ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3115/25 Справа № 185/14111/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі Сахарові Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що повідомленням філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» від 04 серпня 2023 року позивача було повідомлено про те, що посада, яку він займає, скорочується і його буде звільнено на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України не раніше ніж через два місяці після ознайомлення з даним повідомленням.
Підставою вищевказаного повідомлення став наказ філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» від 28 серпня 2023 року № 253 «Про структурні зміни» та Перелік № 137 змін до штатного розпису.
Наказом (розпорядженням) філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» від 04 жовтня 2023 року № 289/ос «Про припинення трудового договору (контракту)» позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням штату.
Проте, позивач вважає, що мав переважне право на залишення на роботі, оскільки згідно посвідчення серія НОМЕР_1 позивач має вислугу 25 років та закінчив службу у званні підполковника СБУ.
Окрім цього, позивач не був ознайомлений зі списком вакансій для переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві.
Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати протиправнимта скасуватинаказ (розпорядження)філії «Відомчавоєнізована охорона»АТ «Українськазалізниця» від04жовтня 2023року №289/ос«Про припиненнятрудового договору(контракту)»;зобов`язатиАТ «Українськазалізниця» поновити ОСОБА_1 нароботі напосаді стрільця3розряду стрілецькоїкоманди швидкогореагування НОРДніпро філії«Відомча воєнізованаохорона» Акціонерноготовариства «Українськазалізниця»;стягнути зАТ «Українськазалізниця» накористь позивачасередній заробітокза часвимушеного прогулута судовівитрати посправі.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, визнано протиправним та скасувано наказ (розпорядження) філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 04 жовтня 2023 року № 289/ос «Про припинення трудового договору (контракту)». Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді стрільця 3 розряду стрілецької команди швидкого реагування НОР Дніпро філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.10.2023 року по 20.12.2024 року в розмірі 145189,17 грн.. Допущене негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах виплати заробітної плати за один місяць в сумі 12 137,27 грн. з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 25 174,72 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. та витрат на проведення експертизи в розмірі 18 174,72 грн.. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн..
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач протягом усього часу попередження про наступне вивільнення пропонував позивачу наявні на підприємстві вакансії. Крім того, апелянт не згодний із визначеною суму витрат на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Кучерук А.В. посилаючись на законність та обґрунтованість рішення просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, а також врахувавши наданий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював у виробничому підрозділі «Дніпровський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» на посаді стрільця 3 розряду стрілецької команди швидкого реагування НОР Дніпро.
Наказом Філії «Відомча воєнізована охорона» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 253 від 28 липня 2023 року «Про структурні зміни» вилучено зі штатного розпису стрілецьку команду з профілактичної роботи та стрілецьку команду швидкого реагування.
04 серпня 2023 року позивач повідомлений щодо скорочення посади, яку займає, із наступним звільненням на підставі п. 1 ст. 40 КзпП України не раніше ніж через два місяці після ознайомлення з даним повідомленням.
Згідно наказу (розпорядження) філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» від 04 жовтня 2023 року № 289/ос «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.
Згідно висновку експерта №710-24 від 06 вересня 2024 року, підпис та рукописні цифрові записи від імені ОСОБА_1 у графі «Зі списком вакансій ознайомлений» Списку вакансій виробничого підрозділу «Дніпровський загін воєнізованої охорони» філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська залізниця» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 12 137,27 грн., а середньоденна заробітна плата становить 458,01 грн. що підтверджується відповідною довідкою відповідача.
Встановивши, що позивачу не запропоновано іншої посади, суд вважав, що позовні вимоги як законні та обґрунтовані підлягають задоволенню.
При цьому, стягуючи з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 145 189,17 грн., суд виходив з положень ст. 117 КЗпП України (458,01 грн. х 317 робочих дні).
Колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з огляду на наступне.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Розірвання трудових відносин з цими працівниками відбувається на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівника при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу працевлаштувати його.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу, ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).
Враховуючи викладене,розглядаючи вказанийспір вмежах заявленихвимог,оцінюючи наданіу справідокази щодоїх належності,допустимості,достовірності,а такождостатності тавзаємності зв`язкуу сукупності,колегія суддівприходить довисновку,що середнійзаробіток позивачаскладає 59999,31грн.,як такий,що розрахований не більш як за шість місяців, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за 317 робочих днів затримки.
Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач протягом усього часу попередження про наступне вивільнення пропонував позивачу наявні на підприємстві вакансії, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення першої інстанції в частині стягнутої з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, а саме зменшенню, з 145 189,17 грн. до 59 999,31 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, за період з 05 жовтня 2023 року по 05 квітня 2024 року.
В іншій частині рішення, як законне та обґрунтоване підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року змінити, зменшивши стягнуту з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 жовтня 2023 року по 05 квітня 2024 року з 145 189,17 грн. до 59 999,31 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 квітня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова
