ОКРЕМА ДУМКА
суддів Ткача І. В., Банаська О. О., Єленіної Ж. М., Ткачука О. С.
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)
Велика Палата Верховного Суду постановою від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 задовольнила касаційну скаргу керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор), скасувала рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у цій справі, ухвалила нове рішення, яким позов задовольнила частково.
Витребувала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт капітал» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень загальною площею 5 242,2 м2, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, будинок 54.
У решті позову Велика Палата Верховного Суду відмовила.
Частково не погоджуємось із викладеним у мотивувальній та резолютивній частинах указаної вище постанови. Керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), висловлюємо окрему думку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - ПАТ «НАК «Надра України», Компанія), правонаступником якого на цей час є НАК «Надра України», створене згідно з Указом Президента України № 802 від 14.06.2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ) № 1128 від 14.07.2000 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України».
Пунктом 4 постанови КМУ № 1273 від 17.08.2000 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» визначено передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» майно Українського державного проектного інституту «Укрдіпрогеолбуд», м. Полтава, з наступним його перетворенням у дочірнє підприємство НАК «Надра України».
Спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.04.2001 № 160 та ПАТ «НАК «Надра України» від 27.04.2001 № 16 «Про передачу УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до складу НАК «Надра України» та його майна до статутного фонду Компанії» затверджено акт приймання-передачі майна УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» до статутного фонду НАК «Надра України».
Постановою КМУ від 22.05.2019 № 640 «Питання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» змінено тип ПАТ «НАК «Надра України» з публічного на приватне та перейменовано його в Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - ПрАТ «НАК «Надра України»).
Відповідно до наказу Держгеонадр від 15.06.2020 № 224 «Про прийняття рішення про вчинення ПрАТ «Надра України» правочинів щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником», зокрема зобов`язано НАК «Надра України» вчинити правочин щодо відчуження спірного майна.
14.08.2020 між НАК «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» (далі - ТОВ «ГК «Інвестсервіс») укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.
За актом приймання-передачі від 02.09.2020 майно передано до статутного капіталу ТОВ «ІК «Комфорт капітал». ТОВ «ГК «Інвестсервіс», передавши майно оціночною вартістю 42 148 836,00 грн, отримало частку (корпоративні права) в ТОВ «ІК «Комфорт капітал» на таку саме суму, і майно на час розгляду справи судами перебуває у власності останнього.
Стислий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, зокрема, зауважила, що до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання. Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України «Про управління об`єктами державної власності» (пункти 109, 110).
Водночас корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду. Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності. У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю (пункти 112-114).
Держгеонадра (служба) не наділена законодавством та статутом Компанії повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження державного майна. Єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ (пункти 125, 126).
Обмеження на відчуження державного майна, переданого до статутного фонду Компанії, закріплені в статутах, чинних на час реєстрації права приватної власності (24.10.2016), спірного наказу (15.06.2020) та укладення договору купівлі-продажу майна (14.08.2020). Статутами, затвердженими постановами КМУ від 31.08.2011 № 912 та від 22.05.2019 № 640, визначено, що майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватись у порядку, встановленому законодавством та цим статутом. При цьому державне майно, у тому числі нерухоме, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплене за Компанією на праві господарського відання (пункти 130-132).
Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений Господарським кодексом України (далі - ГК України) та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина друга статті 145 ГК України). КМУ не приймав рішення про зміну режиму спірного майна, у зв`язку із цим зміна форми власності з державної на приватну не відбувалась. Отже, правовий режим майна ПАТ «НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації (пункти 135-137).
У пункті 255 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, ураховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення власника - держави в особі КМУ, витребування такого майна у державну власність від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності Компанії, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
Стосовно позовної давності Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Прокурор звернувся до суду з позовом у липні 2021 року в межах позовної давності, оскільки прокуратурі та позивачу - КМУ стало відомо про незаконне рішення Нотаріуса у квітні 2021 року під час розслідування кримінального провадження від 22.05.2020 № 42020170000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (пункт 267).
