Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 192/1505/21
Провадження № 1-кп/201/429/2025
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030000880 від 21.08.2021 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововоскресенське Херсонської області, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, утриманців не має, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Солоне Дніпропетровської області, громадянина України, який має неповну середню освіту, не одружений, утриманців не має, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 08.01.2025 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_7
потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9
представник потерпілих ОСОБА_10
ВСТАНОВИВ:
1.Обставини, які встановлені судом
20.08.2021 приблизно о 20 годині 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_4 та повнолітній ОСОБА_3 знаходилися поблизу школи № 1 та буд. № 6 по вул. Шевченко в СМТ Солоне Дніпропетровській області, де побачили раніше невідомого чоловіка, який сидів на камінні, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким будь-яких відносин раніше не підтримували, та підійшли до нього.
В цей момент, у неповнолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинених групою осіб, раніше незнайомому їм ОСОБА_8 .
Далі з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наніс кулаком правої руки удар в область обличчя незнайомому йому ОСОБА_8 , в результаті чого останній впав на землю на спину. Далі ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, наніс ще один удар лівою ногою в область голови не знайомому їм ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, групою осіб наніс близько трьох ударів ногою в область голови, лежачого на землі незнайомому їм ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , довівши свій злочинний умисел до кінця, з місця злочину втікли.
Згідно висновку експерта № 2546е від 30.09.2021 у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 2-го ступеню з вогнищами забиття речовини головного мозку в лобній частині праворуч, субарахноїдального крововиливу, субдуральні гематоми у правій лобно-скроневій частці, що в посттравматичному періоді призвела до дислокаційного синдрому і потребувала оперативного втручання, синців в обох пара орбітальних областях, субкон`юктивального крововиливу правого ока, розриву зовнішнього краю верхньої та нижньої повіки правого ока з переходом в порожнину орбіти, численних саден обличчя та голови, численних саден кінцівок. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 2-го ступеню з вогнищами забиття речовини головного мозку в лобній частині праворуч, субарахноїдального крововиливу, субдурально гематоми у правій лобно-скроневій частці, що в посттравматичному періоді призвела до дислокаційного синдрому і потребувала оперативного втручання, синців в обох пара орбітальних областях, субкон`юктивального крововиливу правого ока, розриву зовнішнього краю верхньої та нижньої повіки правого ока з переходом в порожнину орбіти, численних саден обличчя та голови відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у умисному нанесені тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому групою осіб, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у умисному нанесені тяжких тілесних ушкоджень вчиненому групою осіб, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 20.08.2021 приблизно о 20 годині 35 хвилин, який знаходився поблизу школи № 1 та будинку № 6, розташованих по вул. Шевченко СМТ Солоне Дніпропетровської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та реалізовуючи свій злочинний умисел, підійшов до незнайомого йому раніше ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який лежав на землі, знаходився у стані алкогольного сп`яніння та не міг адекватно оцінювати обстановку навколо, та користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, з кишені одягу, одягненого на ОСОБА_8 , таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9c», який належить останньому, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 , згідно висновку експерта № 4971-21 від 24.09.2021, майнову шкоду на суму 2659 гривень.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
2.Позиція обвинувачених
Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень визнали та підтвердили їх вчинення при викладених вище обставинах, повідомили про своє щире каяття, у судовому засіданні вибачилися перед потерпілими, просили суд суворо не карати, а саме: ОСОБА_3 просив застосувати йому положення ст. 69, 75 КК України, а ОСОБА_4 , з огляду на те, що він під час розгляду даного кримінального провадження вчинив злочин і на даний час вже відбуває за його вчинення покарання, просив застосувати йому положення ст. 69 КК України.
3.Позиція захисників
Думка захисників щодо виду та міри покарання аналогічна думці їх підзахисних.
4.Позиція потерпілих
Потерпілий ОСОБА_8 позов підтримав, просив суд призначити обом обвинуваченим покарання, яке пов`язане з реальним позбавленням волі. Про події від 20.08.2021 року він погано пам`ятає. Знає, що його побили, але хто не знає. У нього був мобільний телефон, потім як він отямився, його у нього не було. При яких обставинах він зник не пам`ятає. Повідомив, що в подальшому він не бажає брати участь у судових засіданнях. Його інтереси представляє адвокат ОСОБА_10 .
