Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 1-1316/56/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/23/16 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11
засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , засудженого ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_19 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 ,-
в с т а н о в и л а:
вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2014 року:
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації та Федеративної Республіки Німеччина, німця, уродженця м. Джамбул Республіки Казахстан, проживаючого у АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого муляром у будівельній фірмі «Оберульзер », не одруженого, на території України раніше не судимого,
по обвинуваченню за ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 303, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 313 КК України визнано невинним та по суті виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 303 КК України і призначено йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 встановлено рахувати з 28.10.2009 року та зарахувати йому в строк покарання 33 доби, які він відбув з моменту його фактичного затримання та тримання під вартою з 24.09.2009 року до 27.10.2009 року.
Згідно ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання, у зв`язку з чим звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_12 у виді взяття під варту скасовано та звільнено його з-під варти в залі судового засідання.
Постанову від 27.02.2010 року про накладення арешту на майно, вклади та цінності ОСОБА_12 скасовано.
Постанову від 19.03.2010 року про накладення арешту на гроші в сумі 100 доларів США, наручний годинник марки „ROLEX" та ланцюжок з розп`яттям із металу жовтого кольору, які належать засудженому ОСОБА_12 - скасовано, а вказані кошти і речі встановлено повернути засудженому.
Заставу в розмірі 40 000,00грн., внесену згідно постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.09.2010 року на депозитний рахунок УМВС України в Закарпатській області у відповідності до квитанції №132710130 від 27.10.2009 року - вважати повернутою адвокату ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому та проживаючому у АДРЕСА_2 .
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, приватного підприємця, неодруженого, раніше судимого 05.04.1995 року Харківським обласним судом за ст.ст. 93 п. „а, 222 ч. 1, 222 ч. 3, 42 КК України 1960 року на строк 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна та звільненого 29.12.2006 року з Дрогобицької виправної колонії Львівської області умовно-достроково на підставі постанови Дрогобицького районного суду Львівської області від 28.12.2006 року на підставі ст. 81 КК України з невідбутим терміном 1 (один) рік 8 (вісім) місяців 23 (двадцять три) дні
- по обвинуваченню за ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 303 КК України визнано невинним та по суті виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 303 КК України і призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_15 у вигляді взяття під варту залишено без змін.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_15 встановлено рахувати з 12.03.2012 року та зараховано йому в строк покарання 39 діб, які він відбув з моменту його фактичного затримання та тримання під вартою із 24.09.2009 року до 27.10.2009 року.
Постанову від 10.11.2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_15 , скасовано.
Заставу в розмірі 25 000,00 грн., внесену згідно постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.03.2013 року на депозитний рахунок УМВС України в Закарпатській області у відповідності до квитанції №170410026 від 04.11.2009 року, вважати повернутою адвокату ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована у АДРЕСА_4 .
ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця та жителя АДРЕСА_5 , українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, раніше судимого 06.11.1998 року Свалявським районним судом Закарпатської області за ст. 142 ч. 3 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 02.07.2004 року Львівської виправної колонії №40 умовно-достроково на підставі постанови Дрогобицького районного суду Львівської області від 01.07.2004 року на підставі ст.81 КК України з невідбутим терміном один рік одинадцять місяців 1 день,
- по обвинуваченню за ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 303 КК України визнано невинним та по суті виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 303 КК України і призначено покарання у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.
В строк відбуття покарання ОСОБА_13 встановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 25.09.2009 року.
Згідност.72 КК України зараховано ОСОБА_13 строк попереднього ув`язнення у строк покарання, у зв`язку з чим повністю звільнено ОСОБА_13 від відбування призначеного за даним вироком покарання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_13 у виді взяття під варту скасовано та звільнено його з-під варти в залі судового засідання .
Постанову від 10.11.2009 року про накладення арешту на майно засудженого, скасовано.
ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця і жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, раніше судимого : 16.06.2000 року Свалявським районним судом Закарпатської області за ст.ст. 81 ч. 3, 140 ч. 2, 208, 215-3 ч.1, 42 КК України 1960 року на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та звільненого 27.02.2003 року з Держевської виправної колонії Львівської області №10 умовно-достроково на підставі постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 25.02.2003 року на підставі ст. 81 КК України з невідбутим терміном 6 (шість) місяців 11 (одинадцять) днів; 23.07.2009 року Свалявським районним судом Закарпатської області за ст. 185 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі, звільненого від відбуття обраного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік,
- по обвинуваченню за ч. 3 ст. 149, ч. 3 ст. 303 КК України визнано невинним та по суті виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
- його ж, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 303 КК України і призначено покарання у виді чотирьох років восьми місяців позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 23.07.2009 року і обрано остаточне покарання п"ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_14 у виді взяття під варту, залишено без змін.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_14 встановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме 25.09.2009 року.
Постанову від 10.11.2009 року про накладення арешту на майно засудженого ОСОБА_14 , скасовано.
Постанову від 19.03.2010 року про накладення арешту на гроші в сумі 542 гривні, які належать засудженому ОСОБА_14 , скасовано, а вказані кошти повернути засудженому.
Заборону відчуження транспортного засобу-автомобіля „Дачія Логан" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить засудженому ОСОБА_14 , скасовано.
ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Ташкент Республіки Узбекістан, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_6 , проживаючого за адресою АДРЕСА_7 , з вищою освітою, працюючого менеджером ТзОВ « Андріана », неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, на території України раніше не судимого,
- по обвинуваченню за ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 313 КК України визнано невинним та по суті виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
- його ж, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України і призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією в дохід держави належного на праві власності майна.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_20 встановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме 22.10.2009 року.
СААКЯНА ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина Республіки Узбекистан, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_8 , проживаючого в АДРЕСА_9 , вірменина, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, на території України раніше не судимого,
- по обвинуваченню за ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 313 КК України визнано невинним та по суті виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;
- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України і призначено покарання у виді восьми років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією в дохід держави належного на праві власності майна.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_28 встановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме 22.10.2009 року.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
За вироком суду, органом досудового слідства обвинувачуються ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в тому, що ОСОБА_12 , маючи на меті здійснення торгівлі людьми та здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина, вербування та переміщення, вчинені з метою сексуальної експлуатації, а також втягнення осіб в заняття проституцією, з використанням уразливого стану особи, вчинені щодо кількох осіб, спланувавши наперед свої злочинні дії, умисно, повторно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, в період з 14 травня по 25 вересня 2009 року створив стійку організовану злочинну групу, до складу якої залучив мешканців Закарпатської області ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . При цьому ОСОБА_12 особисто розробив спільний план діяльності створеної ним злочинної групи по скоєнню злочинів, який полягав у підшуканні на території України молодих жінок, які перебувають в уразливому стані та схильні до заняття проституцією, для їх подальшого втягнення в заняття проституцією, а також вербування та переміщення на територію Федеративної Республіки Німеччини, з метою сексуальної експлуатації в будинках розпусти (борделях), де жінки повинні були надавати чоловікам сексуальні послуги за гроші, за що ОСОБА_12 та інші члени організованої злочинної групи мали отримувати незаконні прибутки. В свою чергу, ОСОБА_12 розподілив ролі кожного з учасників створеної ним організованої злочинної групи, при яких він сам виступав в ролі організатора та безпосереднього виконавця злочинних дій, а ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були виконавцями злочинів, від яких ОСОБА_12 вимагав чіткого виконання всіх його вказівок, з метою досягнення єдиного запланованого результату.
