Єдиний державний реєстр судових рішень
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляціями захисника ОСОБА_8 , підсудного ОСОБА_9 , підсудної ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,-
в с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 23 листопада 1998 року Московським районним судом міста Києва за ч.2 ст. ст. 215-3,140, ч. 1 ст. 140, ч. 3 ст. 193, ст. 42 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ухвали Київського міського суду від 21 січня 1999 року строк покарання змінено на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки із штрафом 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 12 листопада 1999 року Московським районним судом міста Києва за ст. 94, ч.2 ст.140, ст.ст. 42,43 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений із місць позбавлення волі 17 серпня 2004 року умовно-достроково на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області, не відбутий строк - 4 роки 9 місяців 21 день,
винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за якими призначити йому покарання:за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України ОСОБА_9 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Тучин, Гощанського району, Рівненської області, українки, громадянки України, освіта середня- спеціальна, розлученої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
визнано винною за у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, за якими призначено їй покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна; за п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 13 (тринадцяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_10 за сукупністю злочинів призначити шляхом часткового складання покарань остаточне покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавленням волі з конфіскацією всього належного їй майна.
Відповідно до вироку ОСОБА_9 08.05.2010, перебуваючи в селі Хотянівка Вишгородського району Київської області, познайомився з громадянином ОСОБА_11 і, дізнавшись, що останній має намір встановити на власній дачній ділянці басейн, з метою заволодіння грошима ОСОБА_11 шляхом обману та зловживання довірою запропонував йому свої послуги по начебто встановленню басейну на присадибній ділянці, запевнивши ОСОБА_11 , що він є спеціалістом по виконанню даного виду робіт. Увійшовши до ОСОБА_11 у довіру, ОСОБА_9 пояснив, що йому необхідні гроші для придбання обладнання і будівельних матеріалів, обрахував свою роботу і зацікавив ОСОБА_11 вигідними умовами. Останній, будучи введеним в оману, погодився на пропозиції ОСОБА_9 і підвіз останнього, на його прохання, до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 , начебто для придбання будівельних матеріалів і обладнання для встановлення басейну. Після чого приблизно о 15.00 годині, знаходячись по АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 з метою заволодіння грошима ОСОБА_11 під
виглядом придбання у будівельному супермаркеті «Нова Лінія» будівельних матеріалів, отримав від ОСОБА_11 гроші в сумі 750 доларів США, що в перерахунку по курсу Національного банку України складає 5944 грн 50 копійок, не маючи наміру використовувати їх за призначенням, а саме - для придбання обладнання і будівельних матеріалів, призначених для встановлення басейну на дачній ділянці ОСОБА_11 , а маючи намір привласнити вказану грошову суму і витратити її на власний розсуд. Заволодівши грошима ОСОБА_11 в сумі 750 доларів США, ОСОБА_9 з метою повторного заволодіння грошима ОСОБА_11 шляхом обману, 09.05.2010 зателефонував останньому на мобільний телефон і запевнив потерпілого, що придбав всі необхідні матеріали, але у нього не вистачило грошей на дренажні кільця для басейну, при цьому він ввів ОСОБА_11 в оману щодо придбання ним обладнання і будівельних матеріалів для встановлення басейну і щодо мети повторного отримання певної суми грошей, маючи намір заволодіти ними шляхом шахрайства. ОСОБА_11 , довіряючи ОСОБА_9 , 10.05.2010 у денний час через свого знайомого ОСОБА_12 передав ОСОБА_9 гроші в сумі 4700 гривень, які останній отримав від громадянина ОСОБА_13 10.05.2010 приблизно о 14.00 годині за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, 168. Після чого ОСОБА_9 , заволодівши шляхом обману грошима в сумі 750 доларів США, що в перерахунку по курсу Національного банку України складає 5944 гривень 50 копійок та 4700 гривень, а всього на загальну суму 10 644 грн 50 копійок, що належать ОСОБА_11 , своєї обіцянки щодо закупівлі будівельних матеріалів і встановленню басейну на ділянці останнього не виконав, а витратив отримані гроші на власні потреби.
Приблизно в середині лютого 2011 року ОСОБА_9 запропонував своїй співмешканці ОСОБА_10 , скоїти злочин, а саме: по об`яві в газеті знайти жінку, яка шукає роботу нянею і надає послуги у приготуванні домашньої їжі на дому у клієнта, заманити останню у безлюдну місцевість, де вчинити на потерпілу напад, погрожуючи ножем заволодіти її грошима, майном і коштовностями, щоб в подальшому розпорядитись ним на власний розсуд, на що ОСОБА_10 , погодилась.
Для реалізації свого спільного умислу, направленого на заволодіння майном громадян шляхом здійснення на них нападу, поєднаному із застосуванням погрози насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину із розподіленням ролей.
Згідно злочинного плану ОСОБА_9 повинен був вигадати собі ім`я « ОСОБА_14 » та подзвонити по об`яві жінці, яка шукала роботу консьєржкою і надавала послуги у приготуванні домашньої їжі на дому у клієнта та від імені вигаданої особи на ім`я ОСОБА_14 запропонувати роботу нянею по догляду за його дитиною на ім`я ОСОБА_15 у приватному будинку в с. Підгірці. Після чого ОСОБА_9 призначив зустріч особі, що шукала роботу на автобусній зупинці в районі села Підгірці. ОСОБА_10 , повинна була вигадати собі ім`я « ОСОБА_16 » і разом з ОСОБА_9 , під виглядом подружжя, прибути в обумовлене місце, де останній підшуковував місце вчинення злочину - безлюдне місце в районі лісосмуги неподалік від зупинки «вул. Васильківська» с. Підгірці Обухівського району Київської області, де призначали зустріч особі, з якою домовились наймати на роботу. В обумовленому місці, ОСОБА_10 під виглядом дружини ОСОБА_9 повинна була підійти до жінки, з якою призначили зустріч, і супроводити її до місця вчинення злочину, де ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були скоїти напад на потерпілу, зв`язати за допомогою стрічки-скотчу (які заздалегідь підготують) руки та ноги останньої. Після чого незаконно заволодіти грошима, мобільними телефонами, коштовностями та іншими особистими речами потерпілої.
З метою реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до розподілених ролей, 16.02.2011 ОСОБА_9 в невстановленому кіоску в місті Києві придбав газету з оголошеннями «Авізо» та подзвонив на мобільний телефон громадянці ОСОБА_17 , яка шукала роботу консьєржкою, нянею по догляду за дитиною і надавала послуги у приготуванні домашньої їжі на дому у клієнта і, представившись « ОСОБА_14 », запропонував ОСОБА_17 роботу по догляду за його дитиною Яною в приватному будинку села Підгірці Обухівського району Київської області, обравши ОСОБА_17 як жертву вчинення злочину. Після чого ОСОБА_9 зацікавив ОСОБА_17 привабливими умовами праці і оплати, що влаштовували останню і запропонував ОСОБА_17 17.02.2011 приблизно о 13.00 годині прибути на зупинку громадського транспорту по вул. Васильківській с. Підгірці Обухівського району Київської області, неподалік від АЗС, на що ОСОБА_17 погодилась. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про ОСОБА_17 і узгодили між собою план вчинення злочину, а саме скоєння розбійного нападу на ОСОБА_17 .
Для реалізації злочинного плану, ОСОБА_9 у невстановленому місці і час придбав скотч і ніж і 17.02.2011 приблизно о 12.45 год. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 прибули в с. Підгірці, де стали очікувати ОСОБА_17 , щоб скоїти напад, спрямований на заволодіння майном, грошима і мобільними телефонами останньої. Приблизно о 13.00 годині на зупинку громадського транспорту «вул. Васильківська» села Підгірці Обухівського району Київської області приїхала ОСОБА_17 . В той час ОСОБА_10 , згідно досягнутої з ОСОБА_9 домовленості, реалізуючи спільний злочинний план, під виглядом дружини ОСОБА_9 , який наймає ОСОБА_17 на роботу нянею по догляду за їх дитиною, підійшла до ОСОБА_17 і провела останню до зазначеного ОСОБА_9 місця: ділянки місцевості, що розташована в 300 метрах від зупинки «вул. Васильківська» села Підгірці Обухівського району Київської області, де їх чекав останній. Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заманили ОСОБА_17 до ділянки лісосмуги, яка розташована між с. Підгірці та с. Креничі Обухівського району Київської області, пояснивши, що у вказаному місці знаходиться їх будинок, де напали на ОСОБА_17 . ОСОБА_9 , який ішов попереду ОСОБА_17 , бризнув в обличчя останній газовим балончиком «Терен», а ОСОБА_10 схопила потерпілу ззаду. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 дістав заздалегідь приготовлений ніж і почав погрожувати потерпілій застосуванням ножа, після чого разом з ОСОБА_10 провели потерпілу до дерева, де ОСОБА_10 утримувала ОСОБА_17 , а ОСОБА_9 прив`язав руки потерпілої за допомогою заздалегідь підготовленої стрічки-скотч до дерева. Після чого ОСОБА_9 заволодів майном ОСОБА_18 - жіночою сумочкою, в якій знаходилися: мобільний телефон «Нокіа-2600», спідня білизна та ліки. Оцінивши невелику вартість майна, яким вони заволоділи, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 почали по-черзі пробувати вирвати золоті коронки з зубів ОСОБА_17 , але їм це не вдалося. Після чого ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 , залишивши потерпілу в лісосмузі, прив`язаною до дерева, зникли з місця події. Всього ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заволоділи майном ОСОБА_17 , а саме: жіночою сумочкою, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілої, в якій знаходилися мобільний телефон «Нокіа-2600», вартістю 490 гривень з карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, загальною вартістю 515 гривень, гроші в сумі 20 гривень, спідня білизна та ліки, які не представляють для потерпілої матеріальної цінності, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 535 гривень, після чого зникли з місця вчинення злочину.
Приблизно 17.02.2011 після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знову запропонував своїй співмешканці ОСОБА_10 скоїти злочин, а саме: по об`яві у газеті знайти жінку, яка шукає роботу нянею по догляду за дитиною, заманити останню у безлюдну місцевість, де вчинити на потерпілу напад, погрожуючи ножом, заволодіти її грошами, майном і коштовностями, щоб в подальшому розпорядитись ним на власний розсуд, на що ОСОБА_10 , погодилась.
Для реалізації свого спільного умислу, направленого на заволодіння майном громадян шляхом здійснення на них нападу, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , розробили спільний план вчинення злочину із розподіленням ролей.
