У Х В А Л А
28 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 335/5841/19
Провадження № 14-140цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВоробйової І. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І.,
Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В.,
Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсними договорів відчуження торговельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власника, внесення відомостей до державних реєстрів свідоцтв, патентів України
за касаційними скаргами ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Горлов Денис Олександрович, та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов Сергій Валерійович, до яких приєдналися Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010» та Товариство
з обмеженою відповідальністю «Лакомка-2010», на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року у складі судді Яцуна О. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (правонаступник - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «Український інститут інтелектуальної власності»)) про визнання недійсними договорів відчуження торговельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власника, внесення відомостей до державних реєстрів свідоцтв, патентів України.
Позовну заяву мотивовано тим, що він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1986 року до 24 листопада 1994 року та у повторному шлюбі з 27 серпня 2005 року до 19 червня 2018 року.
У 2000 році він створив та зареєстрував за собою олійницю. У 2006 році він запропонував дружині організувати виробництво насіння соняшника смаженого та зареєструвати торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1»).
У 2007 році він продав олійницю за суму, що в еквіваленті становить 20 000,00 дол. США, і ці кошти вклав у розвиток виробництва насіння соняшника смаженого ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Таким чином, їхнє подружжя організувало спільну підприємницьку діяльність, яку спочатку здійснювала фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 .
З 2010 року він з ОСОБА_2 є співвласниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакомка 2010» (далі - ТОВ «Лакомка 2010»), що займається виробництвом та продажем смаженого насіння ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
З метою просування спільного бізнесу за весь період спільного подружнього життя були створені об`єкти інтелектуальної власності у вигляді торговельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння, реєстрація вказаних об`єктів була проведена на ім`я ОСОБА_2 .
У травні 2019 року з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та з Державного реєстру патентів України на промислові зразки він дізнався, що замість ОСОБА_2 власником зазначених торговельних марок та промислових зразків вже зареєстрована їхня дочка ОСОБА_3 .
Вважав, що вказаними діями відповідачка порушила його права, оскільки відчуження майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності, які є спільним майном подружжя, відбулося без його згоди.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними договори відчуження ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_3 :
торговельної марки, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
торговельної марки, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;
промислового зразка упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;
промислового зразка упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 ;
- скасувати в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг запис щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на вказані об`єкти;
- внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомості щодо його спільного з ОСОБА_2 права власності на торговельні марки та промислові зразки.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними договори відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 :
- торговельної марки, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
- торговельної марки, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;
- промислового зразка упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;
- промислового зразка упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 .
Інші позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що торговельні марки та промислові зразки були зареєстровані ОСОБА_2 під час шлюбу з ОСОБА_1 . Кожен з подружжя своїми спільними коштами та працею брав участь у набутті та розвитку цих об`єктів, тому право на ці об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя.
Відсутність нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 на відчуження торговельних марок та промислових зразків сторонами не оспорюється, у зв`язку із чим суд першої інстанції визнав недійсними спірні договори відчуження об`єктів інтелектуальної власності.
Позовні вимоги про скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на торговельні марки і промислові зразки та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей щодо спільного сумісного права власності подружжя на спірні об`єкти інтелектуальної власності суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають задоволенню як передчасні.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Скасовано в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг:
- запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на торговельну марку, яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
- запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на торговельну марку, яка зареєстрована у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 ;
- запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на промисловий зразок упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_3 ;
- запис стосовно реєстрації за ОСОБА_3 прав власника на промисловий зразок упаковки для насіння, який зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на промислові зразки на підставі патенту № НОМЕР_4 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, оскільки відсутність згоди одного з подружжя на розпорядження майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном подружжя, недійсним.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що сам лише факт визнання оспорюваних правочинів недійсними не забезпечить відновлення порушених прав позивача в повному обсязі, оскільки наявність відповідних записів у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державному реєстрі патентів України на промислові зразки стане перешкодою для внесення нових відомостей щодо права власності на торговельні марки та промислові зразки, а також буде фіксувати таке право за ОСОБА_3 . Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування державної реєстрації за ОСОБА_3 права власника на торговельні марки та промислові зразки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову в цій частині.
