Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв`язку між Київським апеляційним судом та захисником ОСОБА_6 , який використовував власні технічні засоби, клопотання засудженого ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, частково приєднано до призначеного покарання за цим вироком до вироку Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2017 року, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, та постановлено рахувати строк покарання з 26.06.2017 року, зарахувавши в строк покарання попереднє ув`язнення з 24.08.2016 року по 23.01.2017 року та з 04.02.2017 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VII, яким визначено, ____________________________________________________________
Справа №11-кп/824/4646/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8 ,
Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_1
що зарахування строку попереднього ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком постановлено звільнити ОСОБА_7 з під варти в залі суду - негайно, у зв`язку з повним відбуттям призначеного за даним вироком покарання.
На вказаний вирок суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи вирок суду незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та закрити провадження.
Також засуджений ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду, посилаючись на те, що після оголошення вироку, вирок у перекладеному вигляді на грузинську мову не був наданий йому судом, що автоматично та послідовно обумовлювало нерозуміння ним його змісту та відсутність реальної можливості щодо оскарження вироку в апеляційному порядку.
Тобто, в силу відсутності достатніх об`єктивних знань мови судочинства, він «не знав» про існування процесуального документу (вироку) і тому, будучи процесуально неповносправною особою - не мав можливості прийняти зважене рішення про можливість та доцільність оскарження судового процесуального документу та його перегляду в апеляційному порядку. Проте наразі така можливість є актуальною «на часі» і підлягає врахуванню.
Окрім цього, вказує й на те, що відносно нього компетентними державними органами України практично негайно після його звільнення було застосовано екстрадиційні примусові заходи обмеження перебування на території України та фізичного переслідування на території України, і недопущення на її територію до нещодавнього часу.
Отже, за наявності реальних фізичних насильницьких (примусових) дій Держміграцслужби, Держприкордонслужби та супутніх (афілійованих) адміністративних структур (поліція, прикордонна охорона тощо) він не мав змоги навіть вільно перебувати на території України, не кажучи вже про вільну можливість оформлення відповідних документів, скарг, отримання перекладів тощо.
Також зазначає, що апеляційну скаргу на вирок (з клопотанням про поновлення пропущеного строку) було подано і його захисником - адвокатом ОСОБА_9 в 2024-2025 роках, проте і апеляційним судом (ухвала від 23 жовтня 2024 року та ухвала від 10 квітня 2025 року), і касаційним судом (постанова від 12 березня 2025 року та ухвала від 21 травня 2025 року) було встановлено, що захисник набув своїх повноважень вже після збігу термінів на апеляційне оскарження (не раніше моменту укладення договору про надання правничої допомоги), а відтак, в принципі не має права ані на апеляційне оскарження, ані на клопотання про поновлення пропущеного строку.
При цьому суди вказали, що право на апеляційне оскарження та право на подання клопотання про поновлення пропущеного строку беззаперечно належить засудженому, обвинуваченому, підозрюваному, тобто йому - ОСОБА_7 , і яке він вважає за необхідне та доцільне реалізувати поданням цієї апеляційної скарги та клопотання.
Таким чином, вважає, що прострочення з поданням апеляційної скарги виникло виключно за штучного обмеження його прав знати зрозумілою мовою про зміст вироку, його наслідки, а також через штучні обмеження його можливостей для пересування.
Будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_9 до суду апеляційної інстанції не з`явилися, при цьому засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі зазначив про проведення розгляду справи без його участі, а від захисника ОСОБА_9 надійшло клопотання, в якому останній, підтримавши доводи апеляційної скарги та вказавши на те, що його участь у судовому засіданні за особистісних технічних причин обмежена, просив розглядати клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу без його участі, тим більше, що у судове засідання залучено адвоката за призначенням, а тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути клопотання без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримку клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, а також прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що ОСОБА_7 був звільнений з-під варти в залі суду і для нього, відповідно до закону, строки на апеляційне оскарження обраховувалися з дня проголошення даного вироку, тому, якби він мав бажання оскаржити вирок, то реалізував би це право у встановлений законом строк, та, крім того, дане провадження розглянуто у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і ОСОБА_7 не оспорював фактичні обставини, а до того ж, у судовому засіданні приймали участь захисник ОСОБА_9 та перекладач, і роз`яснив йому, яке рішення прийнято, тому вважає, що відсутні поважні причини пропуску ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши, викладені в клопотанні, доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на вирок подається через суд, який його ухвалив, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається особі, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
У відповідності з положенням ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки, а вимоги ст. 117 КПК України зобов`язують суд поновити за клопотанням заінтересованої особи процесуальний строк, пропущений із поважних причин.