Потерпіла ОСОБА_9 просила суд призначити обом обвинуваченим справедливе покарання, суду надала такі покази. Про інцидент мені багато невідомо. 21 серпня 2021 року мені зателефонував знайомий, який сказав, що мене розшукують поліцейські і просив з ними зв`язатися. Я зателефонувала поліцейському, він запитав про брата ОСОБА_8 і повідомив, що він знаходиться в лікарні ім. Мечникова. Я поїхала туди і в реанімаційному відділенні № 2 дійсно знаходився мій брат. Він був без свідомості, на апараті штучної вентиляції. Він був сильно побитий. Лікарі повідомили, що у нього була тяжка травма головного мозку. У нього була голова майже в два рази більше, ніж у звичайної людини, оскільки з правого боку голови і обличчя у нього була велика гематома, яка збільшувала візуально розмір голови. На обличчі були гематоми і садна. Його була навіть важко впізнати. У нього були трубки, катетери в голові. Інші частини тіла я не бачила. Надалі протягом двох тижнів я постійно відвідувала брата. 05.09.2021 року у нього сталося різке значне погіршення стану. Йому провели екстрену операцію, яка пройшла успішно. Далі брат прийшов до тями. Пам`ять, когнітивні здібності, розмова, рухи у нього були порушені. Внаслідок травми в травні 2022 року у нього почалися судомні напади, які не підлягали лікуванню на дому, і йому зробили операцію, поставили вентрикулоперитонеальний шунт, який зайву рідину з порожнини черепа відкачувала. Вона на теперішній час у нього присутня і він без цього шунта не може жити. Після шунта було покращення стану мого брата. На початку 2022 року він отримав інвалідність 2-ї групи. Він постійно проходить лікування і обстеження. Він переніс дві основні операції. Після покращення мій брат перший час не міг про ці події говорити, але далі щось він пригадував і розповідав. У нього дуже поганий стан пам`яті. Самостійно він не може переміщуватися по місту. У нього обвали в пам`яті. Зі мною в месенджері зв`язалася жінка, представилася матір`ю ОСОБА_11 , повідомила, що буде домагатися правосуддю, щось казала про гроші. Гроші мені не давали.
Також потерпіла зазначила, що в подальшому вона не бажає брати участь у судових засіданнях. Її інтереси представляє адвокат ОСОБА_10 .
5.Позиція представників потерпілих
Адвокат ОСОБА_10 просив не враховувати щире каяття за обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченим з огляду на те, що в судовому засіданні вона не знайшла свого підтвердження, висловив думку про призначення обвинуваченим максимального покарання та про задоволення позову.
6. Докази, які досліджені судом
Незважаючи на визнання обвинуваченими своєї вини, їхня винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у наданих прокурором та досліджених в судовому засіданні доказах, а саме:
Протоколами огляду місця події від 21 серпня 2021 року з фототаблицями, згідно яких об`єктом огляду була ділянка місцевості за адресою: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Шевченко, навпроти буд. 6, тобто місце вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 34-37);
Протоколом проведенняслідчого експериментувід 21серпня 2021року з додатком відеоносієм з відеофіксацією перебігу слідчого експерименту, згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 показав, як відбулась 20 серпня 2021 року попередня змова між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 , а також яким чином вони наносили разом з ОСОБА_3 тілесні ушкодження потерпілому та як заволоділи майном потерпілого (т. 2 а.с. 45-47);
Довідкою КП«Дніпропетровська обласнаклінічна лікарняім.І.І.Мечникова» ДОР»№646 про те, що ОСОБА_8 в приймально-діагностичному відділенні 21 серпня 2021 року була надана медична допомогу з приводу отримання травм (т. 2 а.с. 33);
Висновком експерта № 2546е від 30 вересня 2021 року, згідно якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню з вогнищами забиття речовини головного мозку в лобній частині праворуч, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми у правій лобно-скроневій частці, що в посттравматичному періоді призвела до дислокаційного синдрому і потребувала оперативного втручання, синців в обох параорбітальних областях, субкон`юктивального крововиливу правого ока, розриву зовнішнього краю верхньої та нижньої повіки правого ока з переходом в порожнину орбіти, численних саден обличчя та голови, численних саден кінцівок, за своїм характером по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, а тілесні ушкодження у вигляді численних саден кінцівок відносяться до легких тілесні ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження на голові, обличчі та кінцівках, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) у вищевказані анатомічні ділянки, яким могла бути і рука, нога або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР».
