Справа №2-438/12
Провадження №2/702/41/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2015 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді: Ротаєнко Д.С.
при секретарі: Шковира А.М.
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ПрАТ "Страхова Компанія "Провідна",
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ПАТ "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
Позивач 25.09.2012 року звернувся в суд з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Підставою звернення із позовом вважає те, що 29 травня 2011 року на території Монастирищенського району Черкаської області на автодорозі Орадівка-Мошни 56 км.+150 м. відбулась ДТП за участю належного йому на праві власності автомобіля Nissan Almera, д.н.з. НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля ГАЗ 33023, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 ДТП відбулась з вини співвідповідача за позовом, ОСОБА_3, який, виїзжаючи із польової дороги на головну дорогу Орадівка-Мошни 56 км. +150 м., не надав дорогу автомобілю який наближався до даного перехрестя та виїхав на перехрестя, внаслідок чого автомобіль Nissan Almera д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Постановою Монастирищенського районного суду від 17.10.2011 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 680 гривень. Внаслідок ДТП йому заподіяна значна матеріальна та моральна шкода, яка повинна бути відшкодована обома співвідповідачами за позовом, що підтверджується наступним. Внаслідок ДТП його автомобіль отримав значні ушкодження, які згідно звіту про оцінку автомобіля №30/11/11 становлять 62 299 грн. 15 коп. Відповідно до вимог ст.1188 ЦК України: Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1. Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Враховуючи ту обставину, що відсутня його вина у виникненні ДТП, а вина ОСОБА_3 встановлена судовим рішенням, то, відповідно до вищевказаних вимог закону, завдана йому матеріальна шкода пошкодженням його автомобіля, повинна відшкодовуватись ОСОБА_3 Окрім ОСОБА_3, винними діями якого спричинена шкода, в якості співвідповідача за позовом повинна також бути залучена ПрАТ «СК «Провідна», виходячи з наступного. Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АП /0016287/1021/11 та умов полісу №АА/2674040, укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна», 25.02.2011 року, власник автомобіля застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами на випадок настання ДТП. Відповідно до умов вищевказаного полісу, ст.ст.988, 990 ЦК України, а також ст.22-29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова компанія взяла на себе обов'язок у випадку заподіяння шкоди третім особам за участю забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля ГАЗ 33023, д.н.з. НОМЕР_2, відшкодувати потерпілому як матеріальну, так і моральну шкоду. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється наступне. 22.1. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров»ю, майну третьої особи: 22.3. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п.1,2 ч.2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеному у п.9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП. Внаслідок злочину йому заподіяна істотна моральна шкода, яка полягає у наступному. ДТП здійснила негативний вплив на його психологічний стан, що відобразилось на нормальному ритмі життя, порушенні сну, внаслідок чого він тривалий час не може повноцінно відпочити та відновити сили. За умови знаходження його автомобіля в непридатному для користування стані на протязі тривалого часу організація перевезення членів його родини, зокрема, дітей до школи, поїздок до бабусі, вимагає значних зусиль для нього та додаткових витрат. На розмір відшкодування моральної шкоди також впливає неправомірна, цинічна поведінка співвідповідача за позовом, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», яка по надуманим підставам, ігноруючи здоровий глузд та висновки органу ДАІ, відмовили йому у можливості відновлення автомобіля у розумний строк. Зокрема, в порушення вимог ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», співвідповідач за позовом, з метою аби умисно позбавити його права на своєчасне отримання грошових коштів, на протязі піврічного терміну ухилявся від розгляду його заяви. В подальшому, з грубим порушенням вимог чинного цивільного законодавства, без повідомлення його як особи, якій заподіяно шкоду з вини страхувальника, провів неповну та явно однобічну експертизу, висновки якої суперечать здоровому глузду, оскільки його автомобіль зранку 29 травня 2011 р. перебував у хорошому, як з технічної, так і естетичної точки зору стану, за період 2011 року в інші ДТП не потрапляв. При цьому, відповідно до ч.1, п.