УХВАЛА
іменем україни
21 грудня 2016 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він придбав квартиру АДРЕСА_1, на прилюдних торгах, що відбулися 31 вересня 2012 року за 288 900 грн. Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. йому було видано свідоцтво на право власності на зазначену квартиру, що раніше належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2008 року.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого іпотечного нерухомого майна - вказаної квартири, проведені 31 серпня 2012 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), та визнано недійсним акт державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Орждонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ) про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 11 вересня 2012 року, а також визнано недійсним свідоцтво від 11 вересня 2012 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., на його ім'я.
Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 31 серпня 2012 року, актом державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 11 вересня 2012 року він придбав квартиру за 288 900 грн, з яких 245 853 грн 90 коп. було перераховано на рахунок Орждонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ як сплата за лот № 5 (зазначену квартиру) згідно з протоколом прилюдних торгів, а 43 028 грн 67 коп. (раніше внесений переможцем аукціону гарантійний внесок) залишився як винагорода спеціалізованої організації у рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна.
Відповідно до платіжного доручення від 4 вересня 2012 року він перерахував на рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ 245 853 грн 90 коп. у якості сплати за лот № 5 відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів.
Оскільки зазначена квартира продавалась на прилюдних торгах як арештоване майно на виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу у розмірі 561 309 грн 35 коп., то грошові кошти, сплачені ним за придбану на прилюдних торгах квартиру ОСОБА_5, підлягали перерахуванню ВАТ «Державний ощадний банк України» у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком.
Згідно з платіжним дорученням від 5 листопада 2012 року Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ грошові кошти у сумі 218 493 грн 51 коп. перераховано на рахунок ВАТ «Державний ощадний банк України» для погашення заборгованості ОСОБА_6 перед банком за кредитним договором.
Однак, на час звернення до суду з даним позовом грошові кошти йому не повернуто.
З урахуванням зазначеного позивач просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 218 493 грн 51 коп. та 24 644 грн 84 коп. процентів.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року, позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_7 кошти у розмірі 218 493 грн 51 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст. 1212 ЦК України, виходив з того, що після визнання в судовому порядку прилюдних торгів недійсними позивач набув право на повернення оплати вартості придбаного ним нерухомого майна шляхом стягнення коштів з особи, яка фактично їх отримала, тобто з ПАТ «Державний ощадний банк України».
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що ПАТ «Державний ощадний банк України» не був стороною договору відчуження нерухомого майна з прилюдних торгів, отримав грошові кошти від реалізації квартири з підстав, які пізніше відпали, а тому зобов'язаний на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України повернути кошти покупцю майна ОСОБА_7 без сплати процентів за час користування грошима.
З такими висновками судів погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_1, на прилюдних торгах, що відбулися 31 вересня 2012 року за 288 900 грн.
Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С. позивачу було видано свідоцтво на право власності на зазначену квартиру, що раніше належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2008 року.
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 14 вересня 2012 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_7 14 вересня 2012 року.
Не погоджуючись з результатами прилюдних торгів, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсними.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2014 року визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого іпотечного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 65,18 кв. м, проведені ПП «СП «Юстиція» 31 серпня 2012 року, та визнано недійсним акт державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 11 вересня 2012 року, а також визнано недійсним свідоцтво від 11 вересня 2012 року, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л.С., на ім'я ОСОБА_7
Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 31 серпня 2012 року, актом державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 11 вересня 2012 року позивач придбав квартиру за 288 900 грн, з яких 245 853 грн 90 коп. було перераховано на рахунок Орждонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ як сплата за лот № 5 (зазначену квартиру) згідно з протоколом прилюдних торгів, а 43 028 грн 67 коп. (раніше внесений переможцем аукціону гарантійний внесок) залишився як винагорода спеціалізованої організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна.
Відповідно до платіжного доручення від 4 вересня 2012 року позивач перерахував на рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ 245 853 грн 90 коп. у якості сплати за лот № 5 відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів.
Оскільки зазначена квартира продавалася на прилюдних торгах як арештоване майно на виконання виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу у розмірі 561 309 грн 35 коп., то грошові кошти, сплачені ОСОБА_7 за придбану на прилюдних торгах квартиру ОСОБА_5, підлягали перерахуванню ВАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком.
Як повідомив банк, згідно платіжного доручення від 5 листопада 2012 року Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ грошові кошти у сумі 218 493 грн 51 коп. перераховано на рахунок АТ «Ощадбанк» для погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком за кредитним договором.
Оскільки банку було повернуто зі сплачених позивачем на прилюдних торгах за квартиру 245 853 грн 90 коп. лише 218 493 грн 51 коп., то різницю - 27 360 грн 39 коп. Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ стягнув як виконавчий збір відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до листа Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 13 лютого 2015 року ОСОБА_7 було повідомлено, що ВДВС направив на адресу ВАТ «Державний ощадний банк України» лист, щодо повернення грошових коштів, перерахованих останньому у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5
Також встановлено, що грошові кошти позивачу не повернуті, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи спір, суди вважали, що після визнання в судовому порядку прилюдних торгів недійсними позивач набув право на повернення оплати вартості придбаного ним нерухомого майна шляхом стягнення коштів з особи, яка їх фактично отримала, тобто з ПАТ «Державний ощадний банк України».
Проте такий висновок не відповідає вимогам закону.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України). Сторонами такого правочину є покупець - учасник прилюдних торгів, яким може бути фізична чи юридична особа, і продавець.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до п. 3.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 199 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення) орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
12 липня 2012 року між ПП «СП «Юстиція» та Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ було укладено договір, за умовами якого останній доручив спеціалізованій організації реалізувати арештоване майно, на яке звернуто стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень, шляхом його продажу на прилюдних торгах.
Також за умовами цього договору Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ передає ПП «СП «Юстиція» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, арештоване державним виконавцем, а ПП «СП «Юстиція» надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації цього нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами України, Тимчасовим положенням.
Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією. У випадку, якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладання на торгах договору виступає представником ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Суди, стягуючи з банку суму коштів, перерахованих державною виконавчою службою у ході примусового виконання рішення, не звернули увагу на те, що наслідком визнання результату прилюдних торгів недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин.
Таким чином, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернули, у достатньому обсязі не визначились з характером спірних правовідносин, не дали оцінку тому, чи є у даному випадку продавцем Орджонікідзевский ВДВС Запорізького МУЮ, і чи слід саме з нього стягнути на користь ОСОБА_3 218 493 грн 51 коп. в порядку застосування реституції, а не з ПАТ «Державний ощадний банк України», який не є стороною цього договору.
Крім того, застосовуючи до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, суди не звернули уваги на те, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Ураховуючи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства та те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
С.Ф. Хопта
С.П. Штелик