Згідно досягнутої домовленості та розподілення ролей в обов`язки ОСОБА_12 входило розробка спільного плану діяльності створеної ним організованої злочинної групи, який він довів до всіх учасників, від яких вимагав його чіткого виконання, фінансування діяльності групи по підшуковуванню та вербуванню жінок з метою подальшої сексуальної експлуатації, а також їх втягнення в зайняття проституцією, надання допомоги по виготовленню віз для виїзду за кордон, розподілення функцій та контроль за діями кожного з учасників групи, особисте прийняття участі у втягненні жінок в зайняття проституцією та у вербуванні жінок з метою подальшої сексуальної експлуатації, яких для нього підшуковували члени організованої ним злочинної групи, тобто зустрічі та спілкування з ними, роз`яснення останнім умов надання сексуальних послуг за гроші та умови оплати, з метою отримання їх згоди на виїзд за кордон для заняття проституцією, а також організація безпосереднього переміщення жінок з України на територію Федеративної Республіки Німеччини та влаштування їх працювати повіями в будинках розпусти, де жінки повинні були надавати сексуальні послуги за гроші, маючи на меті таким чином отримувати незаконні прибутки, частину з яких ОСОБА_12 мав розподіляти між членами організованої злочинної групи. Також, згідно розробленого ним плану, перед виїздом жінок за кордон він мав виготовити їм підроблені паспорти громадянок Словацької Республіки, по яких останні мали проживати на території Федеративної Республіки Німеччини, контролювати проведення оплати жінкам за надані сексуальні послуги, а в разі виникнення якихось ускладнень, вирішувати їх.
В свою чергу, у обов`язки ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , згідно розробленого плану та відведених їм ролей, входило підшуковування на території України молодих жінок, які перебувають в уразливому стані та схильні до зайняття проституцією, з метою їх подальшого втягнення в заняття проституцією та вербування до виїзду для надання сексуальних послуг за гроші на території Федеративної Республіки Німеччини, втягнення в злочинну діяльність, надання допомоги в оформленні віз для виїзду жінок за кордон, та вирішенні проблем, які можуть виникнути в жінок під час роботи повіями за кордоном, тобто надання ними сексуальних послуг за гроші.
Таким чином, в складі організованої злочинної групи ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 умисно скоїли тяжкий та особливо тяжкий злочини, передбачені ст.ст.149ч.3,303ч.3КК України.
Не погоджуючись із вищезазначеним вироком, захисник ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_15 подала апеляцію, в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.04.2014 року скасувати, постановити новий вирок яким ОСОБА_15 за ч.3 ст. 149, ч.3 ст. 303 КК України оправдати, постанову від 10.11.2009 року про накладення арешту на майно ОСОБА_15 скасувати, мобільні телефони марки «СоніЕріксон 6700» з батареєю та сім картою, «Нокіа 1600» з батареєю та сім картою, «СоніЕріксон К750» з сім картою, яким користувався ОСОБА_15 та посвідчення водія з талоном повернути ОСОБА_15 . В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що підсудний ОСОБА_12 в судовому засіданні свою винність у вчиненому не визнав та пояснив, що з підсудним ОСОБА_15 він знайомий з 2009 року, з підсудним ОСОБА_13 він бачився декілька разів в 2009 року, а з підсудним ОСОБА_14 він взагалі не знайомий. Підсудний ОСОБА_15 в судовому засіданні, як зазначає апелянт, вказав, що повідомив ОСОБА_29 , що набирається група в Італію для роботи танцівницями, однак ОСОБА_30 повідомила, що її цікавить робота повії. Щодо виготовлення візи, то підсудний ОСОБА_15 вказав, що поїхав із ОСОБА_29 до Угорського консульства за її проханням та одночасно хотів виготовити таку ж візу і для себе. Допитані в судовому засіданні потерпілі, апелянт зазначає, повідомили про те, що жодних протиправних дій по відношенню до них з боку підсудних ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_31 не було, ні фізичної, моральної чи матеріальної шкоди їм не було завдано, а заяви про вчинення злочину були написані ними за вказівкою працівників Закарпатського УБОЗ. Щодо показань ОСОБА_29 , то остання, як зазначає апелянт, не була допитана в судовому засіданні, а дані нею на досудовому слідстві та в судовому засіданні під головуванням судді ОСОБА_32 , оголошені в судовому засіданні, на думку апелянта, не можуть бути доказом у справі, оскільки повністю суперечать тим показав, які були зафіксовані на звукозаписуючому пристрої, що фіксував судовий процес і вважає неправильним посилатись на такі докази. Апелянт також зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що потерпілі тривалий час до зустрічі з підсудними та після неї займались проституцією на території України, що стверджується, як вказує апелянт, матеріалами кримінальної справи і листами начальника УІТ УМВС України в Закарпатській області №14/1196 від 22.11.2010 року (т.8 а.с.152-154) та №14/438 від 21.03.2013 року. Апелянт не погоджується з висновками суду 1-ї інстанції в частині кваліфікації дій підсудного ОСОБА_15 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 303 КК України.