п.2,3 ч.2 ст.23 ЦК України встановлюється наступне. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Таким чином, завдана йому моральна шкода оцінюється в розмірі 5 000 гривень. На протязі останнього року він систематично звертався до співвідповідачів за позовом з проханням, а в подальшому зі скаргами про виконання передбаченого чинним законодавством обов'язку по відшкодуванню завданої йому шкоди, проте страхова компанія спочатку затягувала тривалий час розгляд його заяви, а в подальшому листом від 02.04.2012 року, по надуманим підставам відмовила йому у виплаті страхового відшкодування. Фактично, співвідповідач за позовом, в незаконний спосіб захищаючи свої майнові інтереси, з метою, аби позбавити його законного права на відшкодування завданої шкоди, самоуправно здійснив спробу уникнути передбаченого обов'язку виплати збитків. П.36.5 ст.36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює: «36.5 за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, на який нараховується пеня». Таким чином, оскільки співвідповідач ПрАТ «Страхова комнапія «Провідна», умисно ухилялась від виконання свого зобов'язання по відшкодуванню завданої шкоди, про що вона письмово зазначила у відповіді від 02.04.2012 року, то вона зобов»язана сплатити йому також пеню, яка нараховується наступним чином. Розмір облікової ставки НБУ становить з 23.03.2012 року по даний час 7,5% річних, сума заборгованості становить 62 299,15 грн., період заборгованості вираховується починаючи з 03.04.2012 року по день подання позовної заяви, тобто до 21.09.2012 року, і становить 171 день, то розмір пені вираховується відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України за формулою: 62299,15 грн. х 7,5% х 2 х 171 день:365 днів=4378 грн. Відповідно до ч.6 ст.110 ЦПК України позовои про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред»являтись також за місцем завдання шкоди. Таким чином, оскільки ДТП відбулась на території Монастирищенського району Черкаської області, то відповідно до вищевказаної норми цивільно-процесуального права він має право звернутись із даним позовом до Монастирищенського районного суду Черкаської області. Просить стягнути солідарно зі співвідповідачів ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на його користь матеріальну шкоду в сумі 62 299,15 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а всього на загальну суму 67 299,15 грн., судові витрати по справі, що складаються із сум державного мита у розмірі 716,77 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн., а всього судових витрат на загальну суму 4216,77 грн., стягнути зі співвідповідача за позовом, ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», на його користь пеню за ухилення від виконання зобов'язанння у розмірі 4378 грн.
12.11.2012 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, відповідно до якої, ознайомившись із позовними вимогами ОСОБА_1, до нього та страхової компанії «Провідна», повідомляє суду наступне. Дійсно, 29 травня 2011 року відбулась ДТП за участю його автомобіля та автомобіля під керуванням ОСОБА_1 Постановою Монастирищенського районного суду він був визнаний винним у ДТП і на нього був накладений штраф. Дійсно потерпілому від ДТП, ОСОБА_1, була завдана матеріальна шкода на суму 62 299,15 грн. та моральна шкода на суму 5 000 грн., а всього на загальну суму 67 299,15 грн. Але він вважає, що сума відшкодування повинна стягуватись не з нього, а з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», оскільки він 25 лютого 2011 року уклав з даною компанією договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АП/0016287/1021/11, та поліс №АА/2674040. Відповідно до умов вказаних договорів, а також вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова компанія взяла на себе обов'язок у випадку заподіяння шкоди третім особам за участю забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля ГАЗ 33023, д.н.з. НОМЕР_2, відшкодувати потерпілому як матеріальну так і моральну шкоду. Таким чином, оскільки його відповідальність була застрахована, а страховий випадок наступив, то вся сума відшкодування повинна бути покладена на страхову компанію. Просить стягнути із співвідповідача за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 62 299,15 грн., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а всього на загальну суму 67 299,15 грн., пеню за ухилення від виконання зобов'язанння у розмірі 4378 грн.; судові витрати по справі, що складаються із сум державного мита у розмірі 716,77 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн., а всього судових витрат на загальну суму 4216,77 грн. (т.1 а.с.62).