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, розташування їх по різним анатомічним лініям та поверхням, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту (т. 2 а.с. 51-54);
Відповіддю КП«Дніпропетровська обласнаклінічна лікарняім.І.І.Мечникова» ДОР»№15/694від 31серпня 2021року про те, що ОСОБА_8 перебував на лікуванні з діагнозом тяжка відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку ІІІ ступеню, геморагічний забій правої лобної частки головного мозку, субарахноідальний, внутрішньошлуночковий крововилив, множинні забої обличчя (т. 2 а.с. 55);
Протоколом проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2021 року за участю свідка ОСОБА_12 , з додатком відеоносієм з відеофіксацією перебігу слідчого експерименту, під час якого свідок детально показав на місці вчинення кримінального правопорушення, яким чином обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наносили удари потерпілому, яким чином заволоділи майном потерпілого (т. 2 а.с. 78-81);
Висновком експерта №2646е від 15 жовтня 2021 року, згідно якого: локалізація та характер виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведені судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує свідок ОСОБА_12 , в ході проведення слідчого експерименту за його участі, тобто від механічних дій (ударів) руками та ногами по голові і обличчю. Локалізація та характер виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведені судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує обвинувачений ОСОБА_4 , в ході проведення слідчого експерименту за його участі, тобто від механічних дій (ударів) руками та ногами по голові і обличчю (т. 2 а.с. 86-87);
Заявою від 22 серпня 2021 року ОСОБА_13 , який добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон «Xiaomi Redmi 9» (т. 2 а.с. 90);
Протоколом огляду від 22 серпня 2021 року, згідно якого об`єктом огляду був мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9» синього кольору, який добровільно видав ОСОБА_13 , який йому віддав ОСОБА_14 21 серпня 2021 року приблизно о 17 год. 00 хв. (т. 2 а.с. 93-94);
Висновком експерта №4971-21 від 29 вересня 2021 року, згідно якого станом на 20 серпня 2021 року ринкова вартість мобільного телефону «Xiaomi Redmi 9с», який придбаний у січні 2020 року, становить 2659 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 96-97);
Показаннями свідків, які були допитані під час судового розгляду:
Свідок ОСОБА_12 суду повідомив наступне. Темно ввечері влітку 20 серпня 2021 року я і ОСОБА_15 і ОСОБА_16 йшли біля ПТУ у с. Солоному, потім побачили незнайомого чоловіка, він сидів на камінні і щось пив. Ми підійшли і попросили у нього цигарку, він дав її. Далі між ОСОБА_11 і ОСОБА_17 з одного боку і тим чоловіком з іншого зав`язався конфлікт (причину конфлікту я не зрозумів, можливо щось з приводу цигарок), в ході якого ОСОБА_17 вдарив того чоловіка кулаком в обличчя один раз і він впав. Далі лежачого чоловіка ОСОБА_11 вдарив один чи два рази рукою в обличчя. Для цього він нахилився над ним. Я не пам`ятаю, щоб ми щось у того чоловіка забрали. Далі ми залишили того чоловіка лежачого на землі і пішли в кафе Ковчег. Потім через приблизно годину я із іншим хлопцем ОСОБА_18 повернулися і побачили того чоловіка, який продовжував лежати на землі. Він був непритомний. У нього була кров на обличчі. І тоді ОСОБА_19 перевірив чи він живий, впевнився що він живий. Далі той чоловік піднявся і сів на землю. Далі ОСОБА_20 вдарив того чоловіка рукою в обличчя. Далі той чоловік втратив свідомість. Після чого ОСОБА_19 попросив у мене телефон, я його дав і ОСОБА_20 викликав швидку допомогу. Ми дочекалися карету швидкої і допомогли покласти того чоловіка в швидку. Там були вже присутні ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Потім ми дізналися, що тим чоловіком був ОСОБА_23 . Відстань між ОСОБА_24 і тим місцем, де був ОСОБА_25 , приблизно 100-150 метрів. Чи били ОСОБА_25 ногами я не бачив.
Свідок ОСОБА_26 суду повідомив наступне. 20.08.2021 року я вийшов ввечері з дому і пішов до клубу «Ковчег» і зустрів там ОСОБА_27 і ОСОБА_28 . Далі ми пішли в приміщення клубу. Там були десь півтори-дві години. До нас прибіг не пам`ятаю хто і сказав, що там відбувається бійка. Ми пішли до стадіону Металург і побачили бійку, в якій приймали участь ОСОБА_16 і ОСОБА_29 , а також ОСОБА_30 . Я бачив, як ОСОБА_30 стояв і ОСОБА_16 перекинув через себе ОСОБА_31 і вдарив його два рази, можливо і більше, кулаком в корпус і один раз в голову. Потім ОСОБА_29 сів зверху на ОСОБА_31 і разів три вдарив його кулаком в голову і корпус. В той момент ОСОБА_30 лежав на землі. Чи били ногами я не пам`ятаю. Там були ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 і хтось ще. Ми спитали що трапилось. Але я не пам`ятаю що нам відповіли. Я не бачив як ОСОБА_11 і ОСОБА_17 перевіряли кармани ОСОБА_25 . Ми постояли там і я потім пішов додому. Хто залишився з ОСОБА_25 я не знаю. В той час ОСОБА_25 був у свідомості, він лежав на землі, у нього були очі відкриті, тому я подумав, що він був у свідомості, але він нічого не казав, були хрипи. Ми світили ліхтариком. У нього було багато крові на обличчі. ОСОБА_35 я не бачив.