Згідно злочинного плану, ОСОБА_9 повинен був вигадати собі ім`я « ОСОБА_14 » і розмістити на дошці оголошень ТЦ «Магеллан», що розташований по пр-кту Глушкова,13-Б в місті Києві об`яву з пропозицією роботи нянею, в якій вказав номери мобільних телефонів його і ОСОБА_10 , щоб жінка, яка шукала роботу нянею, передзвонила їм і поцікавилась умовами праці. Після чого ОСОБА_9 повинен був призначити зустріч особі, що шукала роботу нянею, і зв`язалась з ним по телефонах, які вказані в оголошенні. ОСОБА_10 повинна була вигадати собі ім`я « ОСОБА_16 » і разом з ОСОБА_9 під виглядом сімейної пари прибути в обумовлене місце в районі ТЦ «Магеллан», заманити потерпілу у безлюдне місце в районі лісосмуги по вул. Г. Родимцева в місті Києві, де ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були скоїти напад на потерпілу, зв`язати за допомогою шарфу руки та ноги останньої і під погрозою ножа заволодіти грошима, мобільними телефонами, коштовностями та іншими особистими речами потерпілої.
З метою реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до розподілених ролей 17.02.2011 ОСОБА_9 розмістив об`яву на дошці оголошень ТЦ «Магеллан», що розташований по пр-кту Глушкова,13-Б в місті Києві, що він шукає жінку для роботи нянею і догляду за дитиною, вказавши в оголошенні номер свого мобільного телефону і номер мобільного телефону ОСОБА_10
18.02.2011 вказане оголошення побачила громадянка ОСОБА_19 , яка зацікавилась роботою нянею і подзвонила 19.02.2011 ОСОБА_9 . Останній, представившись чоловіком на ім`я ОСОБА_14 , запропонував ОСОБА_19 роботу по догляду за його дитиною ОСОБА_20 та обрав ОСОБА_19 як жертву вчинення злочину. Після чого, ОСОБА_9 зацікавив ОСОБА_19 гарними умовами праці і оплати та запропонував ОСОБА_19 приблизно о 12.00 годині прибути до ТЦ «Магеллан» по пр-кту Глушкова, 13-Б в місті Києві, на що ОСОБА_19 погодилась. Після цього, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 про ОСОБА_19 і вони узгодили між собою план вчинення злочину, а саме скоєння розбійного нападу на ОСОБА_19 .
Для реалізації злочинного плану, ОСОБА_9 у невстановленому місці і час придбав ніж і 19.02.2011 приблизно о 12.00 год. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 прибули до ТЦ «Магеллан» по пр-кту Глушкова, 13-Б в місті Києві, де зустрілись з ОСОБА_19 , щоб скоїти на останню напад, спрямований на заволодіння майном потерпілої. Під час бесіди з останньою, ОСОБА_9 вживав спиртні напої, а ОСОБА_10 представилась дружиною ОСОБА_9 на ім`я « ОСОБА_16 » і разом з ОСОБА_9 , після бесіди з ОСОБА_19 , запропонувала пройти до начебто їх власного кафе, розташованого в районі лісосмуги Голосіївського парку, щоб отримати гроші з каси кафе і заплатити ОСОБА_19 аванс. Остання погодилась і пішла разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вказаному ними напрямку. Провівши потерпілу у безлюдне місце в районі лісосмуги Голосіївського парку по вул. Г. Родимцева, 8 в місті Києві, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 приблизно о 17.00 годині 19.02.2011 напали на ОСОБА_19 , при цьому, ОСОБА_9 дістав ніж і почав погрожувати потерпілій застосуванням ножа, подавивши таким чином її волю до опору, а ОСОБА_10 зірвала з рук потерпілої золоті і срібні прикраси та заволоділа жіночою сумкою, в якій знаходились: мобільні телефони, зарядні пристрої до них, гаманець з грошима, газовий балончик «Кобра». Після чого ОСОБА_9 , продовжуючи погрожувати потерпілій ножом, наказав ОСОБА_19 лягти на живіт на землю, а ОСОБА_10 шарфом, що належить потерпілій та власним шарфом, зв`язала руки і ноги потерпілої. Всього ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заволоділи майном потерпілої ОСОБА_19 , а саме: жіночою сумкою, яка не представляє матеріальної цінності для потерпілої, мобільним телефоном «Нокіа-Н7373» з карткою пам`яті, загальною вартістю 150 гривень, в якому знаходилась картка мобільного оператору «Київстар», вартістю 35 гривень і гроші на рахунку в сумі 5 гривень; мобільним телефоном «Соні-Еріксон», вартістю 50 гривень, в якому знаходилась картка мобільного оператору «МТС», вартістю 25 гривень; золотим ланцюжком, вартістю 2500 гривень; срібним хрестиком, вартістю 90 гривень; золотими сережками, вартістю 2000 гривень; срібним ланцюжковим браслетом, вартістю 50 гривень; шкіряним гаманцем, вартістю 100 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 25 гривень; зарядним пристроєм до телефону «Нокіа Н7373», вартістю 40 гривень; зарядним пристроєм до мобільного телефону «Соні- Еріксон», вартістю 20 гривень; газовим балончиком «Кобра», який не представляє матеріальної цінності, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5210 гривень. Після чого, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , залишивши потерпілу в лісосмузі, зникли з місця вчинення злочину.
ОСОБА_9 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій 25.02.2011 у денний час, знаходячись на Залізничному вокзалі м.Києва, запропонував своїй співмешканці ОСОБА_10 скоїти злочин, а саме: умисне вбивство із корисливих мотивів і розбійний напад з метою заволодіння майном громадян, на що ОСОБА_10 погодилась. Для реалізації свого спільного умислу, направленого на умисне вбивство із корисливих мотивів і заволодіння майном громадян шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством небезпечним для життя потерпілого, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину із розподіленням ролей.