Підстави та мотиви для викладення окремої думки
Щодо правового статусу майна
Указом Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» (далі - Указ Президента України № 802/2000 від 14.06.2000), з метою підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр та поліпшення забезпечення потреб України в корисних копалинах постановлено Кабінету Міністрів України, зокрема:
- здійснити в установленому порядку заходи щодо створення у місячний строк НАК «Надра України»; затвердити статут Компанії;
- забезпечити формування статутного фонду Компанії. З цією метою, зокрема, визначити: відкриті акціонерні товариства, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії; державні та казенні підприємства, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства, з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії;
- затвердити перелік державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності;
- вирішити в установленому порядку питання щодо закріплення у державній власності 100 відсотків акцій Компанії, а також недопущення відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передачі в управління будь-яким особам.
Тобто відповідно до Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000, до статутного фонду НАК «Надра України» мали передаватись відповідні пакети акцій.
Цей Указ було прийнято з метою підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр та поліпшення забезпечення потреб України в корисних копалинах.
Із системного аналізу Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 слідує, що останній не містить інформації про передачу державного майна у приватну власність, натомість у ньому зазначено про затвердження переліку державного майна, яке необхідно передати у користування НАК «Надра України».
Кабінет Міністрів України постановою № 1128 від 14.07.2000 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» на виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000, зокрема:
- утворив НАК «Надра України»;
- постановив НАК «Надра України» разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади у місячний термін подати пропозиції щодо: проекту статуту Компанії; переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких закріплено в установленому порядку в державній власності і які передаються до статутного фонду Компанії, а також державних і казенних підприємств, які підлягають перетворенню в державні акціонерні товариства з наступною передачею акцій до статутного фонду Компанії; переліку державного майна, яке передається в користування Компанії для забезпечення її діяльності.
Надалі Кабінет Міністрів України постановою № 1273 від 17.08.2000 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України»» на виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000, зокрема, постановив:
- Фонду державного майна передати у місячний термін до статутного фонду НАК «Надра України» 100 відсотків акцій Державної акціонерної холдингової компанії «Укргеолреммаш»;
- передати до статутного фонду НАК «Надра України» майно підприємств згідно з додатком 3 з наступним їх перетворенням у дочірні підприємства Компанії. У додатку 3, зокрема, було зазначено Український державний проектний інститут «Укрдіпрогеолбуд» (м. Полтава).
У пункті 5 постанови КМУ № 1273 від 17.08.2000 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України»» встановлено, що 100 відсотків акцій НАК «Надра України» закріплюються у державній власності. Відчуження цих акцій з державної власності, використання для формування статутних фондів будь-яких підприємств та передача в заставу не допускається.
На виконання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 Кабінет Міністрів України постановою № 1460 від 27.09.2000 року «Про затвердження статуту Національної акціонерної компанії «Надра України» затвердив першу редакцію статуту НАК «Надра України».
Відповідно до пункту 5.4 статуту НАК «Надра України», затвердженого постановою КМУ від 27.09.2000 № 1460, майно, що є державною власністю і передане Компанії в користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Користування та/або управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства України. Власником майна, переданого до статутного фонду НАК «Надра України», є держава в особі Кабінету Міністрів України.
У подальшому змінені редакції статуту НАК «Надра України» також містили обмеження щодо розпорядження майном.
У статуті НАК «Надра України» в редакції постанови КМУ від 22.05.2019 № 640 зі змінами станом на 24.12.2019 зазначено: державне майно, у тому числі нерухоме майно, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплюється за Компанією на праві господарського відання (пункт 22 статуту).
Компанія є власником майна, набутого на законних підставах. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону, меті діяльності Компанії та цьому Статуту. Майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватися у порядку, встановленому законодавством та цим Статутом (пункт 23 статуту).