Свідок ОСОБА_13 суду повідомив наступне. В той день (дату не пам`ятаю, можливо 21.08.2021) я зустрівся з ОСОБА_11 і ОСОБА_36 , ми пішли в клуб «Ковчег», далі туди під`їхали двоє поліцейських, назвали прізвища ОСОБА_11 і ОСОБА_37 і запросили їх в автомобіль. Перед цим ОСОБА_38 поклав телефон в мою сумку, чий це телефон я не знав. Він попросив закинути його в мою сумку. Я його не питав, нащо це йому потрібно. Далі ОСОБА_11 і ОСОБА_37 поліцейські увезли в своєму автомобілі. Я їх чекав у ОСОБА_24 і не дочекався і пішов до дому. Далі, коли я йшов до дому, біля мене зупинилася поліцейська машина. Вийшов поліцейський та запитав мене чи в мене знаходиться той телефон, я показав його. Поліцейський запросив мене сісти в автомобіль і ми поїхали в будівлю Солонянської поліції. Мене провели в кабінет. І тоді я дізнався, що цей телефон потерпілого (прізвища його не пам`ятаю). У мене телефон вилучили. Я сказав, що цей телефон мені дав ОСОБА_39 .
Судом досліджені технічні записи показань свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_4 , які були надані під час попереднього судового розгляду іншому складу суду,виходячи з наступного.
Так, 29.04.2025 під час судового засідання прокурор заявив клопотання про дослідження технічних записів судового засідання, на якому містяться допити свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_4 , обґрунтовуючи це тим, що місцезнаходження останніх невідомо, ухвали про привід не виконані, отримані рапорти про відсутність їх за відомими адресами.
Вирішуючи вказане клопотання суд врахував думку Верховного Суду про те, що відповідно до п. 16 ст.7 КПК Українибезпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а ст. 23 цього Кодексу визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбаченихКПК України.
Частиною4статті95 КПК Українипередбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Верховний суд звертає увагу на те, що ця вимога сформульована як принцип, яким має керуватися суд, приймаючи процесуальні рішення в конкретній ситуації, у тому числі рішення щодо допустимості або недопустимості доказів.
Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін уточнити показання особи та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення або її репутацію.
Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2019 року у справі №750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18) зазначив, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (ст.232 КПК України), ітакі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності. Також суди апеляційної інстанції в більшості випадків ґрунтують свої висновки на показаннях, які були надані в суді першої інстанцій, оскільки багаторазовий допит особи в судах різних інстанцій без вагомих причин не тільки був би обтяжливим для такої особи, учасників і суспільства, але й суперечив би самому змісту інстанційності.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що положення "суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання" (ч.4ст.95 КПК України), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі.
Крім того, показання, які особа надавала під час першого розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції перед іншим складом суду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час нового судового розгляду.
Тому враховуючи, що покази свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_4 , які вони надали під час минулого судового розгляду іншому складу суду, останні не були безпосередніми очевидцями кримінального правопорушення,їх показання не є вирішальними на підтвердження скоєння злочину, з огляду на відсутність заперечень всіх учасників, суд ухвалив клопотання прокурора задовольнити і дослідити технічний запис показань свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_4 , які були надані ними під час минулого судового розгляду.
Свідок ОСОБА_42 , під час допиту показав суду, що в серпні місяці 2021 року точної дати він не пам`ятає, приблизно о 20 год. 00 хв. точний час він не пам`ятає, він зустрівся в кафе «Ковчег», що розташоване в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області з ОСОБА_26 та ОСОБА_43 , також там він зустрів ОСОБА_44 . Під час спілкування, він від ОСОБА_12 , який був в кафе, дізнався, що хтось побив ОСОБА_8 . Вони десь о 21 год. 00 хв. всі разом пішли подивитись на потерпілого, який лежав недалеко від училища, точної адреси він не пам`ятає, потерпілий був одягнений у штани та футболку на обличчі у нього він бачив кров, поруч з потерпілим перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_45 . Вони постояли біля потерпілого і потім з ОСОБА_26 разом пішли гуляти в центр смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області.
Свідок ОСОБА_46 , в судовому засіданні підтвердив показання свідка ОСОБА_41 , а також додатково показав, що під час коли він перебував поруч з потерпілим разом з ОСОБА_47 , ОСОБА_26 та обвинуваченим, ОСОБА_48 взяв у ОСОБА_12 мобільний телефон та викликав медичну допомогу потерпілому. Крім того, на наступний день він придбав у обвинуваченого ОСОБА_3 мобільний телефон «Xiaomi Redmi», що був у використанні, і в подальшому коли працівники поліції їх разом з ОСОБА_3 забрали до відділення поліції, він встиг передати цей телефон ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_22 , в судовому засіданні підтвердив показання свідка ОСОБА_41 , в частині того, що він також бачив побитого потерпілого, який був непритомний.
7.Оцінка Суду
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
На думку суду, винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у кримінально-караному діянні є доведеною на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв`язку відповідно до приписівст. 94 КПК України.
Обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України (нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб) підтверджене такими доказами:
Так, обвинувачені підтвердили нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб.
Медичний висновок експерта № 2546е беззаперечно підтверджує, що виявлені у ОСОБА_8 травми (закрита ЧМТ, забій головного мозку 2-го ступеню, субдуральна гематома, що призвела до дислокаційного синдрому та потребувала операції) є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя. Це є необхідним елементом об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України.
Протоколслідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , під час якого останній показав, як він та ОСОБА_3 завдавали ушкоджень ОСОБА_8 , що підтверджує як факт завдання ушкоджень, так і вчинення їх групою осіб.
Протоколслідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого останній детально показав механізм завдання ударів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 .
Висновокексперта № 2646е підтверджує, що характер травм не суперечить механізму, описаному ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_12 (ударів руками та ногами по голові та обличчю), і не характерний для падіння з висоти власного зросту, що виключає версію нещасного випадку.
Покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_26 , хоча дещо різняться у деталях (кількість ударів, використання ніг), вони одностайно підтверджують факт побиття ОСОБА_8 обвинуваченими, коли потерпілий перебував у безпорадному стані (лежав).
Спільність дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (обидва завдавали ударів) та свідчення про раптововиниклий злочинний умисел на "умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, вчинених групою осіб" дають суду підстави для кваліфікації дій обох за ч. 2 ст. 121 КК України.
Обвинувачення ОСОБА_3 у крадіжці мобільного телефону (ч. 1 ст. 185 КК України) підтверджене такими доказами:
Так, ОСОБА_3 підтвердив вчинення крадіжки мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_8 , який в подальшому, як він зазначив, продав ОСОБА_49 .
Протокол слідчого експерименту ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12 підтверджує заволодіння майном потерпілого.
Покази свідка ОСОБА_40 підтверджують, що на наступний день він купив телефон у ОСОБА_3 .
Покази свідка ОСОБА_13 підтверджують, що ОСОБА_50 передав йому цей телефон, який згодом був вилучений поліцією.
Протокол огляду та висновок експерта №4971-21 встановлює факт вилучення телефону та його ринкову вартість (2659 грн. 00 коп.), що підтверджує розмір шкоди.
Докази, які суд не враховує.
Суд не враховує в якості доказу протокол проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , з додатком відеоносієм з відеофіксацією перебігу слідчого експерименту, оскільки як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту приймав участь не за власним бажанням, а за вказівкою його захисника ОСОБА_51 , який не врахував, його небажання приймати участь в слідчому експерименті, яке він висловив у своїй письмовій заяві від 22 серпня 2021 року. Дана обставини свідчить про порушення ст. 63 Конституції України по відношенню до обвинуваченого під час слідчого експерименту 12 жовтня 2021 року, і тому даний доказ є недопустимим (т. 3 а.с. 61).
Враховуючи недопустимість як доказу протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , суд також не враховує в якості доказу висновок експерта №2646е від 15 жовтня 2021 року в частині висновку, який зроблений за результатами слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 12 жовтня 2021 року.
В той же час, суд не враховує в якості доказу показання потерпілого ОСОБА_8 , оскільки він за станом здоров`я нічого не зміг повідомити суду про обставини кримінального правопорушення вчиненого по відношенню до нього.
Що стосується наданих стороною обвинувачення в якості доказів висновки експертів № 675 від 15 жовтня 2021 та №676 від 11 жовтня 2021 року, згідно яких на речах, що були на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в момент вчинення кримінального правопорушення, і що були вилучені працівниками поліції протоколами огляду місця події від 27 серпня 2021 року, слідів крові не виявлено, то суд зауважує, що вказані докази не підтверджують винуватість обвинувачених у інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, враховуючи відсутність на вилучених речах будь-яких слідів. При цьому оцінюючи можливість використання вказаних доказів на підтвердження невинуватості обвинувачених, суд зазначає, що даних доказів недостатньо для розумного сумніву у невинуватості обвинувачених, враховуючи наявність інших доказів їх винуватості наданих стороною обвинувачення.
Щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 працівниками поліції недозволених заходів досудового розслідування суд зауважує, що під час вирішення слідчим суддею питання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя Бабушкінського районного м. Дніпропетровська 23 серпня 2021 року ухвалою доручив Дніпровському районному управлінню поліції ГУНП в Дніпропетровській області проведення перевірки фактів викладених в усній заяві ОСОБА_3 про застосування до нього насильства під час затримання та тримання в уповноваженому органі досудового розслідування. Тому, як зазначено вже судом, протокол проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2021 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , а також висновок експерта №2646е від 15 жовтня 2021 року в частині висновку, який зроблений за результатами слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 12 жовтня 2021 року судом, як доказ вини обвинуваченого не враховується.
8.Висновок суду про винуватість
Всі досліджені судом докази, які прийняті судом і не визнані недопустимими, в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку доведеності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, тобто їхня вина повністю та об`єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у умисному нанесені тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому групою осіб, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вірно.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, вірно.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у умисному нанесені тяжких тілесних ушкоджень вчиненому групою осіб, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, вірно.
9.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Загальні положення.
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були осудними у розумінніст. 19 КК України.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, щокожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну метупокарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Класифікація вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 185 КК України, віднесено до категорії кримінального проступку.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 121 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжкого злочину.
Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання ОСОБА_3 .
