_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 520/9193/15-ц
Провадження № 2/520/4148/15
УХВАЛА
про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову
10 листопада 2015 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого – судді Прохорова П.А.,
при секретарі – Сукач П. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
встановив:
В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває вказана справа – дата надходження позову до канцелярії суду – 30.06.2015 року, дата відкриття провадження – 08.08.2015 року.
26 жовтня 2015 року судом, за заявою позивача, було постановлено ухвалу про забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна - квартири за адресою: м. Одеса, пр.. Академіка Глушка, 19/1, кв. 111.
05 листопада 2015 року представник відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.
В обґрунтування таких вимог заявником було зазначено про те, що він вважає таку ухвалу незаконною, оскільки її постановлено без наявності передбачених на таке законом підстав: позивачем не було надано належних доказів сплати судового збору, не надано доказів наявності дійсного спору між сторонами, та не доведено будь-яких підстав вважати, що відповідач має намір відчужити вказане майно, напроти – представник відповідача наполягав на тому, що відповідач проживає у обтяженій квартирі та жодного наміру на її відчуження не має.
Відповідно до положень ч.4 ст. 154 ЦПК України, заява про скасування заходів забезпечення позову розглядається протягом 2х днів.
Так, 05 листопада 2015 року представник відповідача звернувся до суду з вказаною заявою. 06 листопада 2015 року її було передано на розгляд головуючому у справі судді – Прохорову П.А. наступні 2 дні: 07 та 08 листопада були вихідними днями (субота – неділя відповідно).
Таким чином першим робочим днем, коли така заява могла б бути розглянута – є 09 листопада 2015 року.
При цьому слід зауважити, що відповідно до положень ст. 154 ЦПК України, питання про заміну чи скасування заходів забезпечення позову вирішується судом з повідомленням (викликом) сторін.
Строк з 06 по 09 листопада, з урахуванням вихідних днів вбачається вкрай малим, для того, щоб сторонам можливо було вручити судові виклики доступними засобами – направленням судових повісток.
Натомість судове засідання у справі було призначено на 10 листопада 2015 року, про що сторони були сповіщені належним чином.
З наведеного, з метою економії державних коштів та виходячи з засад раціональності вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову було порушено судом вже у судовому засіданні 10 листопада 2015 року.
В судовому засіданні заявник наполягав на необхідності скасування заходів забезпечення позову з наведених за текстом заяви підстав.
Представник позивача наголошував на тому, що зазначені підстави є надуманими, позивачем сплачено судовий збір у належному розмірі, а матеріали позову свідчать про наявність дійсного спору між сторонами. Додатково представник позивача зауважував про те, що обтяжене майно є предметом спору, та тимчасове обмеження його власника щодо можливості розпорядитися таким майном вбачається обґрунтованим та належним заходом забезпечення позову, застосування якого відповідає меті таких заходів.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши надані ними письмові пояснення, докази (у контексті вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.) суд зазначає про наступне.
Щодо посилань представника відповідача на неповну сплату судового збору позивачем при зверненні до суду з відповідною заявою на час подання до суду позову, у текст якого було включено і вимоги про забезпечення позову (30.06.2015 року) та на той час Закон України «Про судовий збір» діяв у редакції від 28.03.2015 року, за яким максимальна ставка судового збору за вимогою майнового характеру становила у грошовому вираженні – 3654,00 грн., а ставка за вирішення питання про забезпечення позову – 121,80 грн.
Позивачем до позову було додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 3775,80 грн. (3654,00 грн. + 121,80 грн.). Можливість сплати судового збору однією квитанцією за різними вимогами передбачена Законом та підкреслена у відповідних роз’ясненнях - п. 13 постанови № 10 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Оскільки вимога позивача про застосування заходів забезпечення позову була викладена в тексті позову, а не являла собою окремий процесуальний документ – її розгляд до приведення такої заяви у передбачену Законом форму вбачався неможливим. 12 жовтня 2015 року представник позивача звернувся до суду з заявою, викладеною у належній формі.
