Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №127/9921/21
Провадження №1-в/127/439/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДУ «Вінницька виправна колонія (№ 86)» ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.
Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбув більше половини строку призначеного йому покарання, останній не має жодних скарг та зауважень, старанно виконує свої обов`язки та не порушує правила внутрішнього розпорядку. Також засуджений звертає увагу суду на те, що до затримання він був офіційно працевлаштований, він одружений та має малолітню дитину на утриманні.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання засудженого. При цьому захисник наголосив на тому, що зазначення в характеристиці засудженого, що останній характеризується посередньо, є необґрунтованим. Зауважив, що ОСОБА_5 одружений, має на утриманні малолітню дитину, до затримання був офіційно працевлаштований, де позитивно характеризувався.
Прокурор вважав, що клопотання засудженого є передчасним, оскільки ОСОБА_5 лише в жовтні 2023 року прибув в установу відбування покарання, не має заохочень, не працевлаштований в установі. Крім того, зазначив, що ОСОБА_5 вже одинадцять разів притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому до останнього неодноразово застосовувались положення статті 75 Кримінального кодексу України (далі КК), однак ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив та повторно вчиняє кримінальні правопорушення.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали особової справи, суд дійшов до такого висновку.
З матеріалів особової справи випливає, що ОСОБА_5 29.07.2021 засуджений Вінницьким міським судом Вінницької області за частиною другою статті 185, частиною третьою статті 357, з урахуванням положень частини першої статті 71 КК до остаточного покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другоюстатті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема, пунктом 3 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 82 КК особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Відповідно до частини третьої зазначеної статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
При цьому пунктом 2 частини четвертої статті 82 КК регламентовано, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким настає у разі фактичного відбуття засудженим, не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.
Зі змісту роз`яснень, наданих у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду від 26.04.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» убачається, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК).
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 фактично відбув більше половини строку покарання.
З матеріалів особової справи випливає, що засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання зарекомендував себе посередньо.
Захисник засудженого у судовому засіданні заперечив проти вказаної обставини, зазначивши, що слово «посередньо» використано формально і таке твердження у характеристиці засудженого є необґрунтованим.
Враховуючи зазначену позицію захисника, суд вважає слушно зауважити таке.
Зі змісту наданої суду характеристики на засудженого випливає, що ОСОБА_5 не притягувався до дисциплінарної відповідальності, поряд з тим й жодного разу не заохочувався адміністрацією установи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ОСОБА_5 ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, однак достатніх навичок для цього не має, виконує роботи з благоустрою, проте потребує контролю за якістю їх виконання. Засуджений відвідує заходи виховного та режимно-профілактичного характеру, однак не завжди робить для себе належні висновки, залучений до програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», проте активної участі в її реалізації не бере, до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення професійно-технічних навичок не прагне, приймати участь в самодіяльних організаціях не бажає.
Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження захисника засудженого щодо необґрунтованості посередньої характеристики останнього було спростоване в судовому засіданні. Саме тому суд оцінює такі твердження захисника критично.
Засуджений у судовому засіданні повідомив, що до його затримання він був офіційно працевлаштований. На підтвердження зазначеної обставини захисник засудженого долучив до матеріалів клопотання відповідну довідку. Проте зі змісту наданої довідки не убачається як ОСОБА_5 характеризувався за місцем роботи.
Засуджений та його захисник також послались на те, що ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину, на підтвердження чого надали суду відповідне свідоцтво про народження дитини. Разом з тим, сам факт наявності в засудженого дитини не свідчить про те, що останній належним чином виконує свої батьківські обов`язки та дитина перебуває на його утриманні.
Мотивуючи клопотання про заміну покарання, засуджений та його захисник послались також на те, що ОСОБА_5 позбавлений можливості працевлаштуватись в установі відбування покарань, оскільки адміністрація установи не може працевлаштувати усіх бажаючих. Разом з тим, зазначені обставини суд оцінює критично, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 звертався до адміністрації установи відбування покарання з проханням працевлаштувати його, а також не надано доказів того, що в такому проханні засудженому було відмовлено.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення клопотання засудженого, суд також враховує таке.
Відповідно до приписів частини другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 одинадцять разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності. При цьому ОСОБА_5 неодноразово звільнявся від відбування покарання з іспитовим строком. Незважаючи, на надання можливості виправитись, ОСОБА_5 належних висновків для себе не робить та продовжує вчиняти аналогічні злочини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений ОСОБА_5 не довів суду, що він став на шлях виправлення, а тому суд дійшов до переконання, що правові підстави для задоволення його клопотання відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 371, 537 КПК, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2021 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою з дня отримання копії ухвали.
Суддя:
