Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 459/2793/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/226/17 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2017 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоОСОБА_2 ,суддів апеляційного судуОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,при секретаріОСОБА_5
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140150000519 від 29.03.2014 року, про обвинувачення ОСОБА_6 ) за ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України, за участі
прокурораОСОБА_7 ,обвинуваченогоОСОБА_8 та захисника обвинуваченогоОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ) адвоката ОСОБА_10 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29 листопада 2016 року,
встановила:
вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 29 листопада 2016 року
ОСОБА_11 (до зміни прізвища після державної реєстрації шлюбу 14.03.2015 року ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червонограда Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 08.10.2008 року Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186, ст. 386 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі; 21.09.2015 року Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі,
визнано винним у вчинені злочинів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ) призначено покарання у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 21.09.2015 року та остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ) покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 ), який був затриманий 16.04.2014 року, зараховано в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі: з 16.04.2014 року по 02.12.2014 року, з 20.01.2016 року по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_11 ) у виді тримання під вартою залишено без змін до набранням вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ) на її користь 6000 грн. відшкодування майнової шкоди та 3000 грн. відшкодування моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено; цивільний позов потерпілої ОСОБА_15 задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ) на її користь 2400 грн. відшкодування майнової шкоди та 500 грн. відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду також вирішено питання з речовими доказами.
Вироком суду ОСОБА_16 визнаний винним за те, що він 24 березня 2014 року близько 18:30 год., діючи повторно, використовуючи знайдену ним пластикову банківську картку "ОщадБанк", яка належала ОСОБА_17 та була викрадена у нього 17.03.2014 року невстановленими особами, шляхом використання пін-коду, з метою викрадення наявних на ній грошових коштів, користуючись банкоматом «ПриватБанк», що по просп. Шевченка, 4 у м. Червонограді, Львівської області, через пластикову картку, зняв з банківського рахунку грошові кошти в сумі 100 грн., після чого з місця вчинення злочину втік. Маючи намір продовжити знімати грошові кошти з чужої банківської картки, ОСОБА_16 , цього ж дня близько 19:00 год., користуючись банкоматом «ОщадБанк», що по вул. Шептицького,4 у м. Червонограді, Львівської області, через пластикову картку, зняв із банківського рахунку потерпілого грошові кошти в сумі 1400 грн., після чого позбувшись знайденої банківської картки з місця вчинення злочину втік, спричинивши при цьому потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 1500 грн.
Крім того, ОСОБА_16 28.03.2014 року близько 20.00 год., знаходячись на території спортивного стадіону школи № 10 м. Червонограда Львівської області, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленою досудовим слідством та судом особою, з метою особистого збагачення, вирішили заволодіти майном ОСОБА_18 . Здійснюючи свій злочинний задум, направлений на особисте збагачення за рахунок відкритого викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, за мовчазною згодою, невстановлена особа, використовуючи фактор несподіваності, наніс ОСОБА_19 удар рукою в ліву частину обличчя, внаслідок якого останній впав на землю. Використовуючи безпорадний стан потерпілого ОСОБА_18 , який знаходився на землі, ОСОБА_16 зняв із пальця руки потерпілого золоту обручку, та з кишені штанів витяг мобільний телефон марки «Samsung GT-S61», в якому знаходилась картка мобільного оператора «Лайф» вартістю 10 грн. на грошовому рахунку якої знаходилися кошти в сумі 2 грн. та картка мобільного оператора «Діджус» вартістю 25 грн., на грошовому рахунку якої знаходилися гроші в сумі 6 грн., відкрито заволодів ним, помістивши його собі у кишеню, після чого з місця вчинення злочину втекли, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядились ним на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_16 та невстановлена особа спричинили ОСОБА_19 матеріальні збитки на загальну суму 1923 грн.
