Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 760/7688/17
провадження № 51-5242 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в кримінальному провадженні по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Местиа, Грузія, тимчасово проживаючого в Україні за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу - повернув особі, яка її подала.
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду постановою від 12 березня 2025 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , у якій він порушує питання про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року та направлення кримінального провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Захисник також посилається на неповноту та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги, зазначає, що апеляційний суд:
? ?безпідставно відмовив захиснику у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки цей строк був пропущений ним з поважних причин;
? необґрунтовано зазначив, що захисник не мав права подавати апеляційну скаргу у зв`язку з тим, що договір з ним було укладено після спливу строку на апеляційне оскарження;
? не врахував, що причини пропуску строку подання апеляційної скарги стосуються подій, в яких приймав участь саме засуджений;
? не звернув уваги на те, що ОСОБА_5 не володіє українською мовою, отже був позбавлений можливості самостійно подати апеляційну скаргу; місцевий суд постановив вирок без участі захисника та перекладача. Наголошує, що його підзахисний звернувся за допомогою до захисника одразу після збігу терміну заборони в`їзду в Україну;
? був упередженим та не врахував практику Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення, на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення, на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.
Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, подається через суд, який ухвалив судове рішення.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як убачається з копії оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, на виконання вимог, викладених у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року, розглянувши за участю адвоката ОСОБА_6 клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що визначений процесуальним законом строк на оскарження вказаного вироку було пропущено та відсутні підстави, що свідчили б про поважність причин пропуску захисником строку на оскарження судового рішення. За результатами судового розгляду апеляційний суд прийняв рішення про відмову захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд зокрема зазначив, що, як убачається із матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_4 не брав участь у ході розгляду цього провадження судом першої інстанції. Водночас відповідно до ордеру на надання правничої допомоги, ОСОБА_5 уклав договір про надання правничої (правової) допомоги із захисником ОСОБА_4 31 березня 2024 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.
Разом з тим, апеляційний суд слушно зауважив, що захисник ОСОБА_4 є самостійною процесуальною особою, апеляційна скарга подана від його імені, а тому суд повинен перевірити наявність підстав для поновлення строку на подачу апеляційної скарги саме захиснику.
Варто зауважити, що правило початку перебігу строку на апеляційне оскарження, визначене ст. 395 КПК України, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком особи, яка перебуває під вартою. Вказана норма процесуального закону не дає привілею щодо окремого обчислення строків на касаційне оскарження для кожного нового захисника чи представника, залученого у кримінальному провадженні для надання правової допомоги вже після ухвалення судом судового рішення, яке оскаржується.
Як убачається із оскаржуваного судового рішення, відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги, захисник ОСОБА_4 вступив у справу поза межами строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції. У той же час, передбачених законом підстав для поновлення йому цього строку апеляційним судом не встановлено, адже для визначення пропуску процесуального строку учасникам провадження необхідно, щоб таке право на оскарження у особи існувало на час ухвалення оскаржуваного рішення або ж принаймні виникло у період, який встановлений законом для оскарження такого рішення (тридцять днів з дня проголошення вироку суду).
З огляду на це, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вступ у справу захисника поза межами строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважною причиною пропуску такого строку та не може бути підставою для його поновлення (про це також окремо зверталася увага Верховного Суду в постанові в цій справі від 12 березня 2025 року).
До того ж, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що наявність причин, які призвели до пропуску строку на подачу апеляційної скарги самим ОСОБА_5 не дає підстав для поновлення строку на подачу апеляційної скарги захиснику, як особі, яка подала апеляційну скаргу від свого імені і є самостійною процесуальною особою.
Щодо посилання автора касаційної скарги на те, що засуджений не отримав копію вироку в перекладі на його рідну мову, а відповідно не розумів його зміст та необхідність оскарження в апеляційному порядку, а також не мав змоги вільно перебувати на території України у зв`язку з забороною на в`їзд на територію України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що вказане може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_5 у випадку подання ним апеляційної скарги та заявлення відповідного клопотання.
Щодо посилання захисника ОСОБА_4 на упередженість апеляційного суду, то варто зазначити, що у кримінальному процесуальному законодавстві України закріплено інститут відводу, самовідводу, який передбачає інструменти для усунення упередженого судді від здійснення судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.
Водночас касаційна скарга захисника не містить будь-яких посилань на те, що сторона захисту була позбавлена скористатися правом заявити відвід судді або, що заявлений стороною захисту відвід не був розглянутий.
Отже, доводи захисника в цій частині також не є слушними, а посилання на практику Верховного Суду не є релевантним обставинам цього кримінального провадження.
Решта доводів касаційної скарги захисника висновків суду апеляційної інстанції також не спростовує.
Суд звертає увагу, що доводи захисника про порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції лише після перегляду вироку місцевого суду судом апеляційної інстанції.
Тож, викладені в ухвалі Київського апеляційного суду мотиви повернення апеляційної скарги є обґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 399 КПК України.
Оскільки з касаційної скарги захисника ОСОБА_4 , наданих до неї судового рішення та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