Згідно розробленого злочинного плану та розподілених ролей з метою скоєння умисного вбивства із корисливих мотивів, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були знайти жінку похилого віку серед певних осіб, що здають у піднайм кімнати на Залізничному вокзалі міста Києва і, представившись подружжям, разом з ОСОБА_10 , винайняти у вказаної особи кімнату в квартирі. Після чого, ОСОБА_10 під вигаданим приводом повинна була заманити потерпілу-власницю квартири у кімнату, яку вони орендували з ОСОБА_9 , де разом з останнім вчинити на власницю квартири напад, застосувавши насильство, небезпечне для життя потерпілої, вбити її шляхом удушення і заволодіти майном, грошовими коштами і коштовностями, що знаходяться в квартирі.
З метою реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до розподілених ролей, 25.02.2011 приблизно о 16.00 годині ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , знаходячись на Привокзальній площі в місті Києві, підійшли до групи жінок, що пропонують у піднайм кімнати в місті Києві і ОСОБА_9 запропонував жінкам здати їм в оренду кімнату по завищеній ціні - 170 гривень за добу, зацікавивши сумою, яку він пропонує за оренду кімнати. На пропозицію ОСОБА_9 погодилась громадянка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і вони домовились про здачу у піднайм на добу кімнати в квартирі АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_21 . Після чого, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 проїхали з ОСОБА_21 до вказаної квартири, де ОСОБА_9 і ОСОБА_10 оцінили майновий стан власниці квартири, місце розташування кімнати, яку вони зняли - посередині квартири, що забезпечує достатню шумоізоляцію під час скоєння нападу на потерпілу і обрали ОСОБА_21 як жертву злочину, домовившись скоїти вбивство останньої із корисливих мотивів і заволодіти її майном шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством небезпечним для життя потерпілої на наступний день, тобто 26.02.2011. Приблизно о 07.30 годині 26.02.2011 ОСОБА_9 і ОСОБА_10 покинули квартиру ОСОБА_21 , попередньо домовившись і запевнивши останню, що мають намір зняти кімнату у ОСОБА_21 на наступну ніч і не має необхідності шукати інших квартиронаймачів, на що ОСОБА_21 погодилась.
Приблизно о 12.38 годині 26.02.2011 з телефону-автомата № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , з карточки абонента «Укртелеком» № НОМЕР_2 , що забезпечувало анонімність дзвінку, ОСОБА_10 зателефонувала ОСОБА_21 і повідомила, що вони прийдуть до останньої знову переночувати і візьмуть у піднайм кімнату квартири АДРЕСА_4 . В той же день приблизно о 16.30 годині ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з метою скоєння вбивства ОСОБА_21 із корисливих мотивів і заволодіння її майном шляхом здійснення нападу, поєднаного із насильством небезпечним для життя потерпілої, зайшли в квартиру АДРЕСА_4 , куди їх впустила ОСОБА_21 , як наймачів кімнати, де ОСОБА_9 вжив спиртні напої.
Цього ж дня приблизно о 21.00 годині ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на позбавлення життя громадянки ОСОБА_21 , а також на заволодіння майном останньої, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілої та позбавлення життя потерпілої ОСОБА_21 , бажаючи заволодіти її майном і грошима, діючи узгоджено з ОСОБА_9 , знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , завела ОСОБА_21 з приміщення кімнати, де мешкала остання - в приміщення орендованої кімнати, де разом з ОСОБА_9 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, напали на потерпілу і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя ОСОБА_21 , повалили останню на диван. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті ОСОБА_21 , почали душити останню, здавлюючи її шию руками, після чого ОСОБА_10 , стала утримувати ноги потерпілої з метою подолання опору, а ОСОБА_9 продовжував душити ОСОБА_21 , поки внаслідок асфікції не настала смерть останньої. Далі, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , упевнившись, що ОСОБА_21 померла, обшукали квартиру і незаконно заволоділи: мобільним телефоном «Нокіа», вартістю 150 гривень з карткою мобільного оператора «ЮМС», вартістю 20 гривень, загальною вартістю 170 гривень; мобільним телефоном «Нокіа», вартістю 1700 гривень із карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 гривень, на загальну суму 1720 гривень; п`ятьма пляшками вина, вартістю кожна по 50 гривень, загальною вартістю 250 гривень; грошима в сумі 500 гривень; сережками-біжутерія, які не мають матеріальної цінності, а всього заволоділи майном ОСОБА_21 на загальну суму 2690 гривень. Після чого, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , вийшли з квартири на вулицю і зникли з місця вчинення злочину.
