ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 523/719/23
провадження № 61-12211св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяви ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити певні дії
ухвалив постанову про таке:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити факт перебування у трудових відносинах з 18 серпня 2017 року, зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області внести виправлення в дату початку трудових відносин (замість 01 жовтня 2017 року вказати дату 18 серпня 2017 року) та надати копії трудового договору, завірені належним чином, їй, Головному управлінню Державної податкової служби в Одеській області і Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
2. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2023 року у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової експертизи відмовлено.
3. Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року клопотання позивачки про витребування «копій оригіналів» документів суворої звітності залишено без задоволення у зв`язку із порушенням строку на подання такого клопотання і відсутністю відповідного прохання про поновлення цього строку.
4. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
5. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової експертизи з економіки відмовлено.
6. Постановою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року та ухвали цього ж суду від 23 травня 2023 року і від 17 липня 2023 року залишено без змін.
7. У вересні 2024 року позивачка звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд неупередженим судом по суті заявлених вимог за предметною підсудністю за правилами адміністративного судочинства.
8. Також до касаційної скарги позивачка включила скаргу на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, а саме: на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 липня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року про відмову в клопотаннях про призначення судової експертизи з економіки за власні кошти; протокольну ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року щодо відмови в клопотаннях про витребування «копій оригіналів» первинних документів суворої звітності у цивільній справі № 523/719/23.
9. Постановою Верховного Суду від 02 липня 2025 року касаційну скаргу позивачки задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 липня 2024 року скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачці, що розгляд справи в частині позовних вимог про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській областівнести виправлення в дату початку трудових відносин та надати копії трудового договору віднесено до юрисдикції адміністративних судів, і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в цій частині за встановленою юрисдикцією.
ІІІ. Короткий зміст заяв про повернення судового збору
10. 16 липня 2025 року позивачка звернулася до Верховного Суду із заявою, у якій просить, зокрема, повернути в повному обсязі судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, посилаючись на те, що сплачений судовий збір у випадку закриття провадження у справі підлягає поверненню за ухвалою суду, який розглядав справу.
11. 22 серпня 2025 року позивачка подала ще одну заяву, у якій просить повернути на її користь сплачений судовий збір у розмірі 8 588,80 грн.
ІV. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
12. Верховний Суд дійшов висновку, що заяви позивачки про повернення судового збору підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
13. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
14. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини перша, друга статті 133 ЦПК).
15. Таким законом є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI).
16. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 звертала увагу на те, що у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити за заявою позивача ухвалу про її передачу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, а тому її розгляд не закінчується і продовжується компетентним судом, за результатом якого буде здійснено розподіл судових витрат.
18. У такому випадку остаточний розподіл судових витрат, зокрема й відшкодування стороні, на користь якої буде прийняте рішення по суті спору, вирішуватиметься судом за результатами розгляду справи. Таке вирішення питання про повернення судового збору буде відповідати балансу інтересів держави на отримання компенсації витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства, а також інтересам особи на фактичне здійснення самого правосуддя.
19. У таких випадках повернення судового збору з державного бюджету унеможливить розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, що суперечитиме принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої прийняте судове рішення, за рахунок сторони, проти якої постановлено рішення.
20. Отже, щоб повернення судового збору у випадку закриття провадження у справі відповідало принципам верховенства права, добросовісності, справедливості та розумності, це процесуальне питання слід вирішувати після закінчення встановленого частиною першою статті 256 ЦПК строку на подання заяви про направлення справи для продовження розгляду судом за встановленою юрисдикцією.
21. Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
22. У постанові від 02 липня 2025 року Верховний Суд роз`яснив позивачці, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській областівнести виправлення в дату початку трудових відносин та надати копії трудового договору віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а також її право звернутися із заявою про передачу справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
23. До електронного кабінету позивачки постанову Верховного Суду від 02 липня 2025 року доставлено 15 липня 2025 року, тому звернутися із відповідною заявою вона мала право до 25 липня 2025 року включно.
24. Втім, позивачка у встановлений десятиденний строк із заявою про передачу справи в частині зазначених вимог для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, не звернулася.
25. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що при закритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету.
26. За таких обставин Верховний Суд вважає за можливе вирішити питання про повернення позивачці судового збору за подання касаційної скарги.
27. За приписами частини другої статті 7 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
28. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина п`ята статті 7 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI).
29. 07 січня 2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26 листопада 2024 року № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
30. З урахуванням внесених змін органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом. Таке подання формується відповідним судовим органом на підставі поданої платником (його уповноваженою особою) заяви про повернення коштів з бюджету, складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів.
31. Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду, на рахунки якого сплачено судовий збір.
32. За подання касаційної скарги позивачкою сплачено судовий збір у загальному розмірі 4 294,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
33. Виходячи з викладеного, на користь позивачки підлягає поверненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 4 294,40 грн.
34. У відповідності до частини першої статті 9 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
35. Оскільки Верховний Суд не є отримувачем коштів за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а судовий збір особі може повернути лише суд, який ухвалив судове рішення та до спеціального фонду Державного бюджету України якого був зарахований такий збір, у задоволенні заяв позивачки в частині повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід відмовити.
36. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 359/2836/23.
Із цих підстав,
керуючись статтями 133, 270, 402, 415, 416, 418, 419 ЦПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору задовольнити частково.
2. Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 4 294,40 грн (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні сорок копійок), що внесений згідно із платіжними інструкціями від 03 вересня 2024 року № 0.0.3859127178.1 та від 02 листопада 2024 року № 0.0.3982477017.1 на розрахунковий рахунок № UA288999980313151207000026007, отримувач - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/ 22030102, код отримувача - 37993783.
3. В іншій частині заяв відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
