Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2809/24 Справа № 192/1505/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 12021041030000880 від 21 серпня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нововоскресенське Херсонської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
ВСТАНОВИВ:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів до 26 вересня 2024 року включно.
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
Дане кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК є особливо тяжким злочином і за вчинення якого, у разі визнання ОСОБА_7 винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_7 , на переконання суду, може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, на думку суду першої інстанції, даний ризик підсилений тим, що вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна.
Також цим вироком визнано винуватим ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців без конфіскації майна.
Крім того, Верховний суд з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_7 , наявності ризику, передбаченого ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема можливого переховування від суду та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, обрав їм запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
У зв`язку з цим суд врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Посилання прокурора на наявність ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК вчинення іншого кримінального правопорушення, суд визнав необґрунтованим.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Прокурором у клопотання наведено докази, які згідно клопотання підтверджують підозру обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні останнім кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК з посиланням на матеріали справи. Суд першої інстанції при постановленні ухвали дані обставини та доводи прокурора залишив без уваги. Судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, тоді як у справі прокурором не оголошено обвинувального акту та на час розгляду клопотання та обвинуваченому у суді не було повідомлено у чому він обвинувачується.
Крім того, відповідно до постанови касаційного суду у цій справі скасовано попередній вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду з підстав упередженості суду першої інстанції, що перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 187 ч. 4 КК.
Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не додано будь-яких доказів їх існування. Всі доводи зведені до використання мовних штампів, при цьому не враховано ні відношення обвинуваченого ОСОБА_7 до скоєного, ні його поведінка при проведенні досудового розслідування та судового розгляду. Вважає, що прокурором не доведеним ризик переховування від органів досудового розслідування або суду обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки при проведенні досудового розслідування та судового розгляду він, перебуваючи під домашнім арештом не допустив будь-якого порушення та ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду, враховуючи що розгляд справи тривав понад три роки.
Більше, того після зміни йому обвинувачення на особливо тяжкий злочин та винесення обвинувального вироку, з урахування умов воєнного стану обвинувачений ОСОБА_7 не ухилився від явки до суду, продовжував виконувати свої обов`язки до його затримання в порядку виконання вироку. Протягом трьох років ним не були скоєні інші кримінальні правопорушення та проступки. Викладені обставини, на думку захисника, в повній мірі доводять відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК та підстави продовження стосовно нього виключного запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою відсутні.
Крім того, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі врахував вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, особу обвинуваченого, зокрема, його вік, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, наявність постійного місця проживання, позитивних характеристик, які в сукупності є такими, що дають можливість призначити обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, а саме, у вигляді цілодобового домашнього арешту, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на її безпідставність. Прокурор надав пояснення, відповідно до яких в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції, яке відбулося вже після звернення захисника з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, прокурором оголошено ОСОБА_7 обвинувальний акт за ч. 2 ст. 121 КК та справу призначено до судового розгляду. Наразі після призначення Верховним Судом нового розгляду в суді першої інстанції, обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 , не змінювалося на ч. 4 ст. 187 КК, тому на розгляді в суді першої інстанції перебуває обвинувальний акт за ч. 2 ст. 121 КК, який був пред`явлений ОСОБА_7 з самого початку. Прокурор вважає, що, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його особу, незадовільну характеристику з місця роботи та навчання, відсутність міцних соціальних зв`язків, знаючи про невідворотність покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, останній, не перебуваючи під вартою, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Інші учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходили, у зв`язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК апеляційний суд здійснює розгляд без її участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За положеннями ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону належним чином, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає обґрунтованими.
З матеріалів справи слідує, що вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. Також цим вироком визнано винуватим ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців без конфіскації майна.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року вищевказаний вирок суду першої інстанції залишений без змін.
01 червня 2023 року з метою виконання вказаного вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 затримано та направлено до місць відбування покарання.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 08 квітня 2024 року вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного сууд від 28 березня 2023 року скасував та призначив новий розгляд в суді першої інстанції.
Крім того, Верховний суд з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_7 , наявності ризику, передбаченого ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема можливого переховування від суду та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2024 року подання Солонянського районного суду Дніпропетровської області задовольнив та направив дане кримінальне провадження до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для здійснення судового провадження.
15 травня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшли вищезазначені матеріали кримінального провадження та призначено підготовче судове засідання, в якому ухвалою від 29 липня 2024 року суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до 26 вересня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Прокурор мотивував своє клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ст. 177 КПК, а саме обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, характер вчиненого злочину, відсутність міцних соціальних зв`язків у місці його проживання.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор також пояснив щодо пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення в даному кримінальному провадженні. Так, в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції, яке відбулося вже після звернення захисника з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, прокурором оголошено ОСОБА_7 обвинувальний акт за ч. 2 ст. 121 КК та справу призначено до судового розгляду. Наразі після призначення Верховним Судом нового розгляду в суді першої інстанції, обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 , не змінювалося на ч. 4 ст. 187 КК, тому на розгляді в суді першої інстанції перебуває обвинувальний акт за ч. 2 ст. 121 КК, який був первинно пред`явлений ОСОБА_7 до зміни прокурором обвинувачення на ч. 4 ст. 187 КК під час судового розгляду в Солонянському районному суді Дніпропетровської області.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває вже на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Посилання сторони захисту про недоведеність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК, оскільки прокурор у клопотанні наводить докази на причетність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК, в той час як суд першої інстанції зазначив в ухвалі, що ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 4 ст. 187 КК, апеляційним судом не враховуються з огляду на те, що питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового провадження, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення. Крім того, прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції вказав, що наразі на розгляді суду першої інстанції перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК, який призначений до судового розгляду і зміни обвинувачення на ч. 4 ст. 187 КК не було.
Отже, обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи без запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду. Також суд першої інстанції обґрунтовано не визнав доведеним прокурором ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Достеменних доказів на наявність вказаного ризику прокурором не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик переховуваннявід судуоб`єктивно збільшуєтьсяз урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризику, передбаченого ст. 177 КПК та ймовірності його настання, за умови взагалі не застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Водночас прокурором не доведено, що інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявному ризику. З матеріалів провадження слідує та, як пояснив прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_7 взяли під варту на виконання вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року, до цього майже протягом трьох років на час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 діяв запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відомостей про порушення ним обов`язків апеляційному суду не надано, останній у розшуку не перебував.
Враховуючи характер пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, даних про його особу, який раніше не судимий, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, продовження військового стану, а також наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, який не зменшився, і те, що судовий розгляд триває та усі докази кримінального провадження не дослідженні, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є доцільним та достатнім у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, не в повному обсязі дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов помилкового висновку, що більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявному ризику, у зв`язку з чим доводи сторони захисту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги захисника, тому вона підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладенням на нього відповідних обов`язків.
Керуючись статтями 181, 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Застосувати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме до 13 жовтня 2024 року.
Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- цілодобово не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;
- прибувати до суду за кожним викликом суду;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншим обвинуваченим у цьому кримінальному проводженні.
Роз`яснитиобвинуваченому,що порушенняпокладених нанього обов`язківможе бутипідставою длязміни запобіжногозаходу набільш суворий.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти негайно.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ Дніпровська установа виконання покарань № 4.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