В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , потерпілій ОСОБА_21 були заподіяні наступні тілесні ушкодження:
- множинні внутрішньошкіряні крововиливи червоно-синюшного кольору на шиї, в бокових відділах в області підборіддя, з просоченими темно-червоними крововиливами в клітчату та м`язи шиї, по краю нижньої щелепи зліва, по правому краю основи черепа (область сосковидного відростку скроневої кістки), в шкірі обличчя інтенсивні крововиливи по ходу судинно-нервових пучків шиї від рівня гортані до основи черепа, в діафрагму рота, в корінь язика зі сторони слизистої оболонки і від під`язичної кістки, в правий край язика;
- множинні крововиливи п`ятнистого і осередкованого характеру в стінки глотки, в надгортанник, в слизові оболонки входу в гортань і підголосовими зв`язками;
- набряк слизової оболонки гортані, кров`яниста слиз з набряко-кров`янистою рідиною в отворі дихальних шляхів
- під час судово-гістологічного дослідження шкіри та м`яз шиї з бокових, задньої та передній поверхні шиї виявлені морфологічні ознаки здавлювання, з крововиливами, без видимої клітинної реакції;
- гостре здуття легенів, множинні крапкові та п`ятнисті крововиливи в серозних і слизових оболонках, на поверхні та в тканинах внутрішніх органів (при гістологічному дослідженні), повнокров`я внутрішніх органів, рідкий стан крові, набряк тканин легень та головного мозку;
- подряпина та смужчате садно на шкірі підборіддя зліва, крововилив на віках очей, дрібні округлі крововиливи на правому плечі та лівому передпліччі; крововиливи в м`язи лівого плеча та в тканини голови в правій тим`яно-скроневій області. Всього шість крововиливів, одне садно, одна подряпина (смужчате садно), один крововилив в м`язи лівого плеча, два крововиливи в м`які тканини голови в правій скронево-тим`яний області;
- Смерть ОСОБА_21 настала від механічної асфікції в результаті здавлювання шиї тупим предметом.
10.03.2011 у вечірній час, знаходячись у невстановленому місці в м. Києві, ОСОБА_10 будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій, запропонувала своєму співмешканцю ОСОБА_9 , який також є собою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій, скоїти злочини, а саме: умисне вбивство із корисливих мотивів громадянки ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілої ОСОБА_22 з метою заволодіння майном останньої, на що ОСОБА_9 погодився. При цьому ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_9 , що громадянка ОСОБА_22 є її двоюрідною бабусею і може зберігати за місцем мешкання, в будинку АДРЕСА_6 велику суму грошей.
Для реалізації свого спільного умислу, направленого на умисне вбивство із корисливих мотивів і заволодіння майном ОСОБА_22 шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством, небезпечним для життя потерпілої, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 розробили спільний план вчинення злочину.
Згідно розробленого злочинного плану ОСОБА_9 і ОСОБА_10 повинні були прибути до будинку АДРЕСА_6 і під виглядом відвідування зайти до будинку ОСОБА_22 , яка є родичкою ОСОБА_10 , де ОСОБА_9 повинен був скоїти напад на ОСОБА_22 і позбавити її життя шляхом удушення, а ОСОБА_10 повинна була заволодіти майном, грошами і коштовностями, які знаходились в будинку ОСОБА_22 .
З метою реалізації спільного умислу, направленого на умисне вбивство із корисливих мотивів і заволодіння майном ОСОБА_22 шляхом здійснення нападу, поєднаному із насильством небезпечним для життя потерпілої, діючи згідно розробленого плану, 11.03.2011 приблизно о 08.00 годині ранку, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 прибули в с. Тинне Сарненського району Рівненської області, де приблизно о 14.00 годині ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом з ОСОБА_10 зайшли в житловий будинок громадянки ОСОБА_22 , що розташований по АДРЕСА_6 . Знаходячись у приміщенні будинку, ОСОБА_10 почала розмовляти з ОСОБА_22 , щоб відволікти увагу останньої і подала ОСОБА_9 умовний знак про початок здійснення розбійного нападу і вбивства ОСОБА_22 . ОСОБА_9 , реалізуючи злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_22 і заволодіння її майном та грошима, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті, схопив ОСОБА_22 рукою, зігнутою у лікті, за шию і почав її душити, питаючи де остання зберігає гроші. Після того, як ОСОБА_22 розповіла про місце зберігання грошей, а ОСОБА_10 заволоділа ними, ОСОБА_9 повалив ОСОБА_22 на підлогу і в присутності ОСОБА_10 почав душити потерпілу за горло руками і хустиною. ОСОБА_10 , допомагала йому душити потерпілу, утримуючи її за руки, щоб подавити волю потерпілої до опору і забезпечити ОСОБА_9 виконання їх злочинного плану, направленого на позбавлення життя ОСОБА_22 із корисливих мотивів. Продовжуючи злочинні дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_22 , охоплені єдиним умислом ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , останній, коли ОСОБА_22 втратила свідомість внаслідок удушення, схопив сокиру і, доводячи свій злочинний умисел до кінця, наніс ОСОБА_22 удар сокирою в голову, заподіявши рублену рану голови. При цьому ОСОБА_9 не знав, що ОСОБА_22 до нанесення ним удару сокирою вже померла внаслідок асфікції в результаті здавлення шиї руками і хустиною.
Після чого ОСОБА_9 і ОСОБА_10 заволоділи майном ОСОБА_22 , а саме: грошима в сумі 800 гривень, кросівками, вартістю 85 гривень, ювілейною медаллю «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», вартістю 20 гривень ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарбників», вартістю 25 гривень, медаллю «Захиснику Вітчизни», вартістю 25 гривень, медаллю «Ветеран праці», вартістю 10 гривень, ювілейною медаллю «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження ОСОБА_23 », вартістю 15 гривень, а всього на загальну суму 980 гривень.
В результаті спільних злочинних дій ОСОБА_10 і ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_22 були заподіяні наступні тілесні ушкодження:
- чотири садна напівмісячної форми, розташовані в різних напрямках розмірами по 1x0,2 см; 0,8x0,2 см; 0,8x0,1 см; 0,6x0,2 см в ділянці кута та гілки нижньої щелепи справа та в нижній частині правої щоки вкритих жовтувато-бурою кірочкою, пергаментної щільності, розташованою нижче рівня оточуючих тканин;
- замкнута майже рівномірно вдавлена переривчаста странгуляційна борозна, розташована поперечно довгою вісі шиї; неповного перелому лівого великого ріжка під`язикової кістки зліва, повних переломів обох верхніх ріжків щитовидного хряща з крововиливами в м`які тканини шиї;
- синюшньо-багровий синець тильної поверхні правої кисті розміром 6x5 см;
- садна овальної форми розміром 2x1 см розгинальної поверхні правого ліктьового суглобу;
- обширна рублена рана з майже рівними, дещо осадженими краями, загостреними кінцями надперенісся, середини спинки носа, кінчику носа зліва, верхньої губи, з ушкодженням кісток над перенісся, носових кісток, носової ості, рещитчастої кістки, верхньощелепної кістки зліва з мало вираженими рожево-червоними крововиливами в м`які тканини країв рани;
Смерть ОСОБА_22 настала в результаті механічної асфікції внаслідок здавлення органів шиї петлею шляхом удушення та удавлення. Ушкодження, що виникло внаслідок травматичної дії лезом сокири, було нанесене потерпілій посмертно, тобто через деякий час після факту настання смерті.
В апеляційних скаргах обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання особі підсудної, просять вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року щодо ОСОБА_10 в частині призначення покарання змінити та пом`якшити їй покарання.
Зокрема, захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_10 з 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна на 10 років позбавлення волі та звільнити підсудну із зали суду по відбуттю покарання, враховуючи строк перебування під вартою відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність вини підсудного, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року відносно ОСОБА_9 скасувати та кримінальну справу закрити за відсутністю в діях підсудного складу злочину.
Обвинувачений ОСОБА_9 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому апелянт вказує на порушення судом його права на захист, яке полягало у тому, що розгляд справи проводився без його участі в судових засіданнях, після яких підсудного не інформували про те, що відбувалось в судових засіданнях без його участі.
Окрім того, апелянт посилається на те, що захисники, які призначались йому судом, не мали відповідної компетенції на неналежно виконували свої обов`язки, оскільки не приходили на побачення до підсудного в СІЗО та не надавали йому допомоги у складанні процесуальних документів, а також не інформували про хід судових засідань, у яких підсудний не брав участі.
Також у доповненні до апеляції ОСОБА_9 вказує на те, що він був позбавлений можливості давати показання, оскільки, будучи видаленим із залу судового засідання напередодні, не знав, що у наступному судовому засіданні має давати показання. Апелянт стверджує, що в той день, коли він мав давати показання він не міг бути присутнім в судовому засіданні, оскільки приблизно в 20 числах липня він, перебуваючи у конвойній машині, втратив свідомість, а тому по прибуттю в суд, йому була викликана швидка допомога. В той час, коли лікарі надавали йому допомогу, йшло судове засідання, проте судді, знаючи ці обставини, не реагували на них, а прохали конвой, щоб ОСОБА_9 написав заяву про те, що не може приймати участі в судовому засіданні.
В апеляції та доповненнях до неї підсудний ОСОБА_9 наголошує на тому, що він не визнає себе винним у пред`явленому звинуваченні, оскільки не вчиняв злочинів, вказаних в обвинувальному акті.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення скарг підсудного ОСОБА_9 і його захисника ОСОБА_8 ; пояснення підсудного ОСОБА_9 і його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги підсудного і захисника та заперечували проти задоволення апеляційний скарг підсудної ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_6 ; пояснення прокурора, який вважав, що апеляційні скарги підсудних та їх захисників до задоволення не підлягають; виступи учасників судового розгляду в судових дебатах та останнє слово підсудних, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 до задоволення не підлягають, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає до задоволення частково, а апеляційна скарга підсудного ОСОБА_9 підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги підсудного ОСОБА_9 щодо порушення його права на захист, яке полягало у тому, що судові засідання проводились без участі підсудного, але підсудний не був проінформованим про те, що відбувалось в судових засіданнях за його відсутності, та при цьому підсудному не було забезпечено право на захист.
Так, з протоколу судового засідання убачається, що ОСОБА_9 неодноразово видалявся із зали судового засідання у зв`язку з тим, що порушував порядок судового засідання або не підкорявся розпорядженням головуючого, а також не бажав заходити до залу судових засідань і справа слухалась без його участі.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ананьєв проти Російської Федерації" від 30.07.2009, для належного здійснення правосуддя важливо, щоб повага і порядок в залі суду були визначальними критеріями для судових розглядів, явне недотримання підсудним основних принципів належної поведінки не може і не повинно допускатися. Сенс статті 6 Конвенції не перешкоджає особі за своєю власною волею, прямо або мовчазно відмовитися від права на проведення справедливого розгляду. Однак для того, щоб бути ефективним в цілях Конвенції, відмова від права на участь у судовому розгляді має встановлюватися однозначно і враховувати мінімальні гарантії, відповідні його значущості.
Отже, у разі порушення підсудним порядку в судовому засіданні він може бути видаленим із зали суду, а також підсудний може за своїм бажанням не приймати участі у розгляді справи в суді, проте, для забезпечення права на справедливий суд, важливим є дотримання процедури при вирішенні питання щодо видалення із залу суду, а також дотримання права на захист та права на оскарження судового рішення.
Щодо дотримання процедури видалення підсудного із залу судових засідань, колегія суддів відмічає, що у деяких випадках, при видаленні ОСОБА_9 головуючим не було дотримано вимог ч. 2 ст. 272 КПК України і підсудний видалявся після першого зауваження про порушення порядку в судовому засіданні та без визначення періоду, на який підсудний видалявся із залу судового засідання, в у протоколах судових засідань відсутні відмітки про те, що підсудний повертався до залу судових засідань (т. 16, а.с. 16-18, 23, 26, 38).