31 березня 2014 року близько 17:30 год., ОСОБА_16 , перебуваючи на території дитячого містечка, що по вул. Шептицького в м. Червонограді, Львівської області, діючи повторно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, наблизившись до незнайомої йому ОСОБА_20 , використовуючи фактор несподіваності, шляхом ривка, відкрито викрав із шиї останньої золотий ланцюжок із кулоном, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_21 . Квасниці матеріальні збитки на суму 6000 грн.
Крім цього, ОСОБА_16 03 квітня 2014 року близько 14:00 год., знаходячись поблизу магазину «Гравіс», що по вул. В. Стуса, 22, в м. Червонограді Львівської області, діючи повторно, в групі осіб, спільно із особою, щодо якої триває досудове слідство, з метою заволодіння чужим майном для особистого збагачення, шляхом обману, попросили у потерпілого ОСОБА_22 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, мобільний телефон, щоб зателефонувати. Потерпілий ОСОБА_23 добровільно надав два мобільні телефони « НОМЕР_1 », «HTC Desire». Отримавши вказані мобільні телефони ОСОБА_16 та особа, щодо якої триває досудове слідство, втекли, тим самим заволоділи належними ОСОБА_24 . Кривому мобільним телефоном марки «Нокіа1280» ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 500 грн., в якому знаходилася SIM-карта оператора мобільного звязку «Лайф» вартістю 10 грн. із абонентським з онульованим грошовим рахунком та мобільним телефоном марки «HTC Desire» ІМЕІ НОМЕР_3 вартістю 2500 грн., в якому знаходилася SIM-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар» вартістю 10 грн. з анульованим грошовим рахунком, якими розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_25 Кривому матеріальні збитки на суму 3020 грн.
11 квітня 2014 року близько 19:00 год., ОСОБА_16 перебуваючи на території автовокзалу м. Червонограда, Львівської області, що по вул. Сокальська, 3, діючи повторно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення, наблизившись до незнайомої йому ОСОБА_26 , використовуючи фактор несподіваності, шляхом ривка, відкрито викрав із шиї останньої золотий ланцюжок, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_27 матеріальні збитки на суму 2400 грн.
Крім цього, 16 квітня 2014 року близько 16:00 год., ОСОБА_16 , діючи повторно, знаходячись по вул. Шашкевича, 9, в м. Червонограді, Львівської області, діючи повторно, з корисливого мотиву, з метою відкритого заволодіння чужим майном, наблизившись до незнайомої йому ОСОБА_28 , шляхом ривка, відкрито викрав із шиї останньої золотий ланцюжок із золотим кулоном на якому зображена «Божа Матір», після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_29 матеріальні збитки на суму 7000 грн.
Не погоджуючись з вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 29 листопада 2016 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ) адвокат ОСОБА_30 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та винести ухвалу, якою закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 .
Апелянт з оскаржуваним вироком не погоджується та вважає його незаконним, необґрунтованим, не вмотивованим та ухваленим на підставі недопустимих доказів, що згідно ст.ст. 409, 412, 417 КПК України, є підставою для скасування вироку та закриття провадження у справі.
Захисник ОСОБА_30 у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що Червоноградський міський суд Львівської області за даними епізодами 19.05.2015 року постановив вирок стосовно ОСОБА_16 , визнавши обвинуваченого винним та засудивши його за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, однак ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30.11.2015 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 19.05.2015 року в частині засудження ОСОБА_31 ( ОСОБА_32 ) був скасований, а кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд.
Судом апеляційної інстанції в силу вимог ст. 415 КПК України зазначено висновки та мотиви незаконності вироку та вказано, яким чином їх необхідно було усунути. Про те, суд першої інстанції в більшості зазначених порушень (основне невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України не виконав вимог апеляційного суду чим і надалі допустив істотне порушення вимог КПК України, що призвело до постановлення незаконного, необґрунтованого вироку.
Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції знову ухвалив вирок в частині засудження ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ) на основі недопустимих доказів. Так, в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 19.05.2015 року, суд констатував факт того що, судом першої інстанції було допущено істотне порушення вимог КПК, а саме органом досудового розслідування не виконано вимоги ст. 290 КПК України. Тому, апеляційний суд вказав, що розгляд справи необхідно розпочати із підготовчого судового засідання і на цій стадії кримінального процесу вирішити питання, щодо відкриття матеріалів кримінального провадження. Проте, суд першої інстанції при повторному розгляді справи, на такі висновки апеляційного суду уваги не звернув та вказав в ухвалі, що сторона вже знайома із доказами обвинувачення. Хоча жодних дій, щодо відкриття матеріалів кримінального провадження органом обвинувачення, досудового розслідування вчинено не було.
Таким чином суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано, не виконав вимоги Апеляційного суду Львівської області, вказані в ухвалі від 30.11.2015 року, а ухвалив обвинувальний вирок на основі недопустимих доказів. Таким чином, судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю (ст. ст. 412, 417 КПК).
Суд першої інстанції, у оскаржуваному вироку в силу вимог ст. 87 КПК України, визнав недопустимими фактично усі письмові докази по кримінальному провадженню, але не у зв`язку з їх не відкриттям стороні захисту та обвинуваченому, а у зв`язку із грубим порушенням процесуальних вимог КПК під час їх збирання та процесуального оформлення.
Про те, виключно на показах потерпілих визнав винуватим його підзахисного по епізодах де потерпілими являються ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_23 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 .
Незважаючи на те, що усі протоколи пред`явлення особи для впізнання були визнані недопустимими доказами, а потерпілі не знали обвинуваченого ОСОБА_37 ) про те суд першої інстанції вважав достатнім доказом показання потерпілих ОСОБА_38 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_28 , які у своїх показаннях вказали, що впізнавали обвинуваченого ОСОБА_6 лише на слідчій дії впізнання, які були проведені із грубим порушенням вимог КПК України.
Захисник також звертає увагу на те, що покази потерпілих також не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а тому такі покази потерпілих ОСОБА_38 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_28 також не могли братись до уваги та покладатись в основу обґрунтування обвинувального вироку.
Окрім цього, суд визнав належним доказом видруківку із карткового рахунку потерпілого ОСОБА_39 (а.с. 38 Т.2), з якого вбачалось зняття коштів 24.03.2014 року. Також суд визнав допустимим доказом відеозапис із камери спостереження банкомату «Ощадбанк», з якого вбачалось, що кошти знімав громадянин, як суд вказав у вироку обвинувачений ОСОБА_16 , хоча із відеозапису не вбачається, що це саме обвинувачений ОСОБА_16 .
Незважаючи на порушення вимог ст. 290 КПК України, при відкритті матеріалів кримінального провадження, суд поклав ці докази в обґрунтування вироку.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_10 про скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 ( ОСОБА_12 ), прокурора ОСОБА_40 про відмову в задоволенні апеляційної скарги і залишення оскаржуваного вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги і залишення оскаржуваного вироку без змін з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання (ч. 2 ст. 290 КПК України).
Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 9 ст. 290 КПК).
В судовому засіданні було встановлено, що органами досудового розслідування, в особі слідчого СВ Червоноградського МВ ГУМВС України ОСОБА_41 не виконано вимоги ст. 290 КПК України, який в порушення вимог ст. 290 КПК України, не повідомив у встановленому КПК України порядку, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Адвоката ОСОБА_10 про відкриття матеріалів кримінального провадження.
Згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
Разом з тим, аналізуючи норми ст. 290 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що законодавець забороняє використання судом відомостей, що містяться в матеріалах провадження як доказів, коли з такими відомостями не ознайомлена сторона захисту.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції ретельно перевірив усі докази про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, надані прокурором, на предмет їх допустимості і, відповідно до вимог ст. 87 КПК України, обґрунтовано визнав недопустимими ті докази, які здобуті не у відповідності до вимог КПК України, зокрема: протокол огляду від 19.05.2014 року; протокол проведення слідчого експерименту від 12.06.2014 року; протокол проведення слідчого експерименту від 12.06.2014 року та фототаблицю до нього; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2014 року; протокол пред`явлення особи для впізнання від 14.05.2014 року та фототаблицю до нього; протокол пред`явлення речей для впізнання від 08.06.2014 року; протокол огляду від 08.06.2014 року та фототаблицю до нього; протокол пред`явлення речей для впізнання від 08.06.2014 року; протокол пред`явлення особи для впізнання від 07.06.2014 року за фотознімками; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2014 року; протокол пред`явлення особи для впізнання від 15.05.2014 року; протокол пред`явлення речей для впізнання від 08.06.2014 року.