Тобто починаючи з первісної редакції й надалі статут НАК «Надра України» містив обмеження щодо відчуження майна, що було передане до статутного капіталу НАК «Надра України».
Слід зазначити, що передумовою видання Указу Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 та прийнятих на його виконання нормативних актів була, зокрема, трансформація нормативного регулювання відносин власності, яка розпочалася з набранням чинності Закону України «Про власність», Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду», Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про Державну програму приватизації».
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент створення НАК «Надра України») майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Згідно із частиною першою статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений ГК України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина друга статті 145 ГК України).
Відповідно до частини третьої статті 145 ГК України правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
Пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 № 803, встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами.
Отже, метою створення НАК «Надра України» було підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр, сприяння залученню інвестицій. Для реалізації такої мети Указом Президента України № 802/2000 від 14.06.2000 та постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 14.07.2000 було визначено, що для формування статутного капіталу НАК «Надра України» передаються пакети акцій акціонерних товариств, що належать державі. Держава в умовах відсутності відповідного законодавчого регулювання по суті намагалася створити певного роду холдингову структуру, об`єднавши в НАК «Надра України» пакети акцій перетворених державних та казенних підприємств, а також акціонерних товариств, що належали державі.
Перерозподіл державної власності через створення НАК «Надра України» згідно з чинним на момент створення Компанії законодавством не повинен був призводити до зміни правового режиму такого майна. Відносно цього майна діяли обмеження щодо вільного розпорядження, які були встановлені для державного майна. За загальним правилом майно, що перебувало у державній власності, закріплювалося за підприємством на праві повного господарського відання.
Зміна правового статусу державного майна могла відбуватися внаслідок процедури приватизації, за результатами якої право власності на державне майно переходило до приватних суб`єктів. У статуті НАК «Надра України» встановлювалися обмеження щодо розпорядження майном, у тому числі й тим, що передавалося до статутного фонду Компанії.
На момент створення НАК «Надра України» спірне майно перебувало у державній власності. Уповноважені державні органи (Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України) не приймали рішення про зміну режиму спірного майна, зміну форми власності з державної на приватну.
Щодо розгляду справи по суті
У пункті 254 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, витребування такого майна у державну власність від останнього набувача є пропорційним втручанням у право власності Компанії, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
З цього приводу вважаємо за необхідне зазначити таке.
Статтею 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Однак суди попередніх інстанцій відмовили в позові з огляду на те, що прокурором та позивачем не доведено порушення прав позивача.
Суди не дослідили обставин добросовісності / недобросовісності набувача нерухомого майна. Зазначені обставини мають значення для вирішення питання щодо витребування такого майна (статті 387 або 388 ЦК України як правова підстава для витребування нерухомого майна), тобто встановлення зазначених обставин є необхідним для правильного вирішення справи.
Водночас у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановити ці обставини.
Також у пункті 266 постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що прокуратурі та позивачу - Кабінету Міністрів України стало відомо про незаконне рішення приватного нотаріуса у квітні 2021 року під час розслідування кримінального провадження від 22.05.2020 № 42020170000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Як наслідок Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звернувся до суду з позовом у липні 2021 року в межах позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц).
Суди попередніх інстанцій відмовили в позові через його необґрунтованість. Тобто суди попередніх інстанцій не досліджували докази, якими прокурор обґрунтовував пропуск позовної давності.
Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дослідили докази щодо добросовісності / недобросовісності набувача, не забезпечили належної обґрунтованості судового рішення стосовно доводів прокурора / позивача щодо встановлення обставини, з якими пов`язується поважність пропуску позовної давності.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду задовольнила касаційну скаргу прокурора та прийняла нове рішення, не встановивши всіх необхідних для цього обставин справи.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду повинна була касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 скасувати, справу № 917/1212/21 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій окремій думці.
Судді І. В. Ткач
О. О. Банасько
Ж. М. Єленіна
О. С. Ткачук