Окрім того, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_9 не був присутнім в залі судового засідання не лише з причин його видалення через порушення порядку в залі судового засідання чи небажання заходити до залу судових засідань, а й з інших причин.
Так, відповідно до протоколу судового засідання 29 липня 2016 року суд ухвалив продовжити судове засідання у відсутності підсудного ОСОБА_9 , який згідно з актом конвойної служби відмовився заходити до залу судового засідання (т. 16, а.с. 127).
В доповненні до апеляції підсудний ОСОБА_9 стверджує, що він не міг бути присутнім в залі судового засідання за станом здоров`я, оскільки під час судового засідання йому надавалась медична допомога. Факт надання медичної допомоги ОСОБА_9 лікарем Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва 29 липня 2016 року о 12.00 годині підтверджується відповідною довідкою, яка міститься у т. 15 на а.с. 233, проте у протоколі судового засідання відсутні будь-які дані щодо неможливості участі підсудного в судовому засіданні за станом здоров`я.
Згідно з протоколом судового засідання за відсутності в залі судового засідання підсудного ОСОБА_9 були проведені такі дії: розглянуті клопотання учасників процесу (т. 16, а.с. 43-45), прокурором проголошено вирок (т. 16, а.с. 51-52, 54-55), допитані потерпілі ОСОБА_24 , ОСОБА_25 (т. 16, а.с. 59-64) та ОСОБА_11 (т. 16, а.с. 78-79), допитані свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 (т. 16, а.с. 90-91, 102, 127), досліджено письмові докази у справі (т. 16, а.с. 106-111, 114-126, 130-138), оголошено показання потерпілої ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , (т. 16, а.с. 139), а також допитана підсудна ОСОБА_10 та досліджені явка з повинною ОСОБА_9 і показання підсудного ОСОБА_9 , які він давав на досудовому слідстві (т. 16, а.с. 142-151).
Отже, за винятком деяких процесуальних дій, підсудний ОСОБА_9 практично не був присутнім в судових засіданнях, у яких допитувались потерпілі, свідки, інша підсудна та досліджувались матеріали справи.
При цьому, як убачається з протоколу судового засідання, після повернення підсудного ОСОБА_9 до залу суду головуючий не ознайомлював його з показаннями, які були дані потерпілими свідками та підсудною ОСОБА_10 , у його відсутність, не надав можливості задавати питання особам, які були допитані у його відсутність, а також дати пояснення з приводу цих показань.
Частиною другою статті 300 КПК України 1960 року передбачено, що якщо допит підсудного проводиться у відсутність іншого підсудного, то після повернення підсудного до залу судового засідання головуючий ознайомлює його з показаннями, які були дані у його відсутності, і надає йому можливість задавати питання підсудному, що був допитаний у його відсутності, а також дати пояснення з приводу цих показань.
Згідно з протоколом судового засідання вимоги ч. 2 ст. 300 КПК України 1960 року щодо ОСОБА_9 виконані не були.
Хоча положеннями КПК України 1960 року не передбачено обов`язок головуючого ознайомлювати підсудного, який був видалений із залу судового засідання, з показаннями потерпілих та свідків, які допитувались у відсутності підсудного, а також з ходом дослідження письмових доказів у справі, проте колегія суддів вважає, що для дотримання прав підсудного, передбачених ст. ст. 262, 263 КПК України 1960 року підсудного, який був видалений із залу судового засідання, необхідно було проінформувати про процесуальні дії, які відбувались у його відсутності, та ознайомити із змістом показань допитаних в судовому засіданні осіб, надати можливість задати питання цим особам та дати пояснення з приводу цих показань.
В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що підсудному ОСОБА_9 надавалась можливість ознайомлення з протоколами судових засідань, у яких він не брав участі через видалення із залу судового засідання чи у випадках, коли він відмовлявся заходити до залу судових засідань, або підсудний у інший спосіб був проінформований щодо перебігу судових засідань.
В судових дебатах ОСОБА_9 , посилаючись на те, що він не був присутнім в судових засіданнях, заявив, що не може нічого сказати. При цьому в судових дебатах ОСОБА_9 висловився про те, що справу необхідно повернути на додаткове досудове розслідування для перевірки обставин його явки з повинною та інших доказів (т. 16, а.с. 165).
Щодо явки з повинною ОСОБА_9 , то з протоколу судового засідання убачається, що в судовому засіданні за відсутності ОСОБА_9 суд оголосив три явки з повинною ОСОБА_9 , які містяться у т. 2 на а.с. 6, у т. 5 на а.с. 103, 117 та оголосив про закінчення судового слідства, оскільки у присутніх в залі судового засідання учасників судового розгляду не було заяв, клопотань та доповнень до судового слідства (т. 16, а.с. 151-152).
У підсудного ОСОБА_9 не з`ясовувалось, чи має він заяви, доповнення, клопотання до судового слідства, оскільки у судовому засіданні, на якому підсудний був відсутній, головуючий оголосив судове слідство закінченим та оголосив судові дебати, а в наступному судовому засіданні суд перейшов до судових дебатів (т. 16, а.с. 152-153).
Отже, підсудний ОСОБА_9 фактично був позбавленим можливості доповнити судове слідство у порядку, передбаченому ст. 317 КПК України 1960 року.