Таким чином, хоча суд першої інстанції, і не взяв до уваги відомості, що містяться в матеріалах кримінального провадження як докази, у зв`язку з їх не відкриттям стороні захисту, однак він визнав їх недопустимими відповідно до вимог ст. 87 КПК України, оскільки здобуті під час досудового розслідування з порушенням вимог КПК України.
Суд першої інстанції також покликався на те, що в ході проведення підготовчого судового засідання, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_30 повідомив суд, що сторона захисту вже ознайомлена з доказами сторони обвинувачення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що фактично відбулося відкриття матеріалів кримінального провадження. В зв`язку з цим у суду першої інстанції не було підстав визнавати всі докази недопустимими.
Що ж до доказів, якими обґрунтована вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про їх допустимість, оскільки здобуті у відповідності до вимог КПК України, були відомі обвинуваченому ОСОБА_42 та його захиснику під час досудового розслідування.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки його вина доводиться доказами, які суд першої інстанції поклав в основу свого вироку, зокрема показаннями потерпілих ОСОБА_38 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 та ОСОБА_28 , даних ними безпосередньо в судовому засіданні.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтував вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, показаннями свідків ОСОБА_43 , ОСОБА_44 та ОСОБА_45 , даних ними безпосередньо в судовому засіданні; випискою по картковому рахунку № НОМЕР_4 , з якої вбачається зняття 24.03.2014 року коштів; відеозаписом з камер спостереження банкомату «Ощадбанк», який записано на цифровий носій (диск СD-R), дослідженим в судовому засіданні; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 15.05.2014 року та фототаблицею до нього, визнавши їх належними, допустимими та достовірними, про їх наявність знала сторона захисту.
Покликання захисника ОСОБА_10 на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав належним доказом видруківку із карткового рахунку потерпілого ОСОБА_39 (а.с. 38 Т.2), з якого вбачалось зняття коштів 24.03.2014 року, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а тому видруківка із карткового рахунку потерпілого ОСОБА_39 , з якого убачалось зняття коштів 24.03.2014 року є належним доказом.
Суд першої інстанції, на думку колегії, обґрунтовано визнав допустимим доказом відеозапис із камери спостереження банкомату «Ощадбанк», з якого вбачалось, що кошти знімав громадянин, як суд вказав у вироку обвинувачений ОСОБА_16 , оскільки він здобутий у відповідності до вимог КПК України та сторона захисту знала про існування даного відеозапису, переглядала його під час попереднього засідання суду.
Оскільки суд першої інстанції, при обґрунтуванні вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не використав таких відомостей, які б не були відомі стороні захисту, а тому, на думку колегії суддів, право обвинуваченого ОСОБА_6 на захист не було порушено.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України та обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_42 покарання у виді позбавлення волі, що відповідає до вимогам ст. 65 КК України.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, також обґрунтовано вирішив цивільні позови потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Суд першої інстанції також вирішив долю речових доказів відповідно до закону.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 і залишення оскаржуваного вироку без змін.
Керуючись ст. 376, 404-405, 407-409, 419 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 без задоволення.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ), який був затриманий 16.04.2014 року, в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі: з 16.04.2014 року по 02.12.2014 року, з 20.01.2016 року по 15.05.2017 року.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців.
Судді:
підпис підпис підпис
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду ОСОБА_2
Ухвала вступила в законну силу «15» травня 2017 року.
Копію виготовлено «_______» _________ 2017 року
Помічник судді ОСОБА_46
