Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
25 червня 2026 року
м. Київ
справа № 160/5908/26
провадження № 11-174 заі 26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Мартинюк Н. М.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 , які надійшли 22 та 23 червня 2026 року, про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 160/5908/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій,
УСТАНОВИЛА:
1. 11 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі також - відповідач), у якому просив: зобов`язати Апарат Верховної Ради України на підставі статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) та статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» утриматися від вчинення будь-яких організаційних, розпорядчих та реєстраційних дій щодо опрацювання (включно з реєстрацією в системі електронного документообігу), тиражування та підготовки до винесення на розгляд Верховної Ради України проєктів, постанов, чи інших документів про підготовку або призначення виборів Президента України до моменту припинення або скасування воєнного стану в Україні.
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 березня 2026 року адміністративну справу № 160/5908/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматися від вчинення дій передав на розгляд за інстанційною підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 квітня 2026 року відмовив у прийнятті до свого провадження справи № 160/5908/26 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов`язання утриматись від вчинення дій та повернув її до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.
4. Позивач не погодився із таким судовим рішенням та подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду і вирішення питання про відкриття провадження у цій справі.
5. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2026 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року.
6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2026 року відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М. від участі у розгляді справи № 160/5908/26, а іншою ухвалою від 14 травня 2026 року повернула ОСОБА_1 без розгляду його заяву про забезпечення позову.
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 травня 2026 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2026 року у цій справі.
8. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2026 року встановлено Апарату Верховної Ради України п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для подання своїх міркувань та заперечень щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у цій справі.
9. 4 червня 2026 року ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
10. Ухвалою від 4 червня 2026 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 25 червня 2026 року.
11. 16 червня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2026 року та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
12. 22 червня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 160/5908/26.
13. 23 червня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла аналогічного змісту попередній заява ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 160/5908/26.
14. На обґрунтування означених заяв про відвід позивач з посиланням на пункт 4 частини першої статті 36 КАС України зазначає, що існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів Великої Палати Верховного Суду.
15. Такі сумніви, зумовлені тим, що 14 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду у складі якої була, зокрема суддя-доповідачка у цій справі - Мартинюк Н. М. постановила ухвалу про відмову в задоволенні заявленого судді-доповідачці відводу, чим, на його переконання, порушено принцип nemo judex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі). Крім того, заявник вважає, що окремі процесуальні рішення у цій справі були ухвалені за відсутності в розпорядженні Великої Палати Верховного Суду матеріалів справи № 160/5908/26, унаслідок чого Велика Палата Верховного Суду не мала можливості належним чином перевірити обставини, які мають значення для вирішення відповідних процесуальних питань.
16. Також заявник висловлює незгоду з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо визначення початку перебігу процесуальних строків, вважаючи, що суд безпідставно пов`язав їх обчислення з датою автоматизованого розподілу справи між суддями, а не з моментом надходження до суду відповідних процесуальних документів. Крім того, заявник стверджує про порушення вимог процесуального закону щодо своєчасного розгляду поданої ним заяви про забезпечення позову.
17. Окремо позивач звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду повертаючи без розгляду його заяву про забезпечення позову не вирішила питання про повернення сплаченого судового збору, хоча, на його переконання, таке питання підлягало вирішенню судом.
18. Крім наведеного, ОСОБА_1 наголошує, що суддею-доповідачкою Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М. при постановлені ухвали від 5 травня 2026 року застосовано положення підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», яке Рішенням Конституційного Суду України від 10 березня 2026 року № 2-р/2026 визнано неконституційним, однак судді Великої Палати Верховного Суду не надали належної оцінки цим обставинам.
19. У підсумку заявник стверджує, що наведене свідчить про наявність об`єктивних сумнівів у неупередженості та незалежності суддів Великої Палати Верховного Суду, що є підставою для їх відводу від розгляду цієї справи.
20. Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяв про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
21. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
22. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
23. Частиною сьомою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід судді Великої Палати Верховного Суду не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою Верховного Суду.
24. За змістом частини другої статті 39 КАС України відвід судді може бути заявлено за наявності підстав, зазначених у статтях 36-37 цього Кодексу.
25. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
26. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).
27. Так, положеннями статті 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
28. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
29. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
30. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
31. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
32. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
33. До того ж, приписами частини четвертої статті 36 КАС України регламентовано, що не може бути підставою для відводу судді незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання.
34. Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, тобто в заяві мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
35. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу (частина четверта статті 39 КАС України).
36. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
37. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань - прямих чи непрямих з будь-чийого боку або з будь-якої причини.
39. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.
40. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
41. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
a. «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) слід визначати окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
b. «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
42. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
43. Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
44. Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»).
45. У рішенні ЄСПЛ від 9 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
46. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
47. Проаналізувавши аргументи, якими позивач обґрунтовує заявлений відвід, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що такі не доводять наявності обставин, які могли б за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями викликати сумнів в об`єктивності або неупередженості колегії суддів при розгляді цієї справи як підстави для відводу відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
48. Доводи заявника наведені в обґрунтування заяв про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду свідчать про фактичну незгоду ОСОБА_1 з процесуальними рішеннями суддів Великої Палати Верховного Суду у цій справі, що не може бути підставою для відводу.
49. Тож, з доводів та меж перегляду в цій справі не простежується жодної залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність суддів Великої Палати Верховного Суду стосовно позивача, їх зацікавленість у певному рішенні в цій справі чи необ`єктивне ставлення до сторін у справі.
50. Оскільки визначених статтею 36 КАС України та інших підстав для відводу суддів Великої Палати Верховного Суду немає, відповідні заяви ОСОБА_1 не можуть бути задоволені.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 , які надійшли 22 та 23 червня 2026 року, про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 160/5908/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідачкаН. М. МартинюкСудді:О. О. БанаськоМ. В. МазурО. В. БілоконьК. М. ПільковО. Л. БулейкоС. О. ПогрібнийО. А. ГубськаН. С. СтефанівА. А. ЄмецьТ. Г. СтрелецьВ. В. КорольІ. В. ТкачО. В. Кривенда