Заява підсудного ОСОБА_9 в судових дебатах про необхідність перевірки обставин, за яких були отримані його явки з повинною, залишились поза увагою суду, хоча відповідно до вимог ч. 3 ст. 318 КПК України суд міг додатково дослідити обставини щодо явок з повинною, на які послався підсудний у судових дебатах.
Таким чином, суд, не проінформувавши підсудного ОСОБА_9 про процесуальні дії, які були проведені в судовому засіданні у його відсутності, та зміст таких процесуальних дій, не надавши можливості дати пояснення з приводу показань, досліджених доказів тощо, та позбавивши підсудного можливості доповнити судове слідство, на думку колегії суддів, істотно порушив права підсудного під час судового розгляду, передбачені ст. ст. 262, 263 КПК України 1960 року.
В рішенні "Ананьєв проти Російської Федерації" ЄСПЛ зазначив, що проведення розгляду у відсутність обвинуваченого не суперечить Конвенції, якщо в подальшому суд вислухав позицію даної особи і заново розглянув пред`явлене їй звинувачення, як у питаннях факту, так і права.
Вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи щодо ОСОБА_9 можуть бути розцінені як порушення права на справедливий судовий розгляд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в сенсі позицій Суду, викладених у рішенні "Ананьєв проти Російської Федерації" від 30.07.2009.
Окрім того, колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 щодо неналежного захисту, який здійснювали призначені судом адвокати, вважає, що само по собі призначення захисника не означає забезпечення права на захист, який має бути ефективним.
З матеріалів кримінальної справи убачається, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції підсудний ОСОБА_9 неодноразово відмовлявся від послуг призначених йому захисників та змінював захисників, посилаючись на те, що не мав побачень із захисниками, а деякі захисники самі відмовлялись від захисту ОСОБА_9 .
Розгляд даної справи закінчено за участю захисника ОСОБА_8 , який вступив у справу у зв`язку з хворобою захисника ОСОБА_38 20 липня 2016 року.
З протоколу судового засідання убачається, що підсудний ОСОБА_9 категорично заперечував проти участі захисника ОСОБА_8 , після чого в чергове був видаленим із зали суду.
Суд, без з`ясування причин відмови підсудного ОСОБА_9 від захисника ОСОБА_8 , питання щодо конфіденційного побачення захисника з підсудним, допустив захисника до участі у справі.
При цьому за запитання суду про необхідність перерви для вивчення матеріалів справи, захисник ОСОБА_8 , посилаючись на те, що отримав необхідні матеріали від захисника ОСОБА_38 повідомив суду, що не має потреби для ознайомлення з матеріалами справи (т. 16, а.с. 113). Чи мав захисник ОСОБА_8 конфіденційне побачення з підсудним ОСОБА_9 суд не з`ясовував, разом з тим, посилання ОСОБА_9 про те, що захисник не мав з ним таких побачень не спростовані.
За умови, що підсудний ОСОБА_9 практично не був присутнім при допиті потерпілих, свідків, дослідженні письмових матеріалів справи, суд зобов`язаний був втрутитись у ситуацію щодо виконання захисником обов`язків по вивченню матеріалів кримінальної справи та побачення з підсудним для узгодження правової позиції.
В іншому випадку захист ОСОБА_9 у справі, по якій йому пред`явлено кілька звинувачень у вчиненні, у тому числі, особливо тяжких злочинів, не можна визнати ефективним.
Отже, сукупність наведених порушень вимог кримінального процесуального закону та недотримання судом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів вважає істотними і такими, що відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України 1960 року перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 КПК України є підставою для скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону допущені стосовно підсудного ОСОБА_9 , проте, зважаючи на те, що обвинувачення, пред`явлені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тісно пов`язані між собою і розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_9 неможливий, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року підлягає до скасування щодо обох підсудних з поверненням справи на новий судовий розгляд.
Оскільки вирок скасовується з мотивів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, то доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 щодо відсутності в діях підсудного ОСОБА_9 складу злочину та доводи апеляційних скарг підсудної ОСОБА_10 і захисника ОСОБА_6 щодо невідповідності призначеного покарання підлягають перевірці при новому судовому розгляді справи.
За вимогами КПК України 1960 року при поверненні справи на новий судовий розгляд колегія суддів має вирішити питання щодо запобіжного заходу підсудним.
Щодо підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підсудна ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_6 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 у виді тримання під вартою на інший захід, не пов`язаний з тримання під вартою.
Колегія суддів, керуючись вимогами КПК України 1960 року щодо обрання, зміни та скасування запобіжних заходів, відмічає, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кількох тяжких і особливо тяжких злочинів, за деякі з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкодити встановленню істини у справі та продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, необхідно залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обох підсудних.
Проте, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо строків тримання під вартою особи за рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне встановити строк тримання під вартою підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , тривалістю 60 днів.
Керуючись п. п. 11, 15 Розділу ХІ. Перехідні Положення КПК України 2012 року, ст. ст. 365, 366, 370, 374, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд до Святошинського районного суду м. Києва в іншому складі суду.
Клопотання підсудної ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу підсудній ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін, встановивши строк тримання під вартою, тривалістю 60 днів, - по 16 червня 2018 року включно.
С у д д і :
ОСОБА_39 ОСОБА_3
Справа № 11/796/163/2016 Категорія: ст.ст. ч. 2 ст. 190, ч. 4ст. 187, п.п. 6, 12, 13, ч. 2 ст. 115 КК України
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_40
Доповідач ОСОБА_1