03.12.2012 року на адресу суду від співвідповідача ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» надійшло заперечення проти позову, відповідно до якого між ОСОБА_3 (Страхувальник) та ПрАТ «СК Провідна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Провідна» (Страховик) укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА №2674040 (далі-Поліс), строком дії з 25.02.2011 року по 24.02.2012 року. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного Полісу є автомобіль марки «ГАЗ-33023», д.н.з. НОМЕР_2 (далі-ТЗ). Правовідносини, що виникли між страхувальником та страховиком регулюються ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 №1961-ІV, зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22 вересня 2005 №2902-ІV (надалі-ЗУ «ОСЦВВНТЗ»). Згідно із п.22.1 ст.22 ЗУ «ОСЦВВНТЗ», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із п.22.1 ст.22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров»ю, майну третьої особи. Відповідно до ст.9 ЗУ «ОСЦВВНТЗ»: обов'язковий ліміт відповідальності страховика-це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до умов договору становить 50 000,00 грн. на одного потерпілого. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000 грн. на одного потерпілого. Крім того, між ОСОБА_3 (Страхувальник) та ПрАТ «СК Провідна» (Страховик) укладений Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» АП №0016287/1021/11 від 24.02.11 року (надалі-Договір). Відповідно до п.10.2. Договору, за Договором підлягає відшкодуванню прямий (реальний) збиток кожної потерпілої третьої особи, що дорівнює перевищенню суми збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку, над лімітом відповідальності страховика з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п.3.2 Договору, страхова сума (ліміт відповідальності страховика) становить 100 000 грн. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах визначених ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 12.09.2011 року Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій власноруч написав про обставини ДТП. Страхувальником ОСОБА_3 про вказану ДТП 09.09.2011 року ПрАТ «СК Провідна» також повідомлено 12.09.2011 року. Таким чином, після звернення позивача до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій власноруч написав про обставини ДТП. Відповідно до ч.4 ст.25 ЗУ «Про страхування» у разі необхідності страховик має право робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Діючи в межах повноважень передбачених ст.25 ЗУ «Про страхування», та з метою з'ясування причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, ПрАТ «СК «Провідна» провело огляд пошкодженого та застрахованого автомобілів та здійснено огляд місця події. Також, з метою з»ясування причин та обставин події, що має ознаки страхового випадку, ПрАТ «СК «Провідна» було замовлено транспортно-трасологічне дослідження з метою встановлення відповідності пошкоджень ТЗ та механізму події відомостям, викладеним у заяві позивача про настання події. Згідно з Висновком транспортно-трасологічного дослідження №09-03/2012 від 14.03.2012 року, щодо наявних пошкоджень на автомобілі «NІSSAN ALMERA» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, судовим експертом Любарським К.А. встановлено, що комплекс наявних на досліджуваному автомобілі «NІSSAN ALMERA» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 пошкоджень з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися за обставин пригоди, викладених у поясненнях страхувальника ОСОБА_3 та потерпілого водія ОСОБА_1, а саме, внаслідок лобового зіткнення авто із вказаним вертикально розташованим деревом на автодорозі Орадівка-Мошни Черкаської області, оскільки зафіксовані пошкодження досліджуваного автомобіля ні за механізмом, ні за характером слідоутворення, ні за формою утворених пошкоджень і висотою їх розташування від опорної поверхні, ні за кількістю об'єктів слідоутворення не відповідають вказаним страхувальником та потерпілим водієм умовам зіткнення, що свідчать про технічну неспроможність заявлених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обставин виникнення пригоди. Відповідно до п.3 ч.1 ст.26 ЗУ «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страховиком свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Отже, ПрАТ «СК «Провідна» було відмовлено в виплаті страхового відшкодування позивачеві на підставі Транспортно-трасологічного висновку №09-03/2012 14.03.2012 р. дослідження механізму утворення пошкоджень «NІSSAN ALMERA» д.р.н. НОМЕР_1, виконаного експертом Любарським К.