Не погоджуючись із вищезазначеним вироком, засуджений ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.04.2014 року скасувати та виправдати. В обґрунтування апеляції покликається на те, що в суді надав докази того, що дана справа сфабрикована для того, щоб вимагати з родичів гроші, але суддя Кипчарський та прокурор ОСОБА_33 , як зазначає апелянт, відмовили у заяві апелянта на прослуховування аудіо диска із записом вимога у ОСОБА_15 грошей. Апелянт зазначає, що у попередньому судовому слуханні при головуванні судді Мусієвського потерпіла ОСОБА_34 заявила, що вона сама просила, щоб працевлаштувати її за кордоном в борделі, а також, як вказує апелянт, визнала, що довгий час займалася проституцією.
Не погоджуючись із даним вироком прокурор подав апеляцію, яку у встановленому порядку у відповідності до вимог ст.. 355 КПК України (1960р.) уточнив та в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.04.2014 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду. В обґрунтування апеляції покликається на те, що оскаржуваний вирок на думку апелянта необґрунтований, незаконний і такий, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, через неправильність застосування кримінального закону, та у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м`якості. Апелянт вважає, що вина підсудних доводиться показами останніх, даних на досудовому слідстві, а саме ОСОБА_15 (Т.1 а.с.136, Т.4 а.с.93), ОСОБА_13 (Т.1 а.с.153, Т.4 а.с.111), ОСОБА_14 (Т.1 а.с.170, Т.4 а.с.129) потерпілої ОСОБА_29 (Т.3 а.с.149-157, 159-165), а також іншими доказами, а саме: протоколами пред`явлення фотознімків для впізнання потерпілим ОСОБА_29 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , під час яких останні впізнали підсудних, як осіб, які здійснювали протиправну діяльність відносно потерпілих, як вказує апелянт. Легалізованими матеріалами за наслідками проведення оперативно-розшукових заходів, проведених ВБЗПТЛ ГУМВСУ у Закарпатській області, на яких, як зазначає апелянт, зафіксовано аудіо та відео записи зустрічей та розмов між потерпілими та підсудними у даній кримінальній справі. Тому, на думку апелянта незаконно виправдано ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч.3 ст. 149, ч.3 ст. 303 КК України, в тому числі щодо вчинення злочинів у складі організованої групи. Апелянт зазначає, що вказані особи з потерпілими досягли добровільної домовленості на її подальшу експлуатацію, а на думку апелянта, вербування є закінченим з моменту досягнення домовленості з особою, яку вербують для експлуатації. Крім цього, як вважає апелянт, вербування вчинено із використання уразливого стану потерпілих, що підтверджено показами останніх, наданих під час дослідження справи судом. Щодо наявності організованої групи, то апелянт вказує, що ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вчиняли злочини переслідуючи корисливу мету, попередньо домовившись та діючи згідно розробленого, як вказує апелянт, ОСОБА_12 плану, при цього кожен з них виконував відведену йому організатором роль, для виконання вказаного злочинного плану, який був відомий всім членам групи. Апелянт вважає, що перекваліфікація дій підсудних ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з ч.3 ст. 303 на ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 303 КК України є неправильною, оскільки злочин, передбачений ст.. 303 КК України визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у ч.1 ст. 303 КК України дій. Апелянт вважає, що незаконно виправдано ОСОБА_12 за ч.3 ст. 303, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 313 КК України, також ОСОБА_20 та ОСОБА_19 за ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 313 КК України, зокрема показами ОСОБА_20 та ОСОБА_19 (Т.1 а.с.47-48) в який, як вказує апелянт, детально описують обставини знайомства з ОСОБА_38 та способи ввезення героїну в Україну. Апелянт зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги покази свідка ОСОБА_39 . Крім того зазначає, що у відповідності до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою підстави для цього. Проте судом першої інстанції вказаної вимоги закону не виконано та у мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Не погоджуючись із оскаржуваним вироком, захисником ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_12 , подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.04.2014 року скасувати в частині визнання ОСОБА_12 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 303 КК України і засудження його до 4 років 6 місяців позбавлення волі, а кримінальну справу щодо нього закрити з підстав, передбачених п.2 ст. 6 КПК України за відсутності в його діянні складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 303 КК України, в частині виправдання ОСОБА_12 по ч.3 ст. 149, ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 15 ч.3 ст.313 КК України вирок залишити без змін. В обґрунтування апеляції покликається на те, що потерпілі по справі є повнолітніми та за власною ініціативою, добровільно займалися проституцією, що, як вказує апелянт, вони самі визнали в судовому засіданні і доведено сукупністю інших доказів, на які суд послався у вироку. Апелянт зазначає, що ОСОБА_29 , ОСОБА_40 , ОСОБА_36 та ОСОБА_41 незаконно визнані потерпілими, оскільки, їм не заподіяно моральної, матеріальної чи майнової шкоди.
Подано апеляційну скаргу захисниками ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , які просять вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.04.2014 року в частині засудження ОСОБА_13 та ОСОБА_19 скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України, покликаючись на відсутність у справі належних доказів, що доводять вину ОСОБА_13 і ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, невідповідність висновків суду, наведених у вироку, фактичним обставинам справи. Щодо обвинувачення ОСОБА_13 , апелянт в обґрунтування апеляції покликається на те, що особи, яких визнано потерпілими у даній кримінальній справі про втягнення у зайняття проституцією, ще до події злочину займалися проституцією, та апелянт зазначає про особливості поведінки потерпілої ОСОБА_30 , а саме: сама наполегливо шукала роботу; зі змісту розмов вбачається, що вона ставила умови влаштувати її на роботу саме проституткою, а не танцівницею і свою згоду на зайняття цим видом діяльності вона вже дала згоду до зустрічі з Сегеді тому, на думку апелянта, ініціатива влаштування потерпілих на роботу походила не від будь-кого з підсудних, а від самих потерпілих. Апелянт зазначає, що під час судових дебатів у суді першої інстанції захистом було звернуто увагу на доведений факт провокації злочину з боку працівників міліції та практику ЄСПЛ із вказівкою на конкретні рішення. Щодо організованої групи, то апелянт вважає, що така обставина не доведена, оскільки, дані про зустрічі ОСОБА_12 з ОСОБА_15 та ОСОБА_13 до 14 травня у справі відсутні. Апелянт зазначає, що у справі є дані про дві випадкові зустрічі Сегеді з Левою 19 травня та 9 липня. Апелянт вказує, що в матеріалах кримінальної справи наявний запис розмови ОСОБА_42 з ОСОБА_43 19 травня 2009 року, при якій був присутній Сегеді, проте використання всіх відео та аудіо записів органом обвинувачення у даній справі як доказів на підтвердження факту втягнення у проституцію, на думку апелянта, недопустимим. Як зазначає апелянт, походження нібито легалізованих розмов на дисках не підтверджено нічим, механізм їх походження не досліджувався судом, допитана потерпіла ОСОБА_30 заперечила, що вона була обізнана про здійснення записів, особливо нею. Щодо обвинувачення ОСОБА_19 , то апелянт в обґрунтування апеляції покликається на те, що в показах свідка ОСОБА_44 , не згадується ОСОБА_45 , таким чином, як вважає апелянт, участь ОСОБА_46 у вчиненні злочинів ніяким чином не підтверджується, а будучи допитаним у судовому засіданні свідок, як зазначає апелянт, пояснив, що про існування ОСОБА_46 йону не було відомо. На фотографіях, які надав свідок ОСОБА_47 також відсутній. Щодо показів свідка ОСОБА_48 , який пояснив, що їхав у одній машині з ОСОБА_49 , проте до затримання йому нічого не було відомо про наркотики, а в змісті показів, як вказує апелянт, немає інформації про наркотики. Апелянт вказує на покази свідка ОСОБА_50 -прикордонника, з яких вбачається припущення, що ОСОБА_45 міг перевезти через кордон не тільки героїн, а й інші заборонені речі. Щодо пояснень свідка-понятої ОСОБА_51 , апелянт зазначає, що до появи свідка автомобіль працівниками міліції було відчинено, на момент її приходу працівниками міліції щось виявили в автомобілі, а сама вона не було свідком вилучення героїну з автомобіля. Понятий ОСОБА_52 , як вказує апелянт, пояснив, що не пам`ятає звідки витягували речовину, чи був відкритий автомобіль на момент його приходу, ще на місці працівника міліції сказали що йому що це наркотики, безпосередньо при вилученні його не було, в ніші системи «AIR BAG» тоді була подушка безпеки. Щодо висновків експертиз, на думку апелянта, не підтверджують того факту, що героїн з бардачку та ніші системи аербек є залишком героїну з кілограма, та, як вважає апелянт, підтверджують покази ОСОБА_46 , що цей героїн було поміщений