За змістом вищенаведених норм, приводом до початку апеляційного провадження є тільки апеляційна скарга, подана одним із учасників процесу, у визначений законом строк, а за умови її подачі поза межами визначеного строку, апелянт має право подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Поновлення процесуального строку за своєю правовою природою передбачає встановлення учасникам кримінального провадження додаткового проміжку часу для вчинення процесуальної дії за умови пропуску строку з поважних причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Солом`янського районного суду м. Києва стосовно ОСОБА_7 постановлений та проголошений 28 серпня 2020 року.
При цьому з вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року слідує, що ОСОБА_7 звільнено з-під варти в залі суду - негайно, у зв`язку з повним відбуттям призначеного за даним вироком покарання,а тому строк на апеляційне оскарження для нього обчислюється з дня оголошення судового рішення.
Разом з тим, засуджений ОСОБА_7 лише 02 червня 2025 року, згідно поштового штампу, подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року, тобто з порушенням, передбаченого ст. 395 КПК України, 30-денного строку на оскарження вироку суду.
При цьому, будь-яких поважних причин для відновлення цього строку апелянтом не наведено.
Так, посилання засудженого ОСОБА_7 на ту обставину, що строк на апеляційне оскарження був пропущений, у зв`язку з тим, що після оголошення вироку, вирок у перекладеному вигляді на грузинську мову не був наданий йому судом, що автоматично та послідовно обумовлювало нерозуміння ним його змісту та відсутність реальної можливості щодо оскарження вироку в апеляційному порядку, на переконання колегії суддів, не можуть бути визнані достатнім обґрунтуванням поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження вироку обчислюється з дня його проголошення, а причин, які б об`єктивно могли зашкодити засудженому ОСОБА_7 , який був негайно звільнений з-під варти в залі суду у день проголошення оскаржуваного вироку - 28.08.2020, у зв`язку з повним відбуттям призначеного за даним вироком покарання, та отримав вирок суду в день його проголошення, звернутись за перекладом вказаного вироку на грузинську мову до бюро перекладів, або звернутися за правовою допомогою з відповідним проханням до свого захисника ОСОБА_9 , який також отримав вирок суду в день його проголошення - 28.08.2020 (т. 3 а.п. 106), засудженим ОСОБА_7 не зазначено.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_7 про те, що відносно нього компетентними державними органами України практично негайно після його звільнення було застосовано екстрадиційні примусові заходи обмеження перебування на території України та фізичного переслідування на території України, і недопущення на її територію до нещодавнього часу, у зв`язку з чим він не мав змоги навіть вільно перебувати на території України, не кажучи вже про вільну можливість оформлення відповідних документів, скарг, отримання перекладів тощо, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з наявної у матеріалах провадження копії Доручення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 01.04.2021, наданого щодо громадянина Грузії ОСОБА_10 , 31.03.2021 року керівництвом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області затверджено рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки, термін контролю до 31.03.2024 року (т. 3 а.п. 115), тобто лише через 6 місяців після проголошення оскаржуваного вироку суду від 28.08.2020 року.
А тому, такі доводи засудженого ОСОБА_7 не можуть бути визнані поважними причинами, які б давали підстави для поновлення йому строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року.
Будь-яких інших причин пропуску строку на оскарження вироку суду засудженим ОСОБА_7 в апеляційній скарзі не наводиться.
За таких обставин, колегія суддів, не визнаючи вказані засудженим ОСОБА_7 причини пропуску строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року поважними, не вбачає підстав для його поновлення.
Пунктом четвертим ч. 3 ст. 399 КПК Українивизначено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З огляду на наведене, засудженому ОСОБА_7 слід відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року, а апеляційну скаргу з усіма доданими до неї документами - повернути особі, яка її подала, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, як таку, що подана після закінчення строку апеляційного оскарження та за відсутністю підстав для його поновлення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 395, 399 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Відмовити засудженому ОСОБА_7 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2020 року.
Повернути засудженому ОСОБА_7 його апеляційну скаргу із усіма доданими до неї документами.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
__________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