Обставин, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено. Так, суд не приймає щире каяття за обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, виходячи з наступного.
За усталеною практикою Верховного Суду щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова ВС ККС від 13.11.2024 у справі № 444/856/23, посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/123081924).
У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Проте, протягом розгляду кримінального провадження в суді, крім повідомлення суду про своє щире каяття, повідомлення обвинуваченим про визнання негативних наслідків злочину для потерпілих та вибаченні перед ними, намагання обвинуваченого відшкодувати завдані злочином збитки чи якимось іншим чином усунути заподіяну шкоду, судом не встановлено.
Тому висловлені ОСОБА_3 слова про щире каяття є суто формальними та, на думку суду, спрямованими виключно на пом`якшення йому покарання.
Обставин, які, в силу ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання ОСОБА_4 .
Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, оскільки йому на момент вчинення кримінального правопорушення було 15 років.
При цьому суд не приймає щире каяття за обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, виходячи з наступного.
За усталеною практикою Верховного Суду щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова ВС ККС від 13.11.2024 у справі № 444/856/23, посилання https://reyestr.court.gov.ua/Review/123081924).
У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Проте, протягом розгляду кримінального провадження в суді, крім повідомлення суду про своє щире каяття, повідомлення обвинуваченим про визнання негативних наслідків злочину для потерпілих та вибаченні перед ними, намагання обвинуваченого відшкодувати завдані злочином збитки чи якимось іншим чином усунути заподіяну шкоду, судом не встановлено. Тим більш, обвинувачений під час розгляду цього кримінального провадження вчинив інший злочин грабіж.
Тому висловлені ОСОБА_4 слова про щире каяття є суто формальними та, на думку суду, спрямованими виключно на пом`якшення йому покарання.
Обставин, які, в силу ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначення покарання ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, раніше не судимий, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не перебуває, за місцем навчання характеризувався посередньо.
Відповідно до вимогст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням відсутності обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років, а за ч. 1 ст. 185 КК України його слід звільнити від відбування покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності з огляду на наступне.
Так, стаття49 КК України передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули певні строки, виходячи із кваліфікації злочинів залежно від ступеня тяжкості. Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності визначений статтями 285,289 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихст. 49 цього Кодексу.
Судом встановлено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України який згідно ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Таким чином, обвинувачений підлягає звільненню від покарання за вчинення кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України в зв`язку із закінченням строків давності.
Призначення покарання ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, навчався, мав статус дитини сироти, мешкав разом з піклувальником, впливу дорослих не піддавався, не перебуває в реєстрі психіатричних хворих, але перебуває в реєстрі наркологічних хворих, за місцем навчання характеризувався посередньо.
Керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням наявності обставини, яка пом`якшує покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі строком 8 років 6 місяців. Суд вважає, що призначення меншого строку покарання буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, враховуючи посткримінальну поведінку обвинуваченого (перебуваючи на волі він вчинив тяжкий злочин - грабіж), його ставлення до вчиненого, виправлення обвинуваченого можливо лише при реальному відбуванні покарання.
Підстав для застосування обом обвинуваченим положень ст.69,75КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
Застосування ОСОБА_4 положень ч. 4 ст. 70 КК України
Судомвстановлено, що злочин у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вироку Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 08.01.2025, за яким його засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання із застосуванням положень ст.69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.
Відповіднодо ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до ухвалення попереднього вироку.
Виходячиз приписів кримінального закону, правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими вст. 72 цього Кодексу.
За такихобставин у цьому кримінальному провадженні суд, спочатку призначивши ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, остаточно призначає покарання за правилами ч. 4ст. 70 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 08.01.2025, більш суворим, призначеного цим вироком.
Підсумок.
Призначаючи обвинуваченим зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для їхнього виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає їхнім особам та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2ст. 50 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та осіб обвинувачених, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для їхнього виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.
10.Вирішення цивільного позову
Потерпілим ОСОБА_8 до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_52 поданий цивільний позов про солідарне стягнення на його користь майнової шкоди в розмірі 35846,56 грн та моральної шкоди в розмірі 100000 грн (т. 1 а.п.120-125).
Цивільний позов потерпілі та їх представник підтримали, прокурор проти задоволення цивільного позову не заперечував, а обвинувачені ОСОБА_3 ти ОСОБА_4 , та їх захисники проти задоволення цивільного позову заперечували.
Суд вважає, що цивільний позов слід задовольнити виходячи з такого.
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_52 визнано винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_53 в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення 35846 грн 56 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення 100000 грн. 00 коп., а всього 135846 грн. 56 коп.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2023 року вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року залишив без змін.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 08 квітня 2024 вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції. В решті судові рішення залишено без змін.