в бардачок упакованим, що цей героїн не має ніякого відношення до того, який вилучено у ОСОБА_44 . Щодо пізнавальних показів даними ОСОБА_49 та ОСОБА_53 на досудовому слідстві, то, апелянт зазначає, що в судовому засіданні ОСОБА_45 пояснив, що під час затримання, коли вийшов з авто, почув як його вдарили, бачив як били ОСОБА_54 , якого били при допиті, однак він казав, що нічого не знає, а підписав протокол, бо працівники міліції казали, що буде гірше, бо бачив, що зробили з ОСОБА_53 . Підсудний ОСОБА_55 , як вказує апелянт, пояснив, що казав, що ОСОБА_45 до цього не має ніякого відношення, але працівники міліції його били і він все підписав. Апелянт вважає, що участь ОСОБА_46 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена, а встановлене в ході судового слідства, що ОСОБА_45 22.10.2009 року поблизу готелю «Катерина» незаконно придбав у невстановленої особи наркотичний засіб 0,0229 грам героїну та зберігав його без мети збуту, на думку апелянта вказує на вчинення ОСОБА_49 злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав уточнену апеляцію прокурора та заперечив інші апеляції, пояснення засуджених та захисників, що виступають в їхніх інтересах, які заперечили подану прокурором апеляцію та підтримали апеляції захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , засудженого ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , дослідивши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі до задоволення підлягають частково виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.. 374 КПК України (в редакції 1960 р.) Апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
Колегія суддів цілком погоджується з доводами апеляції прокурора про те, що у відповідності до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою підстави для цього, проте суд постановляючи вирок в мотивувальній частині навів обвинувачення доведеність якого встановлено органом досудового розслідування, а не судом, що є істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону.
Таким чином, судом першої інстанції вказаної вимоги закону не виконано та у мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Згідно вимог ч. 3 ст. 374 КПК України (1960 р.), скасовуючи вирок (постанову), апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.
Згідно ч. 7 ст. 374 КПК України (1960 р.), вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов`язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
У зв`язку із наведеним, колегія суддів приходить до переконання про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.
Колегія суддів не розглядає по суті мотиви апеляцій по суті справи та клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування до підсудного ОСОБА_20 ЗУ «Про амністію у 2014р.» та щодо повернення останньому речових доказів, оскільки вирок скасовується із мотивів істотного порушення вимог кримінального-процесуального закону, такі повинні бути враховані судом першої інстанції під час нового розгляду справи по суті.
У процесі нового розгляду справи суду першої інстанції слід ретельно дослідити усі обставин справи та наявні докази шляхом проведення повного судового слідства, перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, і постановити законне й обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 366,367, 377,379 КПК України1960 року, п. 15Перехідних Положень КПК України2012 року, колегія суддів,
ухвалила:
апеляції прокурора ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , засудженого ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_19 задоволити частково, вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розглід в суд першої інстанції в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 у виді з тримання під вартою - залишити до 10.04.2016р. включно.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