А. ТОВ Експертно-правовий центр «Правекс». При цьому, позивач у позовній заяві посилається на Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.10.2011 за справою №3-890/11, за якою судом зазначено, що автомобіль «NІSSAN ALMERA» д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Відповідно до ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Постановою про адміністративне правопорушення встановлено факт ДТП та вина позивача у його вчиненні, і лише у цій частині постанова має, відповідно до ст.61 ЦПК України, преюдиціальне значення, але постановою про адміністративне правопорушення не встановлено, які саме технічні пошкодження отримав автомобіль внаслідок цієї ДТП, як і не встановлено, що ці пошкодження автомобіль отримав при обставинах, на які вказує позивач. Апеляційним судом Полтавської області від 04.03.2010 за справою №22ц-527/2010 року досліджувалися аналогічні обставини та суд дійшов висновку, що у суду не може виникнути сумнівів щодо висновку експерта, який має спеціальну експертну підготовку по дослідженню обставин ДТП, технічного стану ТЗ та їх деталей, транспортної трасології. Отже, судом було надано перевагу як доказу транспортно-трасологічному висновку експерта, адже постановою про адміністративне правопорушення не встановлено, які саме технічні пошкодження отримав автомобіль внаслідок цієї ДТП, як і не встановлено, що ці пошкодження автомобіль отримав при обставинах, на які вказує позивач. З таких же підстав Апеляційним судом Волинської області рішенням від 09.02.11 було скасовано і рішення Луцького міськрайонного суду від 07.12.10. Отже, враховуючи викладене, вважають, що рішення ПрАТ «СК Провідна» щодо виплат страхового відшкодування позивачеві в результаті ДТП абсолютно законним і обґрунтованим, оскільки транспортно-трасологічне дослідження №09-03/2012 експерта Любарського К.А. ТОВ Експертно-правовий центр «ПРАВЕКС» від 14.03.2012 р. встановлює, що позивач ОСОБА_1 та страхувальник ОСОБА_3 надали страховику ПрАТ «СК «Провідна» неправдиві відомості щодо факту настання страхового випадку. Таким чином, ПрАТ «СК «Провідна» жодним чином не порушувала прав позивача на отримання відшкодування у порядку встановленому Законом, не вчиняла дій, які б свідчили про невизнання або оспорювання такого права. Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Просять у задоволені позову відмовити повністю.
25.12.2014 року на адресу суду від співвідповідача ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» надійшло заперечення проти позову, відповідно до якого у провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. З приводу позовних вимог Позивача ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» пояснюють наступне. Правовідносини, що виникли між страхувальником ОСОБА_3 та страховиком ПрАТ «СК«ПРОВІДНА» регулюються Законом України «Про страхування» та спеціальним законом-Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Рішенням суду апеляційної інстанції від 20.08.14 року, з яким в цій частині ухвалою від 19.11.14 року погодився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, було вірно встановлено, що рішення ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» щодо відмови у виплаті страхового відшкодування позивачеві в результаті ДТП є законним і обґрунтованим, оскільки позивач ОСОБА_1 та страхувальник ОСОБА_3 надали страховику ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» неправдиві відомості щодо факту настання страхового випадку. Відповідно до ухвали ВССУ від 19.11.14 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.09.13 року та рішення апеляційного суду від 20.08.14 року були скасовані з 2 підстав: судом першої інстанції при розгляді справи не було з'ясовано обгрунтованість застосування принципу солідарної відповідальності у правовідносинах, що склались між сторонами; не було з'ясовано правові підстави позивача пред'явлення позову до відповідача ОСОБА_3 Щодо солідарних вимог позивача до обох відповідачів ОСОБА_3 та страховика ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» пояснюють наступне. В позовній заяві позивач просить стягнути шкоду на його користь з відповідачів солідарно, однак з такою позицією позивача погодитись не можна з огляду на наступне. Ст.541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Тобто, для виникнення солідарного обов'язку боржників необхідні дві умови: по-перше, предмет зобов'язання має бути неподільним, по-друге, солідарний обов»язок має бути встановлений законом або договором. В даному випадку, а ні нормами глави 82 ЦК України, а ні нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачений солідарний обов'язок страховика та страхувальника (заподіювача шкоди) відшкодувати шкоду завдану потерпілій особі. Окрім того, з позовних вимог позивача (відшкодування шкоди в грошовому еквіваленті) не вбачається, що предмет спору є неподільним. Разом з там, з огляду на ст.1166 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Додатково ст.1194 ЦК України встановлює, що в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, винуватець має сплатити потерпілому різницю між розміром шкоди і страховою виплатою. Отже, законодавством України не передбачене і не може бути передбачене солідарне відшкодування спричиненої шкоди винуватцем та страховиком, оскільки в даному випадку страховик ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не є заподіювачем шкоди. Щодо правових підстав позовних вимог до співвідповідача ОСОБА_3 Відповідно до ст.