Єдиний державний реєстр судових рішень
1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6584/22 1-кс/335/2579/2025
19 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , засудженого (заявника) ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_3 про відвід судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 ,
УСТАНОВИВ:
В провадження судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 передано заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2023 у кримінальному провадженні №335/6584/22, постановленого під головуванням судді ОСОБА_4
24.07.2025 на адресу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_3 про відвід судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 від розгляду заяви про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2023 у кримінальному провадженні №335/6584/22 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки, на думку заявника, суддя ОСОБА_4 буде діяти неупереджено, так як суть справи полягає у визначенні її дій штучним спотворенням доказів, які містяться в змісті судового рішення, яке просить переглянути ОСОБА_3 за нововиявленими обставинами. Так, заявник зазначає, що суддя ОСОБА_4 штучно спотворила покази свідків, неправильно указала дату, на яку вони вказують, посилаючись на абсурдні дані, взяті з іншого вироку з іншої справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 заяву про відвід судді передано для розгляду судді ОСОБА_5 .
На підставі доповідної судді ОСОБА_5 від 08.08.2025 та розпорядження керівника апарату суду від 08.08.2025 №104, 08.08.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та заяву про відвід судді передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
Судове засідання для розгляду заяви призначено на 19.08.2025.
У судове засідання 19.08.2025 прокурор не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні 19.08.2025 підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_4 та просив її задовольнити з підстав, зазначених у заяві. Зазначив, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2023 у кримінальному провадженні №335/6584/22 він оскаржував у апеляційному порядку (апеляційним судом вирок змінено та виключено з вироку відомості щодо судимостей ОСОБА_3 ). В касаційному порядку вирок не оскаржувався.
Заслухавши думку заявника, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.
Згідно зі ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь в кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Суть цієї правової норми полягає тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження.
Статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної статті випливають з принципу об`єктивності, визначеного у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
В пункті 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, його використання залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.
З системного аналізу положень закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.
Суддя повинен бути об`єктивним і неупередженим при виконанні своїх професійних обов`язків. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише міркування про можливу упередженість судді, не підтверджених належними і допустимими доказами.
На підставу перегляду вироку ОСОБА_3 посилається на п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України, а саме: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок. При цьому, в обґрунтування заяви про відвід судді заявник посилається на те, що саме суддею ОСОБА_4 спотворено покази свідків. В той же час, доказів в обґрунтування своїх посилань заявником не надано.
Суд вважає, що викладені заявником ОСОБА_3 у заяві та пояснені в судовому засіданні обставини не свідчать про упередженість судді. Упередженість це думка, що склалася заздалегідь, без урахування об`єктивних фактів, а таких обставин заявником не вказано.
Заявником на переконання суду не наведено жодних беззаперечних обставин, які б виключали участь судді в провадженні, як і не наведено обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності чи неупередженості суду, натомість наводяться обставини щодо незгоди з ухваленим рішеннями, тобто фактично висловлюються заперечення проти дій та рішень судді, які є безпосереднім предметом професійної діяльності суддів, оцінку яким має право надавати виключний перелік органів та установ.
До того ж, процесуальна діяльність судді за приписами ч. 1 ст. 75 КПК не є такою обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні і не може бути підставою для відводу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини самі по собі не викликають сумнівів у неупередженості цього судді при вирішенні справи, доказів упередженості судді, які б викликали сумніви у стороннього спостерігача у цьому кримінальному провадженні не надано і судом не встановлено. Тому, в ході розгляду відводу не встановлено одночасно за суб`єктивним та об`єктивним критеріями наявності підстав для відводу зазначеного судді від розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами..
Оскільки заявник не довів наявності обставин, які б були підставою для відводу судді ОСОБА_4 , передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суду не надано переконливих доказів упередженості та безсторонності судді ОСОБА_4 під час розгляду вищевказаної заяви, а наведені обставини не ставлять під сумнів його об`єктивність, підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 суд не вбачає і у задоволенні заяви відмовляє.
Керуючись ст.ст. 75,81 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про відвід судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 від розгляду заяви про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2023 у кримінальному провадженні №335/6584/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
