Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
4 червня 2026 року
м. Київ
справа № 160/5908/26
провадження № 11-174заі26
Суддя Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М., в порядку підготовки до апеляційного розгляду справи № 160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року,
УСТАНОВИЛА:
11 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до апарату Верховної Ради України (далі - відповідач), у якому просив: зобов`язати апарат Верховної Ради України на підставі статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» утриматися від вчинення будь-яких організаційних, розпорядчих та реєстраційних дій щодо опрацювання (включно з реєстрацією в системі електронного документообігу), тиражування та підготовки до винесення на розгляд Верховної Ради України проєктів, постанов, чи інших документів про підготовку або призначення виборів Президента України до моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року справу № 160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій передано на розгляд до Верховного Суду як до суду першої інстанції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 квітня 2026 року відмовив у прийнятті до свого провадження справи № 160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій та повернув її до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Позивач не погодився із таким судовим рішенням та подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду і вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.
Ухвалою від 5 травня 2026 року суддя Великої Палати Верховного Суду залишила без руху апеляційну скаргу позивача і надала десятиденний строк для усунення виявленого недоліку шляхом подання до суду платіжного документу про оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом.
На виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява про усунення недоліку, до якої було додано документ про оплату судового збору.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2026 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року у цій справі.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи; за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справ.
Згідно із частиною другою статті 306 КАС України усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, викладаються у формі ухвали.
Підготовчі дії, визначені пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав усіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина третя статті 306 КАС України).
Як видно з матеріалів справи, 8 травня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування у Конституційного Суду України матеріалів справи № 2-361/2018(5008/18), а саме науково-експертні висновки фахівців та правові обґрунтування, на підставі яких було прийнято висновок Конституційного Суду України від 22 листопада 2018 року № 3-в/2018 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору) (реєстр. № 9037) вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Порушуючи питання щодо витребування означених доказів, позивач стверджує, що документи, які містяться у матеріалах справи № 2-361/2018(5008/18) є фундаментальними для встановлення факту порушення його конституційних прав як військовослужбовця, життя якого безпосередньо залежить від стійкості та законності системи військового управління С2 під час війни, що може бути порушене виборами Президента України (заміна Верховного Головнокомандувача) під час активної фази війни.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2026 року встановлено апарату Верховної Ради України п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для подання своїх міркувань та заперечень щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у цій справі.
3 червня 2026 року від апарату Верховної Ради України надійшли пояснення, у яких відповідач заперечив щодо задоволення клопотання позивача, покликаючись на його необґрунтованість та відсутність процесуальної необхідності у витребуванні запитуваних матеріалів.
На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріали справи Конституційного Суду України № 2-361/2018(5008/18), які просить витребувати позивач, не є недоступними, оскільки відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 42 Закону України «Про Конституційний Суд України» підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України, тобто перебувають у вільному доступі.
Крім того, відповідач наголосив, що наведені позивачем обставини щодо значення цих матеріалів для встановлення фактів порушення його конституційних прав можуть стосуватися предмета спору під час розгляду справи по суті, однак не мають жодного зв`язку з предметом та межами перегляду Великою Палатою Верховного Суду процесуального рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року про відмову у прийнятті до свого провадження справи та повернення її за підсудністю.
Вирішуючи клопотання про витребування доказів, суддя-доповідачка виходить з наступного.
До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 КАС України, належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За правилами частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до приписів частин першої, четвертої та шостої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина друга статті 72 КАС України).
За змістом статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За частиною першою статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другійта третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина друга статті 80 КАС України).
Як уже йшлося вище, ОСОБА_1 наполягає на витребуванніу Конституційного Суду України матеріалів справи № 2-361/2018(5008/18), стверджуючи, що ці докази можуть вплинути на встановлення факту порушення його конституційних прав як військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 42 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює: матеріали судових справ, ухвалені рішення або надані висновки щодо розглянутих судом справ, окрім матеріалів закритої частини пленарних засідань Сенату чи Великої палати та матеріалів, які містять інформацію з обмеженим доступом.
Тож, позивач не навів переконливих доводів щодо наявності об`єктивних перешкод для отримання ним матеріалів справи № 2-361/2018(5008/18), оприлюднених на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України (https://ccu.gov.ua/docs/2441), а відтак не довів необхідності витребування зазначених матеріалів судом у порядку статті 80 КАС України.
Окрім того, у цій справі в апеляційному порядку переглядається ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року про відмову у прийнятті до свого провадження справи та повернення її за підсудністю. Отже, предметом апеляційного перегляду є виключно правильність вирішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду процесуального питання щодо наявності підстав для передачі адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду відповідно до положень статті 29 КАС України.
Натомість матеріали справи Конституційного Суду України № 2-361/2018(5008/18), які просить витребувати позивач, спрямовані на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо порушення його конституційних прав організацією або проведенням виборів Президента України, тобто стосуються предмета спору, а не процесуальних підстав постановлення оскаржуваної ухвали.
Враховуючи, що під час розгляду цієї апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду не вирішує спір по суті та не надає оцінки доводам, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, а докази, які клопоче витребувати позивач, можуть бути предметом дослідження під час розгляду спору, однак не мають значення для вирішення процесуального питання, яке є предметом перегляду в цьому апеляційному провадженні.
З огляду на наведене, суддя-доповідачка вважає, що зазначене клопотання скаржника є необґрунтованим та таким, що не може бути задоволене.
Керуючись статтями 248, 306, 308 КАС України, суддя Великої Палати Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі № 160/5908/26 за його позовом до апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Великої Палати
Верховного Суду Н. М. Мартинюк
