Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 127/9921/21
провадження № 51-4798ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2024 року,
встановив:
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року
за результатами розгляду заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами вирок цього ж суду від 29 липня 2021 року скасовано в частині призначення покарання та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 3 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК
за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького апеляційного суду
від 16 лютого 2021 року призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. В решті вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року залишено без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2024 року відмовлено
у задоволенні апеляційних скарг захисника, засудженого; задоволено апеляційну скаргу прокурора; вирок Вінницького міського суду від 09 травня 2024 року щодо ОСОБА_4 скасовано через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону; відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд
за нововиявленими обставинами вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перевірку вказаної ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, копію оскарженого судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав
для задоволення скарги немає.
Згідно з положеннями ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду
при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Як убачається з доданої до касаційної скарги копії оскарженої ухвали, апеляційний суд, вказавши на те, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, скасував вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року щодо ОСОБА_4 та відмовив
у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня
2021 року щодо нього.
Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, які визначені
у вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 09 травня 2024 року
як нововиявлені, такими не є, а тому не надавали підстав для перегляду вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року щодо
ОСОБА_4 та відповідно його скасування.
Також суд, проаналізувавши зміст заяви ОСОБА_4 про перегляд
за нововиявленими обставинами вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року, перевіривши рішення суду першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_4 , звертаючись із заявою до суду, фактично вимагав перегляду судового рішення з метою нового розгляду та постановлення нового рішення
в частині призначення покарання.
Як убачається з копій судових рішень, у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня
2021 року ОСОБА_4 посилався на те, що зазначеним вироком під час призначення остаточного покарання був врахований вирок Вінницького апеляційного суду
від 16 лютого 2021 року, проте рішення суду апеляційної інстанції, яке було покладене в основу судового рішення у справі № 127/9921/21, було змінене постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року шляхом пом`якшення призначеного покарання.
Вироком Вінницького міського суду від 29 липня 2021 року ОСОБА_4 засуджено
за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК до покарання із урахуванням ч. 1 ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2020 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_4 змінено шляхом пом`якшення призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК до 4 років позбавлення волі; визначено вважати засудженим ОСОБА_4 за: ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці; ч. 1 ст. 154 КК до покарання у виді арешту на строк
5 місяців; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Суд першої інстанції, розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд
за нововиявленими обставинами вироку від 29 липня 2021 року, визнав підставою для задоволення заяви те, що вирок Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, який був врахований під час ухвалення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2021 року, змінений постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року, та ОСОБА_4 пом`якшено призначене покарання до 4 років позбавлення волі.
Як убачається зі змісту оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції слушно вказав на те, що сам факт зміни попереднього рішення суду, а саме вироку Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в частині призначення ОСОБА_4 покарання не є нововиявленими обставинами. Вказане рішення суду свідчить лише про наявність попередньої судимості та невідбутої частини покарання, яку слід приєднати до призначеного покарання на підставі ст. 71 КК.
Також суд зазначив, що, оскільки під час ухвалення вироку від 29 липня 2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області було враховано вирок Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року під час призначення покарання
на підставі ст. 71 КК, питання зарахування невідбутої частини покарання після зміни Верховним Судом вироку Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року підлягало вирішенню в порядку виконання рішення суду, а не за нововиявленими обставинами у вказаному кримінальному провадженні.
Зазначені порушення ст. 459 КПК, як обґрунтовано ствердив апеляційний суд, перешкодили суду першої ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, тому є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК, з огляду на які ухвалене рішення підлягало скасуванню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у поданій скарзі не наведено доводів, які би свідчили, що судом апеляційної інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Постановлена ухвала апеляційного суду від 11 липня 2024 року є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, яким він керувався
під час її постановлення.
З наведеними у ній висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Крім того, слід зауважити, що приведення вироку у відповідність до положень Закону України №3886-IX від 18 липня 2024 року, ст. 74 КК, а також звільнення особи у разі наявності законних підстав від призначеного покарання, про що, у тому числі, просить засуджений у касаційній скарзі, не є тими питаннями, які може вирішити суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про скасування вироку суду першої інстанції, ухваленого в результаті перегляду вироку за нововиявленими обставинами, та відмові у задоволенні заяви
про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданої до неї копії оскаржуваного судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, засудженому необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд,
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