ст.1166,1167 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Просять суд звернути увагу, що ще під час розгляду даної справи в суді першої інстанції співвідповідачем ОСОБА_3 були подані до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких він визнав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. В зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» в суд, та враховуючи, що в наданих представником ПрАТ «СК «Провідна» запереченнях на позовну заяву чітко викладена позиція відповідача по суті позовних вимог, вважають, що подальший розгляд справи можливий за відсутності представника ПрАТ «СК «Провідна». Просять провести розгляд справи за відсутності представника ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що повністю підтримує свою позовну заяву, відносно нього по даній ДТП протоколи не складалися. Також він не сплачував судові витрати на користь ПАТ «Страхова Компанія «Провідна», які з нього стягнуто рішенням апеляційного суду Черкаської області, так як оскаржив рішення в касаційному порядку. Підставою подання позову до відповідача ОСОБА_3 вважає те, що саме його діями заподіяно шкоду його автомобілю. Вважає, що висновок про неспроможність його показань щодо обставин ДТП, складено на підставі поперенього висновку страхової компанії, а тому наполягає, що саме за таких обставин його автомобіль отримав пошкодження. Постанова Монастирищенського РВ УМВС про відмову в порушенні кримінальної справи не оскаржувалась.
У судові засідання представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» не з»явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання заперечень.
У судові засідання відповідач ОСОБА_3 не з»явився по невідомій суду причині. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Подав 13.01.2015 року заяву про розгляд справи за його відсутності та про те, що вважає, що відшкодування повинно бути стягнуто з страхової компанії.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 27.09.2013 року позов задоволено частково та певні грошові відшкодування на користь позивача стягнуто з страхової компанії.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20.08.2014 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області скасовано та в задоволенні вимог позивача відмовлено в повному обсязі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області та рішення апеляційного суду Черкаської області скасовано, так як судами невірно застосовано норми діючого законодавства до спірних правовідносин, які не регулюються даними законодавчими актами, зокрема застосуванню до спірних правовідносин не підлягає Закон України «Про страхування».
Згідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, тому при вирішенні спору суд керується положеннями законодавства щодо вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 09.09.2011 року о 13 год. 10 хв., керуючи автомобілем ГАЗ 33023 д. н. НОМЕР_2 та виїжджаючи із польової дороги на головну дорогу а/д Орадівка Мошни 56 км + 150м не надав дорогу автомобілю який наближався до даного перехрестя та виїхав на перехрестя внаслідок чого автомобіль Nissan ALMERA д.н. НОМЕР_1 уникаючи зіткнення черкає лівим боковим дзеркалом автомобіль ГАЗ 33023 від якого його автомобіль відкидає на праве узбіччя в дерево. В наслідок ДТП автомобіль Nissan ALMERA д.н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, чим своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_3, що встановлено постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2011 року, яка набрала законної сили ( т.2 а.с.16) та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.2012 року (т.2 а.с.3), доказів скасування якої на час ухвалення рішення суду ненадано.
Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідач ОСОБА_3 визнав себе винним у заподіянні шкоди автомобілю позивача і заявою, поданою суду (т.1 а.с.62), і поданою до страхової компанії (т.1 а.с.76), і поясненнями під час судового розгляду справи щодо накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення (т.1 а.с.6), передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, і поясненнями, даними під час складення матеріалів про обставини ДТП (т.2 а.с.2, 6), також даний факт підтверджується нескасованою постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.2012 року (т.2 а.с.3).
Тому суд вважає, що винним у заподіянні шкоди автомобілю позивачу, є саме відповідач ОСОБА_3
Види та кількість механічних ушкоджень, заподіяних автомобілю Nissan ALMERA д.н. НОМЕР_1 зазначені в Протоколі огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу ( т.2 а.с.9);
Згідно Звіту № 30/11/11 про оцінку автомобіля NІSSAN ALMERA держномер НОМЕР_1 від 25.11.2011 року, складеного експертом-товарознавцем Бевзом В.М за замовленням ОСОБА_1, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля NІSSAN ALMERA, держномер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 62 299,15 грн. ( т. 1 а.с. 7-29).
