від якого саме висновку Верховного Суду, викладеного у постанові слід відступити, не вказано конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити та не зазначено, який висновок скаржник вважає правильним.
Посилання на загальні висновки Верховного Суду щодо стандартів доказування у справах про визнання особи безвісно відсутньою не є вмотивованим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд роз`яснює заявниці, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявниці необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, з врахуванням вимог цієї ухвали щодо повноти зазначення підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що заявницею не зазначено у касаційній скарзі заінтересовану особу - ОСОБА_4 , його місце проживання чи перебування.
Отже, в уточненій касаційній скарзі необхідно зазначити всіх учасників справи та надати її копії та додані до неї матеріали відповідно до кількості учасників справи.
Касаційна скарга також містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що предметом розгляду у даній справі є визнання особи безвісно відсутньою в порядку окремого провадження (встановлення факту, що має юридичне значення). Судовий процес ініційовано виключно в інтересах неповнолітньої дитини задля захисту її фундаментальних соціально-економічних прав та отримання передбачених державою гарантій. Скаржник вважає, що за подання цієї касаційної скарги судовий збір не підлягає сплаті, а заявниця має бути звільнена від його сплати на підставі комплексу імперативних та дискреційних норм Закону України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Згідно з пунктом 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Аналіз зазначених положень Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що заявниця звільнена від сплати судового збору в силу закону, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору судом не вирішується.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , законним представником якої є її мати ОСОБА_2 , на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров
