Номер провадження: 22-ц/813/5006/19
Номер справи місцевого суду: 520/9193/15-ц
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Комлевої О.С.,
Цюри Т.В.,
за участю:
секретаря Ющак А.Ю.,
представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюхіна О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2019 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння,
встановив:
12 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2016 року у справі №520/9193/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Свою заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 був власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, так як ця квартира була придбана його дружиною, ОСОБА_5 , під час їх шлюбу.
Докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, це паспорт ОСОБА_4 , відповідь Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОМУЮ Міністерства юстиції України від 29.09.2011р. «Щодо надання інформації», договір купівлі-продажу від 30.09.2006р., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , витяг з Державного реєстру правочинів від 30.09.2006р. №2961941, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.11.2006р. №12381326.
До спадкового майна після смерті ОСОБА_5 ввійшла лише квартира, тобто у позивачки ОСОБА_1 було відсутнє будь-яке право та підстави для витребування на свою користь всієї квартири загалом. Суд також не встановив істотні для справи обставини, та помилково ухвалив судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в повному обсязі про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всієї квартири.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник вважав їх нововиявленими та істотними для справи обставинами, які мають значення для постановлення правильного рішення у справі, так як вони свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення від 08 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, за нововиявленими обставинами, було відмовлено та залишено відповідне рішення в силі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2019 року, та постановлення нової, якою заяву задовольнити, та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Разом з тим, до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_3 не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за 10 днів, як то передбачено ч.11 ст. 128 ЦПК України (т.3, а.с.112-121).
При цьому ОСОБА_8 Р ОСОБА_9 . була повідомлена про час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, оскільки саме вона 22.03.2019 року подавала апеляційну скаргу і 25.10.2019 року подавали заяву про відкладення розгляду справи, яка була судом апеляційної інстанції задоволена (т.3, а.с.102-103, 109-110).
У зв`язку з цим, та враховуючи строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вирішила справу слухати у відсутність осіб, які не з`явились до судового засідання, які були належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, за участю адвоката Кірюхіна О.М. – представника позивачки ОСОБА_1 , та на підставі наявних у справі доказів.
Слід також зазначити, що клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів у справі протокольною ухвалою апеляційного суду було залишено без задоволення в судовому засіданні 25.10.2019 року (т.3, а.с.100-101, 109-110).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, а також усних заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2016 року, районний суд виходив з того, що відомості, на які посилається заявник, суду були відомі на час постановлення рішення, про що зазначено у рішенні суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Згідно п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові на момент ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
У якості нововиявлених обставин ОСОБА_2 вказує на те, що 12.11.2018 року їй стало відомо, що 1/2 частина квартири була власністю ОСОБА_4 , а тому до спадкового майна після смерті ОСОБА_5 ввійшла лише 1/2 частина квартири, а не вся квартира, що є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом на час розгляду справи.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 08.09.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 230-237).
В свою чергу, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення, однак ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.11.2016 року апеляційну скаргу було відхилено, а рішення Київського районного суду м.Одеси від 08.09.2016 року - залишено без змін (т.2, а.с. 29-36).
Крім того, постановою Верховного Суду від 25.01.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м.Одеси від 08.09.2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 23.11.2016 року були залишені без змін (т.2, а.с. 126-128).
При цьому, колегія суддів зазначає, що розглядаючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції вказав, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.11.2014 року за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Київського районного суду м.Одеси від 05.05.2014 року, рішення Київського районного суду м.Одеси від 05.05.14 року було скасовано, та встановлено, що ОСОБА_10 і ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 12.03.1993 року та відмітка про розірвання шлюбу між ними відсутня. Зазначене рішення апеляційного суду ОСОБА_1 надавала як додаток до позову по даній справі при зверненні до суду 30.06.2015 року.
Тобто зазначені обставини не є нововиявленими, а перебували на розгляді суду всіх інстанцій, про що вказано вище, їм надана належна оцінка судами, а тому ці обставини не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
З підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається заявник за своєю правовою природою не відносяться до нововиявлених і не дають законних підстав суду для перегляду рішення.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог процесуального права.
У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.1 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 – 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 23.12.2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
О.С. Комлева
Т .В. Цюра
