У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
ЗакропивногоО.В., Хопти С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, управління Державного агентства земельних ресурсів України в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в
інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що прокуратурою Київської області в ході проведення перевірки на підставі постанови від 28 травня 2014 року № 55, за результатами опрацювання інформації з листів управління Державного агентства земельних ресурсів України в Обухівському районі Київської області
від 15 жовтня 2014 року № 1.1-24/217 та Державного агентства земельних ресурсів України від 15 жовтня 2014 року № 10-28-0.21-12312/2-14, виявлено порушення земельного законодавства при наданні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області (надалі - Обухівська РДА), земельних ділянок, загальною площею 15,7262 га, у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства, оскільки Обухівська РДА не мала відповідних повноважень розпоряджатися земельними ділянками, які знаходяться в межах Козинської селищної ради та належать до земель водного фонду. Також при виділенні спірних земельних ділянок не було проведено державної експертизи землевпорядної документації, а подальша приватизація земельних ділянок громадянами не відповідає встановленому законом порядку приватизації.
Перший заступник прокурора Київської області, зважаючи на викладене, просив суд визнати незаконним і скасувати розпорядження Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21; визнати недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року
№ 1687 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради»; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21; витребувати спірні земельні ділянки на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради; визнати за територіальною громадою право власності на спірні земельні ділянки.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2015 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 листопада
2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області
від 10 липня 2015 року скасовано, у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області відмовлено з інших підстав.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 6 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Київської області
від 3 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня
2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення
та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення»
Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурором подано позов щодо захисту порушеного права з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків якого відповідачами заявлено відповідне клопотання до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.
При цьому розгляді суд дав належну правову оцінку поданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України), а також виконав вимоги
ч . 4 ст. 338 ЦПК України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Судом установлено, що розпорядженням Обухівської РДА
від 28 вересня 2009 року № 1204 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у межах Козинської селищної ради тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Розпорядженням Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року
№ 1687 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у межах Козинської селищної ради, вилучено з користування товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос», товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Затишне», товариства з обмеженою відповідальністю «Дана», товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-Інвест», закритого акціонерного товариства «ТІЗ-Топаз» відповідні земельні ділянки та передано тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного розпорядження управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області від 15 березня 2010 року видано ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
ОСОБА _15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 державні акти на право власності на земельні ділянки.
У подальшому земельні ділянки були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8
Судами встановлено, що передачу спірних земельних ділянок із земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області було проведено Обухівською РДА із перевищенням повноважень, відведення земельних ділянок відбулося без розробки відповідних проектів відведення земельних ділянок, однак позов в інтересах держави в особі Козинської селищної ради подано прокурором із пропуском строку позовної давності, про що відповідачами заявлено відповідне клопотання до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Спірні правовідносини мали місце у вересні-грудні 2009 року, а прокурор звернувся до суду з позовом про захист порушеного права у березні 2015 року.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(ст. 257 ЦК України).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з тим згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Установлено, що представник відповідача ОСОБА_9 -
ОСОБА _22, заявила про застосування строків позовної давності та вказувала на відсутність поважних причин для поновлення цього строку
(т. 1 а. с. 199 - 205, 231 - 236).
На підставі положень ч. 1 ст. 261 цього ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Частиною 2 ст. 2 ЦК Українипередбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За положеннями ч. 2 ст. 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку п. 2 ст. 121 Конституції Українипокладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Статтею 45 ЦПК Українипередбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, в чому
полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у порядку глави 3 розділу V ЦПК України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-216цс16 та від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.
Відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Право позивача було порушено у зв'язку з прийняттям Обухівською РДА розпоряджень від 28 вересня 2009 року № 1204 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради» та
від 21 грудня 2009 року № 1687 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність тринадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», однак з даним позовом про захист порушеного права держави в особі Козинської селищної ради перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду лише в березні 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності. При цьому у позовній заяві прокурор зазначив, що про порушення вимог чинного законодавства під час відведення земельних ділянок у приватну власність та про наявність підстав для визнання протиправними та скасування розпоряджень йому стало відомо лише після проведення прокуратурою відповідної перевірки.
Представник Козинської селищної ради у листі від 3 листопада
2016 року № 1083 (т. 3, а. с. 65) стверджував, що про існування оскаржуваних розпоряджень та про те, що такі розпорядження порушують вимоги земельного законодавства в Козинській селищній раді стало відомо тільки з позовної заяви першого заступника прокурора Київської області у цій справі, хоча саме до повноважень Козинської селищної ради належить контроль у сфері земельних відносин. Належних доводів про те, що Козинська селищна рада не могла дізнатися про порушення свого цивільного права суду не наведено, а посилання селищної ради на те, що їм не було відомо про невідповідність розпоряджень Обухівської РДА вимогам земельного законодавства України не є підставою для іншого обчислення строку позовної давності.
Таким чином, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.
Згідно зі ст. 337 ЦПК Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня
2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В .І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