Тому у даному випадку суд вирішує цивільний позов в частині стягнення матеріальної і моральної шкоди з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно ст. 1166 ЦК України - шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України - неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
Згідно ст. 1182 ЦК України - шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1190 ЦК України - особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Статтею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Заявляючи вимоги про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди потерпілий просив покласти на обвинувачених саме солідарний обов`язок відшкодування заподіяної шкоди, при цьому потерпілий послався, на те, що вчиненим кримінальним правопорушенням потерпілому завдано майнової шкоди на суму 35846 грн. 56 коп., що підтверджується наявними квитанціями, які в свою чергу підтверджують факт купівлі для потерпілого лікарських засобів, необхідних для лікування наслідків злочину, а саме тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 2546е від 30 вересня 2021 року, умисними діями обвинувачених потерпілому завдано тяжких тілесних ушкоджень.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № Е 6958 знаходився на лікуванні у відділені нейрохірургії №2 КП «ДОКЛМ» ДОР», потерпілий перебував на лікуванні з 21 серпня 2021 року по 15 жовтня 2021 року. При цьому 05 вересня 2021 року потерпілому було проведено операцію, а також при виписці потерпілого з лікарні йому було призначено прийом ліків (т.1 а.с. 126).
Окрім цього у зв`язку з отриманими травмами потерпілий проходив огляд невропатолога 18 жовтня 2021 року та 15 листопада 2021 року, за наслідками яких, потерпілому було встановлено план лікування (т. 1 а.с. 127, 128).
З 12 січня 2022 року потерпілому встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №154774 (т. 1 а.с. 170).
З досліджених чеків на купівлю ліків з`ясовано, що потерпілий витратив на придбання ліків та лікування - 35846 грн. 56 коп. (т. 1 а.с. 133-169).
Суд оцінивши досліджені докази, а також з`ясувавши позицію сторін цивільного позову, вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що спільними злочинними діями обвинувачених заподіяно майнову шкоду потерпілому, яка дорівнює 35846 грн. 56 коп., і яка підтверджена належними та допустимими доказами.
В своєму позові потерпілий зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивачем понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які б він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, перебування у лікарні, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав. Життєві зв`язки ОСОБА_8 були суттєво порушені і для їх нормалізації та відновлення необхідно затратити багато додаткових зусиль. Після отриманої травми та струсу головного мозку у ОСОБА_8 з`явилися часті головні болі, яких раніше не було, він став скоріше втомлюватися, у нього порушився сон, пам`ять, він став переживати психологічні труднощі при спілкуванні із оточуючими людьми, переживати страх та відчай, у зв`язку з цим у його житті сталися негативні зміни.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт заподіяння потерпілому моральної шкоди спільними діями обвинувачених, і визначаючи її розмір суд враховуючи, що діями обвинувачених було заподіяно потерпілому тілесні ушкодження, вважає, що 100000 грн. 00 коп., це саме той розмір, який є достатнім для відшкодування заподіяних потерпілому моральних страждань.
Враховуючи, що від спільних умисних дій обвинувачених потерпілому заподіяно шкоду, тому суд вважає, що вимога потерпілого про покладення на обвинувачених солідарного обов`язку відшкодувати шкоду є обґрунтованою, тому цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню повністю, а саме з відповідачів слід солідарно стягнути на користь потерпілого: 35846 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням і 100000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.
Здійснюючи розподіл процесуальних витрат, суд з врахуванням положень ст. 124 КПК України, яка передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, вважає, що витрати потерпілого на правову допомогу в розмірі 20000 грн. 00 коп. стягненню не підлягають, оскільки дані витрати документально не підтверджені.
11.Вирішення питання про долю речових доказів
При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Постановою старшогослідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 27 серпня 2021 року по даному кримінальному провадженню визнано речовими доказами вилучені 27 серпня 2021 року в ході огляду у ОСОБА_3 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_56 речі, а також зразки крові ОСОБА_8 і передано на зберігання до камери схову Дніпровського РУП (т. 2 а.с. 38-39).
Так, враховуючи положення ст. 100 КПК України, суд вважає, що вилучені речі обвинувачених після набрання вироку суду законної сили слід повернути власникам, а зразки крові потерпілого знищити.
12.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід ОСОБА_3 .
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.08.2021 року був затриманий за підозрою у вчиненні злочину 21.08.2021 року о 15 год. 15 хв. і був звільнений в залі суду за ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.09.2021 року під цілодобовий домашній арешт, який в подальшому продовжувався, тому строк попереднього ув`язнення з 21.08.2021 року по 14.09.2021 року та строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 15.09.2021 по 19.10.2021 підлягає зарахуванню обвинуваченому в строк покарання у відповідності до положень ст. 72 КК України.
01.06.2023 з метою виконання вироку ОСОБА_3 затримано та направлено до місць відбуття покарання (т. 4 а.п. 26).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.08.2024 ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінений на цілодобовий домашній арешт (т. 6 а.п. 40-46).
Тому строк попереднього ув`язнення з 01.06.2023 року по 13.08.2024 підлягає зарахуванню обвинуваченому в строк покарання у відповідності до положень ст. 72 КК України.