Вимоги позивача про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та Державного реєстру патентів України на промислові зразки відомостей щодо спільного сумісного права власності подружжя на спірні об`єкти інтелектуальної власності не підлягають задоволенню, оскільки законодавство, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності, передбачає певний порядок та процедуру внесення відомостей у відповідні реєстри, який не може бути змінений судовим рішенням.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірні об`єкти права інтелектуальної власності не є ні майном, ні майновим правом у розумінні Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Сімейного кодексу України (далі - СК України), а тому не можуть бути об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Спірні об`єкти права інтелектуальної власності є лише позначенням товару, виробництво та реалізацію якого спочатку здійснювала під час свої підприємницької діяльності ОСОБА_2 , а в подальшому - ТОВ «Лакомка 2010».
Знак для товарів і послуг - це лише позначення товару, яке не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Суди не встановили реального обсягу спільно нажитого майна подружжя, не врахували, що всі об`єкти права інтелектуальної власності були створені та в подальшому зареєстровані безпосередньо ОСОБА_2 .
Спірні об`єкти права інтелектуальної власності належать виключно заявниці, оскільки реєстрація зазначених об`єктів здійснювалася за кошти від її діяльності як підприємця, і використовуються в її підприємницькій діяльності, а не в інтересах сім`ї. Суди не надали належної оцінки показанням свідків та наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження зазначеного.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач вчиняв будь-які дії, спрямовані на створення спірних об`єктів права.
Необ`єктивність судового розгляду призвела до подання до суду першої інстанції численних заяв про відвід судді.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., посилається на: неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, від 12 червня 2019 року у справі
№ 627/1761/16-ц, від 08 липня 2020 року у справі № 345/4199/13-ц, постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2013 року у справі
№ 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, від 13 червня 2016 року у справі
№ 6-1752цс15; прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У жовтні 2022 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Горлов Д. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Горлов Д. О., подібні до доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочкарьов С. В.
У грудні 2022 року ТОВ «Лакомка 2010» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.
У квітні 2023 року ТОВ «Лакомка-2010» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.
У квітні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 10 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на підставах, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 2, 8 частини першої, пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України. Зупинив дію рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 30 січня 2023 року прийняв до касаційного провадження заяву ТОВ «Лакомка 2010» про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 12 червня 2023 року прийняв до касаційного провадження заяву ТОВ «Лакомка-2010» про приєднання до касаційних скарг ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 26 червня 2023 року задовольнив заяву ДП «Український інститут інтелектуальної власності» про заміну сторони у справі правонаступником. Замінив відповідача у справі - ДП «Український інститут інтелектуальної власності» на правонаступника - Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 05 липня 2023 року справу передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2023 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалу об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивовано тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду фактично поставила правове питання про необхідність відступлення (перегляду) також і від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 22 червня 2017 року
у справі № 201/14163/13, щодо врегулювання подібних правовідносин нормами, передбаченими главою 8 СК України. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, оскільки не є функціональним повноваженням цього суду (об`єднаної палати) розгляд питання про відступлення від висновку Верховного Суду України, яке належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду. У такому випадку суд (об`єднана палата) не буде вважатися судом, встановленим законом.
У жовтні 2023 року від ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та Пікалової Г. М., від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., надійшли клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивовано тим, що необхідно відступити від висновків, викладених Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13, оскільки, враховуючи специфіку законодавства у сфері інтелектуальної власності, майнове право на торговельну марку має лише та особа, яка зазначена у свідоцтві, що видане на виконання і на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», тому право на торговельну марку не може бути об`єктом спільного майна подружжя. Спірні об`єкти права інтелектуальної власності не є ні майном, ні майновим правом у розумінні ЦК та СК України, тому не можуть бути об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Горлов Д. О., та Пікалової Г. М., від імені якої діє адвокат Кочкарьов С. В., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнив. Передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі
№ 201/14163/13, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15, від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15, про те, що право на торговельну марку може бути об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходила з того, що майнове право на торговельну марку має лише та особа, яка зазначена у свідоцтві, виданому на виконання і на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Право на торговельну марку не може бути об`єктом спільного майна подружжя. З таким тлумаченням зазначених норм матеріального права погоджується колегія суддів у цій справі, як і з відповідним висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 926/1795/18.