Відповідно до засад, визначених ч.4 ст. 2 ЦПК України, Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Редакція Закону України «Про судовий збір», що вступила у дію з 01 вересня 2015 року покладає на сторін нові обов’язки по сплаті судового збору у більшому розмірі, таким чином при вирішенні вимоги, яка була заявлена до початку дії такого Закону слід керуватися ставкою судового збору на рівні 0,01 розміру мінімальної заробітної плати (121,80 грн.), що відповідає редакції Закону на відповідний час.
Щодо інших посилань позивача, то суд вказує що процесуальні заперечення щодо незаконності, як на його думку, постановлення у справі ухвали про витребування доказів – при вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову суд залишає поза увагою, оскільки вони не мають значення для вирішення такого питання.
Порядок вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову врегульовано положеннями ст. 151-153 ЦПК України, та з такого приводу судам було надано відповідні роз’яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, суди, при вирішенні клопотань про застосування заходів забезпечення позову мають керуватися загальними засадами судочинства, та за наслідками розгляду такого питання слід постановляти вмотивовану ухвалу.
Таким чином суд, у випадку, коли клопотання про забезпечення позову заявлено не у судовому засіданні, керуючись положеннями ч.4 ст. 151, ч. 1, ч.3 ст. 153 ЦПК України, та за формальної відповідності заяви ч.2 ст. 151 ЦПК України, вимушений розглядати заяву на підставі наявних серед матеріалів справи доказів та пояснень, гарантуючи при цьому максимальне забезпечення прав всіх учасників процесу. При цьому оцінка доказам надається виключно в контексті вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, та ні у якому разі не у розумінні вирішення справи по суті.
Так, оцінка доказів відбувається відповідно до загальних засад - положень 10, 11, 57-61 ЦПК України, виходячи з їх одиночного та сукупного, всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього аналізу та з чого суд доходить до внутрішнього переконання щодо вирішення процесуального питання (за аналогією до ст. 212 ЦПК України).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі №520/9193/15-ц від 26.10.2015 було забезпечено вимоги позову шляхом накладення арешту квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи клопотання позивача суд виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір про право, оскільки до позову долучено докази на які позивач посилається як на підставу своїх вимог – так, позивач порушує питання про витребування у відповідача квартири за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, що попередній власник – ОСОБА_4, на випадок своєї смерті, заповіла спірну квартиру позивачу (копія заповіту долучена до матеріалів справи), однак отримати у спадщину позивачу її не вдалося, оскільки за час звернення позивача до нотаріуса за прийняттям спадщини виявилося, що спірна квартира вибула з власності спадкодавиці, однак на теперішній час договір довічного утримання, на підставі якого спадкодавцем було відчужено права власності на квартиру за рішенням суду було визнано нікчемним (копія рішення долучена до матеріалів справи).
Таким чином надані у судовому засіданні представником пояснення представника відповідача, щодо не визнання його довірителем позову, щодо добросовісності набуття у власність його довірителькою спірної квартири та неможливість її витребування – не спростовують наявного між сторонами позову.
Окрім того, з викладеного вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є предметом спору у справі, титульним власником якого на теперішній час є відповідач. У випадку, якщо така квартира буде відчужена, або передана іншим особам під забезпечення зобов'язань – така обставина істотним чином ускладнить або унеможливить як вирішення справи по суті так виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Таким чином, зважаючи на надані представником відповідача пояснення щодо її фактичного проживання у такій квартирі та відчутності наміру на її безпосереднє відчуження продовжує дотримуватися думки про те, що накладення на таку квартиру арешту є належним заходом забезпечення позову, та саме такий захід забезпечення позову забезпечує оптимальний баланс між інтересами вирішення справи, забезпечення можливості реального виконання рішення суду за будь-якого рішення у справі та характером обмежень прав позивача.
Додатково суд роз’яснює представнику позивача те, що його думка про незаконність ухвали чи порушення судом норм процесуального права при постановлені ухвали про забезпечення позову – є передбаченою законом підставою для оскарження ухвали у апеляційному порядку, натомість вони не є підставою для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення судом, який постановив таку ухвалу.
Щодо підстав для скасування чи заміну судом заходів забезпечення позову, то вони наведені у ст. 154 ЦПК України, та стосуються фактичних обставин справи.
Керуючись ст.ст. 154, 208, 209 ЦПК України, суд –
ухвалив:
У задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її отримання, однак оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Прохоров П. А.
