Справа № 372/1036/15-ц
Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.
Провадження № 22-ц/780/5006/16
Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 46
14.12.2016
УХВАЛА
Іменем України
14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Мережко М.В.,
суддів: Сержанюка А.С., Суханової Є.М.
секретар: Бобко О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
встановила:
У березні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що прокуратурою Київської області, в ході проведення перевірки, виявлено порушення земельного законодавства при наданні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області земельних ділянок (надалі – Обухівська РДА), загальною площею 15,7262 га, у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства, оскільки Обухівська РДА не мала відповідних повноважень розпоряджатися земельними ділянками, які знаходяться в межах Козинської селищної ради та належать до земель водного фонду. Також при виділенні спірних земельних ділянок не було проведено державної експертизи землевпорядної документації, а подальша приватизація земельних ділянок громадянами не відповідає встановленому законом порядку приватизації.
Позивач, зважаючи на викладене, просив суд визнати незаконним і скасувати розпорядження Обухівської РДА № 1204 від 28 вересня 2009 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_10М,, ОСОБА_11В,. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20; визнати недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської РДА № 1687 від 21 грудня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11В,. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20; витребувати спірні земельні ділянки на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради; визнати за територіальною громадою право власності на спірні земельні ділянки.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Обухівської РДА від 21.12.2009 року №1687 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в межах Козинської селищної ради, вилучено з користування ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-Інвест»,ЗАТ «ТІЗ-Топаз» та передано 13 громадянам для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного розпорядження управлінням Держкомзему в Обухівському районі 15 березня 2010 року видано 13-ти громадянам державні акти про право власності на земельні ділянки, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20
В подальшому земельні ділянки були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позов подано з пропуском строку позовної давності.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність – це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред’явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).
Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Прокурор, який бере участь у справі, має обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України по справах № 6-216цс16 від 27 квітня 2016 року та № 6-178цс15 від 1 липня 2015 року.
У справі, що переглядається, прокуратурою пред’явлено позов в інтересах Козинської селищної ради, яка є позивачем у даній справі.
Позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов’язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.
З листа Козинської селищної ради від 03 листопада 2016 року вбачається, що їй стало відомо про факт існування оскаржуваних розпоряджень та про те, що такі розпорядження порушують вимоги земельного законодавства із позовної заяви Першого заступника прокурора Київської області по даній справі (т.3, а.с. 65).
Разом з цим, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України у справі №6-2469цс16 від 16 листопада 2016 року, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Докази, що підтверджують наявність обставин, які перешкоджали позивачеві дізнатися про порушення своїх прав та звернутися за їх захистом до суду в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду із позовом за захистом порушених прав є необґрунтованими та оцінюються колегією суддів критично.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду та не є підставою для його скасування
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий М.В. Мережко
Судді А.С. Сержанюк
ОСОБА_23