Водночас Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13 дійшов іншого висновку, зокрема про те, що право на торговельну марку може бути об`єктом спільного майна подружжя.
Також у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що право на торговельну марку може бути об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.
За результатами повторного касаційного розгляду справи № 161/11764/15 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 21 квітня 2022 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про визнання права інтелектуальної власності на торговельні марки як на спільне майно подружжя з тих мотивів, що вони були зареєстровані в установленому законом порядку за відповідачем під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Колегія суддів вважала, що такі висновки свідчать про різне застосування одних і тих же норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії суддів або палаті (об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункти 43-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19, пункт 54), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19, пункт 23),
від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 41), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження
№ 14-32цс22, пункт 62) від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 53).
У справі № 201/14163/13-ц ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Клумба.УА»
про визнання недійсним договору про оплатну передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак та торговельну марку. Посилався на те, що цим договором порушено його права, оскільки він не давав своєї згоди на його укладання, договір суперечить інтересам сім`ї з підстав, передбачених статями 203, 215 ЦК України, статтею 65 СК України, просив визнати його недійсним.
Верховний Суд України у цій постанові з аналізу положень пункту 6 статті 3, частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України у їх взаємозв`язку зробив висновок, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) відступила від висновку, що положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним (пункти 8.61-8.66).
Від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13-ц, що майнові права на торговельну марку є спільним майном подружжя Велика Палата Верховного Суду не відступила.
Таким чином, у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року в справі № 201/14163/13-ц викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що майнові права на торговельну марку можуть бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, зазначене свідчить про недоцільність розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Судузазначає, що з часу ухвалення Верховним Судом України постанови від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13-ц суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованого у цій постанові висновку, - відсутні.
Крім того, не вбачається наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо врахування правових висновків, викладених Верховним Судом України постанови від 22 червня 2017 року у справі
№ 201/14163/13-ц.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Європейський суд з прав людини пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Передаючи справу № 335/5841/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів необхідності відступлення від висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі
№ 201/14163/13-ц, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не вказала на неоднозначність чи суперечливість таких висновків, їх непослідовність чи неможливість застосування.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що доводи колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 22 червня 2017 року в справі № 201/14163/13-ц, не обґрунтовують доцільності розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
Посилання колегії суддів на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 серпня
2019 року в справі № 926/1795/18 не є доречним, оскільки відповідне судове рішення ухвалено за іншого, ніж у цій справі, правового регулювання спірних правовідносин, а також за інших обставин справи та доказів у ній; зокрема, в згаданій справі йшлося про правовідносини пов`язані з виникнення права на використання знака для товарів і послуг, а не про належність об`єкта до спільної сумісної всласності подружжя.
Також в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року колегія суддів просить відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15, від 21 квітня 2022 року у справі № 161/11764/15, про те, що право на торговельну марку може бути об`єктом спільного майна подружжя та підлягає поділу за правилами, визначеними главою 8 СК України.
Згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Оскільки в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду просить відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах цього ж касаційного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15, від 21 квітня 2022 року в справі № 161/11764/15, тобто того ж суду, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, такі висновки в силу вимог частини третьої статті 403 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Cправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсними договорів відчуження торговельної марки, промислового зразка, скасування записів стосовно реєстрації прав власника, внесення відомостей до державних реєстрів свідоцтв, патентів Україниповернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Воробйова
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко М. В. Мазур
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
М. І. Гриців С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Н. В. Шевцова
С. І. Кравченко