Згідно «Висновку № 366/11 експертного автотоварознавчого дослідження по питанню збитків, спричинених власнику колісно-транспортного засобу» від 29.09.2011 року, складеного експертом Лопатіним В.М. за замовленням ПрАТ « СК Провідна», матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу NІSSAN ALMERA 1.6, держномер НОМЕР_1, в результаті ДТП складає: 63 891,93 грн. ( т. 1 а.с. 140-158).
Суд вважає, що розмір заподіяної шкоди необхідно визначати згідно «Висновку № 366/11 експертного автотоварознавчого дослідження по питанню збитків, спричинених власнику колісно-транспортного засобу» від 29.09.2011 року, оскільки його проводив судовий експерт відповідно до ст. ст.54,66,143 ЦПК України, відповідно до яких допомога спеціаліста технічного характеру не замінює висновку експерта. Разом з тим, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а тому на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 стягненню підлягає 62 299,15 грн. у відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля.
Суд вважає, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди на користь позивача підлягає 2000 грн., так як він був позбавлений в повній мірі користуватися своїм майном за призначенням, відшукувати кошти для його ремонту. Суд вважає, що такий розмір відшкодування відповідає вимогам розумності і справедливості, є достатнім. Суд вважає, що позов про відшкодування моральної шкоди в іншій частині не підлягає до задоволення, так як суду не надано доказів для задоволення його в повному обсязі.
Суд вважає, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам відповідно ст.88 ЦПК України : в сумі 85,84 грн щодо моральної шкоди та 622 грн 99 коп щодо матеріальної шкоди, судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 57 грн 35 коп, за подання касаційної скарги 560 грн, а всього 1325 грн 19 коп.
Суд вважає. що витрати за надання послуг адвоката в сумі 3500 грн згідно довідки від 21.09.2012 року (т.1 а.с.40) не підлягають стягненню на користь позивача, так як довідка не є належним доказом сплати гонорару у відповідності до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який введений в дію з 15.08.2014 року, так як відсутній договір про надання правової допомоги до сплати позивачем коштів адвокату, а наданий сторонами договір про надання правової допомоги укладено лише 07.11.2012 року (т.1 а.с.55-56). Про понесення позивачем інших витрат за отримання правової допомоги суду доказів не надано.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на підставі ст.88 ЦПК України на користь ПрАТ «СК «Провідна» 469,2 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги, та 4896 грн за проведення експертизи, а всього 5 365 грн, 20 коп.
Суд вважає, що позов в іншій частині не підлягає до задоволення, виходячи з наступного
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Пункт 1.12 ст. 1 цього Закону містить визначення поняття дорожньо-транспортної пригоди, згідно з яким це - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В силу вимог ст. 8 Закону України від 07 березня 1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, а також враховуючи зміст страхового полісу.
Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА /2674040 від 25 лютого 2011 року, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (а. с.30,31).
ОСОБА_3, який притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП,а саме, за створення аварійної ситуації, діями якого спричинено шкоду автомобілю позивача, не був притягнутий до відповідальності за ст.124 КУпАП, а тому підстав вважати, що наступив страховий випадок - ДТП з участю автомобіля ОСОБА_3, немає. Даний факт спростовується і висновком експертів від 25.04.2014 року № 737/14-52, відповідно до якого комплекс механічних ушкоджень не міг утворитися за обставин, на які вказують ОСОБА_3 та позивач, при події, що сталася 09.09.2011 року (т.3 а.с.12-26).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 541, 549, 979, 980, 990, 1166, 1188-1187, 1194 ЦК України, Законом України від 07 березня 1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» , Законом України "Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-ІV ( із змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України « Про страхування» № 85/96-вр від 07.03.1996 року ( зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 61, 81, 84, 88, 146, 169, 208-209, 212, 213-215, 338 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 62 299 гривень 15 коп, у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень 00 коп та судові витрати в сумі 1325 гривень 19 коп., а всього 65 624 (шістдесят п»ять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 34 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" судові витрати в сумі 5 365 гривень 20 коп.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд Черкаської області на протязі 10 діб з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Д.С.Ротаєнко