В подальшому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту судом неодноразово продовжувався (т. 7 а.п. 170, 207) і строк його дії сплинув 10.01.2025.
24.01.2025 до ОСОБА_3 знов застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (т. 8 а.п. 8), який в подальшому неодноразово продовжувався (т. 8 а.п. 68-69, 150, 180) і строк його дії сплинув 24.08.2025.
14.10.2025 до ОСОБА_3 знов застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (т. 8 а.п. 212).
Тому строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 14.08.2024 по 09.01.2025, з 24.01.2025 по 24.08.2025 і з 14.10.2025 по дату ухвалення цього вироку підлягає зарахуванню обвинуваченому в строк покарання у відповідності до ст. 72 КК України.
Оскільки судовий розгляд завершується ухваленням вироку по справі, тому застосований запобіжний захід до ОСОБА_3 , а також покладені на нього обов`язки, підлягають скасуванню.
Що стосується початку відрахування строку покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , то оскільки обвинувачений на даний час під вартою не перебуває, тому строк покарання слід обраховувати з дня початку фактичного виконання даного вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 .
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.08.2021 року був затриманий за підозрою у вчиненні злочину 21.08.2021 року о 15 год. 15 хв. і був звільнений за ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.08.2021 року під цілодобовий домашній арешт, строк дії якого сплив 22.10.2021, тому строк попереднього ув`язнення з 21.08.2021 року по 23.08.2021 року та строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 24.08.2021 по 21.10.2021 підлягає зарахуванню обвинуваченому в строк покарання у відповідності до ст. 72 КК України.
01.06.2023 з метою виконання вироку ОСОБА_4 затримано та направлено до місць відбуття покарання (т. 4 а.п. 26).
09.09.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінений на цілодобовий домашній арешт (т. 7 а.п. 155), який 28.10.2024 року продовжений (т. 7 а.п. 195).
14.11.2024 ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України і 08.01.2025 його засуджено Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до покарання із застосуванням положень ст.69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років. Ухвалено строк відбуття покарання обчислювати з 08.01.2025, зарахувавши у строк відбуття покарання перебування його під вартою в період з 14.11.2024 по 08.01.2025.
Тому початок строку відбування ОСОБА_4 покарання обраховувати з дати винесення цього вироку, зарахувавши йому на підставі ч. 5 ст.72КК України у строк покарання за даним вироком фактично відбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2025 року.
Строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом за цим вироком з 10.09.2024 по 13.11.2024 підлягає зарахуванню обвинуваченому в строк покарання у відповідності до ст. 72 КК України.
Витрати на залучення експерта.
Відповідно до акту №4971-21 від 29 вересня 2021 року витрати на залучення експерта для надання висновку експерта №4971-21 від 29 вересня 2021 року складають 343 грн. 22 коп., які підлягають стягненню в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 95).
Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та звільнити від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.
ОСОБА_3 на підставі ч. 5 ст.72КК України зарахуватив строкпокарання строкперебування йогопід вартоюза цимвироком з21.08.2021року по14.09.2021року таз 01.06.2023року по13.08.2024 із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також на підставі ч. 7 ст.72КК України зарахуватийому встрок покараннястрок перебуванняйого під цілодобовим домашнім арештом з 15.09.2021 по 19.10.2021, з 14.08.2024 по 09.01.2025, з 24.01.2025 по 24.08.2025 і з 14.10.2025 по 04.11.2025 з розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
ОСОБА_3 початок строку відбування покарання обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в розмірі 171 (сто сімдесят одну) грн 61 (шістдесят одну) коп.
ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту скасувати.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2025 більш суворим, призначеного даним вироком, ОСОБА_4 остаточно призначити покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування ОСОБА_4 покарання обраховувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши йому на підставі ч. 5 ст.72КК України у строк покарання за даним вироком фактично відбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2025 року.
ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст.72КК України зарахувати в строк покарання строк перебування його під вартою за цим вироком з 21.08.2021 року по 23.08.2021 року та з 01.06.2023 року по 09.09.2024 із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також на підставі ч. 7 ст.72КК України зарахуватийому встрок покараннястрок перебуванняйого під цілодобовим домашнімарештом з24.08.2021по 21.10.2021,з 10.09.2024 по 13.11.2024 з розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в розмірі 171 (сто сімдесят одну) грн 61 (шістдесят одну) коп.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , який мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_8 , який мешкає: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення 35846 (тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної вчиненням кримінального правопорушення 100000 (сто тисяч) грн. 00 (нуль) коп., а всього 135846 (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп.
Речові докази: речі вилучені 27 серпня 2021 року в ході огляду у ОСОБА_3 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та ОСОБА_59 , які зберігаються в камері схову Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області повернути власникам; зразки крові потерпілого, які зберігаються в камері схову Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області знищити.
Роз`яснити учасникамсудового провадженняправо податиклопотання пропомилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Суддя ОСОБА_1
